Ухвала суду № 56283910, 09.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15198/15 Головуючий у 1-й інстанції: Нагорянський С.І.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

09 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Бистрик Г.М. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київгума» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва до Публічного акціонерного товариства «Київгума» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2016 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що суд першої інстанції неправильно та неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, у зв'язку з чим прийняв необґрунтоване судове рішення, яке не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та повноти.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Київгума» перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Враховуючи, що у відповідача виникла заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в розмірі 431 382,11 грн, яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано передбачений законом обов'язок в частині сплати у встановлений строк до органу Пенсійного фонду коштів для відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначених на пільгових умовах за Списком 1 та 2, крім того, наявність у відповідача вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

За змістом абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до положень п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-XII.

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, із набранням чинності з 1 січня 2004 року Законом № 1058-IV порядок компенсації фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій не змінився.

До набрання чинності Законом № 1058-IV обов`язок щодо відшкодування пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону № 1788-XII, було передбачено Законом «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР.

Згідно з абзацом 3 пункту 1 статті 4 названого закону, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону встановлюються ставки збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Механізм відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (надалі - Інструкція).

Відповідно до пункту 6.4 розділу 6 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

У разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона «Крим»). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства (пункт 6.8 розділу 6 Інструкції).

Відповідно до пункту 6.7 розділу 6 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

З матеріалів справи вбачається, що згідно розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, складених позивачем за період з квітень-червень 2015 року, заборгованість відповідача перед Пенсійним фондом України по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій становить 431 382,11 грн., а саме: за Списком 1 - 199 201,78 грн., за Списком 2 - 232 180,33 грн.

Вищевказані розрахунки були надіслані на адресу ПАТ «Київгума» та отримані належним чином, що підтверджується відмітками про вручення в рекомендованих поштових повідомленнях про вручення поштового відправлення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням наявної у позивача не сплаченої заборгованості з витрат на виплату та доставку пенсій, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

При цьому, варто зазначити, що передумовою для відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відповідачем є призначення пенсії на пільгових умовах його працівникам у період, коли на підприємстві існували шкідливі умови праці. З огляду на це, доводи відповідача стосовного того, що ПАТ «Київгума» не здійснює діяльність, що пов'язана зі шкідливими умовами праці, на підприємстві відсутня сировина, матеріали, виробничі та основні фонди для здійснення виробництва з шкідливими умовами праці, відхиляються, оскільки це не звільняє відповідача від обов'язку сплати такого відшкодування.

Більше того, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» закріплено для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У вищенаведених нормах Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не вказується на те, що підприємство має право не сплачувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій в разі відсутності потужностей для здійснення виробництва та звільнення з підприємства робітників.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи наявні довідки пенсіонерів для призначення пільгових пенсій, видані саме підприємством «Київгума», як підтвердження того, що зазначені пенсіонери працювали на підприємстві відповідача з шкідливими умовами праці. Вказані довідки щодо роботи в хімічному виробництві надавали право на пільгову пенсію відповідно до Списків № 1 та № 2. Зазначені довідки видавалися підприємствами, працівниками яких були зазначені особи, для пред'явлення у відповідний пенсійний фонд для призначення пільгових пенсій.

Отже, відповідач, видаючи довідки про право на призначення пільгових пенсій, фактично самостійно зобов'язувався проводити компенсацію на такі витрати пенсійному фонду. Крім того, питання правомірності призначення пенсій не є предметом розгляду даної справи, а отже обставини на які посилається відповідач щодо відсутності доказів призначення пенсій не підлягають доказуванню в рамках даної справи.

Необґрунтованими є також доводи апеляційної скарги про недоведеність розміру понесених Управлінням Пенсійного Фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки вимоги чинного законодавства не зобов'язують Пенсійний фонд України звітувати перед підприємствами по використанню даних коштів, а також не наділяє обов'язком доказування фактичних або реальних витрат, а лише встановлює відсотки розміру відшкодування.

Щодо доводів відповідача про невідповідність форми розрахунків фактичних витрат, наданих позивачем, тій, що затверджена Інструкцією, колегія суддів зазначає, що порушень у зазначеному контексті апеляційним судом, як і судом першої інстанції, не встановлено.

На спростування доводів апеляційної скарги варто також наголосити на тому, що витрати на виплату та доставку пенсій не є власне збором на обов'язкове державне пенсійне страхування, вони є лише об'єктом оподаткування такого збору (ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування») та за своєю правовою природою зі сторони підприємства є відшкодуванням.

Таким чином, колегія суддів погоджується із правомірністю вимог позивача про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Київгума» зазначених вище коштів.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення цим судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київгума» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2016 року - без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.М. Бистрик

Суддя Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді Бистрик Г.М.

Сорочко Є.О.