Ухвала суду № 56284194, 04.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

---------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 1527/632/12

Категорія: 6.2 Головуючий в 1 інстанції: Аліна С.С. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина В.Л., Єщенка О.В.

за участю секретаря - Жукової Г.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2015 року за адміністративним позовом Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1, треті особа на стороні позивача які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Виконавчий комітет Одеської міської ради, КП «ЖСК «Пересипський» про демонтаж самочинно встановленого металевого гаражу, звільнення самовільно занятої земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на те, що ОСОБА_2 самочинно встановила металевий гарах на прибудинковій території, житлового будинку по АДРЕСА_1, який належить територіальній громаді міста та знаходиться на балансі КП «ЖСК «Пересипький», просив суд: зобов'язати ОСОБА_1 провести демонтаж самочинно встановленого металевого гаражу, площею 12 кв.м. розташованого на території будинку АДРЕСА_1.

Справа була розглянута Суворовським районним судом м. Одеси та 23 серпня 2012 року ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач оскаржив його до суду апеляційної інстанції.

23 квітня 2013 року Одеським апеляційним адміністративним судом розглянуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 та прийнято рішення про залишення її без задоволення, а постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2012 року - без змін.

29 січня 2015 року Вищий адміністративний суд України розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та прийняв рішення про скасування постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2012 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Приймаючи означене рішення, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що для правильного розгляду адміністративного спору судам необхідно з'ясувати: коли відповідачем було встановлено гараж; в розпорядженні кого на час встановлення гаражу знаходилася земельна ділянка по АДРЕСА_1; чи надавав належний землекористувач чи власник земельної ділянки дозвіл ОСОБА_1 на встановлення гаражу і, якщо надавав, - то на яких умовах, чи продовжував цей дозвіл свою дію на час передання гуртожитку до комунальної власності?

За наслідками розгляду адміністративного позову Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1, треті особа на стороні позивача які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Виконавчий комітет Одеської міської ради, КП «ЖСК «Пересипський» про демонтаж самочинно встановленого металевого гаражу, звільнення самовільно занятої земельної ділянки 20 квітня 2015 року Суворовським районним судом м. Одеси ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради. Суд попередньої інстанції зобов'язав ОСОБА_1 демонтувати встановлений металевий гараж, площею 12 кв.м., розташований на прибудинковій території за адресою: АДРЕСА_1.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 - є Одеська міська рада, і письмовий дозвіл ОСОБА_1 на встановлення гаражу, Одеська міська рада не надавала.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, повністю відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради №1147 від 25 грудня 1998 року (а.с. 39, 104) Відкритому акціонерному товариству виробничо-торгівельній фірмі «Елакс» надано фактично займану земельну ділянку (землі житлової забудови громадського призначення), площею 0,1549 га., за адресою АДРЕСА_1, в постійне користування, для експлуатації гуртожитку (а.с. 39).

ОСОБА_1, складом сім'ї три чоловіка, з 07 серпня 2009 року, за договором найму, винаймає дві кімнати - НОМЕР_1 та НОМЕР_2 будинку АДРЕСА_1.

В матеріалах справи наявна копія Заяви відповідача від 23 червня 2009 року на ім'я технічного директора ВАТ «Елакс» ОСОБА_3 (а.с. 42) з якої вбачається, що ОСОБА_1 просила надати згоду на встановлення металевого гаражу на орендованій кооперативом «Суперлак» території, що є при домовою територією гуртожитку ВАТ «Елакс» (а.с. 42, 106).

Посилаючись на напис в лівому верхньому куті, вказаної вище довідки, де зазначено «Согласовано 25.062009 г. Директор технический ОСОБА_3» та підпис, відповідач стверджує про отримання дозволу від ВАТ «Елакс» на встановлення нею металевого гаражу, площею 12 кв.м., розташований на прибудинковій території за адресою: АДРЕСА_1.

Суд апеляційної інстанції намагався з'ясувати у відповідача чи приймалось рішення ВАТ «Елакс» про надання ОСОБА_1 дозволу на встановлення металевого гаражу та чи виділялась для цього земельна ділянка.

Представником відповідача було заявлено, що єдиним документом, що підтверджує факт надання дозволу на встановлення ОСОБА_1 металевого гаражу, площею 12 кв.м., розташованого на прибудинковій території за адресою: АДРЕСА_1, є дозвіл технічного директора ВАТ «Елакс» (а.с. 42, 55). Будь-яких інших рішень товариством не приймалось, договору суборенди земельної ділянки між ВАТ «Елакс» та ОСОБА_1 не укладалося.

На виконання рішення Одеської міської ради «Про надання згоди на передачу до комунальної власності територіальної громади м. Одеси гуртожитку та інженерних мереж, що увійшли до статутного фонду ВАТ «Елакс» та розташовані за адресою: АДРЕСА_1, виконавчим комітетом Одеської міської ради 27 жовтня 2011 року прийнято рішення №620 «Про затвердження акту приймання-передачі до комунальної власності територіальної громади м. Одеси гуртожитку та інженерних мереж, що увійшли до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства виробничо-торгівельна фірма «Елакс» та розташовані за адресою: АДРЕСА_1» (а.с. 73, 103).

До матеріалів справи залучено «Акт приймання-передачі до комунальної власності територіальної громади м. Одеси гуртожитку та інженерних мереж, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1». З Акту вбачається, що на прибудинковій території відсутні будь-які будівлі та тимчасові споруди. Тобто, на час передачі до комунальної власності територіальної громади м. Одеси гуртожитку та інженерних мереж, що увійшли до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства виробничо-торгівельна фірма «Елакс» та розташовані за адресою: АДРЕСА_1 металевий гараж площею 12 кв.м., на прибудинковій території за адресою: АДРЕСА_1, не був встановлений та до комунальної власності територіальної громади м. Одеси не передавався (а.с. 74-81, 95-102).

Також до матеріалів справи залучено копію довідки від 28 лютого 2012 року виданої головою споживчо-гаражного кооперативу «Суперлак» ОСОБА_4, з якої вбачається, що ОСОБА_1 є членом споживчо-гаражного кооперативу «Суперлак» по АДРЕСА_1 з 01 листопада 2011 року (а.с. 109). Посилаючись на цю довідку, представник відповідача стверджував в судовому засіданні, що металевий гараж площею 12 кв.м., який належить ОСОБА_1, розміщений на прибудинковій території за адресою: АДРЕСА_1, що передана Одеською міською радою споживчо-гаражному кооперативу «Суперлак».

Суд апеляційної інстанції, в результаті офіційного з'ясування зазначених вище обставин, встановив, що споживчо-гаражний кооператив «Суперлак» був зареєстрований виконкомом Одеської міської ради 24 березня 1998 року (а.с. 34-36). На протязі своєї діяльності керівництво кооперативу неодноразово зверталося до Одеської міської ради з проханням надати в користування членів кооперативу земельну ділянку під фактично зайняті земельні ділянки під гаражі: по АДРЕСА_2, НОМЕР_3, по АДРЕСА_1 (а.с. 28-33). Однак, як свідчать матеріали справи та витребувані під час судового засідання суду апеляційної інстанції довідки: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 06 січня 2016 року, Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради від 17 грудня 2015 року, Департаменту документально-організаційного забезпечення Одеської міської ради від 14 грудня 2015 року - за період з січня 2010 року по листопад 2015 року рішень Одеської міської ради та виконавчого комітету Одеської міської ради щодо передачі у користування кооперативу «Суперлак» або іншим особам земельних ділянок під гаражами за адресою АДРЕСА_2, НОМЕР_3, по АДРЕСА_1 не приймалося (а.с. ).

Отже, твердження представника відповідача про правомірне користування земельною ділянкою під металевим гаражем площею 12 кв.м., на прибудинковій території за адресою: АДРЕСА_1 не знайшло свого підтвердження.

02 грудня 2011 року Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради прийнято розпорядження «Про демонтаж самочинно встановленого металевого гаражу за адресою: АДРЕСА_1 (гр.. ОСОБА_1.) (а.с. 15). Підставою для прийняття рішення стала та обставина, що відповідач самочинно встановила металевий гараж на прибудинковій території.

Наведене вище рішення ОСОБА_1 не оскаржено та до теперішнього часу не виконано.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. (ч. 1, 4 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок в порядку, передбаченому ч.5 ст. 26 вищезазначеного Закону.

Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1, 2, 7 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Оскільки орган місцевого самоврядування, та уповноважений орган - Відкрите акціонерне товариство виробничо-торгівельна фірма «Елакс» не приймали рішень про відведення земельної ділянки площею 12 кв.м., на прибудинковій території за адресою: АДРЕСА_1 для встановлення ОСОБА_1 металевого гаражу, не укладали з землекористувачем договорів оренди, суборенди, суд апеляційної інстанції визнає правомірним та обґрунтованим розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради№749 від 02 грудня 2011 року стосовно демонтажу самовільно встановленого ОСОБА_1 металевого гаражу.

Зважаючи на все вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні відповідачем фактичних обставин норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не убачається.

Керуючись: ст.. ст..185, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2015 року за адміністративним позовом Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1, треті особа на стороні позивача які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Виконавчий комітет Одеської міської ради, КП «ЖСК «Пересипський» про демонтаж самочинно встановленого металевого гаражу, звільнення самовільно занятої земельної ділянки - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: