Постанова № 56284474, 09.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 березня 2016 року № 826/998/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"

до

Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2015 №0002263901, №0002273901

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2015 №0002263901, №0002273901.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов’язання позивачу нараховані за результатами документальної виїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ" за період з 01.01.2015 по 30.04.2015. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договори, укладені між позивачем та ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ" не спричиняють реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ", які мали реальний характер та за якими було отримано товар використаний позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 977/28-10-39-10/36483471 від 08.10.2015 інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки відповідачем наведено не було.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Міжрегіональним Головним управлінням ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників проведено документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ" за період з 01.01.2015 по 30.04.2015.

За результатами перевірки складено акт № 977/28-10-39-10/36483471 від 08.10.2015, яким встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підпунктів 2.4, 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України05.06.1995 за № 168/704 в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на 85 413 679,00 грн. та завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість на 94 633,00 грн.

04.11.2015 на підставі зазначеного акту прийняті податкові повідомлення - рішення №0002263901, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 128 120 519,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 42 706 840,00 грн. та №0002273901, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2015 року на 94 633,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України № 769/6/99-9910-01-04-25 від 15.01.2016 податкові повідомлення - рішення №0002263901 від 04.11.2015 та №0002273901 від 04.11.2015 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №0002263901 від 04.11.2015 та №0002273901 від 04.11.2015, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з’ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п’ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з’ясування всіх обставин справи зобов’язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Під час розгляду справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов’язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ" за договорами № 01/04/15 від 01.04.2015 та № 01/12-14 від 01.12.2014 предметом яких є здійснення поставки товару.

На підтвердження факту отримання товару за зазначеними договорами від ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ" позивачем надано суду їх копії з додатками та копії видаткових накладених.

Факт використання товару отриманого позивачем від ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ" за договорами № 01/04/15 від 01.04.2015 та № 01/12-14 від 01.12.2014 у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладених на внутрішнє переміщення товару та фіскальних чеків.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ" не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТПП "Агентство маркетингових досліджень".

Щодо посилань відповідача на факт відсутності у позивача ТТН на товар поставлений ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ" за договорами № 01/04/15 від 01.04.2015 та № 01/12-14 від 01.12.2014 суд звертає увагу на наступне.

Відсутність товарно-транспортної накладної, яка не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, за наявності належних первинних документів на поставку товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій.

Крім того, наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.01.2016 у справі № 826/6697/14.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявна копія листа ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ" Вих. № 2501 від 25.01.2016, яким останній відмовив позивачу у наданні ТТН на товар поставлений за договорами № 01/04/15 від 01.04.2015 та № 01/12-14 від 01.12.2014 з огляду на те, що відповідні документу можуть підтверджувати господарські операції та витрати виключно ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ" за договорами перевезення.

Необґрунтованість посилань відповідача на факт того, що ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ" та його контрагенти ТОВ "ПМ-Груп Лімітед", ТОВ "Бенкер Ідея", ТОВ "Стандартпром" не є імпортерами товару, у той час, як побутова техніка яка була поставлена позивачу містить код товару згідно УКТЗЕД зумовлюється тим, що відповідачем не надано суду жодних доказів та обґрунтувань на підтвердження того, що поставка товару позивачу здійснювалась ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ" саме за рахунок вказаних контрагентів та відсутність в останніх можливості придбання відповідної техніки.

Посилання відповідача на факти встановлені в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015100010000077 від 19.05.2015 не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З урахуванням положень частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, належним доказом для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі ухвалений щодо цієї особи.

Відповідачем будь-яких доказів щодо винесення вироку відносно осіб, причетних до діяльності позивача або ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ" суду не надано не було, як і не було, зазначено про наявність відповідного факту.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ" за договорами № 01/04/15 від 01.04.2015 та № 01/12-14 від 01.12.2014 суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ" мали реальний товарний характер.

Підпунктом “а” пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ" за договорами № 01/04/15 від 01.04.2015 та № 01/12-14 від 01.12.2014 в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту по операціях з ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ" за договорами № 01/04/15 від 01.04.2015 та № 01/12-14 від 01.12.2014

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі “Булвес” АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників №0002263901 від 04.11.2015 та №0002273901 від 04.11.2015.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов