Ухвала суду № 56283319, 02.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/2813/15-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Лукянчук О.В.,судді -Градовського Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Бериславський машинобудівний завод» до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Бериславський машинобудівний завод» (надалі - позивач, ПАТ «БМЗ») звернулось до суду з позовом до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (надалі - відповідач, ОДПІ), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000322200 від 06.05.2015 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 190253,00 грн. - за основним платежем , та за фінансовими санкціями на суму 95127,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000312200 від 06.05.2015 року, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1651344,00 грн. за декларацією 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання та застосовані штрафні санкції, зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування, оскільки при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, ОДПІ не прийнято до уваги скасування в судовому порядку висновків актів перевірок, якими керувалась податкова інспекція, що призвело до помилкових висновків та визначення позивачу грошових зобов'язань та застосування санкцій.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04.11.2015 року позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 06.05.2015 року №0000312200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, №0000322200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в частині збільшення грошового зобов'язання на суму 189917,00 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 94959,00 грн.. В решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «БМЗ» як платник податків знаходиться на обліку у Бериславському відділенні Новокаховської ОДПІ. Основним видом діяльності підприємства позивача за КВЕД є: 29.11.1 - виробництво двигунів та турбін; 51.90.0 - інші види оптової торгівлі; 28.62.0 - виробництво інструментів; 37.10.0 - оброблення металевих відходів та брухту.

В березні-квітні 2015 року фахівцями ОДПІ була проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «БМЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року, внаслідок чого було складено акт від 21.04.2015 року №15/21-02-22-012/00211004 (надалі - Акт перевірки).

Перевіркою було виявлено порушення позивачем:

- п.14.1.27, п.138.2 ст.138 ПК України за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року встановлено заниження податку на прибуток на суму 97832,00 грн., у т.ч. за: ІІІ квартал 2012 року на суму 17280,00 грн. (82285 грн. * 21%), ІV квартал 2012 року на суму 23188,00 грн. (110418,00 грн. * 21%), 2013 рік на суму 57364,00 грн. (301920,00 грн. * 19%), за період 2014 рік зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування на суму 1651344,00 грн.;

- порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року, встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 285777,00 грн., в тому числі: липень 2012 року на суму 3814,00 грн.; серпень 2012 року на суму 8020,00 грн.; грудень 2012 року на суму 16062,00 грн.; лютий 2013 року на суму 7241,00 грн.; березень 2013 року на суму 3944,00 грн.; квітень 2013 року на суму 9520,00 грн.; травень 2013 року на суму 10064,00 грн.; червень 2013 року на суму 6800,00 грн.; липень 2013 року на суму 5067,00 грн.; серпень 2013 року на суму 6833,00 грн.; вересень 2013 року на суму 1700,00 грн.; жовтень 2013 року на суму 4760,00 грн.; квітень 2014 року на суму 3157,00 грн.; травень 2014 року на суму 15440,00 грн.; червень 2014 року на суму 38454,00 грн.; липень 2014 року на суму 15098,00 грн.; серпень 2014 року на суму 10811,00 грн.; вересень 2014 року на суму 15197,00 грн.; жовтень 2014 року на суму 41819,00 грн.; листопад 2014 року на суму 48796,00 грн.; грудень 2014 року на суму 1145,00 грн.;

- та інші порушення податкового та валютного законодавства, які в межах даного спору не розглядаються, оскільки позивач їх не оскаржує.

Податкова інспекція дійшла висновку про завищення валових витрат позивачем на загальну суму 2145967,00 грн., у т.ч. 3 квартал 2012 року - на суму 82285,00 грн., 4 квартал 2012 року на суму 110418,00 грн., за 2013 рік на суму 301920,00 грн. по господарським операціям з ТОВ «Індустрія Сервіс, за 2014 рік на суму 1651344,00 грн. по господарським операціям з ПП «Неоліт», ПП «Херсонагроресурс», ТОВ «Дніпро ТМ», ТОВ «Меганом Транс», ТОВ «Твінінг Тайм», ПП «Електрогруп», ПП «Полімермаш». Дане порушення призвело до заниження податку на прибуток на суму 97832,00 грн. (за 3 квартал 2012 року - 2013 рік) та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на 1651344,00 грн. за 2014 рік.

28.04.2015 року позивач направив заперечення до акту перевірки на адресу ОДПІ, але відповіддю за №227/10/21-02-22-030 від 06.05.2015 року заперечення позивача визнано такими, що суперечать вимогам нормативно-правових актів.

На підставі акту перевірки ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000322200 від 06.05.2015 року та №0000312200 від 06.05.2015 року.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області. Рішенням про результати розгляду первинної скарги Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області від 08.07.2015 залишено без змін вищезазначені податкові повідомлення-рішення, а скаргу ПАТ «БМЗ» - без задоволення.

Позивач направив скаргу на податкові повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України (вих. №841/022 від 20.07.2015 року). Рішенням про результати розгляду скарги Державною фіскальною службою України, вих. №16838/6/99-99-10-01-01-25 від 10.08.2015 року зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга ПАТ «БМЗ» - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що господарські відносини позивача з його контрагентами за 2014 рік вже були предметом судових спорів в яких було доведено необґрунтованість висновків податкової інспекції щодо не реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та правомірність включення до податкового кредиту сум ПДВ, а тому відповідно є необґрунтованим висновок податкової інспекції в акті перевірки про завищення валових витрат за операціями з вказаними постачальниками. Нових доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними контрагентами або його обізнаності про недобросовісну діяльність контрагентів ОДПІ надано не було. Також судом першої інстанції при задоволені позовних вимог частково, було врахував і те, що позивач не заперечує правомірності донарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 336,00 грн. та 168,00 грн. за фінансовими санкціями по господарським операціям з ТОВ «Вікет».

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

По питанню донарахування грошових зобов'язань по податку на прибуток за 2012-2013 роки сторони дійшли податкового компромісу, а тому суд першої інстанції розглядав правомірність зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік.

Щодо встановлення ОДПІ порушень позивачем п.138.2 ст.138 ПК України, слід зазначити те, що об'єктом оподаткування в 2012-2014 роках ПК України вважав прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначався шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлюється, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Що стосується правильності формування податкового кредиту, то відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України в редакції, діючої станом на період перевірки, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникало у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; тощо. В п.198.3 ст.198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Згідно п.201.10 ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В акті перевірки ОДПІ зазначає, що у березні 2014 року ПАТ «БМЗ» укладено договір поставки з ПП «Неоліт» , відповідно до якого позивач отримав ТМЦ у квітні-листопаді 2014 року на загальну суму 1000551,04 грн. (в т.ч. ПДВ 166758,44 грн.), товари доставлялись ПП «Нічній експрес» та ТОВ «Нова Пошта», отримували ТМЦ представники позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_4, разом з тим доручень для отримання ТМЦ позивачем даним особам не видавалось, не надано сертифікатів якості продукції. В березні 2015 року відповідач отримав від Костянтинівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області довідку від 11.03.2015 року №27/05-14-22-2-33560652 про результати зустрічної звірки ПП «Неоліт» із іншими платниками податків, в тому числі із позивачем за жовтень 2014 року, з якої вбачається, що ПП «Неоліт» не є виробником продукції, а є посередником, не має власних або орендованих приміщень, в штаті працює дві особи директор та бухгалтер, звіркою не підтверджено здійснення господарських операцій із ПАТ «БМЗ» в жовтні 2014 року, оскільки накладні не містять прізвища та ініціали осіб, уповноважених приймати товар, номер та дату довіреності, не надано довіреності на отримання товару. ОДПІ здійснено аналіз ланцюгів постачання продукції за результатами якого податкова інспекція не встановила виробника такої продукції, оскільки постачальниками ПП «Неоліт» є юридичні особи, у яких відсутні умови для виробництва товарів, немає основних засобів, працівників, земельних ділянок, це ТОВ «Лонгкон», ТОВ «Нькост Менеджмент», ТОВ «Фінанс Рілейшнз Груп», ТОВ «Флоренція Груп», ТОВ «Барій Стандарт», ТОВ «Воян Торг».

З цих підстав ОДПІ вважає, що у позивача відсутнє право на включення до складу валових витрат суми 833793,00 грн., а до податкового кредиту - суми ПДВ 166758,44 грн..

Відповідно до укладеного договору між ПАТ «БМЗ» та ПП «Херсонагроресурс», останнє в жовтні-листопаді 2014 року поставляло паливо пічне, масло, солідол, літол, емульсор та інше, вартість товару в сумі 114060,00 грн. включена позивачем до валових витрат, сума ПДВ 22812,00 грн. включена до податкового кредиту. Факт поставки товарів підтверджено видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами про прийняття товарів на склад. ОДПІ при складанні акту перевірки був використаний інформаційний лист ДПІ у м. Херсоні про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Херсонагроресурс» від 06.02.2015 року №47/21-03-22-04 (лист в матеріалах справи відсутній), в якому вказано про те, що даний контрагент не є виробником, а є посередником, відсутність підприємства за місцезнаходженням, згідно звітності виявлено невідповідність номенклатури проданих ПАТ «БМЗ» товарів закупленим товарам (труби, яйця, виноград, пшениця, цукор, арматура), тому податкова інспекція зазначила про відсутність фактичної поставки товарів, податкові накладні отримані без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування. Донараховано податку на додану вартість за жовтень - грудень 2014 року в сумі 22812,00 грн., зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 114060,00 грн..

