Ухвала суду № 56284594, 02.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6493/15

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді -Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Жигайлової О.Е.,

за участю представника апелянта - ОСОБА_1,

позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання неправомірною відмови у виплаті позивачу винагороди як частини заробітної плати та стягнення винагороди (складової заробітної плати), -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати неправомірною відмову Головного територіального управління юстиції в Одеській області у виплаті позивачу винагороди як частини заробітної плати, згідно листа від 07.10.2015 № Б-1377-05; стягнути з Головного територіального управління юстиції в Одеській області на користь ОСОБА_2 винагороди (складової заробітної плати) згідно наказів Головного управління юстиції в Одеській області №1613 від 05.11.2013 року на суму 715,95 грн., №2091 від 16.11.2012 року на суму 200,52 грн., №2095 від 16.11.2012 року на суму 116,46 грн., №2096 від 16.11.2012 року на суму 91,24 грн., №2097 від 16.11.2012 року на суму 186,08грн., №2104 від 16.11.2012 року на суму 151,54 грн., №2127 від 16.11.2012 року на суму 105,48 грн., загальна сума складає 1567,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в період з 24.03.2010 року по 24.03.2015 року ОСОБА_2 працювала в органах державної виконавчої служби, за час роботи в органах державної виконавчої служби сумлінно виконувала свої посадові обов'язки. За період роботи за заявами позивача були Головним управлінням юстиції в Одеській області видані накази про виплату ОСОБА_3 винагороди в загальному розмірі 1567,27 грн. Позивач належних їй сум винагород не отримала, у зв`язку з чим звернулась до відповідача із заявою. За результатом розгляду поданої заяви відповідачем повідомлено про неможливість здійснення виплат. Зазначена відмова відповідача змусила позивача звернутись до суду з вказаним позовом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 в період з 24.03.2010 року по 24.03.2015 року працювала в органах державної виконавчої служби, що підпорядковуються Головному територіальному управління юстиції в Одеській області (до перейменування - Головне управління юстиції в Одеській області).

Головним управлінням юстиції в Одеській області були видані накази щодо виплати ОСОБА_2 винагород, а саме: №1613 від 05.11.2013 року на суму 715,95 грн., №2091 від 16.11.2012 року на суму 200,52 грн., №2095 від 16.11.2012 року на суму 116,46грн., №2096 від 16.11.2012 року на суму 91,24 грн., №2097 від 16.11.2012 року на суму 186,08 грн., №2104 від 16.11.2012 року на суму 151,54 грн., №2127 від 16.11.2012 року на суму 105,48 грн., на загальну суму 1567,27 грн. (а.с.58-71).

Відповідачем виплата винагород позивачу згідно з вказаними наказами не здійснювалась. При цьому, судом встановлено, що накази про виплату винагороди №2091 від 16.11.2012 року, №2095 від 16.11.2012 року, №2096 від 16.11.2012 року, №2097 від 16.11.2012 року, №2104 від 16.11.2012 року, №2127 від 16.11.2012 року були отримані відділом фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Головного управлінні юстиції в Одеській області у січні 2013 року, коли кошти за попередній бюджетний рік були використані в повному обсязі, а наказ №1613 від 05.11.2013 року взагалі до відділу фінансового забезпечення не надавався.

24.03.2015 року на підставі наказу Головного управлінням юстиції в Одеській області №485-к від 19.03.2015 року позивача було звільнено з посади старшого державного виконавця другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (а.с.16).

09.09.2015 року позивач звернулась із заявою до Головного територіального управління юстиції в Одеській області в якій просила здійснити виплату належних їй сум винагород на підставі наказів Головного управління юстиції в Одеській області №1613 від 05.11.2013 року на суму 715,95грн., №2091 від 16.11.2012 року на суму 200,52грн., №2095 від 16.11.2012 року на суму 116,46грн., №2096 від 16.11.2012 року на суму 91,24 грн., №2097 від 16.11.2012 року на суму 186,08грн., №2104 від 16.11.2012 року на суму 151,54 грн., №2127 від 16.11.2012 року на суму 105,48 грн., загальна сума складає 1567,27 грн. (а.с.56-57).

За результатом розгляду вказаного звернення відповідачем надано відповідь за вих. №Б-1377-05 від 07.10.2015 року щодо неможливості здійснення виплат винагороди. В обґрунтування підстав неможливості здійснення виплат суми винагороди, відповідачем зазначено, що оскілки відповідно до пункту 14 Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, Головні територіальні управління юстиції утримуються за рахунок Державного бюджету України, то фінансові відносини Головного територіального Управління юстиції регулюються Бюджетним кодексом України. Поряд з цим заявнику роз'яснено, що Бюджетним кодексом Українипередбачено виконання бюджетних зобов'язань перед фізичними та юридичними особами протягом поточного року. Відповідно до даних управління фінансового та матеріального технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції в Одеській області станом на 30.09.2015 року кредиторська заборгованість за Кодом економічної класифікації видатків 2110 «Оплата праці» за 2012 та 2013 відсутня. З огляду на зазначене, відповідач дійшов висновку, що у випадку відсутності бюджетних асигнувань, виплата винагороди не проводиться.

Не погодившись із відмовою відповідача здійснити виплату належних їй сум винагороди, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та їх соціальний захист визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» №202/98-ВР 24.03.1998 року (далі Закон України №202/98). Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються законом України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 року (далі Закон України № 606). Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до законів підлягають примусовому виконанню регулюються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року (далі - Інструкція №512/5).

Так, чинним законодавством України гарантовано державним виконавцям право на отримання винагороди.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України №202/98 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за забезпечення реального, своєчасного і законного виконання виконавчого документа державні виконавці одержують винагороду в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно до ст. 46 Закону України №606 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець, який забезпечив своєчасне виконання виконавчого документа в повному обсязі, за рахунок стягнутого з боржника виконавчого збору одержує винагороду в розмірі п'яти відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за виконавчим документом немайнового характеру - не більше п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок виплати винагороди державному виконавцю встановлюється Міністерством юстиції України.

Механізм виплати винагороди державному виконавцю деталізований нормами розділу Х Інструкції №512/5 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Порядок виплати винагороди державному виконавцю затверджено наказом Міністерства юстиції України №665/7 від 07.06.2004 року.

Пунктом 10.10 розділу Х Інструкції №512/5 встановлено, що при достатності і обґрунтованості підстав для виплати державному виконавцю винагороди відповідні уповноважені посадові особи зобов'язані затвердити цю заяву не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів з дати її отримання. У випадку відмови заява у такий самий строк повертається державному виконавцю з обґрунтуванням підстав відмови. Безпідставна відмова не допускається. При прийнятті рішення враховується обсяг бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом на відповідний рік.

Пунктом 10.11 розділу Х Інструкції №512/5 встановлено, що затверджена та погоджена в установленому порядку заява про виплату винагороди державному виконавцю є підставою для видачі відповідного наказу із зазначенням у ньому розміру винагороди.

Пунктом 10.12 розділу Х Інструкції №512/5 встановлено, що державному виконавцю, який звільняється із займаної посади раніше дня, установленого для виплати заробітної плати, належні суми винагороди виплачуються під час звільнення в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом на відповідний період поточного року.

Аналогічні за змістом положення містяться в Порядку виплати винагороди державному виконавцю, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №665/7 від 07.06.2004 року. При цьому, наказом Міністерства юстиції України №484/7 від 11.04.2008 року «Про внесення змін до Порядку виплати винагороди державному виконавцю», було додатково передбачено, що при прийнятті рішення про виплату винагороди державному виконавцю враховується обсяг бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом на відповідний рік (п. 2.5).

Як вбачається з аналізу вищевказаних норм, затверджена та погоджена в установленому порядку заява про виплату винагороди державному виконавцю є підставою для видачі відповідного наказу із зазначенням у ньому розміру винагороди, при цьому безпосередньо при прийнятті рішення (винесення наказу) враховується обсяг бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом на відповідний рік, а не після нього.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про необґрунтованість посилань представника відповідача на відсутність бюджетних асигнувань на поточний рік в якості підстав для відмови у проведенні виплат винагороди державному виконавцю в 2012 та в 2013 роках.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що Головним управлінням юстиції в Одеській області винесені накази про виплату винагород ОСОБА_2, а саме: №1613 від 05.11.2013 року, №2091 від 16.11.2012 року, №2095 від 16.11.2012 року, №2096 від 16.11.2012 року, №2097 від 16.11.2012 року, №2104 від 16.11.2012 року, №2127 від 16.11.2012 року.

Судом також встановлено та не заперечується відповідачем, що виплати винагород позивачу згідно з вказаними наказами не здійснювались. При цьому, як зазначив відповідач, накази про виплату винагороди ОСОБА_2 №2091, №2095, №2096, №2097, №2104, №2127 були отримані відділом фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Головного управлінні юстиції в Одеській області у січні 2013 року, коли кошти за попередній бюджетний рік були використані в повному обсязі, а наказ №1613 взагалі не надавався.

Таким чином, відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності не проведення виплат сум винагороди позивачу на підставі вищевказаних наказів.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст рішення виготовлено 09.03.2016 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик