Постанова № 56283784, 16.02.2016, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 року справа № П/811/3569/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., за участю секретаря Бондар Я.Г. та представників:

позивача: Панченко Г.В.;

відповідача: Кац-Філімончук І.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Давидос"до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми "У" від 18.12.2015 року №0000352201, -В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Давидос" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми "У" від 18.12.2015 року №0000352201.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 16.07.2015 року отримано акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки №249/22-00/37540692 щодо підтвердження відомостей отриманих від «Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в частині проведення розрахунків з контрагентами. На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28.07.2015 року №0000352200 яким нараховано пеню за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД.

Позивач зазначав, що акт перевірки є неналежно оформленим, оскільки на титульній сторінці акту зазначені посадові особи які здійснюють перевірку, однак висновок та додатки підписані однією посадовою особою - ОСОБА_4, а навпроти прізвища ОСОБА_5 - зазначено «відпустка». Позивач вважав, що дане порушення є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача, не визнавши позовні вимоги, надала письмові заперечення проти позову, в яких зазначила, що фіскальним органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення у відповідності до норм чинного законодавства України, оскільки позивачем порушено ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994 р., тому нараховано пеню за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що ТОВ "Давидос" зареєстроване рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 28.02.2011 року та перебуває на обліку в Олександірйській ОДПІ від 23.01.2014 року (а.с.22, 24 - зв. бік).

На підставі наказу Олександрійською ОДШ ГУ ДФС у Кіровоградській області "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" від 06.07.2015 року №274 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ДАВИДОС» з питань дотримання вимог валютного законодавства України по експортним контрактам від 01.04.2013 р. №2013-04-01, від 01.04.2013 р. №2013042-1.

За результатами перевірки складено акт від 16.07.2015 р. №249/22-00/37540692 (а.с.24-28), в якому зафіксовано наступні порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. №185/94-ВР, а саме: несвоєчасне отримання валютної виручки за контрактами.

На підставі акту перевірки та рішення Державної фіскальної служби України від 11.12.2015 року про результати розгляду скарги (а.с.43), Олександрійською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення-рішення:

- №0000352201 від 18.12.2015 року, яким на позивача накладена пеня та штрафні санкції у розмірі 377 619,20 грн. (а.с.47).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону № 185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Статтею 4 Закону №185/94-ВР передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми не одержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що між ТОВ "Давидос" та нерезидентом - компанією «ИП Филимончук Н.Н» укладено експортний контракт від 01.04.2013 №2013-04-01 про продаж м'яких меблів, на виконання умов якого позивачем відвантажено товар згідно вантажно-митних декларацій: від 05.09.2014 №11080000/2014/12397 на суму 34743,99 дол. США, від 21.10.2014 №110080000/2014/125018 на суму 34846,42 дол. США, від 25.12.2014 №110080000/2014/129679 на суму 22142,00 дол. США.

Відповідно до ст. 1 Закону № 185/94-ВР з урахуванням п.1 постанови Правління Національного банку України від 20.08.2014 р. №515, граничний термін надходження валютної виручки становив - 04.12.2014 р., 19.01.2015 р., 25.03.2015 р. відповідно.

Однак, оплата за відвантажений товар частково надійшла з порушенням встановлених термінів в сумі 326,20 дол. США, в сумі 16494,62 дол. США, та в сумі 22142,0 дол. США, що підтверджено виписками банками, які зазначені в акті перевірки.

Крім того, між ТОВ "Давидос" та нерезидентом - компанією ТОВ «БРЕГ» укладено експортний контракт від 01.04.2013 №20130401-2 на поставку м'яких меблів та комплектуючих до них, на виконання умов якого відвантажено товар, що засвідчено вантажно-митними деклараціями: від 25.11.2014 р. №110080000/2014/127469 на суму 23369,11 дол. США, від 20.02.2015 р. №110080000/2014/102395 на суму 24930,95 дол. США.

Відповідно до ст. 1 Закону № 185/94-ВР з урахуванням п.1 постанови Правління Національного банку України від 20.08.2014 р. №515, граничний термін надходження валютної виручки в сумі 23369,11 дол. США становив - 23.02.2015, по сумі 24930,95 дол. США 21.05.2015 відповідно.

Так, у позивача станом на 23.02.2015 р. рахувалась переплата в сумі 0,01 дол. США, яка частково погасила суму заборгованості що виникла по ВМД від 25.11.2014 №110080000/2014/127469.

З огляду на викладене суд погоджується з твердженням відповідача про те, оскільки позовна заява ТОВ "Давидос" про стягнення з ТОВ «БРЕГ» заборгованості за відвантажений товар по контракту №20130401-2 від 01.04.2013 р. в сумі 48300,05 дол. США прийнята МКАС при ТПП України 28.05.2015 р., то кількість днів прострочення по сумі 23369,1 дол. США становить 93 дні (з 24.02.2015 по 27.05.2015 р.), а по сумі 24930,95 дол. США - 6 днів, (з 22.05.2015 по 27.05.2015).

