Ухвала суду № 56284165, 01.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19969/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

01 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Аліменко В.О. та Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Група "Агропродінвест", Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "Агропродінвест"до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Група "Агропродінвест" (далі- позивач, ТОВ "Група "Агропродінвест") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005192220 від 08.10.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2014 позов задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2014 без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2015 у справі № К/800/22347/14 касаційну скаргу задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №0005192220 від 08.10.2013 в частині нарахування збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств по взаємовідносинам з ПАТ "Страхова компанія Країна" за договором добровільного страхування цивільної відповідальності перед третіми особами №12/141/3.1.14 від 14.06.2011.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, в період з 05.08.2013 по 02.09.2013 Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу № 298 від 26.07.2013 проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "Агропродінвест" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2013.

За результатами перевірки складено акт № 836/26-53-22-01-21-31953813 від 30.09.2013, яким встановлені порушення підпункту 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 138.10.5, пункту 138.10, пункту 138.11 статті 138, підпункту 140.1.6 пункту 140.1 статті 140, пункту 141.1 статті 141, пункту 142.2 статті 142 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 218 901,00грн.

На підставі акта перевірки № 836/26-53-22-01-21-31953813 від 30.09.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 08.10.2013 № 0005192220, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 2510302,00 грн., у тому числі за основним платежем - 2218901,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 291401,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Група "Агропродінвест", не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням від 08.10.2013 № 0005192220, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулось з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з акту № 836/26-53-22-01-21-31953813 від 30.09.2013 підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств та встановлення порушення позивачем підпункту 140.1.6 пункту 140.1статті 140 Податкового кодексу України в результаті чого завищено адміністративні витрати на суму 627 400,00 грн. слугувало встановлення перевіркою віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених на страхування газопроводу, який фактично використовується іншою особою на підставі договору оренди, а тому витрати по вказаному договору є витратами на страхування відповідальності третіх осіб.

Відповідно до підпункту 140.1.6. пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб. Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв'язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку за податковий період їх отримання.

Між позивачем та ПАТ «Страхова компанія «Країна» було укладено договір №12/141/3.1.14 від 14.06.2011 добровільного страхування цивільної відповідальності перед третіми особами, предметом якого є угода між сторонами, відповідно до якої страховик бере на себе зобов'язання при настанні страхового випадку відшкодувати страхувальнику нанесену матеріальну шкоду відповідно до умов цього договору та в межах страхової суми та лімітів відповідальності, а страхувальник зобов'язується сплатити страхову премію у визначеному цим договором розмірі та у встановлені договором строки. Предметом страхування за зазначеним договором є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з відшкодуванням страхувальником завданої ним шкоди третім особам у зв'язку з експлуатацією газопроводу високого тиску «Комаргород-Гарячівка» (довжина 24300 п.м. діаметр 325 мм) та страхова премія складає 627 400,00грн.

Операції зі страхування цивільної відповідальності перед третіми особами на суму 627400,00 грн. було віднесено до складу адміністративних витрат декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року.

Між позивачем та ЗАТ «ПК «Подолье» укладено договір оперативної оренди № 31020 від 01.04.2007 з відповідно до якого позивач передав ЗАТ «ПК «Подолье» у тимчасове платне користування газопровід високого тиску «Комаргород-Гарячівка» згідно зі змінами внесеними додатковими угодами на строк з 01.04.2007 по 31.12.2014.

При цьому, проаналізувавши зміст договором №12/141/3.1.14 від 14.06.2011 суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідний договір спрямований на страхування майнового інтересу позивача, пов'язаного з володінням, користуванням та розпорядженням належним йому майном, а саме - газопроводу високого тиску «Комаргород-Гарячівка» (довжина 24 300 п.м. діаметр 325 мм.). Доказів на підтвердження факту того, що страхування за зазначеним договором спрямоване на страхування відповідальності третіх осіб відповідачем надано не було.

З огляду на наведене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про наявність у позивача правових підстав для включення до складу витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування витрат суму 627400,00 грн. сплачених відповідно до договору №12/141/3.1.14 від 14.06.2011.

Також, відповідно до акту № 836/26-53-22-01-21-31953813 від 30.09.2013 підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств слугували висновки податкового органу щодо завищення витрат від операцій з нарахування процентів за борговими зобов'язаннями за перевіряємий період, у зв'язку із використанням кредитних коштів, отриманих від банку «Державний експортно-імпортний банк» на підставі кредитного договору за №151209К45 від 09.10.2009, на надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги ТОВ ТД «ІнтерКорн», ТОВ «ВКХП № 2», ТОВ «ТД «Крахмалопродукт», ТОВ «ПК «Зоря Поділля», тобто не в господарській діяльності.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 зазначеного Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Підпунктом 138.10.5 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що до складу інших витрат включаються, зокрема, фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Пунктом 141.1 статті 141 Податкового кодексу України встановлено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач користувався кредитними коштами, отриманими на підставі низки кредитних угод з банком ПAT «Державний експортно-імпортний банк» (Укрексімбанк):

- згідно з умовами кредитного договору № 151209К45 від 09.10.2009, які були отримані в безготівковій формі в період з 09.10.2009 по 08.11.2009;

- на умовах овердрафту (позичковий капітал у грошовій формі, який Банк надає для фінансування витрат Позичальника по оплаті платіжних документів понад залишок коштів на його поточному рахунку на умовах, визначених цим Договором) на підставі договорів № 28710V22 від 05.11.2010 та № 151211V1 від 29.11.2011.

З пояснень представника позивача судом першої інстанції встановлено, що кредитні кошти були використанні позивачем на виконання договірних зобов'язань ТОВ "Група "Агропродінвест" за договором поставки № 22044 від 01.02.2009, укладеного з ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля», оскільки на виконання своїх зобов'язань за вказаним договором позивачем було сплачено ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» кошти в сумі 35200000 грн. в період з 09.10.2009 по 02.12.2009 на підтвердження чого позивачем надано наступні документи: меморіальний ордер №14 від 09.10.2009 про перерахування згідно з договором поставки від 01.02.2009 №22044 30 000 000,00 грн., меморіальний ордер №15 від 12.10.2009 про перерахування згідно з договором поставки від 01.02.2009 р. №22044 1800000 грн., меморіальний ордер №16 від 13.10.2009 про перерахування згідно з договором поставки від 01.02.2009 №22044 1700000 грн., меморіальний ордер №17 від 14.10.2009 про перерахування згідно з договором поставки від 01.02.2009 №22044 1677000 грн., меморіальний ордер №18 від 01.12.2009 про перерахування згідно з договором поставки від 01.02.2009 №22044 23000 грн., банківськими виписками по рахунку позивача №14,15, 16, 17, 18 на суму 30 000 000,00 грн., 1800000 грн., 1700000 грн., 1677000 грн., 23000 грн. Кредитні кошти, отримані позивачем від ПAT «Державний експортно-імпортний банк», були використані у власній господарській діяльності з метою сплати грошових зобов'язань за договорами фінансового лізингу № L679-05/07 від 15.05.2007 та № L2081-03/08 від 13.03.2008.

Актом №836/26-53-22-01-21-31953813 від 30.09.2013 встановлено, що в період з 01.01.2011 по 30.06.2013 позивачем надано кошти в розмірі 102248000,00 грн. в якості поворотної фінансової допомоги: ТОВ ТД «ІнтерКорн» у розмірі 1050000,00 грн., ТОВ «ВКХП № 2» у розмірі 1376000,00 грн., ТОВ «ТД «Крахмалопродукт» у розмірі 20555000,00 грн.), ТОВ «ПК «Зоря Поділля» у розмірі 69817000,00 грн. та отримано фінансову допомогу на загальну суму 103461000,00 грн. від ПрАТ «ПК «Поділля» у розмірі 23761000,00 грн., від ПАТ «Крижопільський цукровий завод» у розмірі 10500000,00 грн., ТОВ ТД «ІнтерКорн» у розмірі 67500000,00 грн., ТОВ «ВКХП № 2» у розмірі 1700000,00 грн. Зазначені факти також підтверджуються договором безпроцентної позики № 52049 від 28.12.2010, договором про надання поворотної фінансової допомоги № А520004 від 17.01.2011, договором про надання поворотної фінансової допомоги № А520006 від 21.02.2011, договором безпроцентної позики № 368 від 11.05.2011, договором про надання поворотної фінансової допомоги № А521006 від 07.11.2011, договором про надання поворотної фінансової допомоги № А520003 від 20.01.2011, договором про надання поворотної фінансової допомоги № А520002 від 20.01.2011 та банківськими виписками наявними в матеріалах справи.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем, на підтвердження факту використання коштів отриманих на підставі кредитного договору за № 151209К45 від 09.10.2009 у власній господарській діяльності, а саме, з метою здійснення оплати за договорами поставки № 22044 від 01.02.2009, договорами фінансового лізингу № L679-05/07 від 15.05.2007 та № L2081-03/08 від 13.03.2008, документів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність можливості встановлення факту здійснення оплати за вказаними договорами саме за рахунок кредитних коштів отриманих за договором № 151209К45 від 09.10.2009, оскільки відповідна інформація в зазначених документах не міститься. Документів, які б засвідчували б факт неможливості здійснення оплати за вказаними договорами за рахунок інших коштів, ніж ті що отримані в за кредитним договором № 151209К45 від 09.10.2009 позивачем, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи надано не було.

З таких обставин, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження факту наявності у позивача правових підстав для включення відповідних сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Крім того, відповідно до акту № 836/26-53-22-01-21-31953813 від 30.09.2013 підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств слугувало встановлення податковим органом завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих періодів, починаючи з І кварталу 2011 pоку по 30.06.2013, у зв'язку із включенням до такого від'ємного значення за підсумками 2010 року.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З наявних в матеріалах справи документів судом першої інстанції встановлено, що сума задекларованого позивачем від'ємного значення по податку на прибуток по вказаних періодах становить: за 2009 рік - 1 076 571,00 грн.; за І квартал 2010 року - 1 142 359,00 грн. (у тому числі від'ємне значення 2009 року 1 076 571,00 грн.); за І півріччя 2010 року - 1 677 487,00 грн. (у тому числі від'ємне значення 2009 року 1 076 571,00 грн.); за 9 місяців 2010 року - 1 488 876,00 грн. (у тому числі від'ємне значення 2009 року - 215 314,00 грн.); за 2010 рік - 327 489,00 грн. (у тому числі від'ємне значення 2009 року - 215 314,00 грн.) за І квартал 2011 pоку - 2413 711,00 грн. (у тому числі від'ємне значення 2009 року - 861 260,00 грн.); за ІІ квартал 2011 року - 1 334 500,00 грн. (у тому числі від'ємне значення 2009 року - 861 260,00 грн., від'ємне значення 1 квартал 2011 року - 1 552 451,00 грн.); за ІІ - ІІІ квартали 2011 року - 1 599 026,00 грн. (у тому числі від'ємне значення 2009 року - 861260,00 грн., від'ємне значення І кварталу 2011 року - 1 552 451 грн.); за ІІ - IV квартали 2011 року - 1 363 083,00 грн. (у тому числі від'ємне значення 2009 року - 861 260,00 грн., від'ємне значення І квартал 2011 року - 1552 451,00 грн.); за І квартал 2012 року - 2047 810,00 грн. (у тому числі від'ємне значення 2011 року 1363083,00 грн.); за 1 півріччя 2012 pоку - 523 895,00 грн. (у тому числі від'ємне значення 2011 року - 340771,00 грн.); за 9 місяців 2012 року - 501758,00 грн. (у тому числі від'ємне значення 2011 року - 340771,00 грн.); за 2012 рік - 149 394,00 грн. (у тому числі від'ємне значення 2011 року - 340771,00 грн.).

Отже, починаючи з періоду 9 місяців 2010 року у розрахунку від'ємного значення за цей період позивач враховує від'ємне значення 2009 року в сумі 215 314 грн., що становить 20% від повного від'ємного значення за 2009 рік, при цьому решту - 80% від повного від'ємного значення за 2009 рік в сумі 861 260,00 грн. за 2009 рік позивач відносить на зменшення від'ємного значення за 2009 рік.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2015 документів на підтвердження правомірності розрахунку та формування відповідних сум від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2009 рік - 1 076 571,00 грн. суду першої інстанції надано не було. Вказані документи не були надані позивачем і під час розгляду справи в суді першої інстанції.

З огляду на наведене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження факту правомірності формування позивача від'ємного значення за 2009 рік у розмірі 1 076 571,00 грн., а отже у підстави для висновку про правомірність врахування відповідного від'ємного при розрахунку від'ємного значення наступних періодів.

Доводи апеляційних скарг спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Оскільки, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2015 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до розгляду справи по суті, він підлягає стягненню з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Група "Агропродінвест", Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (бул. Верховної Ради, 24-Б, м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 39469994) до Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1892 (одна тисяча вісімсот дев'яносто дві) грн. 55 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текс ухвали виготовлено 04.03.2016 року.

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.