Ухвала суду № 56283880, 03.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

03 березня 2016 року м. Київ № 826/3216/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Держави України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Держави Україна про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Ознайомившись з позовною заявою, суд приходить до висновку про необхідність залишення її без руху, виходячи з наступного.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч. 2 ст. 2 Кодексу).

Отже, відповідачем в адміністративній справі може бути суб'єкт владних повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, позивачу слід зазначити відповідача(ів) з урахуванням вищезазначених вимог Кодексу адміністративного судочинства.

Вимоги до позовної заяви встановлені статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначається ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі.

В порушення вказаних вище вимог, позивачем чітко не зазначено хто є відповідачем по справі.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України також передбачено, що у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів

У той же час, відповідно до ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

В порушення вказаних вимог, заявлені позивачем вимоги не відповідають вимогам ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України та з них не вбачається до кого конкретно вони пред'явлені.

Окрім цього, суд зазначає, що ч. 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України також визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Суд зазначає, що посилання позивача на п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону як на підставу звільнення його від сплати судового збору, у даному випадку, є безпідставними, оскільки основними позовними вимогами є визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії. Вимога про відшкодування шкоди є похідною позовною вимогою.

Крім того, як зазначено у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року №2, вивчення судової практики показало, що мають місце випадки, коли позивачі, звертаючись до суду з вимогами про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, звертають увагу суду на те, що вони звільнені від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону. Такі випадки є свідченням неправильного розуміння предмета регулювання цього положення.

Зокрема, ст. 56 Конституції України визначає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Таке право також закріплено у ст.ст. 1167, 1173 - 1175 Цивільного кодексу України.

Цими статтями встановлено обов'язок держави, Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі:

- незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень (ст.ст. 1167, 1173);

- незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 1174);

- у результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований (ст. 1175).

Ці норми Конституції України та Цивільного кодексу України є нормами прямої дії, оскільки будь-яка юридична чи фізична особа має право на їх підставі звернутися до суду з позовом про відшкодування такої шкоди (матеріальної чи моральної).

Так, п. 4 ч. 4 ст. 105 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимогу про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

Застосовуючи положення п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону, адміністративні суди звертають увагу на те, що це законодавче положення поширюється лише на вимогу, яка визначена п. 4 ч. 4 ст. 105 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зміст цієї норми вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. За такого правового врегулювання вимога про відшкодування шкоди не є об'єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується.

В пункті 7 та пункті 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" зазначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб; інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

Отже, позивачем не дотримані вимоги частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не надано доказів на підтвердження факту наявності у ОСОБА_1 пільг щодо сплати судового збору.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано: фізичною особою складає 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

В статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" зазначено, що у 2016 році установлено мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень.

Згідно із частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, у разі подання до адміністративного суду позову, який містить кілька вимог немайнового характеру, то судовий збір належить сплатити за кожну з вимог в розмірі 551,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись ст. 106, ч. 1 ст. 108, ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

2. Встановити позивачу п'ятиденний термін на усунення недоліків позовної заяви з дня отримання вказаної ухвали суду.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур