Ухвала суду № 56284593, 02.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 876/14292/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання Бедрій Х.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2013 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення №0000301702 від 05.07.2013 року,-

В С Т А Н О В И В:

05.09.2013 року Дочірнє підприємство «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000301702 від 05.07.2013 року.

В обґрунтування вимог зазначає, що податковий орган неправомірно та безпідставно застосував штрафні санкції на підставі ст.127 Податкового кодексу України за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету. Зазначає, що несвоєчасна виплата задекларованих і узгоджених податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб виникла лише через затримку виплати самої заробітної плати, але такий податок перераховувався в той же день, коли і виплачувалась заробітна плата. Відтак вважає, що мало місце лише несвоєчасне перерахування сум податку, відповідальність за яке передбачена ст. 126 ПК України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення, прийняте Дрогобицькою об'єднаною державною податкової інспекцією Львівської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області) №0000301702 від 05.07.2013 року.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

Зокрема зазначає, що скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення судом першої інстанції порушено вимоги статті 127 ПК України, оскільки не взято до уваги, що відповідальність за порушення вимог ст. 168 ПК України визначена у статті 127 ПК України, відповідно до якої: ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Вважає, що покликання позивача на необхідність визначення штрафної санкції на підставі ст. 126 ПК України не може братися до уваги, оскільки дана норма податкового законодавства є загальною нормою, що визначає відповідальність за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання. Натомість спеціальною нормою, що визначає відповідальність податкового агента (в даному випадку позивача) за ненарахування, неутримання та/або несплату податку до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, є стаття127 ПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи, 11.06.2013 року Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області було проведено документальну планову виїзну перевірку Філії «Дрогобицький райавтодор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, про що складено акт № 241/22-2/26231263.

Перевіркою зокрема встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачено податок на доходи фізичних осіб від виплаченого (нарахованого) доходу на загальну суму 130832,92 грн., в тому числі: за грудень 2011 року в сумі 5121,18 грн., травень 2012 року в сумі 18998,61 грн., червень 2012 року в сумі 13287,26 грн., липень 2012 року в сумі 6462,21 грн., серпень 2012 року в сумі 12890,90 грн., вересень 2012 року в сумі 15813,38 грн., жовтень 2012 року в сумі 19632,67 грн., листопад 2012 року в сумі 13620,21 грн., в результаті чого порушено п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176, п. 31.1 ст. 31, п. 31.3 ст. 31 ПК України.

На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000301702 від 05.07.2013 року, яким Філії «Дрогобицький райавтодор» Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати в розмірі 26 456,60 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що податковий орган безпідставно та неправомірно застосував до платника за встановлене порушення штраф в розмірі, визначеному ст. 127 ПК України, оскільки філією «Дрогобицький райавтодор» допущено порушення податкового законодавства в частині несплати суми узгодженого грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду, що відповідає складу правопорушення, передбаченому ст. 126 ПК України.

Зазначені висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що платник щомісяця у період з січня 2012 року по грудень 2012 року нараховував податок на доходи фізичних осіб. Всього нараховано 105826,42 грн.. В розрахунку повноти і своєчасності сплати утриманих сум податку відображено суму нарахованого податку та зазначено граничний строк сплати податку до бюджету, а також наведено відомості щодо фактичного перерахування податку до бюджету з вказівкою на дату і суму.

Перевіряючими встановлено, що проведеним аналізом даних Ф15 відділу обліку та звітності ДПІ з даними бухгалтерського обліку підприємства про перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб не встановлено розбіжності по сплаті податку на доходи фізичних осіб. Проведенням перевірки форми 1ДФ встановлено правильність заповнення та своєчасність подання. Крім того, перевіркою не встановлено заниження чи завищення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб.

Згідно самостійно податних податкових розрахунків форми №1ДФ за 4 квартали 2012 року, позивачем було утримано (нараховано) податок з доходів фізичних осіб на суму 105826,42 грн.. Податок з доходів фізичних осіб за оскаржуваний період було повністю сплачено, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками банку.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Підпунктом 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України передбачено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до п.п.49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно абз.1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому слід зазначити, що апелянт надіслав позивачу оскаржуване повідомлення-рішення на підставі статті 127 ПК України.

З аналізу п. 127.1 ст. 127 ПК України вбачається, що відповідальність платника податків наступає тільки у разі ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тоді як із пояснень сторін та матеріалів справи встановлено, що позивач провів нарахування, утримання та сплату податку на доходи фізичних осіб належним чином.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позивач при сплаті податку на доходи фізичних осіб порушив граничні строки такої сплати, передбачені Податковим кодексом України для такого податку.

Однак, згідно акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства у вигляді прострочення встановленого строку сплати податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати, що відповідає передбаченому ст. 126 ПК України складу порушення, проте оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням апелянт застосував санкцію на підставі ст. 127 ПК України, вимоги якої порушені не були.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини стає очевидним і неспростовним те, що дії позивача полягають у несвоєчасній сплаті податку на доходи фізичних осіб (узгодженого податкового зобов'язання), а не складу правопорушення передбаченого ст. 127 ПК України. А тому, позовні вимоги є обґрунтованими і підтверджуються достатніми доказами зібраними за матеріалами справи.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності його дій.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2013 року у справі № 813/6775/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст

виготовлено 04.03.2016 року.