Постанова № 56283470, 03.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/2981/15

Категорія: 8.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВалеКом" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС Миколаївської області до товариства з обмеженою відповідальністю "ВалеКом" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року податковий орган звернувся з адміністративним позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВалеКом".

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що за відповідачем рахується податковий борг, який залишається непогашеним. Для забезпечення надходжень до бюджету позивач вважає за доцільне заявити вимоги про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Надано дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, згідно акту опису активів №6/14-04-23-27 від 30.03.2015 р., відповідно до якого описано активи, на які поширюється право податкової застави - Автокран КС 4572 на шасі КАМАЗ 53213 держ. номер НОМЕР_1.

Не погоджуючись з даною постановою суду ТОВ "ВалеКом" подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та перебуває на податковому обліку.

За ТОВ "Валеком" рахується податковий борг з орендної плати в сумі 68294,45 грн. Зазначена заборгованість утворилася на підставі несплаченого податкового зобов'язання, визначеного декларацією №9008842424 від 04.02.2015 р., та нарахуванням пені в сумі 2830,51 грн.

Також в матеріалах справи міститься постанова Миколаївського окружного адміністративного суду, якою постановлено стягнути з ТОВ "Валеком" на користь держави 43319,86 грн. Постанова набрала законної сили.

Станом на 21.08.2015 року заборгованість ТОВ "Валеком" становить 58294,45 грн., що підтверджується матеріалами справи.

30 березня 2015 року податковим органом описано майно в податкову заставу згідно акту опису активів №6/14-04-23-26.

Податкова застава зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна 31.03.2015 року за № 15284918 відповідно до вимог пп. 89.1.2 п. 89.1, п. 89.2, ст. 89 ПК України.

Податковим органом на виконання вимог ст.95 Податкового Кодексу України були направлені інкасові доручення до банків, в яких ТОВ "Валеком" має відкриті рахунки, які повернуті в зв'язку з тим, що відсутні кошти на вказаних рахунках.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом надані докази відсутності чи недостатності коштів на рахунках відповідача для погашення заборгованості.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

За змістом ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Здійснення передбачених ст. 95 зазначеного Кодексу заходів щодо стягнення податкового боргу шляхом продажу майна платника податків можливе за умови, якщо на це майно поширена податкова застава на підставах та умовах визначених Податковим кодексом України. У відповідності до п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п.89.1.2 ст. 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Отже, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до п.89.2. ст. 89 Податкового кодексу України, у разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

На підставі п. 89.3. ст. 89 Податкового кодексу України передбачає, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

За правилами п.95.1. ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Приписи пункту 95.3. ст. 95 Податкового кодексу України передбачають, що орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Стаття 1 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначає Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні.

На підставі ст. 69 "Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 1.17 статті 1, статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (справа про податкову заставу) № 1-9/2005 від 24.03.2005 року положення зазначеного Закону № 2181 було визнано неконституційним.

Однак колегія суддів, враховуючи втрату Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" чинності з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI) вважає прийнятним застосування до спірних правовідносин вищенаведеного рішення Конституційного Суду України з огляду на те, що воно приймалось в контексті статті 13 Конституції України, яка забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Так, позиція Конституційного Cуду України зводиться до того, що розмір податкової застави виходячи із загальних принципів права, має відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу. При цьому, як зазначає Конституційний Суд України, забезпечення надходження до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів має здійснюватися шляхом запровадження податкової застави на активи платника податків у такому розмірі, який би забезпечував гарантоване відшкодування державі несплачених податків у повному обсязі.

Дана позиція ґрунтується на приписах ч. 1 ст. 41 Конституції України, які передбачають право кожного володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, а тому, зважаючи на те, що законодавець, установлюючи норму про поширення права податкової застави на всі активи боржника без урахування дійсного розміру податкового боргу, фактично порушив зазначені положення Конституції України, Конституційний Суд України визнав неконституційним положення пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону № 2181.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 17.02.2009 року № 21-1643во08, помилковими є висновки про те, що рішення Конституційного Суду України № 1-9/2005 від 24.03.2005 року щодо неможливості поширення права податкової застави на будь-які активи боржників без урахування суми податкового боргу стосується лише тих платників податків, активи яких передаються в податкову заставу починаючи з дня постановлення цього рішення - 25.03.2005 року, оскільки у ст. 8 Закону № 2181 викладено загальні положення про податкову заставу, зокрема, про її зміст, час виникнення відповідного права і межі її застосування, а тому, враховуючи загальні принципи права та конституційні вимоги розмірності і справедливості, розмір податкової застави не може суттєво перевищувати розмір податкового боргу.

Саме з таких засад виходив Конституційний Суд України, постановляючи згадане рішення. При цьому він зазначив, що поширення на будь-які види активів платника податків права податкової застави, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.

Таким чином незалежно від дати виникнення права податкової застави, після прийняття рішення Конституційним Судом України відповідач був зобов'язаний переглянути та привести у відповідність до зазначеного рішення усі правовідносини щодо податкових застав позивача, оскільки, враховуючи загальні принципи права та конституційні вимоги справедливості та розмірності, розмір податкової застави не може суттєво перевищувати розмір податкового боргу. При цьому, для досягнення критерію співрозмірності між податковим зобов'язанням і сумою активів, що перебувають у податковій заставі, відповідно до зазначених рішень та роз'яснення, відповідачу необхідно було узгодити розмір податкової застави та визначити у встановленому порядку, на яке саме майно розповсюджується така застава, що відповідає положенням ст. 6 Конституції України, відповідно до якої органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 01 квітня 2015 року № К/800/63720/13, № судового рішення в ЄДРСРУ 43531715; від 15 січня 2015 року № К/9991/26695/12 № судового рішення в ЄДРСРУ 42403730.

В ході судового розгляду встановлено, що сума податкового боргу відповідача складає 58294,45 грн., при цьому актом опису майна №6/14-04-23-27 від 30.03.2015 було описано Автокран КС 4572 на шасі КАМАЗ 53213 держ. номер НОМЕР_1, який належать позивачу, вартість 418 275, 00 грн.

Отже загальна сума описаного майна ТОВ "ВалеКом" значно перевищує суму податкового боргу.

Таким чином, вимоги податкового органу про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі є не обґрунтованими.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, неповно з'ясуванні обставини, що мають значення для справи, а тому, керуючись ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.3 ч.1 ст. 198; п.1, 4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВалеКом" - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року у справі № 814/2981/15 - скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС Миколаївської області - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: В.Л. Романішин