Постанова № 56284131, 09.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 березня 2016 року № 826/23371/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до 1) Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві 2) Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення заборгованості з бюджету, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності щодо неподання висновку, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2015 № 0000192800, № 0000202800 та стягнення заборгованості з бюджету в розмірі 6 264 999,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-1 всупереч нормам податкового законодавства не було подано до відповідача-2 висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ "Аскоп-Україна" та було винесено протиправні податкові повідомлення - рішення за результатами документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2015 року. Підставою для нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договори, укладені між позивачем та контрагентом: ТОВ «Алкор ЛТД», були укладені без мети настання правових наслідків. Позивач, не погоджуючись з таким висновком податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ «Алкор ЛТД» за договорами, які мали реальний характер, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача-1 заперечила проти позовних вимог, надала суду письмові заперечення, в яких просила відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки від 16.09.2015 № 7385/26-53-28-01-30579869.

Представник відповідача-2 через канцелярію суду подав письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні позову, оскільки Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві не порушувало прав та законних інтересів позивача.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

18.06.2015 ТОВ "Аскоп-Україна" засобами електронного зв'язку подало до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві наступні документи:

- податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2015 року (реєстраційний № 9127661635), в рядку 23.2 якої визначило, що сума від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 22 - рядок 22.1), яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 3 Д3) складає 6 264 999 грн.;

- додаток № 3 до податкової декларації з податку на додану вартість (розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3));

- додаток № 4 до податкової декларації з податку на додану вартість (заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4));

- додаток № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)).

В період з 19.08.2015 по 02.09.2015 Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Аскоп-Україна" правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 16.09.2015 № 7385/26-53-28-01-30579869, яким встановлені наступні порушення:

- пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4, абзацу «б» пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за травень 2015 року в розмірі 1 580 751 грн. та заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту (р. 18) за березень 2015 року в розмірі 71 816 грн.;

- за результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену ТОВ "Аскоп-Україна" суму бюджетного відшкодування за травень 2015 року в розмірі 4 684 248 грн., що пов'язано з ненадходженням відповідей на запити щодо основних постачальників по ланцюгу постачання.

На підставі акта перевірки від 16.09.2015 № 7385/26-53-28-01-30579869 відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 28.09.2015:

- № 0000192800, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 2 371 129,00 грн., у тому числі сума завищення бюджетного відшкодування - 1 580 751,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) - 790 378,00 грн.

- № 0000202800, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 107 724,00 грн., у тому числі за основним платежем - 71 816,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 35 908,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна", не погоджуючись з такою позицією відповідачів, звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В пункті 200.4 статті 200 Податкового кодексу України зазначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно із пунктом 200.8 статті 200 Податкового кодексу України, до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Відповідно до пункту 200.9 статті 200 Податкового кодексу України, форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно із пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

В пункті 200.11 статті 200 Податкового кодексу України зазначено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1238.

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Згідно із пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Отже, з аналізу вищенаведених норм податкового законодавства вбачається, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу) подає до податкового органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування з оригіналами митних декларацій. В свою чергу, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Також, податковий орган у разі встановлення за результатами перевірки невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, має право надіслати платнику податку податкове повідомлення.

Як було встановлено судом, ТОВ "Аскоп-Україна"18.06.2015 засобами електронного зв'язку подало до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2015 року (реєстраційний № 9127661635), в рядку 23.2 якої визначило, що сума від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 22 - рядок 22.1), яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 3 Д3) складає 6 264 999 грн. та додатки №№ 3, 4, 5 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві провела документальну позапланову виїзну перевірка ТОВ "Аскоп-Україна" щодо правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2015 року, за результатами якої складено акт від 16.09.2015 № 7385/26-53-28-01-30579869 та прийняті податкові повідомлення - рішення від 28.09.2015 № 0000192800 (зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 2 371 129,00 грн.), № 0000202800 (збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 107 724,00 грн.).

