Постанова № 56284251, 29.02.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2016 року Справа № 803/3988/15

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання - Шаблій Л.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача Сахарчука А.А., Остапчука Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області) про зобов'язання надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області (далі - ГУ ДКС України у Волинській області) висновок про відшкодування з Державного бюджету України на його користь 983 601 грн. 90 коп. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги. Згідно із останньою заявою від 29 лютого 2016 року позивач просить зобов'язати Луцьку ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області надати ГУ ДКС України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на його користь 1 229 179 грн. 90 коп. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад місяць 2006 року, січень, березень, квітень, червень, серпень, вересень, жовтень місяці 2007 року та червень місяці 2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до процедури судового узгодження податкових зобов'язань підприємець ОСОБА_4 вправі претендувати на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, однак на рахунок позивача бюджетне відшкодування не надходило, оскільки відповідачем не направлялися висновки органу Держказначейства із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року закрито провадження у справі в частині зобов'язання Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області надати ГУ ДКС України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2007 року.

Представник відповідача в поданому письмовому запереченні позов не визнав, мотивуючи тим, що з матеріалів позову не вбачається, яка сума і в яких деклараціях була заявлена позивачем до відшкодування. Крім того, позивачем не додано заяви про повернення невідшкодованих сум. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представники відповідача, кожен зокрема, в судовому засіданні позову не визнали з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову, просили в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що 11 січня 2016 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 подано до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області заяву про бюджетне відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 1 033 287 грн. 90 коп. за наступні періоди: грудень 2006 року, січень, березень - червень, серпень - грудень 2007 року.

Як вбачається з службової записки заступника начальника управління податків і зборів з фізичних осіб Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області ОСОБА_5, адресованої начальнику юридичного управління Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області ОСОБА_6 від 26 лютого 2016 року №150/03-20-17-03-11, залишок невідшкодованих сум податку на додану вартість, заявлених на розрахунковий рахунок фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 становить 646 319 грн. 90 коп. по 5 деклараціях, зокрема: по декларації за січень 2007 року в сумі 277 592 грн.; по декларації за березень 2007 року в сумі 12 435 грн. 90 коп.; по декларації за квітень 2007 року в сумі 147 690 грн.; по декларації за червень 2007 року в сумі 91 912 грн.; по декларації за жовтень 2007 року в сумі 116 690 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті.

Пунктом 200.8 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Згідно із пунктом 200.10 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.

Як вбачається з пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу, за період до 1 січня 2016 року.

Згідно із абзацом другим пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України).

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Однак, на неодноразові вимоги суду сторонами не надано документи жодних належних та допустимих доказів на підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування.

Разом з цим відповідно до вимог пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем відповідна заява подана лише 11 січня 2016 року, тобто зі спливом 1095 днів.

Листом від 26 лютого 2016 року відповідач повідомив позивача про наявність розбіжностей у інтегрованій картці платника (ІКП) СГД ОСОБА_4 та просили уточнити періоди та суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищенаведене, суд вбачає, що позивач протягом тривалого часу (з 2007 року) не звертався до податкового органу із відповідними заявами щодо бюджетного відшкодування, не вживав заходів щодо стягнення суми бюджетного відшкодування ПДВ за 2006, 2007 та 2010 роки.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 200.23 статті 200 Податкового Кодексу передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. Таким чином, після закінчення установлених чинним законодавством строків для адміністративної процедури перевірки наявності у платника права на бюджетне відшкодування у результаті невчинення компетентними органами належних дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.Я. Ксензюк

Постанова в повному обсязі складена 4 березня 2016 року.