Постанова № 56284308, 01.03.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 року м. Львів № 813/4141/15

15 год. 20 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Дорош Х.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Ханас М.О.;

відповідача 1: представник Сахарчук А.А.;

відповідача 2: представник не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон-Буд» до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрон-Буд» звернулось із позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000552200 від 04.06.2015 року та зобов'язати Державну податкову інспекцію у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області вилучити з Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію, внесену на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000552200 від 04.06.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, податкова перевірка, за результатами якої складено Акт № 103/03-06-22-14315227 від 25.12.2015 року та винесено спірне податкове повідомлення-рішення № 0000552200 від 04.06.2015 року, проведена на підставі наказу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області № 61 від 10.12.2014 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки». Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2015 року у справі №813/1053/15, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2015 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон-Буд» задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано наказ Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області № 61 від 10.12.2014 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»; визнано протиправними дії Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Електрон-Буд» (код ЄДРПОУ - 143115227) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій із ТОВ «Компанія «Укрпромторг» (код ЄДРПОУ - 38354571), ТДВ «Гал-Кат» (код ЄДРПОУ - 38456790), ТОВ «Гал-Транс» (код ЄДРПОУ - 38127434) по придбанню товарів (робіт, послуг) за січень-лютий 2014 року та подальшого їх використання в господарській діяльності. Позивач стверджує, що у зв'язку з відсутністю юридичного факту проведення податкової перевірки, будь-які податкові повідомлення-рішення, прийняті з урахуванням результатів такої перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню. Вважає, що відповідачем 1 протиправно не взято до уваги подані до перевірки належним чином оформлені первинні документи на підтвердження господарських операцій, що перевірялись. Звертає увагу на протиправність дій відповідача 2 щодо зміни показників податкових зобов'язань та податкового кредиту в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» без зміни цих показників безпосередньо позивачем.

Відповідач 1 позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, зміст яких зводиться до такого. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта № 103/03-06-22-14315227 від 25.12.2015 року, складеного за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Електрон-Буд» (код ЄДРПОУ - 143115227) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій із ТОВ «Компанія «Укрпромторг» (код ЄДРПОУ - 38354571), ТДВ «Гал-Кат» (код ЄДРПОУ - 38456790), ТОВ «Гал-Транс» (код ЄДРПОУ - 38127434) по придбанню товарів (робіт, послуг) за січень-лютий 2014 року та подальшого їх використання в господарській діяльності.

Відповідач 1 зазначає, що позивачем не надано до перевірки необхідних первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із контрагентами ТОВ «Компанія «Укрпромторг», ТДВ «Гал-Кат» та ТОВ «Гал-Транс». Звертає увагу, що проведеним аналізом податкових накладних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено розрив ланцюга поставки (продажу) товарів за номенклатурою, оскільки постачальники контрагента позивача ТОВ «Компанія «Укрпромторг» не придбавали товару, поставленого вказаному підприємству. Стверджує, що ТОВ «Компанія «Укрпромторг» відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості вчиняти постачання товару - катоду мідного позивачу. Відтак, вважає безтоварними і господарські операції позивача з контрагентами ТДВ «Гал-Кат» та ТОВ «Гал-Транс» щодо переробки та транспортування товару - катоду мідного, придбаного у ТОВ «Компанія «Укрпромторг». Звертає увагу, що в ході досудового розслідування кримінального провадження відносно службових осіб ТОВ «Компанія «Укрпромторг» проведено почеркознавчу експертизу, за результатами якої встановлено підписання реєстраційних документів ТОВ «Компанія «Укрпромторг» від імені гр. ОСОБА_3 декількома особами. З огляду на наведене, вважає, що формальне дотримання позивачем вимог законодавства не є підставою для визнання податкової вигоди обґрунтованою.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні, просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представник відповідача 2 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового розгляду був належним чином повідомлений; заперечень на позов не подав.

Суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача 1, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

ТОВ «Електрон-Буд» зареєстроване як юридична особа 26.08.1998 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради, узято на облік в органах ДПС 22.09.1998 року. Станом на 25.12.2014 року перебувало на обліку Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області.

У період з 12.12.2014 року по 18.12.2014 року Ковельською об'єднаною державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Електрон-Буд» (код ЄДРПОУ - 143115227) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій із ТОВ «Компанія «Укрпромторг» (код ЄДРПОУ - 38354571), ТДВ «Гал-Кат» (код ЄДРПОУ - 38456790), ТОВ «Гал-Транс» (код ЄДРПОУ - 38127434) по придбанню товарів (робіт, послуг) за січень-лютий 2014 року та подальшого їх використання в господарській діяльності, за результатами якої складено Акт № 103/03-06-22-14315227 від 25.12.2015 року.

У висновках акта перевірки відповідач зазначив про порушення ТОВ «Електрон-Буд» п. 44.1. ст. 44, п. 186.1., п. 186.2. ст. 186, п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6370960 грн.

На основі висновків акта перевірки було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000552200 від 04.06.2015 року.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Стосовно твердження позивача про визнання протиправним наказу на проведення податкової перевірки та визнання протиправними дій щодо її проведення судом встановлено наступне.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2015 року у справі №813/1053/15, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2015 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон-Буд» задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано наказ Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області № 61 від 10.12.2014 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»; визнано протиправними дії Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Електрон-Буд» (код ЄДРПОУ - 143115227) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій із ТОВ «Компанія Укрпромторг» (код ЄДРПОУ - 38354571), ТзДВ «Гал-Кат» (код ЄДРПОУ - 38456790), ТОВ «Гал-Транс» (код ЄДРПОУ - 38127434) по придбанню товарів (робіт, послуг) за січень-лютий 2014 року та подальшого їх використання в господарській діяльності.

Суд констатує, що принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки в Акті податкової перевірки відповідачем встановлено безтоварність господарських операцій позивача із контрагентами ТОВ «Компанія «Укрпромторг», ТДВ «Гал-Кат» та ТОВ «Гал-Транс», суд вважає за необхідне для повного та всебічного з'ясування обставин справи, з урахуванням вимог статей 2 та 11 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідити подані позивачем копії первинних документів на підтвердження господарських операцій із вказаними контрагентами.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Компанія «Укрпромторг», ТДВ «Гал-Кат» та ТОВ «Гал-Транс» позивачем надано копії:

- договору купівлі-продажу № 6-п від 01.11.2013 року, укладеного позивачем та ТОВ «Компанія «Укрпромторг» про поставку товару - катоду мідного МООК (т. 3, а. с. 10-11);

- податкових та видаткових накладних про поставку товару відповідно до договору № 6-п від 01.11.2013 року (т. 2, а. с. 21-48, 198-241);

- товарно-транспортних накладних про перевезення товару, придбаного за договором № 6-п від 01.11.2013 року (т. 2, а. с. 49-76);

- договору на переробку давальницької сировини № 19-е/д від 14.11.2012 року, укладеного позивачем та ТОВ «Гал-Кат» (т. 3, а. с. 12-14);

- податкових накладних про виконання робіт за договором № 19-е/д від 14.11.2012 року (т. 2, а. с. 242-245);

- актів надання послуг з переробки та актів здачі-приймання готової продукції та утворених технологічних відходів відповідно до договору № 19-е/д від 14.11.2012 року (т. 2, а. с. 159-196);

- договору оренди № 01-ор від 15.11.2012 року, укладеного позивачем та ТОВ «Гал-Кат» про оренду автонавантажувача та акта приймання-передачі обладнання (т. 3, а. с. 58-60);

- договору про надання транспортних послуг № 1-т від 22.08.2012 року, укладеного позивачем та ТОВ «Гал-Транс»;

- податкових накладних про надання послуг відповідно до договору № 1-т від 22.08.2012 року (т. 2, а. с. 246-249);

- актів надання послуг відповідно до договору № 1-т від 22.08.2012 року (т. 2, а. с. 108-135);

- банківських виписок по особовому рахунку із зазначенням оплати за товар, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу № 6-п від 01.11.2013 року, також відповідно до договорів на переробку давальницької сировини № 19-е/д від 14.11.2012 року та про надання транспортних послуг № 1-т від 22.08.2012 року (т. 2, а. с. 77-107, 136-158);

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Укрпромторг», ТДВ «Гал-Кат» та ТОВ «Гал-Транс» відображено в податковій звітності ТОВ «Електрон-Буд», про що свідчать копії додатку № 5 до податкової декларацій з ПДВ за відповідний період.

Відповідач у акті перевірки стверджує про розрив ланцюга поставки (продажу) товарів за номенклатурою, оскільки постачальники контрагента позивача ТОВ «Компанія «Укрпромторг» не придбавали товару, поставленого вказаному підприємству. Також стверджує, що у ТОВ «Компанія «Укрпромторг» відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості вчиняти постачання товару - катоду мідного позивачу. Відтак, зазначає про відсутність факту придбання позивачем товару у ТОВ «Компанія «Укрпромторг» та вважає безтоварними господарські операції позивача з контрагентами ТДВ «Гал-Кат» та ТОВ «Гал-Транс» щодо переробки та транспортування товару - катоду мідного, придбаного у ТОВ «Компанія «Укрпромторг».

