Постанова № 56283843, 01.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 березня 2016 рокусправа № 310/8056/14-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області

на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області про визнання рішень недійсними, зобов'язання здійснити дії, -

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську і Бердянському районі Запорізької області:

- по невключенню ОСОБА_1 в спеціальний (медичний) страховий стаж для нарахування пенсії по вислузі років періоду навчання з 01.09.1977 року по 28.02.1980 року в Стаханівському медичному училищі, роботи з 07.06.1983 року по 10.08.1983 року медсестрою санаторію «Нафтохімік» та з 01.03.2005 року по 31.03.2008 року дезінфектором в Ліщинівському психоневрологічному будинку-інтернаті;

- по неврахуванні ОСОБА_1 в подвійному розмірі (рік - за два роки) періодів роботи в Ліщинівському психоневрологічному будинку-інтернаті на посаді медсестри з 04.01.1988 року по 28.02.2005 року і з 01.04.2008 року по 22.05.2008 року, а також на посаді фельдшера в Ліщинівському психоневрологічному будинку-інтернаті з 23.05.2008 року по 31.08.2008 року;

- по вирахуванню ОСОБА_1 надбавки за наднормативний стаж роботи в занижених розмірах по показнику наднормативної кількості років і по показнику застосовуваної мінімальної пенсії за віком.

- по непроведенню ОСОБА_1 індексації пенсії і її підвищення в порядку ч. 2 ст. 42 Закону № 1058.

Визнати недійсним розпорядження Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську і Бердянському районі Запорізької області від 01.12.2013 року № б/н про перерахунок пенсії, в частині визначення їй коефіцієнта страхового стажу і розміру доплати за наднормативний стаж роботи.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську і Бердянському районі Запорізької області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії по вислузі років з 01.04.2014 року з врахуванням:

- включення в спеціальний (медичний) страховий стаж періоду навчання з 01.09.1977 року по 28.02.1980 року в Стаханівському медичному училищі, роботи з 07.06.1983 року по 10.08.1983 рік медичною сестрою санаторію «Нафтохімік» і роботи з 01.03.2005 року по 31.03.2008 року дезінфектором в Ліщинівському психоневрологічному будинку-інтернаті;

- вирахування в подвійному розмірі (рік - за два роки) періодів роботи в Ліщинівському психоневрологічному будинку-інтернаті на посаді медсестри з 04.01.1988 року по 28.02.2005 рік і з 01.04.2008 року по 22.05.2008 рік, а також на посаді фельдшера з 23.05.2008 року по 31.08.2008 рік;

- коефіцієнта страхового стажу 0,65250 (з урахуванням кратності 1,35) при загальному страховому стажі 48 років і 4 місяці;

- доплати за 28 років наднормативного страхового стажу роботи;

- індексації пенсії відповідно до законодавства:

- підвищення пенсії в порядку ч.2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 березня 2015 року позов задоволено частково. Суд першої інстанції визнав неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області:

- по невключенню ОСОБА_1 в спеціальний (медичний) страховий стаж для нарахування пенсії по вислузі років періоду навчання з 01.09.1977 року по 28.02.1980 року в Стаханівському медичному училищі, і з 01.03.2005 року по 31.03.2008 року дезінфектором в Ліщинівському психоневрологічному будинку-інтернаті;

- по неврахуванню ОСОБА_1 в подвійному розмірі (рік - за два роки) періодів роботи в Ліщинівському психоневрологічному будинку-інтернаті на посаді медсестри з 04.01.1988 року по 28.02.2005 року і з 01.04.2008 року по 22.05.2008 року, а також на посаді фельдшера в Ліщинівському психоневрологічному будинку-інтернаті з 23.05.2008 року по 31.08.2008 року;

- по вирахуванні ОСОБА_1 надбавки за наднормативний стаж роботи в занижених розмірах по показнику наднормативної кількості років і по показнику застосовуваної мінімальної пенсії за віком.

- по непроведенню ОСОБА_1 індексації пенсії і її підвищення в порядку ч. 2 ст. 42 Закону № 1058.

Визнав недійсним розпорядження Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську і Бердянському районі Запорізької області від 01.12.2013 року № б/н про перерахунок пенсії, в частині визначення ОСОБА_1 коефіцієнта страхового стажу і розміру доплати за наднормативний стаж роботи.

Зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську і Бердянському районі Запорізької області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії по вислузі років з 01.04.2014 року з урахуванням:

- включення в спеціальний (медичний) страховий стаж періоду навчання з 01.09.1977 року по 28.02.1980 року в Стаханівському медичному училищі, роботи з 01.03.2005 року по 31.03.2008 року дезінфектором в Ліщинівському психоневрологічному будинку-інтернаті;

- вирахування в подвійному розмірі (рік - за два роки) періодів роботи в Ліщинівському психоневрологічному будинку-інтернаті на посаді медсестри з 04.01.1988 року по 28.02.2005 року і з 01.04.2008 року по 22.05.2008 року, а також на посаді фельдшера з 23.05.2008 року по 31.08.2008 року;

- коефіцієнта страхового стажу 0,65250 (з урахуванням кратності 1,35) при загальному страховому стажі 48 років і 4 місяці;

- доплати за 28 років наднормативного страхового стажу роботи;

- індексації пенсії відповідно до законодавства:

- підвищення пенсії в порядку ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В іншій частині позову відмовив.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що період навчання позивача в Стахановському медичному училищі з 01 вересня 1977 року по 28 лютого 1980 року неможливо зарахувати до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, оскільки такий період відповідно до постанови КМУ №909 від 04.11.1993 року зараховується до загального стажу роботи. Вказує на те, що період роботи ОСОБА_1 з 01 березня 2005 року по 31 березня 2008 року дезінфектором в Ліщинівському психоневрологічному будинку-інтернаті також неможливо зарахувати до спеціального медичного стажу, оскільки вказана посада відповідно до Державного класифікатора України відноситься до розділу «найпростіші професії» що не дає права на призначення пенсії за вислугою років, як наслідок не зараховується до спеціального стажу роботи. Щодо врахування періодів роботи в Ліщинівському психоневрологічному будинку-інтернаті на посаді медсестри з 04 січня 1988 року по 28 лютого 2005 року і з 01 квітня 2008 року по 22 травня 2008 року а також на посаді фельдшера з 23 травня 2008 року по 31 серпня 2008 року в подвійному розмірі зазначає, що вказаний заклад підпорядкований Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації і тому не є спеціалізованим закладом охорони здоров'я, а тому приписи ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до неї не можуть бути застосовані. Крім того, враховуючи те, що загальний стаж роботи у позивача складає 30 років 9 місяців 26 днів, то відповідно безпідставними є позовні вимоги щодо застосування коефіцієнта страхового стажу 0,65250. Заявник апеляційної скарги також посилається на безпідставність задоволення позовних вимог позивача про необхідність доплаті їй за 28 років понаднормативного стажу роботи, оскільки у відповідності до розміру коефіцієнта страхового стажу їй було проведено доплату за понаднормативний стаж 10 років. Також, на думку Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області, не можуть бути задоволенні позовні вимоги про нарахування індексації та підвищення пенсії відповідно до ч.2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що протоколом № 2613 від 24.11.2008 року Управління Пенсійного Фонду України в Кобелякському районі Полтавської області призначило їй пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як медичному працівникові - незалежно від віку за наявності спеціального страхового стажу не менше 25 років.

На момент первинного призначення пенсії її загальний стаж роботи позивача становив 30 років, 9 місяців і 26 днів (369 повних місяців), із яких медичний стаж - 25 років, 0 місяців, 28 днів.

У зв'язку з переїздом ОСОБА_1 на постійне місце проживання в АДРЕСА_1 її пенсійна справа була направлена в Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську і Бердянському районі Запорізької області яке продовжило виплату їй пенсії за вислугу років. Розпорядженням від 01.12.2013 року № б/н УПФУ провело перерахунок її пенсії.

07.06.2014 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області із заявою про видачу їй копії розпорядження про перерахунок пенсії.

Листом № 94/1-4 від 25.06.2014 року УПФУ направило їй копії наступних документів: розпорядження про перерахунки пенсії від 01.12.2013 р. № б/н; персоніфікованого обліку; розрахунку стажу; розрахунку заробітної плати.

З вказаних копій документів їй стало відомо, що медичний стаж роботи і доплата за наднормативний стаж їй обчислені не вірно.

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи положення вищезазначеної статті, суд апеляційної інстанції переглядає оскаржувану постанову суду першої інстанції в цій справі в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Перелік видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначено в статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зокрема, згідно з пунктом "д" частини третьої вказаної статті до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Отже, цією нормою права передбачено зарахування часу навчання у перелічених навчальних закладах до загального стажу роботи.

Можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів (стаття 38 Закону України від 10.02.1998 р. № 103/98-ВР "Про професійно-технічну освіту", стаття 8 Закону України від 20.12.1991 р. № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Відповідно до ч.1 ст. 43 Закону України «Про освіту» (в редакції, яка була чинній на момент виникнення спірних правовідносин.) вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

Таким чином, враховуючи те, що Закон України «Про освіту» відносить медичне училище до вищих навчальних закладів, та з огляду на те, що зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності зарахування періоду навчання позивача у медичному училищі до загального стажу роботи а не до спеціального, що дає право на призначення пенсії за вислугою років.

Щодо посилання заявника апеляційної скарги на те, що період роботи ОСОБА_1 з 01 березня 2005 року по 31 березня 2008 року дезінфектором в Ліщинівському психоневрологічному будинку-інтернаті також неможливо зарахувати до спеціального медичного стажу, оскільки вказана посада відповідно до Державного класифікатора України відноситься до розділу «найпростіші професії» що не дає права на призначення пенсії за вислугою років, як наслідок не зараховується до спеціального стажу роботи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно з Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Перелік) до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрах.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме із копій штатного розпису по Ліщинівському психоневрологічному будинку-інтернату за 2005-2008 роки, тобто за спірний період роботи позивача, посада дезінфектора відноситься до молодшого медичного персоналу.

Таким чином, враховуючи те, що посада дезінфектора відноситься до молодшого медичного персоналу та з огляду на те, що Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 визначено зарахування до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, періодів роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу, колегія суддів вважає за помилковим висновок суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на зарахування до спеціального стажу роботи період її роботи з 01 березня 2005 року по 31 березня 2008 року дезінфектором в Ліщинівському психоневрологічному будинку-інтернаті.

Аналізуючи посилання заявника апеляційної скарги на неможливість зарахування періоду роботи позивача в Ліщинівському психоневрологічному будинку-інтернаті на посаді медсестри з 04 січня 1988 року по 28 лютого 2005 року і з 01 квітня 2008 року по 22 травня 2008 року а також на посаді фельдшера з 23 травня 2008 року по 31 серпня 2008 року в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01.01.2004 р., періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 60 Закону України від 05.11.1991 р. № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Статтею 1 Закону України "Про психіатричну допомогу" визначено, що психіатричним закладом є психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.

За змістом пункту 2 Інструкції про проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.2002 р. № 12, до психоневрологічних закладів охорони здоров'я віднесені державні та комунальні психіатричні заклади, заклади охорони здоров'я, що мають у своєму складі спеціалізовані психоневрологічні центри, відділення, кабінети, та надають психіатричну допомогу за місцем проживання громадян.

Як вбачається з витягу з «Статуту Ліщинівського психоневрологічного будинку-інтернату» а саме з підпункту 1.1. пункту 1. Зальних положень Ліщинівський психоневрологічний будинок-інтернат є стаціонарною соціально-медичною установою, призначеною:

для постійного проживання громадян з психоневрологічними захворюваннями, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування;

для постійного проживання у спеціальному відділенні Будинку-інтернату звільнених осіб-громадян похилого віку, інвалідів І та ІІ груп, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, побутового медичного обслуговування та реабілітаційних послуг.

З викладеного можна дійти висновку про те, що основним завданням вказаного закладу є забезпечення належних умов проживання психічно хворих громадян та підопічних спеціального відділення, які потребують стороннього догляду.

Таким чином висновок суду першої інстанції стосовно протиправності не зарахування УПФУ позивачу 17 років 5 місяців 26 днів роботи медсестрою та фельдшером у Ліщинівському психоневрологічному будинку-інтернатів подвійному розмірі є протиправними, оскільки основним завданням вказаного закладу є не наданням психіатричної допомоги, а створення належних умов проживання громадян з психоневрологічними захворюваннями, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування.

Таким чином позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Враховуючи досліджені судом апеляційної інстанції матеріали справи, та враховуючи викладені висновки, також не можуть бути задоволені позовні вимоги щодо визнання недійсним розпорядження Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області від 01.12.2013 року № б/н про перерахунок пенсії, в частині визначення їй коефіцієнта страхового стажу і розміру доплати за наднормативний стаж роботи.

Крім того, враховуючи те, що не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині збільшення спеціального та понаднормативного трудового стажу, то позовні вимоги в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську і Бердянському районі Запорізької області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугою років з 01.04.2014 року з урахуванням індексації пенсії відповідно до законодавства також не підлягають задоволенню.

Щодо посилання заявника апеляційної скарги на безпідставність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську і Бердянському районі Запорізької області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії по вислузі років з 01.04.2014 року підвищення пенсії відповідно до ч.2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, щороку починаючи з 1 березня поточного року у разі, якщо середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за минулий рік зросла, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій із застосуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, підвищеної на коефіцієнт, який відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком, але не менше зростання рівня інфляції (індексу споживчих цін) за минулий рік.

В той же час, відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VІІ до стабілізації економічної ситуації в країні зупинено дію частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, враховуючи те, що дію частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зупинено, підстави для зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську і Бердянському районі Запорізької області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії по вислузі років з 01.04.2014 року підвищення пенсії відповідно до ч.2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутні.

На підставі вищенаведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи були порушені норми матеріального права, зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи і тому вимоги апеляційної скарги відповідача підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню в частині задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ч.3 ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області - задовольнити.

Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 березня 2015 року в частині задоволених позовних вимог - скасувати та у задоволенні цієї частини позовних вимог відмовити.

В іншій частині постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 березня 2015 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський