Ухвала суду № 56284186, 01.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 р.Справа № 816/4464/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Мороз Є.В.

представника позивача - Веклича О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2016р. по справі № 816/4464/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ ГРУПП"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МВ Групп", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 червня 2015 року №0019971501.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ Групп" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області № 0019971501 від 12 червня 2015 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 5 лютого 2014 року № 43 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 15", п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 193. 1 ст. 193, п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України, ст. 129 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 11, 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МВ ГРУПП", ідентифікаційний код 38932559, зареєстроване як юридична особа 11 жовтня 2013 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 1 588 102 0000 013037/а.с. 118/

20 травня 2015 року ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ ГРУПП", код ЄДРПОУ 38932559 за березень місяць 2015 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 20 травня 2015 року №51/16-01-15-01/38932559 /а.с. 11-14/, у якому зафіксовано порушення пунктів 187.1 статті 187 та п.23 підрозд.2 розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого: занижено оподатковувані обсяги постачання за ставкою 20 % на суму 275553 грн та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до загального фонду державного бюджету за березень 2015 року на суму 55 111 грн.

Згідно висновків Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що операції з постачання, у тому числі операції з імпорту, відходів та брухту кольорових металів, що здійснювалися суб'єктами господарювання з 01 січня 2015 року до 30 березня 2015 року (включно), підлягали оподаткуванню податком на додану вартість у загальновстановленому порядку з нарахуванням податку за ставкою 20 %.

На підставі Акту перевірки ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2015 року №0019971501, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 68888,75 грн, у тому числі 55111 грн за основним платежем, 13777,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /а.с. 22/.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням № 0019971501 від 12 червня 2015 року, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління ДФС у Полтавській області № 2730/10/16-31-10-04-11 від 22 липня 2015 року податкове-повідомлення рішення ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області від 12 червня 2015 року № 0019971501 залишено без змін, а скаргу ТОВ"МВ ГРУПП" - без задоволення /а.с. 50-52/.

Крім цього, зазначене податкове повідомлення - рішення позивачем оскаржено до ДФС України, про що свідчить наявна в матеріалах копія скарги №75 від 31 липня 2015 року /а.с.53-57, проте рішення за результатами розгляду скарги сторонами не надано, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач правомірно відобразив в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2015 р. "Операції, що не є об'єктом оподаткування (ст. 196 ПКУ)" обсяги постачання без податку на додану вартість у сумі 275 553 грн., а оскаржуване рішення є таким, що не узгоджується з приписами ПКУ.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно із пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податків, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини виникли внаслідок неоднакового тлумачення сторонами норм законодавства в частині порядку застосування податкової пільги щодо оподаткування операцій з постачання металобрухту.

Частинами 1, 2 статті 4 Закону України від 5 травня 1999 року № 619-XIV "Про металобрухт" установлено, що операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими підприємствами або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами. Діяльність, пов'язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 р. № 3609-VI, який набрав чинності з 06.08.2011 р., підрозділ 2 розділу XX "Перехідні положення" доповнено пунктом 23 наступного змісту: "Тимчасово до 01.01.2014 р. від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00). Операції з вивезення в митному режимі експорту товарів, зазначених у цьому пункті, звільняються від оподаткування податком на додану вартість".

Законом України від 24.05.2012 р. № 4834-VI, який набрав чинності з 01.07.2012 р., п. 23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України був викладений у наступній редакції: "Тимчасово до 01.01.2015 р. від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00). Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України".

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 р. № 71-VIII, який набрав чинності 01.01.2015 р., внесені зміни до абзацу першого пункту 23 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, а саме: цифри "2015" замінені цифрами "2017".

З урахуванням внесених змін пунктом 23 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що тимчасово до 01.01.2017 р. від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Операції з вивезення в митному режимі експорту товарів, зазначених у цьому пункті, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

У додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліків відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 01.01.2015 р., звільняються від обкладення податком на додану вартість" від 12.01.2011 р. № 15 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено перелік відходів та брухту чорних металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 01.01.2015 р., звільняються від обкладення податком на додану вартість.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. № 136 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12.01. 2011 р. № 15" внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 . № 15, а саме: у назві та пункті 1 постанови цифри і слово "1 січня 2015" замінено цифрами і словом "1 січня 2017 року"; у назві додатків 1 і 2 до постанови цифри і слово "1 січня 2015" замінено цифрами і словом "1 січня 2017". Ця постанова набрала чинності з дня опублікування - 31.03.2015 (Урядовий кур'єр, 2015, 03, 31.03.2015 р. № 58).

Отже, внесенням змін постановою КМУ від 25.03.2015 № 136 до постанови КМУ від 12.01.2011 р. № 15 продовжено дію постанови КМУ від 12.01.2011 р. № 15 до 01.01.2017 р., якою затверджено перелік відходів та брухту чорних металів, операції з постачання яких, тимчасово, до 01.01.2017 р., звільняються від обкладення податком на додану вартість.

Відтак, право позивача на звільнення від оподаткування операцій з продажу металобрухту поновлено до 01.01.2017 р. як Податковим кодексом України (внесення змін Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 р. № 71-VIII до пункту 23 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України), так і постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 р. № 15 (внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. № 136 до постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 р. № 15") .

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 28.10.2014 року по справі № 21-320а14.

При цьому, норма Податкового кодексу України, відносно звільнення від обкладення податком на додану вартість з операцій з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, діяла безперервно.

Продовження дії положень певного акту слід розуміти так, що цей акт діяв та продовжує діяти протягом періоду від дня набуття ним чинності до закінчення встановленого строку, навіть у випадку, коли таке продовження (в даному випадку не відносно пільги, а відносно переліку) відбулось у період після дня закінчення попереднього строку дії, в даному випадку, - Переліку.

За таких обставин на операції, проведені позивачем протягом січня-березня 2015 року, поширювались пільги, передбачені пунктом 23 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та позивач під час продажу металобрухту у період з 01.01.2015 р. по 30.03.2015 р. мав право застосовувати нульову ставку ПДВ до таких операцій.

Згідно з п.30.1, 30.2, 30.3, 30.5 ст.30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії. Податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач, керуючись п. 30.3 ст. 30 ПК України, мав право користуватись пільгою зі звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання металобрухту з 01.01.2015 р. на підставі приписів ПКУ в редакції Закону №71-УШ від 28.12.2014.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно ч. 3 ст. 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган, вирішуючи питання встановлення порушення заниження позивачем суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, повинен був керуватися Податковим кодексом України, а не Постановою КМ України чи листами ДФС України.

Відповідно до ст. 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

За приписами п. 7.3 ст. 7 ПК України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до п. 4.4 ст. 4 ПК України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Згідно з п. 56.21 ст. 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до частини 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 24.04.2015 по справі "Будченко проти України" (заява № 38667/06) суд наголосив, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (п. 39 рішення). У пункті 42 означеного рішення суд зауважує, що положення національного законодавства, яке закріплює право на звільнення від оплати (в даному випадку оплату) не ставить його у залежність від існування компенсаційного механізму.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач правомірно відобразив в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2015 р. "Операції, що не є об'єктом оподаткування (ст. 196 ПКУ)" обсяги постачання без податку на додану вартість у сумі 275 553 грн., а оскаржуване рішення є таким, що не узгоджується з приписами Податкового кодексу України, а тому підлягає скасуванню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2016 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2016р. по справі № 816/4464/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 09.03.2016 р.