Постанова № 56283513, 29.02.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2016 р. Справа № 805/4997/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Жовтневий відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя, Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу та стягнення грошових коштів.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Жовтневий відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя, Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, в якому просить суд:

- скасувати вимогу Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ Міндоходів у Донецькій області від 18 лютого 2014 року № Ф-583 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 4 668,55 грн.;

- стягнути з Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 безпідставно одержані грошові кошти за вимогою Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ Міндоходів у Донецькій області від 18 лютого 2014 року № Ф-583 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28 лютого 2014 року отримав від Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-583 від 18 лютого 2014 року, якою податковий орган вимагає від позивача сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 4 668,55 грн. Позивач посилається на те, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Оскільки позивач є пенсіонером за віком з 03 січня 2012 року та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, вважає вимогу про сплату боргу протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Оскільки на підставі вказаної вимоги відкрито виконавче провадження та стягнуто грошові кошти з пенсії позивача, позивач просить суд стягнути безпідставно одержані відповідачем грошові кошти за вимогою Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ Міндоходів у Донецькій області. З вказаних підстав позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.

Позивач до суду не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Разом із позовною заявою позивач надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Представник відповідача до суду не з'явився, проте надав письмові заперечення, в обґрунтуванні яких зазначив, що надати пояснення з підстав виникнення заборгованості не може, оскільки даний період а саме 2012 рік, обслуговувався Пенсійним Фондом. В автоматичному режимі в картці особового рахунку з ЄСВ Позивачу було визначено суми ЄСВ: 21 жовтня 2013 року за 3 квартал 2012 року в розмірі 1 194,03 грн. та 20 січня 2014 року за четвертий квартал 2012 року - 1 218, 67 грн. Вимога від 18 лютого 2014 року № Ф-583 була спрямована до відповідного відділу ДВС. Враховуючи, що частина суми заборгованості виникла в період коли даний платіж вже знаходився на обслуговуванні в ДПІ, та враховуючи, що нарахування з ЄСВ були здійсненні автоматично, в базі ДПІ було здійснено коригування часткової суми заборгованості в розмірі 2 412,70 грн., оскільки позивач за даний період не мав доходів, тому сума ЄСВ не нараховується. Сума заборгованості в розмірі 2 412,70 грн. 03 березня 2014 року було відмінусовано. Дана операція відображена в картці платника та остаточна сума боргу склала 2255,85 грн., тобто та сума, яка виникла на час знаходження на обслуговуванні даного платежу в Пенсійному Фонді. Стосовно позовних вимог про стягнення суми безпідставно отриманих коштів за спірною вимогою зауважує, що кошти по даній вимозі не надходили на розрахунковий рахунок ДПІ зі сплати ЄСВ. Дана сума є непогашеною.

У зв'язку з наведеним, просить суд залишити позовні вимоги без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 122, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження та фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований у встановленому порядку за номером запису 2 274 000 0000 029712, що підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.15), перебуває на обліку в Жовтневій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області як платник єдиного податку та знаходився на спрощеній системі оподаткування з 01 січня 2012 року по 30 червня 2012 року (а.с.16-17), перейшов на загальну систему оподаткування позивач з 01 липня 2012 року по 30 вересня 2015 року (а.с.18-19) вказані обставини не є спірними та визнаються сторонами по справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням Серії НОМЕР_2, виданим 26 червня 2013 року терміном дії - довічно (а.с.14). Відповідно до протоколу призначення пенсій № 2217 від 05 січня 2012 року, пенсію за віком позивач отримує з 02 листопада 2011 року (а.с.50). Тобто, позивач є пенсіонером за віком з 02 листопада 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається особами, що беруть участь у справі, ОСОБА_1 з 01 січня 2012 року по 30 червня 2012 року знаходився на спрощеній системі оподаткування відповідно до заяви від 16 січня 2012 року (а.с.16-17). Згідно Заяви від 28 травня 2012 року, поданої до пенсійного органу, позивач з 01 липня 2012 року відмовився від спрощеної системи оподаткування та перейшов на загальну систему оподаткування, на якій перебував по 30 вересня 2015 року.

18 лютого 2014 року Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-583, за якою, відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі картки особового рахунку платника, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 повинен сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 4668,55 грн. (а.с. 9).

Позивач звернувся зі скаргою від 05 березня 2014 на вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 4668,55 грн. до Головного управління Міндоходів у Донецькій області (а.с.22-23).

Як встановлено під час розгляду справи, вказана у вимозі заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску нарахована відповідачем за несплату позивачем єдиного внеску у період січень-червень 2012 року у сумі 2 255,85 грн., за 3 квартал 2012 року в розмірі 1 194,03 грн. і 4 квартал 2012 року у сумі 1 218,67 грн. (тобто, на загальну суму 4668,55 грн.), що підтверджується відомостями картки особового рахунку позивача (а.с.55, 63-66) та узгоджується з письмовими поясненнями органу фіскальної служби (а.с.42-43).

З пояснень відповідача (а.с.42-43) та картки особового рахунку позивача (а.с.64) вбачається, що 03 березня 2014 року відповідачем здійснено коригування суми недоїмки, що обліковувалась за позивачем, в сторону зменшення на 2 412,70 грн, оскільки у період 3-4 квартали 2012 року позивач не мав доходу, а отже єдиний внесок за цей період нарахуванню не підлягав. За таких обставин, остаточна сума боргу склала 2 255,85 грн.

Листом від 12 березня 2014 року № 3829/05-81-17-05 Жовтнева об'єднана Державна податкова інспекція м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області повідомила ОСОБА_1, що надіслана йому вимога про сплату боргу за несплату єдиного соціального внеску № Ф-583 від 18 лютого 2014 року на суму 4668,55 грн. у відповідності до п. 6.7 розділу 6 Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів України від 09 вересня 2013 року №455, відкликана 27 лютого 2014 року (а.с.26).

Рішенням Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 03 квітня 2014 року № 10/05-99-10-06-12-2 скаргу ОСОБА_1 на спірну вимогу, спрямовану до Головного управління Міндоходів у Донецькій області, залишено без розгляду на підставі його заяви про відкликання зазначеної скарги (а.с.24).

19 жовтня 2015 року позивач звернувся до начальника Жовтневого відділу державної виконавчої служби із листом, в якому просив надати інформацію щодо відкритих виконавчих проваджень на його ім'я, у зв'язку з тим, що з його пенсії здійснюються відрахування. (а.с.27).

У відповідь на свій лист, позивачем отримано постанови держвиконавця, прийняті в межах виконавчого провадження ВП № 46142754, з яких вбачається наступне.

Відповідно до постанови головного державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського МУЮ від 21 січня 2015 року ВП № 46142754, на підставі вимоги № Ф-583 від 18 лютого 2014 року відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави недоїмки у сумі 4668,55 грн. (а.с.13), в межах якого приймались постанови про звернення стягнення на заробітну плату (інші доходи) боржника на користь Жовтенової ОДПІ в сумі 4668,55 грн., про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення з боржника виконавчого збору (а.с.10-12).

Приймаючи рішення по справі суд виходить з наступного.

Спірним питанням у даній справі є правомірність нарахування відповідачем недоїмки зі сплати позивачем єдиного внеску у 1-2 кварталах 2012 року у загальній сумі 2 255,85 грн.

Щодо позовних вимог в частині скасування вимоги Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ Міндоходів у Донецькій області від 18 лютого 2014 року № Ф-583 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 4 668,55 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 КАС України.

Нормою ч. 3 ст. 2 КАС України також визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є, зокрема: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

За приписами частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі за тестом - Закону № 2464-VI), платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону України № 2464-VI, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом - Закон №1058-IV), який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV визначене поняття "пенсія" як щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно пункту 2 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Крім того, статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Отже, крім осіб, що досягли загального пенсійного віку (60 років), право на пенсію мають особи, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв.

Як вже встановлено судом, позивач з 02 листопада 2011 року є пенсіонером за віком, що передбачено Прикінцевими положеннями Закону № 1058-IV.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що ОСОБА_1 з 01 січня 2012 року по 30 червня 2012 року знаходився на спрощеній системі оподаткування. Вказані обставини не є спірними та визнаються сторонами по справі.

Враховуючи, що позивач у період з 01 січня 2012 року по 30 червня 2012 року отримував пенсію за віком та був фізичною особою- підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, в розумінні ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, він належить до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного внеску, а тому у вказаний період не був зобов'язаний нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, а також надавати звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску.

Бути платником єдиного внеску позивач може виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Суду не надано доказів того, що між відповідачем та позивачем був укладений договір про добровільну участь останнього у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому позивач не був платником єдиного внеску у період з 01 січня 2012 року по 30 червня 2012 року.

Суд зазначає, що на підставі статті 19 Конституції України відповідач як суб'єкт владних повноважень повинен діяти лише на підставі законодавства України.

За таких обставин, податковою інспекцією протиправно включено до вимоги від 18 лютого 2014 року № Ф-583 на суму 4 668,55 грн. суму із несплаченого позивачем єдиного внеску у період з 01 січня 2012 року по 30 червня 2012 року у розмірі 2 255,85 грн. Крім цього, як вже зазначалось судом, суму спірної вимоги у розмірі 2 412,70 (4 668,55-2 255,85) грн. відповідачем самостійно виключено зі складу суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, яка обліковується за позивачем, а отже сплаті не підлягає, що не є спірною обставиною справи.

Наряду з викладеним суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом, листом від 12 березня 2014 року №3829/05-81-17-05, відповідач повідомив позивача про те, що спірна вимога відкликана податковим органом 27 лютого 2014 року на підставі пп.6.7 розділу VI Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів України від 09 січня 2013 року № 455 (а.с.26).

Відповідно до пп.6.7 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 січня 2013 року № 455, яка діяла на момент направлення відповідачем повідомлення позивачу про відкликання спірної вимоги, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною з дня прийняття фіскальним органом рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки).

Тобто, пп. 6.7 Інструкції передбачено дві підставі для відкликання вимоги - у зв'язку з прийняттям фіскальним органом рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки).

Підпунктами 60.1.2, 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Суд зауважує на тому, що відкликання вимоги податковим органом в частині, ані вказаною Інструкцією, ані Законом України № 2464-VI, ані Податковим кодексом України не передбачено.

У листі від 12 березня 2014 року податковою інспекцію не зазначено, з якої саме з двох вищезазначених підстав податковий орган відкликав вимогу від 18 лютого 2014 року № Ф-583.

Суд звертає увагу, що відповідно картки особового рахунку позивача, корегування суми недоїмки (зміна суми недоїмки), що обліковувалась за позивачем, відповідачем здійснено 03 березня 2014 року.

За твердженнями відповідача, спірна вимога відкликана ним 27 лютого 2014 року.

Інших коригувань суми недоїмки позивача, окрім здійснених 03 березня 2014 року, до 27 лютого 2014 року, не відображено у картці особового рахунку позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що спірна вимога відкликана відповідачем 27 лютого 2014 року на підставі прийняття фіскальним органом рішення про скасування такої вимоги.

Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

На підставі наведеного суд зазначає, що оскільки вимога від 18 лютого 2014 року № Ф-583 відповідачем відкликана на підставі рішення податкового органу про скасування такої вимоги, суд дійшов висновку про те, що спірна вимога не порушує права позивача, оскільки є скасованою самостійно контролюючим органом та, відповідно, вже не підлягає скасуванню, а отже, в даній позовній вимозі ОСОБА_1 відсутній предмет спору, а тому дана вимога задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 безпідставно одержані грошові кошти за вимогою Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ Міндоходів у Донецькій області від 18 лютого 2014 року № Ф-583 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Всупереч тому, що 27 лютого 2014 року податковим органом спірну вимогу відкликано (а.с.26), останню із заявою, поданою 21 січня 2015 року, передано до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського МУЮ, що вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання вказаної вимоги (а.с.13).

Відповідно до п.1 ст. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 25 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Листом від 15 жовтня 2015 року № 3923/10/05-81-23 (отримано адресатом 16 жовтня 2015 року) відповідач повідомив зазначений відділ виконавчої служби про те, що станом на 15 жовтня 2015 року заборгованість зі сплати ЄСВ позивача складає 2 085,85 грн., інформацію про що податкова інспекція просила орган виконавчої служби врахувати при вчиненні виконавчих дій відносно зазначеного боржника (ОСОБА_1.).

Так, на підставі вимоги відповідача від 18 лютого 2014 року № Ф-583 Жовтневим відділом державної виконавчої служби Маріупольського МУЮ 21 січня 2015 року відкрито виконавче провадження № 46142754 (а.с.13), про що вже зазначалось судом.

У межах вказаного провадження прийнято постанову від 15 липня 2015 року (а.с.10) про звернення стягнення на заробітну плату (інші доходи) боржника, якою прийнято рішення, зокрема, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Жовтневої ОДПІ суми в розмірі 4668,55 грн.

На підставі вказаного документу Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя здійснено відрахування з пенсії позивача у сумі 2 518,54 грн. у період з вересня 2015 по січень 2016 року, а саме: за вересень місяць 2015 року - 501,41 грн., за жовтень місяць 2015 року - 506,24 грн., за листопад місяць 2015 року - 503,63 грн., за грудень місяць 2015 року - 503,63 грн., за січень місяць 2016 року - 503,63 грн., за виключенням стягнутих витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору (а.с. 61).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч.2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо звернення до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції із заявою, поданою 21 січня 2015 року, про примусове виконання вимоги Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 18 лютого 2014 року № Ф-583 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 4 668,55 грн, яка є відкликаною з 27 лютого 2014 року, що підтверджується матеріалами справи.

У зв'язку з вчиненням відповідачем вказаних протиправних дій, Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя, на підставі постанови Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції від 15 липня 2015 року ВП № 46142754, здійснено відрахування в сумі 2 518,54 грн. на користь відповідача, у зв'язку з чим останнім безпідставно отримані кошти у сумі 2 518,54 грн, що належать позивачу, чим спричинена ОСОБА_1 шкода у розмірі 2 518,54 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

У зв'язку з тим, що рішення суб'єкта владних повноважень (вимога Жовтневої ОДПІ № Ф-583 від 18 лютого 2014 року) 27 лютого 2014 року відкликано, сума боргу, визначена у ній, стягненню з позивача не підлягала.

У в'язку з тим, що через протиправні дії відповідача кошти у сумі 2 518,54 грн. на примусове виконанням вимоги № Ф-583 від 18 лютого 2014 рок відраховано з пенсії позивача на користь відповідача, позивачу спричинена шкода у сумі 2 518,54 грн., чим порушено його права.

За таких обставин суд вважає, що позивачем обрано належний спосіб відновлення порушеного права та вважає за необхідне задовольнити його позовні вимоги про стягнення з Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 безпідставно одержаних грошових коштів, зокрема, у сумі 2 518,54 грн. за вимогою Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ Міндоходів у Донецькій області від 18 лютого 2014 року № Ф-583 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір у сумі 551,20 грн, що підтверджується відповідною квитанцією, наявною в матеріалах справи (а.с.3).

Отже, суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 551,20 грн.

Керуючись статтями 2, 4-15, 51, 69-72, 86, 94, 122, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Жовтневий відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя, Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу та стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області щодо звернення до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області із заявою, поданою 21 січня 2015 року, про примусове виконання вимоги Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 18 лютого 2014 року № Ф-583 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 4 668,55 грн, як такої, що відкликана 27 лютого 2014 року.

Стягнути з Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ 39884412, адреса: 87549, м. Маріуполь, вул. Артема, буд.93) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 87548, АДРЕСА_1) безпідставно одержані кошти в сумі 2 518 (дві тисячі п'ятсот вісімнадцять) гривень 54 коп. за вимогою Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ Міндоходів у Донецькій області від 18 лютого 2014 року № Ф-583 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Стягнути з бюджетних асигнувань Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ 39884412, адреса: 87549, м. Маріуполь, вул. Артема, буд.93) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 87548, АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Голошивець І.О.