Суд зазначає, що статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Суд відмічає, що надані позивачем первинні документи містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак, є належними первинними документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Факт реального продажу товарів відповідно до договору поставки із контрагентом позивача ТОВ «Компанія «Укрпромторг», а також факт транспортування вказаного товару ТОВ «Гал-Транс» та факт його переробки ТДВ «Гал-Кат», підтверджується первинними документами встановленої форми, які оформлені із урахуванням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Господарського кодексу України. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкові накладні, які засвідчують факт поставки товарів, їх транспортування та переробки, також належно оформлені. Отже, реальність господарських операцій ТОВ «Електрон-Буд» з купівлі, транспортування та переробки товарів підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів. Крім того, позивачем додано до матеріалів справи копії первинних документів (договорів, податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей, виписок з банківського рахунка) на підтвердження здійснення реалізації товару, отриманого від переробки придбаного у ТОВ «Компанія «Укрпромторг» катоду мідного МООК (т. 3, а. с. 65-219).

В свою чергу, податковий орган формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, а викладені в акті перевірки від 25.12.2014 року висновки не ґрунтуються на дослідженні наданих до перевірки первинних документів, тому, висновки про відсутність реальності здійснення господарських операцій ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених жодними доказами.

Суд вважає необґрунтованим твердження відповідача 1 про відсутність у позивача сертифікатів якості на придбаний товар - катод мідний МООК, оскільки сертифікація катоду мідного не є обов'язковою, а відсутність таких сертифікатів не може слугувати безумовним доказом безтоварності господарських операцій.

Судом не беруться до уваги покликання відповідача 1 на висновок експерта № 281 від 07.04.2014 року (т. 3, а. с. 222-228), яким встановлено підписання реєстраційних документів ТОВ «Компанія «Укрпромторг» від імені гр. ОСОБА_3 декількома особами, оскільки під час проведення експертизи не досліджувались первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача та ТОВ «Компанія «Укрпромторг» та будь-яких висновків стосовно вказаних первинних документів експертом не зроблено. Також суд зазначає про відсутність вироку суду у кримінальному провадженні відносно службових осіб ТОВ «Компанія «Укрпромторг».

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з поставки, транспортування та переробки товарів мали реальний характер, вказані господарські операції оформлені документально та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Щодо доводів відповідача, зазначених у акті перевірки від 13.11.2015 року про порушення податкового законодавства позивачем, які ґрунтуються на інформації АІС «Податковий блок» та актах податкових перевірок контрагентів позивача стосовно порушення податкового законодавства контрагентами позивача, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що постачальники ТОВ «Компанія «Укрпромторг» не придбавали товару, поставленого вказаному підприємству, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам), дослідженим під час розгляду адміністративної справи, а також враховує, що вид придбаного товару відповідає видам діяльності позивача.

Відповідно до ст. ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент позивача не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару (робіт, послуг), є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.

Доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку контролюючого органу, діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди, а також вибору позивачем контрагентів без належної обачності та обережності відповідачем 1 не надано. В разі наявності у органу державної фіскальної служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Суд погоджується з твердженнями позивача про недопустимість такого підходу відповідача до правової оцінки правовідносин щодо формування податкового кредиту. З цього приводу слід також зазначити, що висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту, такі у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний суд України у постанові від 22.09.2015 року у справі № 2а-2717/11/2670.

Проаналізувавши податкове повідомлення-рішення № 0000552200 від 04.06.2015 року на предмет відповідності критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що таке прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог у цій частині належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а адміністративний позов в цій частині слід задовольнити.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Державну податкову інспекцію у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області вилучити з Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію, внесену на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000552200 від 04.06.2015 року суд зазначає наступне.

Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 266 від 18.04.2008 року.

Згідно з пунктом 1.3 розділу 1 зазначеного Порядку для його реалізації створені відповідні програмні продукти, зокрема і «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», яка формується на підставі подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, а в пункті 2.8 встановлено, що працівники органу ДПС несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податку на додану вартість. Відповідно пункту 2.21 Порядку підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит».

По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з податку на додану вартість за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України, що у свою чергу виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Проаналізувавши встановлені в ході судового розгляду обставини, суд дійшов висновку, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовувались відповідачем для виконання покладених на органи державної фіскальної служби функцій та завдань, відповідно викладення контролюючим органом суб'єктивного оціночного судження щодо наявності з боку позивача порушень податкового законодавства є правом контролюючого органу, внаслідок чого відсутні порушені права позивача, які підлягають захисту. З огляду на наведене, у задоволенні адміністративного позову у цій частині слід відмовити.

Відповідно до правил ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Оскільки судом визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000552200 від 04.06.2015 року, суд присуджує на користь позивача 487,20 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області № 0000552200 від 04.06.2015 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон-Буд» («Карат» промисловий майданчик, 5А, прим. 1, м. Вишгород, Київська область, 07300, код ЄДРПОУ 14315227) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.03.2016 року.

Суддя Клименко О.М.