Постанова № 56283650, 18.02.2016, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року справа № П/811/3043/15.

провадження № 2-ап/811/84/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., за участю секретаря Бондар Я.Г. та представників:

позивача : Маленка О.В.;

відповідача: Калініна А.О.;

третьої особи-1: ОСОБА_3;

третьої особи-2: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до третя особа-1 третя особа-2Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції ОСОБА_5 ОСОБА_6проскасування постанови від 14.03.2011 року АЕ №257483 та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_5, в якому просить суд:

- скасувати постанову, якою накладено арешт на спірне нерухоме майно, а саме: постанову АЕ №257483 від 14.03.2011 року, видана: Кіровським ВДВС Кіровоградського МУЮ;

- зобов'язати Кіровський ВДВС Кіровоградського МУЮ винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна - предмета іпотеки, а саме: нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває в іпотеці ТОВ "ФК" Вектор Плюс", на підставі іпотечного договору від 17.10.2006 року;

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.02.2016 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_6, інтереси якого представляє орган опіки та піклування виконавчого комітету Ленінської районної у місті Кіровограді ради.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що за договором факторингу №15 від 28.11.2012 р. ПАТ "Сведбанк" відступило ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" свої права вимоги за зобов'язаннями по кредитному та іпотечному договорам.

Позивач зазначає, що 19.08.2015 р. при зверненні до нотаріуса йому стало відомо, що на усе майно ОСОБА_5 накладено арешти. Позивач вважає, що відповідачем неправомірно накладено арешт на майно боржника, яке перебуває в іпотеці у позивача, що порушує права ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", як іпотекодержателя стосовно переважного права на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву у відповідності до яких позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки оскаржувані постанови винесено у порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження". При цьому відповідач наголошує на тому, що представники стягувачів у кожному випадку подання заяв про примусове виконання виконавчих документів заявляли вимоги про накладення арешту на все майно, належне боржнику на праві власності, а тому державний виконавець діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Представниками третіх осіб - заперечували проти задоволення позову та зазначали, що позивач не є учасником виконавчого провадження та особою, яка залучається до проведення виконавчих дій, а тому не має права звертатися до адміністративного суду за захистом свого порушеного права, так як даний спір не відноситься до юрисдикції адміністративних судів. Також представники третіх осіб вказували на те, що рішенням Кіровського районного суду 24.11.2014 року кредитний договір визнаний недійсним, а іпотечний договір визнаний припиненим.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги.

Представники третіх осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача заперечили щодо задоволення позовних вимог.

Дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що 7 жовтня 2006 року укладений кредитний договір №030/10.06/88-188 КЛ між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та третьою особою ОСОБА_5 (позичальником), згідно умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 70000 доларів США, а позичальник в свою чергу, в порядку та на умовах, визначених договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту (а.с.110-113).

В забезпечення виконання зобов'язання за договором №030/10.06/88-188 КЛ від 17.10.2006 року, банк та третьою особою ОСОБА_6 уклали Іпотечний договір б/н від 17.10.2006 року, згідно умов якого в іпотеку було передано нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 710,9 кв.м., що належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 02.08.2006 року виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради на підставі рішення №692 від 19.06.2006 року (а.с.114-116).

28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк", правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" укладено договір факторингу №15 за яким Банк відступає ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить Банку, а Фактор шляхом надання фінансової послуги Банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає Банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу (а.с.117-120).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №42503736 від 19.08.2015 р. встановлено, що на нежитлову будівлю, розташовану у м. Кіровограді, АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 накладено арешт постановою Кіровського відділу Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції: від 14.03.2011 р.; АЕ №257483. (а.с.124-125).

Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що у Кіровському відділу ДВС Кіровоградського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Н.Л. Лебедева №200 від 15.06.2010 року про звернення стягнення на нежитлову будівлю яка знаходиться за адресою м. Кіровограді, АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" не є стягувачем або стороною виконавчого провадження, оскільки арешт накладено постановою Кіровського відділу ДВС Кіровоградського міського управління юстиції 14.03.2011 р., а договір факторингу укладений позивачем з ВАТ «Сведбанк» 28.11.2012 року. З заявою про заміну сторони виконавчого провадження позивач до Кіровського відділу ДВС Кіровоградського міського управління юстиції не звертався.

Представник позивача не надав суду будь-яких доказів звернення з зазначеною заявою до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим судом встановлено, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24.11.2014 року по справі №404/8306/13ц, залишеним без змін Апеляційним судом Кіровоградської області рішенням від 12.02.2015 року у задоволенні вимог ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до ОСОБА_6 відмовлено (а.с.143-150).

Судом в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №030/10.06/88-188 КЛ від 17.10.2006 року яка складає - 104010,12 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить - 831 352,89 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки , а саме: нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою м. Кіровограді, АДРЕСА_1, загальною площею 710,9 кв.м., що належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 02.08.2006 року виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради на підставі рішення №692 від 19.06.2006 року, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій, стягнення судових витрат - відмовлено.

Позов ОСОБА_5 до ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про визнання недійсним кредитного договору - задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення кредитний договір №030/10.06/88-188 КЛ від 17.10.2006 року, укладений між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_5

Зустрічний позов ОСОБА_6 до ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", про визнання припиненим іпотечного договору, зобов'язання вилучення запису про обтяження -задоволено частково. Визнано припиненим іпотечний договір від 17.10.2006 року, зареєстрованого в реєстрі №2610, укладеного між ОСОБА_6 та Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк".

Таким чином, на час вирішення судом спору по даній справі рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда набрало законної сили.

Частиною 3 статті 72 Кодексу адміністративно судочинства України визначено, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Cуду України від 26 грудня 2003 р. № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" роз'яснено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПK, ст. 12 ГПK) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

Крім того суд зазначає, що у відповідності до абз.2 ч.2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. №606-XIV (далі за текстом також - Закон), у редакції чинній на час винесення оскаржуваних постанов, за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з ч.1, 3 ст.57 Закону, в редакції чинній на час винесення оскаржуваних постанов, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

На підставі ч.1 ст.52 Закону, в редакції чинній на час винесення оскаржуваних постанов, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч.1, 3, 6, 8 ст.54 Закону, в редакції чинній на час винесення оскаржуваних постанов, звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів.

У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно.

При цьому суд акцентує на тому, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку"

Згідно з абз.3 ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 6 ст.3 Закону України "Про іпотеку", в редакції чинній на час винесення оскаржуваних постанов, у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

У відповідності до ч.3 ст.33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Суд зауважує, що Законом України "Про виконавче провадження" на державного виконавця не покладено обов'язку щодо здійснення перевірки відсутності будь-яких обтяжень майна боржника на яке здійснюється накладення арешту. Натомість, наявність таких обтяжень підлягає врахуванню під час примусової реалізації майна боржника.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що арешт накладений постановою Кіровського відділу Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції не порушує прав ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" як іпотекодержателя нерухомого майна боржника.

Відповідно до змісту ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою накладено арешт на спірне нерухоме майно, а саме: постанову АЕ №257483 від 14.03.2011 року, видана: Кіровським ВДВС Кіровоградського МУЮ прийнята відповідачем з дотриманням вимог визначених ч.3 ст.2 КАС України та є чинною, а тому позовні вимоги ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.69,70,71, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" щодо скасування постанови від 14.03.2011 року АЕ №257483 та зобов'язання вчинення певних дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текс виготовлений 23.02.2016 року.

Суддя Р.В. Жук