Постанова № 56284154, 25.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3566/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2011 р. адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» (надалі за текстом - «ПАТ «Укрінбанк») звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000164310 від 03.03.2011 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 44 526 грн. 98 коп. та податкового повідомлення-рішення № 0000174310 від 19.04.2011 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 9 748 грн. 09 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2011 р. адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000164310 від 03.03.2011 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 35 377 грн. 51 коп. та податкове повідомлення-рішення № 0000174310 від 19.04.2011 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 5 708 грн. 34 коп. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Укрінбанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить змінити вказане судове рішення в частині відмови у задоволенні позову і прийняти нову постанову про скасування названих податкових повідомлень-рішень в повному обсязі.

Вказуючи на допущені, на думку Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (надалі за текстом - «СДПІ у м. Києві»), судом порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильного судового рішення, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовним вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ «Укрінбанк».

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 30.11.2010 р. по 02.02.2011 р. посадовцями СДПІ у м. Києві проведено виїзну планову перевірку ПАТ «Укрінбанк» з питань дотримання вимог, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р.

Результати перевірки оформлено актом № 46/43-10/05839888 від 16.02.2011 р.

Згідно цьому акту позивачем, серед іншого, порушено ст.ст. 4, 5, 8, 11, 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижено податок на прибуток на за нагальну суму 35 621 грн. 58 коп. та податок на додану вартість на 7 948 грн. 47 коп.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

За наслідками перевірки Луцької філії ПАТ «Укрінбанк» встановлено, що з 2007 р. на рахунку 2903 «Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками» обліковується заборгованість банку перед ПП «Профі-Лайн», ПП «Сом Ойл», ППБ «Уліс», ТПФ «Атон», СП «Украз», ФОП ОСОБА_2 у загальній сумі 759 грн. 63 коп.

Перевіркою Дніпропетровської філії ПАТ «Укрінбанк» встановлено, що станом на 01.10.2007 р. на рахунку 2903 обліковуються кошти ТОВ «Статус і Ко ЛТД», ПП «Вирина», ПП «Мет-інвест» у загальній сумі 27 481 грн. 04 коп.

Згадані суб'єкти господарювання були зняті з обліку в органах податкової служби, а їх банківські рахунки закриті на підставі постанови Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492.

Не дивлячись на те, що після закінчення строку позовної давності зазначені кошти залишись не стягнутими їх власниками, позивач не включив їх до складу валового доходу, що призвело до заниження податку на прибуток на 6 870 грн. 26 коп.

Згідно договору № 29/а від 03.03.2004 р. ТОВ «Флоріна» зобов'язалось виконати роботи по флористичному оформленню приміщень ПАТ «Укрінбанк», а останнє - прийняти і оплатити ці роботи.

На підставі названого договору були складені акти прийому-передачі виконаних робіт на загальну суму 135 720 грн.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку кошті, а сплачені суми відніс до валових витрат.

Також, протягом періоду, що підлягав перевірці, позивач включив до складу валових витрат 87 452 грн. 45 коп. витрат з оплати послуг міжнародного зв'язку та роумінгу, 4 398 грн. 34 коп. - з оплати за підписку періодичних видань (журналів «Контракти», «E-mobile», «Hi-Htch-Pro», «Хакер з СД», «Мой компьютер», «Computer World», «PC World з CD»).

Разом з тим, витрати з оплати робіт по флористичному оформленню приміщень, послуг міжнародного зв'язку та роумінгу, підписки на періодичні видання не пов'язані з господарською діяльністю банку.

Відповідно до договору оренди № 103-юр від 14.12.2007 р. ПАТ «Укрінбанк» з метою відкриття банківського відділення отримав у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення по вул. Дзержинського, 21/1 в м. Мелітополь, що належить ТОВ «Мелітопольський авто гідроагрегат».

За цим договором у період з січня 2008 р. по березень 2008 р. позивачем сплачено 12 317 грн. 71 коп. орендної плати, які останній відніс до валових витрат.

Водночас, відділення у м. Мелітополь відкрито не було у зв'язку з незадовільним фінансовим станом Запорізької філії, а договір оренди припинено з ініціативи банку.

На підставі договору оренди від 21.05.2007 р. ТОВ «Уллис-Тур» передало позивачеві нежитлове приміщення по вул. Леніна, 175, в м. Запоріжжя для відкриття безбалансового відділення.

У 2009 р. ПАТ «Укрінбанк» включило до складу витрат 41 321 грн. 28 коп., сплачених в якості орендної плати.

Разом з тим, відповідно до наказу № 196 від 04.11.2008 р. «Про ліквідацію відділень АТ «Укрінбанк» відділення по вул. Леніна, 175, в м. Запоріжжя ліквідоване, а його клієнти переведені на обслуговування до Запорізької філії.

Таким чином, на думку податкового органу, позивачем завищено валові витрати на загальну суму 53 638 грн. 49 коп., оскільки орендовані приміщення не використовувались у господарській діяльності ПАТ «Укрінбанк».

Крім того, в ході перевірки позивачем не надано акти виконаних робіт про надання послуг з оренди приміщення у ТОВ «Уллис-Тур» за січень та березень 2009 р.

Згідно договору від 06.04.2010 р. ПАТ «Укрінбанк» реалізувало ОСОБА_3 автомобіль, проте отриманий у складі вартості товару ПДВ до бази оподаткування податком на додану вартість не включило.

У зв'язку з закриттям ТВБВ № 2 Вінницької філії та достроковим розірванням договору суборенди позивач повернув ФОП ОСОБА_4 приміщення по АДРЕСА_1 в м. Вінниця.

При цьому філією не визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість при здійсненні операції з безоплатної передачі товарів в розмірі 3 158 грн. 67 грн. на суму поліпшень об'єкту суборенди, яка становить 15 793 грн. 34 коп.

Контролюючий орган також дійшов висновку про наявність аналогічних порушень у діяльності Житомирської філії ПАТ «Укрінбанк».

Так внаслідок дострокового розірвання договорів оренди позивач повернув орендодавцям разом із здійсненими поліпшеннями приміщення по вул. К.Лібкнехта, 15, в м. Бердичів та по вул. Київська, 3, в м. Житомир.

Водночас, позивач не включив до податкового зобов'язання 3 231 грн. 80 коп. ПДВ на суму безоплатно переданих поліпшень у загальному розмірі 16 159 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, СДПІ у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000164310 від 03.03.2011 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 44 526 грн. 98 коп., у тому числі 35 621 грн.58 коп. за основним платежем та 8 905 грн. 40 коп. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0000174310 від 19.04.2011 р., яким ПАТ «Укрінбанк» збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 9 748 грн. 09 коп., у тому числі 7 798 грн. 47 коп. за основним платежем та 1 949 грн. 62 коп. за штрафними санкціями.

На момент виникнення спірних правовідносин питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валового доходу, валових витрат та податкових зобов'язань, регулювались Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом - «Закон № 334/94-ВР») та Законом України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом - «Закон № 168/97-ВР»).

Пункт 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР визначає валовий доход як загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 названої статті Закону № 334/94-ВР валовий доход, зокрема, включає суму безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

За змістом підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР до складу безповоротної фінансової допомоги включається сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

План рахунків бухгалтерського обліку банків України затверджено постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 р. № 280 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004 р. за № 918/9517.

Згідно цьому нормативному акту на рахунку ІІІ порядку групи 290 обліковується кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку.

Зокрема, балансовий рахунок 2903 відкривається для обліку коштів клієнтів банку за недіючими рахунками.

Відповідно до пункту 1 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 р. № 280 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004 р. за № 919/9518 план рахунків бухгалтерського обліку банків України - це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій з метою забезпечення потреб складання фінансової звітності.

За змістом цієї ж Інструкції рахунок 2903 призначений для обліку кредиторської заборгованості банку перед клієнтами за недіючими рахунками.

Таким чином, оскільки у бухгалтерському обліку заборгованість ПАТ «Укрінбанк» перед ПП «Профі-Лайн», ПП «Сом Ойл», ППБ «Уліс», ТПФ «Атон», СП «Украз», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Статус і Ко ЛТД», ПП «Вирина», ПП «Мет-інвест» відображена як кредиторська, слід погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що у позивача не було правових підстав для її віднесення до складу валових доходів, оскільки за змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV податкова інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Тобто, визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів та послуг.

У контексті викладеного колегія суддів зазначає, що хоча флористичне оформлення приміщень та підписка на періодичні видання і не охоплюються поняттям «банківська діяльність» в розумінні ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 р. № 2121-III, проте безпосередньо пов'язані з цією діяльністю, оскільки спрямовані на покращення якості обслуговування клієнтів банку.

Згідно письмових заперечень СДПІ у м. Києві за не включення коштів клієнтів банку до складу валового доходу та віднесення витрат з флористичних послуг і підписки на періодичні видання до складу валових витрат податковим повідомленням-рішенням № 0000164310 від 03.03.2011 р. позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 31 620 грн. 50 коп., у тому числі 25 733 грн. 20 коп. за основним платежем та 5 887 грн. 30 коп. за штрафними санкціями.

З огляду на викладене окружний адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку про протиправність названого податкового повідомлення-рішення у наведеній частині.

Водночас, оскільки позивачем не надано прийнятних та переконливих доказів на підтвердження того, що послуги міжнародного зв'язку та роумінгу використовувались ним у господарській діяльності, а також враховуючи що нежитлові приміщення по вул. Дзержинського, 21/1 в м. Мелітополь, по вул. Леніна, 175, в м. Запоріжжя не використовувались для розміщення безбалансових відділень, судова колегія у світлі своєї власної оцінки обставин справи, поділяє висновки відповідача про те, що у цій частині сплачені кошти були безпідставно віднесені до складу валових витрат.

Окружний адміністративний суд помилково послався на рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2010 р. у справі № 25/162 як на доказ на підтвердження факту використання ПАТ «Укрінбанк» нежитлового приміщення по вул. Леніна, 175, в м. Запоріжжя у 2009 р.

Той факт, що позивач своєчасно не повернув об'єкт оренди не може свідчити про його використання у господарській діяльності банку.

Навпаки, за змістом названого рішення ПАТ «Укрінбанк» у судовому засіданні стверджувало, що з 31.12.2008 р. зазначене приміщення ним не використовувалось та не могло використовуватись.

Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР установлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до пункту 4.2 статті 4 Закону № 168/97-ВР у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Звертаючись до обставин цієї справи колегія суддів перш за все зазначає, що ні у суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі ПАТ «Укрібанк» не заперечило висновків СДПІ у м. Києві щодо заниження бази оподаткування податком на додану вартість внаслідок не включення до її складу ПДВ з продажу автомобіля.

Крім того, враховуючи, що позивач повертав орендодавцям орендовані приміщення із здійсненими в них поліпшеннями, колегія знаходить правомірним збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість на вартість ПДВ з цих поліпшень

Посилання позивача на те, що за висновками експертних будівельно-технічних досліджень здійснені ним поліпшення перебувають у незадовільному технічному стані, суд не приймає як доказ.

Згідно абзацу 2 пункту 4.9 статті 4 Закону № 168/97-ВР правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Тобто, податкові зобов'язання можуть не нараховуватись, якщо платник податку надасть податковому органу «відповідний документ» про знищення основних фондів.

Таким документом є «Акт на списання основних засобів» за формою ОЗ-3.

Водночас, позивач не підтвердив належним доказом правомірність ненарахування ПДВ з операцій з безоплатної передачі основних виробничих фондів.

Враховуючи наведене ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2011 р. скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000164310 від 03.03.2011 р. в частині збільшення публічному акціонерному товариству «Український інноваційний банк» суми грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 31 620 грн. 50 коп., у тому числі 25 733 грн. 20 коп. за основним платежем та 5 887 грн. 30 коп. за штрафними санкціями.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Постанова складена в повному обсязі 01 березня 2016 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.