Отже, в даному випадку, враховуючи судове оскарження податкових повідомлень-рішень, ознаки бездіяльності відповідача-1 відсутні, оскільки податковий орган зобов'язаний лише після закінчення процедури судового оскарження протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відтак, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 є безпідставною та необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2015 № 0000192800, № 0000202800 суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодекс.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

З матеріалів справи вбачається, що Державна податкова інспекція у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві за результатами документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2015 року поставила під сумнів господарські операції між ТОВ "Аскоп-Україна" та ТОВ «Алкор ЛТД».

Суд встановив, що 24.02.2015 між ТОВ "Аскоп-Україна" (покупець) та ТОВ «Алкор ЛТД» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 25/02/15, згідно якого продавець зобов'язується передати окремими партіями сою (далі по тексту - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти даний товар і оплатити його вартість.

Відповідно до розділу 4 договору, продавець зобов'язується поставити покупцю погоджену партію товару автомобільним транспортом за адресою: м. Херсон, вул. Порт-Елеватор, 5 ПАТ «Херсонський КПХ» (п. 4.1). Товар розміщується продавцем на елеваторі ПАТ «Херсонський КПХ» по квоті ПП «ДП Чиста Країна», яке здійснює в інтересах ТОВ "Аскоп-Україна" подальше його експедирування (п. 4.2). Приймання товару по якості здійснюється лабораторією ПАТ «Херсонський КПХ», яка виробляє вхідний відбір проб на визначення якості товару. Продавець зобов'язаний ознайомитися з результатами дослідження якості товару до його вивантаження на елеваторі (п. 4.3).

Згідно з пунктом 4.9 договору, продавець зобов'язаний передати покупцю відносно поставленої партії товару наступні документи: рахунок-фактуру; податкову накладку, оформлену у відповідності з вимогами діючого законодавства України і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних; видаткову (товарну) накладну.

Відповідно до розділу 10 договору, продавець зобов'язується при укладенні даного договору надати покупцю наступні документи, завірені печаткою продавця і підписом уповноваженої на підписання договору особи: копію виписки з ЄДРПОУ продавця; копію довідки управління статистики про включення продавця в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України; копію свідоцтва про реєстрацію продавця платником податку на додану вартість (п. 10.3).

Продавець зобов'язаний підтвердити придбання поставленого покупцю товару у сільськогосподарського виробника шляхом надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних копії податкової накладної (п. 10.5).

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату, платіжні доручення, договір про надання транспортно-експедиторських послуг №170/12/14 від 15.12.2014, акти приймання на надходження сільгосппродукції, товарно-транспортні накладні, довіреність від 01.03.2015 № 48, складські квитанції на зерно та витяги з Реєстру складських документів на зерно, витяги з єдиного реєстру податкових накладних, дані реєстру платників ПДВ станом на 08.10.2015, докази подальшого використання ТОВ "Аскоп-Україна" у власній господарській діяльності придбаної в березні та травні 2015 року сої (експорт за межі України).

В пункту 7.5 ДСТУ 4964:2008 «Соя. Технічні умови» зазначено, що кожну партію насіння сої супроводжують свідоцтвом про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів, радіонуклідів та посвідченням або сертифікатом про якість.

Однак, позивач не надав суду свідоцтва про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів, радіонуклідів та посвідчення або сертифікати про якість сої, поставленої ТОВ «Алкор ЛТД», як не надав результати дослідження, здійсненого ПАТ «Херсонський КПХ» щодо якості сої, докази установлення позивачем спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «Алкор ЛТД» на момент укладання договору купівлі-продажу № 25/02/15 від 24.02.2015 та докази, а саме: зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних копію/копії податкової накладної для підтвердження факту придбання продавцем сої у сільськогосподарського виробника.

В товарно-транспортних накладних, наданих позивачем на підтвердження виконання умов договору, зазначено, що автоперевезення товару здійснювалось рядом автомобілів, зокрема, в товарно-транспортній накладній від 06.05.2015 №271073 зазначено, що автоперевезення здійснювалось автомобілем НОМЕР_4, НОМЕР_5.

Водночас, відповідач-1 надав суду письмові пояснення ОСОБА_1 (на запит податкового органу № 26-15-10-02-35), в яких зазначено, що автомобіль марки Renault Premium 2001 р.в. з державним номерним знаком BH 6516 та напівпричіп до нього з державним номерним знаком ВН 5528 ХМ належать йому на підставі свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (ТЗ) СХХ621573 та СХХ899057 та придбані для використання в приватному господарстві, в період з 29.10.2014Р по наступний час ТЗ не перебували ні в оренді, ні в управлінні; ні в лізингу тощо, та не передавались в інші форми господарського-фінансового володіння третім особам (ні юридичним, ні фізичним), а якщо існують якісь документи, що підтверджують зворотнє (договори, акти прийому-передачі ТЗ та інші), то повідомляє, що жодних з них не бачив і не підписував, жодній особі ніяких особистих документів, документів на ТЗ та їх завірених копій не передавав, про їх втрату в органи внутрішніх справ не заявляв, також не існує будь-яких нотаріальних довіреностей стосовно передачі його прав власника ТЗ третім особам або на будь-які правові правочини з його ТЗ від його імені. Таким чином, ОСОБА_1 стверджує, що ніяких взаємовідносин, пов'язаних з його ТЗ, з ПП «ДП Чиста Країна» (ЄДРПОУ37046344), ТОВ «Алкор ЛТД» (ЄДРПОУ37046344), ТОВ «Аскоп-Україна» (ЄДРПОУ30579869) він не мав, тому надати документальне підтвердження їх існування не може.

Суд звертає увагу, що за відсутності факту придбання товарів (послуг, робіт), відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З аналізу наданих позивачем документів щодо взаємовідносин із ТОВ «Алкор ЛТД» не можливо встановити реальність виконання господарських операцій, оскільки позивачем не надано суду документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а тому і не доведено, що обумовлені правочинами послуги щодо придбання товарів були надані саме цим контрагентом.

Таким чином, позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій.

Крім того, відповідач-1 звертає увагу суду, що надані позивачем митні декларації для підтвердження права ТОВ «Аскоп-Україна» на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, не можна вважати належним документом для формування бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, оскільки такі митні декларації форми МД-2 та МД-3 не містять відмітки про завершення митного оформлення та засвідчення даних декларацій електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення.

В пункті 16 Положення про митні декларації, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 450 зазначено, що митна декларація на паперовому носії вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення. Електронна митна декларація вважається оформленою за наявності внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення. Оформлена електронна митна декларація за допомогою автоматизованої системи митного оформлення перетворюється у візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту людиною, у форматі, що унеможливлює у подальшому внесення змін до неї, засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення, та надсилається декларанту або уповноваженій ним особі.

Позивачем доказів на спростування вищевикладених тверджень відповідача-1 не надано.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовної вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2015 № 0000192800, № 0000202800.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 6 264 999,00 грн. суд зазначає наступне.

В пункті 200.13 статті 200 Податкового кодексу України зазначено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

В даному випадку, відповідач-1 не надсилав до відповідача-2 висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, оскільки за результатами перевірки встановлені порушення, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за травень 2015 року в розмірі 1 580 751 грн. та заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту (р. 18) за березень 2015 року в розмірі 71 816 грн., а також за результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену ТОВ "Аскоп-Україна" суму бюджетного відшкодування за травень 2015 року в розмірі 4 684 248 грн., що пов'язано з ненадходженням відповідей на запити щодо основних постачальників по ланцюгу постачання.

Таким чином, враховуючи, що висновок відповідача-1 із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету відсутній, то позовна вимога про стягнення заборгованості з бюджету в розмірі 6 264 999,00 грн. є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов