Постанова № 56283682, 01.03.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 року № 813/5973/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представників: позивача ОСОБА_2, відповідача Пісної Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі -ДПІ у Шевченківському районі м. Львова) з вимогами визнати протиправними та скасувати наступні рішення контролюючого органу від 30.09.2015 року:

- податкове повідомлення-рішення № 0018311701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на суму 8843,65 грн, в тому числі за основним платежем - 5895,77 грн та штрафними санкціями - 2947,88 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 0018351701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 33 504,53 грн, в тому числі за основним платежем - 22336,35 грн та штрафними санкціями на суму 11168,18 грн;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0018331701 зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 51671,42 грн;

- рішення № 0018341701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 5167,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що всі вказані рішення відповідач прийняв за насідками планової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 та на підставі висновків, викладених у акті перевірки № 345/36/13-07/17-01/НОМЕР_1 від 16.09.2015 року. Вважає висновки контролюючого органу такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать вимогам чинного законодавства та зроблені на основі даних, які не були предметом дослідження під час перевірки. З посиланням на норми пункту 81.3 статті 83, пункту 44.1 статті 44, статті 177, пункт 187.1 статті 187, пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, вказує про безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем податкового законодавства та вимог статей 7 - 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які ґрунтуються на підставі даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України, та без урахування первинних документів, наданих в повному обсязі до перевірки. Тому прийняті на підставі таких висновків оскаржувані рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Позивач ФОП ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Представники відповідача Пісна Р.Р. та Дмитрик Н.І. в судовому засіданні позову не визнали з підстав, викладених у письмовому запереченні. Суть заперечень полягає у тому, що в ході планової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення норм податкового законодавства. В порушення п. 138.4 ст.138, розділу III, та пп.177.4 ст.177 Податкового кодексу України позивачем завищено валові витрати за 2014 рік на суму 148909,00грн. Перевіркою правильності визначення суми податкового зобов'язання податку з доходів фізичних осіб отриманих від здійснення господарської діяльності за період 2014 року, відображеного в декларації про майновий стан і доходи та розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, поданих платником податку за вищевказаний період та даними перевірки, встановлено розбіжності у сумі 22336,35 грн, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за 2014 рік у вказаній сумі. Виявлені порушення мали вплив на правильність обчислення єдиного внеску, у зв'язку з чим встановлено порушення абз.1 п.2 ч.1 ст. 7, п.11 ст.8, п.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та донараховано єдиний внесок на загальну суму 51671,42 грн. За результатами опрацювання сум податкового кредиту з ПДВ, задекларованих ФОП ОСОБА_1, з даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України встановлено завищення сум податкового кредиту на загальну суму 2856,57 грн, що є порушенням п.198.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Висновки про допущені ФОП ОСОБА_1 містяться у акті перевірки від 16.09.2015 року № 345/36/13-07/17-01/НОМЕР_1, на підставі якого прийнято оскаржувані рішення. Вважають оскаржувані рішення податкового органу законними. Просили в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач - ОСОБА_1 зареєстрована як платник податків - фізична особа 12.11.2002 року, отримала свідоцтво про державну реєстрацію серії № 4941-Ш та з 18.11.2002 року перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Львова за № 699-02.

Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ за № НОМЕР_2 від 01.09.2012 року, видане ДПІ у Шевченківському районі м. Львова.

ДПІ в Шевченківському районі м. Львова проведено планову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.14 року по 31.12.14 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.14 року по 31.12.14 року.

Результати перевірки оформлено актом від 16.09.2015 року № 345/36/13-07/17-01/НОМЕР_1.

Як слідує з акту перевірки від 16.09.2015 року № 345/36/13-07/17-01/НОМЕР_1, податковим органом встановлено порушення:

- підпунктів 177.2 та 177.4 статті 177 Податкового Кодексу України, а саме: завищено витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням доходів за 2014 рік на суму 148909,00 грн, що зумовило донарахування податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2014 рік - 22336,35грн;

- абз. 1 пункту 2 частини 1 статті7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI, що зумовило донарахування єдиного внеску на загальну суму 9195,50 грн, в тому числі за 2014 р. - 51671,42 грн;

- пункту 187.1 статті187 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено склад податкового зобов'язання за 2014 р. на суму ПДВ 3039,20 грн., а саме: в квітні 2014 р. - 1 872,49 грн, в липні 2014 р. - 1166,67 грн, що зумовило донарахування податку на додану вартість на загальну суму 3039,20 грн;

- пунктів 198.1 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму ПДВ - 2856,57 грн, а саме: у січні 2014р. - 1282,09 грн, в лютому 2014 р. - 618,13 грн, в червні 2014 р. - 574,54 грн, в жовтні 2014 р. - 381,81 грн, що зумовило донарахування податку на додану вартість на загальну суму 2856,57 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Шевченківському районі м. Львова 30.09.2015 року прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0018311701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на суму 8843,65 грн, в тому числі за основним платежем - 5895,77 грн та штрафними санкціями - 2947,88 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 0018351701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 33 504,53 грн, в тому числі за основним платежем - 22336,35 грн та штрафними санкціями на суму 11168,18 грн;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0018331701 зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 51671,42 грн;

- рішення № 0018341701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 5167,14 грн.

Позивач вказані рішення контролюючого органу в адміністративному порядку не оскаржував.

Даючи оцінку оскарженим податковим повідомленням-рішенням, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Податковим повідомленням-рішенням від 30.09.2015 року № 0018311701 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на суму 8843,65 грн, в тому числі за основним платежем - 5895,77 грн та штрафними санкціями - 2947,88 грн.

Підставою для прийняття цього податкового повідомлення - рішення стали висновки податкового органу про:

- заниження складу податкового зобов'язання за 2014 р. на суму ПДВ 3039,20 грн, в тому числі в квітні 2014 р. - 1 872,49 грн, в липні 2014 р. - 1166,67 грн, що є порушенням пункту 187.1 статті187 Податкового Кодексу України та зумовило донарахування податку на додану вартість на суму 3039,20 грн;

- завищення податкового кредиту на суму ПДВ - 2856,57 грн, в тому числі в січні 2014 р. - 1282,09 грн, в лютому 2014 р. - 618,13 грн, в червні 2014 р. - 574,54 грн, в жовтні 2014 р. - 381,81 грн, є порушенням пунктів 198.1 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та зумовило донарахування податку на додану вартість на суму 2856,57 грн.

До висновку про заниження ФОП ОСОБА_1 складу податкового зобов'язання за 2014 р. на суму ПДВ 3039,20 грн контролюючий орган дійшов в результаті перевірки достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року з даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України.

У результаті співставлення даних виявлено заниження задекларованих підприємцем показників у рядку 1 декларації «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів» всього на суму 3 039,18 грн, в тому числі в квітні 2014 року в розмірі 1 872,49 грн та в липні 2014 року в розмірі 1 166,67 грн.

Як встановлено контролюючим органом, на формування цього показника мали вплив операції по реалізації продукції та надання послуг, зокрема послуги по перевезенню вантажним автомобільним транспортом на митній території України.

З наявних у матеріалах справи податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень 2014 року та липень 2014 року видно, що ФОП ОСОБА_1 відображено податкові зобов'язання з вказаного виду податку (а.с.29-34).

Як на підставу правомірного відображення своїх податкових зобов'язань у вказаних періодах, ФОП ОСОБА_1 представлено такі податкові накладні:

- від 26.03.2014 року за № 26 про надання ФОП ОСОБА_1 транспортних послуг ПАТ «Галичфарм» на загальну суму 11 235 грн, в т.ч. ПДВ - 1 872,50 грн (а.с. 95);

- від 28.07.2014 року за № 24 про надання ФОП ОСОБА_1 транспортних послуг ТОВ «СТГ» на загальну суму 7 000 грн, в т.ч. ПДВ - 1 166,67 грн (а.с. 94).

Відповідно до пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, позивач у відповідності до положень пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу вірно відображено свої податкові зобов'язання по податку на додану вартість у період квітень 2014 року (1 872,50 грн) та липень 2014 року (1 166,67 грн).

Водночас, контрагенти ФОП ОСОБА_1 - ПАТ «Галичфарм» та ТОВ «СТГ» некоректно відобразили суми податкового кредиту по вказаним операціям, що призвело до розбіжностей на вказані суми у Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України.

Згідно із пунктом 201.6 статті 206 Податкового кодексу контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II того Кодексу.

Однак до моменту проведення перевірки податковий орган не повідомляв платника про наявність вищевказаних розбіжностей, відтак, виконавши всі умови щодо належної реєстрації податкових накладних, ФОП ОСОБА_1 правомірно включила їх до податкових зобов'язань за вказані періоди.

Виявлені розбіжності ПАТ «Галичфарм» та ТОВ «СТГ» в подальшому було усунуто, що підтверджується наданими відповідачем таблицями звірки, в яких відсутні описані в акті перевірки відхилення (а.с. 214-215).

В силу індивідуального характеру податкової відповідальності некоректне відображення контрагентами ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту по господарським операціям з позивачем немає жодних правових наслідків для останнього.

До висновку про завищення ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту на суму ПДВ - 2856,57 грн контролюючий орган дійшов в результаті перевірки достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року з даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України.

За результатами опрацювання контролюючим органом зроблено висновок про безпідставне віднесення ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаєморозрахунках з такими постачальниками:

- ТОВ «ТД «МАНГО-ТРЕЙД» (ЄДРПОУ 378171026585) на суму ПДВ 1282,09 грн за податковою накладною №288 від 27.01.2014 року (розбіжність у січні 2014 р.);

- ПАТ «УКРНАФТА» (ЄДРПОУ 001353926654) на суму ПДВ 618,13 грн за чеками (розбіжність в лютому 2014р.);

- від ПАТ «УКРНАФТА» (ЄДРПОУ 001353926654) на суму ПДВ 574,54 грн за чеками (розбіжність в червні 2014р.);

- від ПАТ «УКРНАФТА» (ЄДРПОУ 001353926654) на суму ПДВ 381,81 грн за чеками (розбіжність в жовтні 2014р.)

Акт перевірки від 16.09.2015 року № 345/36/13-07/17-01/НОМЕР_1 містить лише констатацію факту завищення сум податкового кредиту на 2856,57 грн згідно додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту» за період, охоплений перевіркою.

Представник відповідача Дмитрик Н.І. (головний державний ревізор-інспектор) в судовому засіданні стосовно цього порушення додатково пояснив, що:

- ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту двічі включила суму ПДВ 1282,09 грн за податковою накладною №288 від 27.01.2014 року, виданою ТОВ «ТД «МАНГО-ТРЕЙД».

- за наданими реєстрами не встановлено розбіжностей між виданими ПАТ «УКРНАФТА» та одержаними ФОП ОСОБА_1 в лютому, червні та жовтні 2014 року чеками. Розбіжність вникла у зв'язку із поданням ФОП ОСОБА_1 уточнюючих декларацій.

ФОП ОСОБА_1 заперечила як подвійне включення суми ПДВ 1282,09 грн за податковою накладною №288 від 27.01.2014 року, виданою ТОВ «ТД «МАНГО-ТРЕЙД», так і подання уточнюючих декларацій по взаєморозрахунках з ПАТ «УКРНАФТА» .

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За наданим у підпункті 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу визначенням, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

На підтвердження віднесення до податкового кредиту лише один раз суми ПДВ 1282,09 грн за податковою накладною №288 від 27.01.2014 року, виданою ТОВ «ТД «МАНГО-ТРЕЙД», позивач надала суду вказану податкову накладну на загальну суму придбаного товару 7 692,51 грн, в т.ч. ПДВ - 1 282,09 грн (а.с. 39), реєстр виданих та отриманих податкових накладних за січень 2014 року (а.с.40-42), також податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2014 року з Додатком №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Як видно з реєстру виданих та отриманих податкових накладних за січень 2014 року, ФОП ОСОБА_1 отримала у січні 20154 року дві податкових накладні, видані ТОВ «ТД «МАНГО-ТРЕЙД» на загальну суму 39216, 68 грн, в тому числі ПДВ - 7843,34 грн (а.с.42).

У додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року в розділі ІІ Податковий кредит під №6 вказано 378171026585 (ТОВ «ТД «МАНГО-ТРЕЙД») вказано « 01. 2014» та суми « 39216, 68 грн», в тому числі ПДВ - 7843,34 грн.

Доказів включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ 1282,09 грн за податковою накладною №288 від 27.01.2014 року, виданою ТОВ «ТД «МАНГО-ТРЕЙД» в будь-який інший період, ніж січень 2014 року, судом не здобуто.

Відповідач не надав на вимогу суду жодних доказів на підтвердження подвійного включення ФОП ОСОБА_1 до податкового кредиту суми ПДВ 1282,09 грн за податковою накладною №288 від 27.01.2014 року, виданою ТОВ «ТД «МАНГО-ТРЕЙД».

Вказане свідчить про безпідставність висновків контролюючого органу про ніби-то допущене ФОП ОСОБА_1 порушення.

Стосовно взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 з ПАТ «Укрнафта» та формування позивачем податкового кредиту в лютому, червні та жовтні 2014 року, суд зазначає таке.

Як ствердив відповідач, за наданими реєстрами не встановлено розбіжностей між виданими ПАТ «УКРНАФТА» та одержаними ФОП ОСОБА_1 в лютому, червні та жовтні 2014 року чеками. Розбіжність вникла у зв'язку із поданням ФОП ОСОБА_1 уточнюючих декларацій, подання яких позивач заперечує.

Судом встановлено, що згідно з актом прийому-передачі товару від 30.06.2014 р. загальна вартість придбання товару за червень 2014 р. становить 181248,03 грн, в тому числі ПДВ 30208,00 грн (а.с. 46).

Водночас, з Додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за червень 2014 р., загальна сума податкового кредиту по придбанню ТМЦ у ПАТ «Укрнафта»(001353926654) становила 28 743,27 грн (а.с. 45-зворот).

Згідно з актом прийому-передачі товару від 31.10.2014 р. загальна вартість придбання товару за жовтень 2014 р. становить 180477,69 грн, в тому числі ПДВ 30079,62 грн (а.с. 47).

Водночас, з Додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за жовтень 2014 р., загальна сума податкового кредиту по придбанню ТМЦ у ПАТ «Укрнафта»(001353926654) становила 28 852,29 грн (а.с. 62-зворот).

Аналіз показників податкової звітності свідчить про те, що в червні та жовтні 2014 р. ФОП ОСОБА_1 включено до податкового кредиту суму, яка є меншою від суми ПДВ вартості придбаного у ПАТ «Укрнафта» пального.

Даний товар придбавався за готівкові кошти згідно розрахункових касових чеків, оригінали яких ФОП ОСОБА_1 було надано до перевірки. Також до перевірки були надані податкові накладні на придбаний товар. Перевіркою не виявлено недоліків у даних податкових накладних.

Крім цього, на підтвердження господарських правовідносин ФОП ОСОБА_1 з вищевказаними контрагентами до справи долучено наступні первинні документи:

- картка рахунку 203 за 2014 рік (а.с. 56);

- реєстр вихідних податкових накладних ПАТ «Укрнафта» та податкові накладні виписані для ФОП ОСОБА_1 на отримання ТМЦ за червень 2014 року (а.с.124-142);

- реєстр вихідних податкових накладних ПАТ «Укрнафта» та податкові накладні виписані для ФОП ОСОБА_1 на отримання ТМЦ за жовтень 2014 року (а.с.144-166);

- реєстр вихідних податкових накладних ПАТ «Укрнафта» та податкові накладні виписані для ФОП ОСОБА_1 на отримання ТМЦ за лютий 2014 року (а.с.167-186).

Придбані у вказаних контрагентів ТМЦ (паливо) позивач використовував у своїй господарській діяльності при наданні транспортних послуг і перевезень.

На спростування тверджень відповідача про подання уточнюючих декларацій позивачем надано скріншоти з програми подачі електронної звітності «М.Е.Doc», з яких видно, що декларація з податку на додану вартість за жовтень 2014 року була подана 21.11.2014 року, жодних уточнень чи коригувань до цієї звітності в грудні 2014 року не подавалося.

Відповідач не надав суду уточнюючих декларацій з податку на додану вартість, які нібито подавалися ФОП ОСОБА_1, існування яких позивачем заперечується і спростовується скріншотами з програми подачі електронної звітності «М.Е.Doc», а також не зміг пояснити суду причину розбіжностей між даними бази ДФС щодо подачі податкової звітності з ПДВ ФОП ОСОБА_1 і даними програми подачі електронної звітності «М.Е.Doc» позивача.

Вказане свідчить про безпідставність висновків контролюючого органу про неправомірне формування податкового кредиту ФОП ОСОБА_1

Податковим повідомленням-рішенням від 30.09.2015 року № 0018351701 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 33 504,53 грн, в тому числі за основним платежем - 22336,35 грн та штрафними санкціями на суму 11168,18 грн.

Підставою для прийняття цього податкового повідомлення - рішення стали висновки податкового органу про завищення витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів за 2014 рік на суму 148909,00 грн, що є порушенням підпунктів 177.2 та 177.4 статті 177 Податкового Кодексу України та зумовило донарахування податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2014 рік - 22336,35 грн.

Висновок про завищення ФОП ОСОБА_1 витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів за 2014 рік на суму 148909,00 грн контролюючим органом зроблено на підставі того, що позивач безпідставно включила до складу валових витрат витрати, понесені у зв'язку з придбанням ТМЦ на суму 178 691,05грн, в т.ч. ПДВ - 29781,85грн, а саме: дизельне пальне, яке було придбано: ПАТ «Укрнафта» (накладна №00000000219 від 07.11.2014р. на загальну суму 61266,00грн), ТОВ «ТК Манго-Трейд» (накладні №00000000220 від 17.11.2014 р. на загальну суму 59675,05 грн та №00000000222 від 01.12.2014 р. на загальну суму 57750,00 грн).

Як зазначено у акті перевірки (арк.9), дане пальне було придбано для надання послуг по перевезенню. ФОП ОСОБА_1 за період листопад - грудень 2014 року було надано послуги по перевезенню вантажів на митній території України на суму 776 766,00грн.(в т.ч. ПДВ - 129 461,00грн). Дані послуги були надані у листопаді-грудні 2014 року, однак оплата за виконані роботи (надані послуги) поступила не повністю та станом на 31.12.2014р. дебіторська заборгованість становила 258 849,20 грн.

За таких обставин контролюючий орган дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1, витрати за придбане у листопаді - грудні 2014 року врахувала при обчисленні об'єкта оподаткування за 2014 рік.

На думку відповідача, придбані у 2014 році за вказаними накладними ТМЦ на суму 178 691,05грн, в т.ч. ПДВ - 29781,85 грн не були використані ФОП ОСОБА_1 у 2014 році, тому не повинні були включатися до складу витрат цього періоду.

При цьому контролюючий орган посилається на положення пункту 138.4. статті 138 Податкового кодексу, відповідно до якого витрати, що формуються собівартість реалізованої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в період їх виникнення, визначаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Суд вважає такі висновки відповідача помилковими з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 зареєстрована як платник податків - фізична особа.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначається статтею 177 Податкового кодексу (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно пункту 177.1. цієї статті доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

За приписами пункту 177.3 для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість,не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт,послуг).

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу передбачалося, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Щодо того, в якому періоді витрати ФОП можуть бути включені до витрат для визначення оподатковуваного доходу, то у Податковому кодексі пряма норма відсутня. В силу положень пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу ФОП , який перебуває на загальній системі оподаткування, вправі зменшити свій загальний оподатковуваний дохід тільки на суму документально підтверджених витрат, які відносять до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Перелік витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, на момент виникнення спірних правовідносин був закріплений у пункті 138.1 статті 138 Податкового кодексу.

За приписами підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Системний аналіз вказаних положень дає підстави стверджувати, що норма пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу є відсильною нормою лише в частині визначення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, тобто до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу.

Будь-які інші пункти статті 138 Податкового кодексу, окрім пункту 138.1, для обчислення оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, не застосовуються і не враховуються.

За даними декларації про майновий стан і доходи та розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., поданої ФОП ОСОБА_1, сума понесених витрат складає 3653827,69 грн, сума чистого оподатковуваного доходу становить 5 782,34 грн (а.с.58-59).

Відповідач не зміг пояснити суду на підставі чого ним зроблено висновок про те, що дебіторська заборгованість у сумі 258 849,20 грн є заборгованістю саме за пальне, придбане за податковими накладними №00000000219 від 07.11.2014р. на загальну суму 61266,00грн, №00000000220 від 17.11.2014 р. на загальну суму 59675,05 грн та №00000000222 від 01.12.2014 р. на загальну суму 57750,00 грн.

Як пояснив позивач, придбане пальне зберігається у спеціальних резервуарах об'ємом 10000 л по місцю стоянки транспортних засобів та в паливних баках вантажних автомобілів об'ємом 900-1000 л, тому неможливо із загальної кількості пального виокремити пальне, придбане за конкретними накладними, зокрема, за вищевказаними.

Такі висновки контролюючого органу суперечать первинним обліковим документам та даним бухгалтерського обліку ФОП ОСОБА_1

Так, згідно з даними субрахунку бухгалтерського обліку 203 «Паливо» (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали) у 2014 році ФОП ОСОБА_1 було придбано палива на загальну суму 3 271 510, грн без ПДВ (292 396, 440 л), списано пального на суму 3 057 634,39 грн без ПДВ (284 899,3 л), сальдо на кінець періоду - 31.12.2014 р. становить 213 875, 61 грн без ПДВ (7 497,140 л) (а.с.56-57).

Отже, станом на 31.12.2014 р. не було віднесено на витрати вартість придбаного, але не використаного під час здійснення господарської діяльності пального на суму 213 875, 61 грн без ПДВ (7 497,140 л).

Суд вважає за необхідне зазначити, що ані стаття 177 ані стаття 138 Податкового кодексу не містять вимог, відповідно до яких ФОП, який перебуває на загальній системі оподаткування, для віднесення витрат до складу валових. Повинен одержати оплату по факту понесених витрат.

Підсумовуючи викладене, висновок відповідача про завищення ФОП ОСОБА_1 витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів за 2014 рік на суму 148909,00 грн, не ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

Даючи оцінку вимозі про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0018331701 зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 51671,42 грн та рішенню № 0018341701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 5167,14 грн, суд зазначає, що вони є похідними від податкового повідомлення-рішення від 30.09.2015 року № 0018351701.

З мотивів, викладених вище, суд дійшов висновку про відсутність завищення ФОП ОСОБА_1 витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів за 2014 рік на суму 148909,00 грн , що в свою чергу зумовлює висновок про відсутність заниження суми чистого оподатковуваного доходу.

Відсутність заниження суми чистого оподатковуваного доходу, який є базою для нарахування єдиного соціального внеску, унеможливлює донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосування штрафних санкцій, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» .

Відповідно до вимог частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень від 30.09.2015 року № 0018311701 та № 0018351701, а також вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 30.09.2015 р. № Ф-0018331701 та рішення № 0018341701 від 30.09.2015 р., які є похідними від податкового повідомлення-рішення № 0018351701.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржувані податкові повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 30.09.2015 року № 0018311701 та № 0018351701, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.09.2015 р. № Ф-0018331701 та рішення № 0018341701 від 30.09.2015 р., суд дійшов переконання, що вони прийняті відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу України та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, тому їх слід визнати протиправними і скасувати.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Шевченківському районі м. Львова понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 991,87 грн, сплаченого за квитанцією № 144 від 27.10.2015 року.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 30.09.2015 року № 0018311701 та від 30.09.2015 року № 0018351701.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 30.09.2015 року №0018331701.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області №0018341701 від 30.09.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 991 (дев'ятсот дев'яносто одну ) грн 87 к. судових витрат.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Хома О.П.