Щодо тверджень представника позивача щодо неналежного оформлення акту перевірки, що є підставою скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Представник позивача в судовому засіданні зазначали, що згідно з наказом №274 від 06 липня 2015 року проведення перевірки доручено головному державному ревізору-інспектору відділу податкового аудиту Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_5, головному державному ревізору-інспектору відділу податкового аудиту Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_4

Проте, акт та відповідні додатки №1В та №2В підписані тільки однією посадовою особою - ОСОБА_4, навпроти прізвища іншої посадової особи ОСОБА_5 - значиться «відпустка».

Дані обставини на думку представника позивача свідчать про порушення відповідачем порядку належного оформлення акту перевірки, який зазначений в листі ДФС України від 24.11.2015 року №43393/7/99-99-22-04-02-17 «щодо організації документальних перевірок» з метою надання методологічної допомоги щодо окремих питань, які виникають при оформленні наказів, направлень та інших документів при проведенні документальних перевірок платників податків - юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів у випадках, якщо під час проведення перевірки відбувається переведення працівника з одного органу ДФС і до іншого.

Суд зауважує, що підрозділи ДФС України при організації та проведенні перевірок платників податків зобов'язані дотримуватися норм Кодексу та чинних нормативно-правових актів.

Види перевірок та порядок їх проведення регулюється Главою 8 Розділу ІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Положеннями пунктів 86.3, 86.4 статті 86.4 Податкового кодексу України визначено, що акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Так, акт (довідка) документальної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Разом з тим суд зазначає, що Податковим кодексом України не передбачена можливість перенесення законодавчо встановлених термінів складення, реєстрації та вручення платнику податків у встановленому порядку акта перевірки або визнання його недійсним у разі відсутності підпису окремих посадових осіб, які проводили цю перевірку, зокрема, у випадках їх відпустки, звільнення, перебування на лікарняному тощо.

Висновки акта перевірки та власне сам акт перевірки (у тому числі акт перевірки, на підставі якого у подальшому порушено кримінальну справу) не є рішенням органу владних повноважень, а відтак не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права, обов'язки та законні інтереси, що у свою чергу виключає можливість такого платника податків, з урахуванням ст. 17 КАС України, на їх оскарження у судовому порядку.

Суд акцентує увагу на тому, що лист ДФС України від 24.11.2015 року №43393/7/99-99-22-04-02-17 щодо порядку оформлення проведених перевірок носить службовий характер та є по своїй суті консультативними рекомендаціями підпорядкованим підрозділам для виконання контрольних функцій. Навіть у змісті листа центральний орган зазначає лише щодо доцільності вчинення тих чи інших дій під час перевірки.

З огляду на викладене суд зазначає, що порушення відповідачем рекомендацій центрального органу виконавчої влади - ДФС України викладених у листі від 24.11.2015 року №43393/7/99-99-22-04-02-17 не є порушенням норми Закону, тобто Податкового кодексу України яким визначено види та порядок проведення перевірок платників податків.

Встановленні обставини можуть бути лише підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб які не дотримувалися консультативно методологічних рекомендацій.

Крім того, зазначений лист ДІ?ФС України не є нормативно-правовим актом як офіційним письмовим документом, який приймається уповноваженим органом та яким установлено, змінено або скасовано норми права.

Статтею 117 Конституції України закріплено, що нормативно - правові акти центральних органів виконавчої влади підлягають державній реєстрації в порядку, установленому законом.

Критерієм чинності таких актів та їх застосування є державна реєстрація нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та занесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, який запроваджений згідно з Указом Президента України від 27.06.96 № 468. Державна реєстрація полягає у тому, що такі нормативно-правові акти проходять правову експертизу на відповідність Конституції України, законам України та іншим актам законодавства.

Представник позивача не надала суду доказів та не пояснила який саме нормативно-правовий акт під час перевірки порушено посадовими особами відповідача, що є підставою скасування оскаржуваного податкового-повідомлення рішення.

Більш того, суд не бере до уваги посилання позивача на лист ДФС України №43393/7/99-99-22-04-02-17, оскільки даний лист датований 24.11.2015 року, а перевірка позивача проведена 16.07.2015 року. Тобто лист на який посилається позивач прийнятий пізніше в часі, більш ніж через 4 місяці після проведеної перевірки.

Разом з тим, суд не бере до уваги посилання представника позивача на ухвалу Вищого адміністративного суду України у справі від 02.12.2015 р. №К/800/15421/14 та постанову Верховного Суду України від 09.12.2014 р. у справі №21-511а14, оскільки обставини та підстави спірних правовідносин в зазначених справах не є аналогічними даній справі, що розглядається.

Оцінюючи правомірність дій відповідача та прийнятого оскаржуваного рішення, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями статті 19 Конституції України визначено, що орган влади повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з викладеного, суд не приймає до уваги доводи позивача, на які він посилався в обґрунтування неправомірності прийнятого рішення.

Виходячи з наведених норм права та встановлених по справі дійсних обставин Кіровоградський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області доведено правомірність прийняття спірного рішення, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та Податкового кодексу України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, а тому адміністративний позов ТОВ "Давидос" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 17, 86, 94, 158, 163-165 Кодексу адміністративного судочинства України, Кіровоградський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Давидос" щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми "У" від 18.12.2015 року №0000352201 - відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст складено 21.02.2016 року.

Суддя Р.В. Жук