Постанова № 56283398, 25.02.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року ( 13 год. 07 хв. )Справа № 808/3/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сірик К.Л.,

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Абаєва Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до: Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про: визнання досягнення податкового компромісу з податкового зобов'язання

ВСТАНОВИВ:

04.01.2016 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Токмацької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання узгодженим податкового зобов'язання в сумі 170198,75грн. в рамках податкового компромісу та скасування податкового повідомлення - рішення від 27.05.2014 №0004121702/878/К/08-33-17-212 на суму 170198,75грн.

Ухвалою суду від 04.01.2016 відкрито провадження в адміністративній справі №808/3/16, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи на 19.01.2016.

Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: звукозаписуючого пристрою "Камертон".

У судовому засіданні 25.02.2016 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25.02.2016. Зазначає, що між позивачем та відповідачем не було досягнуто податкового компромісу на підставі розділу 9-2 Податкового кодексу України щодо податкового зобов'язання в сумі 170198,75грн. Про податковий компроміс позивачем було заявлено 15.04.2015 та сплачено 5% від неузгодженої суми податкового зобов'язання. Оскільки податкове зобов'язання в сумі 170198,75грн., яке визначено згідно податкового повідомлення-рішення від 27.05.2014 № 0004121702/878/К/08-33-17-212, позивач вважає неузгодженим, то податковий орган повинен був прийняти рішення про податковий компроміс згідно вимог Податкового кодексу України. Просить позов задовольнити та визнати досягнення податкового компромісу з податкового зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в сумі 170198,75грн., що визначено в заяві від 09.04.2015 про податковий компроміс фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України в Запорізькій області.

Представник відповідача у судовому засіданні з позовними вимогами не погодився з підстав, зазначених у наданих запереченнях. Зазначає, що станом на дату подання позивачем заяви про застосування податкового компромісу сума податкового зобов'язання, визначена у оскаржуваному платником податків податковому повідомленні-рішенні, була узгодженою та не підпадала під визначення податкового компромісу. Відповідачем винесено рішення щодо відмови в застосуванні податкового компромісу позивача, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до Закону України від 25.12.2014 № 63 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» розділ ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено підрозділом 9-2.

Відповідно до п. 1 підрозділу 9-2 розділу ХХ Податкового кодексу України «Податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Разом з уточнюючим розрахунком подається перелік (опис) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.

При складанні уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань для застосування податкового компромісу не враховуються суми коригувань податкового кредиту з податку на додану вартість та/або витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, відображені в уточнюючих розрахунках, які одночасно відповідають таким умовам:

1) подані в порядку, встановленому статтею 50 цього Кодексу, після 1 квітня 2014 року;

2) уточнюють показники податкових декларацій за звітні (податкові) періоди, що передували 1 квітню 2014 року;

3) за результатами подання таких уточнюючих розрахунків було зменшено податкове зобов'язання (збільшено від'ємне значення) з податку на прибуток або податку на додану вартість за такі звітні (податкові) періоди.

У платника податків за результатами застосування податкового компромісу не можуть виникати або збільшуватися помилково та/або надміру сплачені грошові зобов'язання.

Відповідно до п.7 підрозділу 9-2, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Пунктом 8 підрозділу 9-2 передбачено, що податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом. Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем за результатами документальної планової перевірки від 14.05.2014 № 468/172/НОМЕР_1 винесено податкове повідомлення-рішення від 27.05.2014 № 0004121702/878/К/08-33-17-212, яким донараховано позивачу податок на додану вартість всього в сумі 170198,75грн.

За результатами оскарження спірного податкового повідомлення-рішення постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.09.2014 по справі № 808/3854/14 у задоволенні позову позивача було відмовлено. Постанова набрала законної сили 10.12.2014.

Відповідно до п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, податкове зобов'язання, визначене в податковому повідомленні-рішенні від 27.05.2014 № 0004121702/878/К/08-33-17-212 є узгодженим з 10.12.2014.

В особовому рахунку позивача 01.04.2015 проведено нарахування узгоджених податкових зобов'язань по акту документальної планової перевірки від 14.05.2014.

16.04.2015 до відповідача надійшла заява позивача про застосування податкового компромісу по сумам податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених актом перевірки від 14.05.2014.

Проте, станом на дату подання заяви про застосування податкового компромісу, податкове повідомлення-рішення від 27.05.2014 № 0004121702/878/К/08-33-17-212 мало статус узгодженого та у позивача обліковувався податковий борг в сумі 170198,75грн. Отже, сума податкового зобов'язання, визначена у оскаржуваному платником податків податковому повідомленні-рішенні, була узгодженою та не підпадала під визначення податкового компромісу.

Керуючись нормами абзацу 22 п.3.12 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затвердженого Наказом ДФС України від 17.01.2015 № 13, відповідачем було прийнято рішення № 12 від 30.04.2015 щодо відмови позивачу в застосуванні податкового компромісу.

30.04.2015 рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивачу направлено рішення № 12 від 30.04.2015 щодо відмови в застосуванні податкового компромісу. Рекомендований лист з повідомленням про вручення від 30.04.2015 повернувся до відповідача 08.06.2015 з відміткою « за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи вищевикладене відповідачем правомірно винесено рішення щодо відмови в застосуванні податкового компромісу позивачу, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова буде складено в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя І.В.Садовий