Перевіркою було виявлено, що в березні 2014 року позивач придбав у ТОВ «Твінінг Тайм» запасні частини - заготовки днища кришки циліндра на суму 316500,00 грн. (ПДВ 52750,00 грн.), товар оплачено, факт передачі товарів підтверджено податковою накладною №14 від 11.03.2014 року та накладною №РН-0313 від 13.03.2014 року, оприбуткування на склад заводу підтверджується прибутковим ордером №16 від 14.03.2014 року. До складу валових витрат позивачем включено суму 263750,00 грн. в березні 2014 року, до складу податкового кредиту 52750,00 грн.. Актом від 07.08.2014 року, складеним Новокаховською ОДПІ за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ПАТ «БМЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами - продавцями, в тому числі ТОВ «Твінінг Тайм» за березень 2014 року, податковий кредит за березень 2014 року був зменшений на суму 52750,00 грн. Також відповідачем були використані відомості акту ДПІ у Подільському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Твінінг Тайм» від 09.07.2014 року №362/26-56-22-01-05/38899302, довідку від 12.06.2014 року №291/26-56-22-01-05/38899302 ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Твінінг Тайм» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року, про те, що дане товариство не має основних засобів, виробничих потужностей, в січні-лютому 2014 року придбавало іншу номенклатуру товарів (одяг), тому не встановлено походження проданого позивачу товару, встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, що свідчить про здійснення ТОВ «Твінінг Тайм» діяльності, спрямованої на ухилення від сплати податків.

У січні 2014 року постачальником сировини (феромолібден, олово, мідь фосфориста, свинець чушковий, цинк) у позивача було ТОВ «Меганом Транс» (Донецька область, м. Костянтинівка) на суму 70023,60 грн., в т.ч. ПДВ 11670,60 грн., факт поставки підтверджено податковими накладними №3, №4 від 30.11.2014 року, оприбуткування сировини на склад №3 підтверджується прибутковими ордерами №7 від 30.01.2014 року, №38 від 31.01.2014 року, транспортування продукції здійснювалось ПП «Нічній експрес», товар оплачено. ОДПІ посилається на податкову інформацію Костянтинівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 19.06.2014 року №214/05-14-22-02-33135278 про результати документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Меганом транс» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Термінал холдинг» за січень 2014 року, за яким товариство «Меганом транс» не знаходиться за юридичною адресою, відсутні документи первинного бухгалтерського та податкового обліку. ОДПІ використаний акт ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька ГУ Міндоходів Донецькій області від 28.03.2014 року №94/05-61-22-01/38586633, відомості якого свідчать про те, що ТОВ «Термінал Холдінг» , яке відсутнє за юридичною адресою, не має ніяких ресурсів, не має реальної можливості отримання та відвантаження товарів внаслідок відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. За висновком податкової інспекції до складу валових витрат позивачем необґрунтовано включено 58353,00 грн..

У лютому 2014 року позивач придбавав товари (заготовка днища кришки цілиндра) та транспортні послуги у ТОВ «Дніпро ТМ», факт поставки товару підтверджено видатковою накладною №РН-0219-01 від 19.02.2014 року, податковою накладною №20 від 19.02.2014 року, факт отримання послуг підтверджено актом №0У-0203 від 03.02.2014 року, податковою накладною №393 від 03.02.2014 року. Оплата товарів здійснено в безготівковій формі. Щодо даного постачальника, відповідачем взято до уваги відсутність за юридичною адресою м.Київ, шосе Харківське, 144-а, невідомо місцезнаходження засновника ТОВ Петросова Е, у товариства не обліковується основних засобів, персоналу. У лютому ТОВ «Дніпро ТМ» придбавав товари у ТОВ «Верізон» іншої номенклатури (одяг, додаткові речі до одягу). Позивачем до витрат включено суму 263750,00 грн..

В липні 2014 року позивач придбав у ТОВ «Луганський завод «Полимермаш» за договором №11 від 06.02.2014 року манжету вартістю 36613,50 грн. (в т.ч. ПДВ 6102,25 грн.), факт поставки підтверджено видатковою накладною №Л0000000314 від 01.07.2014 року, товар оприбуткований на склад №3 прибутковим ордером від 09.07.2014 року, вартість товару сплачено в повному обсязі, транспортування товару здійснювалось ПП «Нічній експрес». 06.02.2014 року між позивачем та ТОВ «ЛЗ Полімермаш» укладено договір №11, на виконання умов якого ТОВ «ЛЗ Полімермаш» у липні 2014 року поставило позивачу товар (манжет) вартістю 36613,60 грн., з яких ПДВ - 6120,25 грн., що підтверджується видатковою накладною від 01.07.2014 року №Л0000000314, податковою накладною від 01.07.2014 року №1, паспортом манжета; манжет оприбуткований на складі №3 ПАТ «БМЗ» згідно прибуткового ордеру від 09.07.2014 року №12; його використання в господарській діяльності підтверджено лімітними картками №2, №4; транспортування товару здійснювалося ПП «Нічний експрес» на підставі вантажної декларації від 01.07.2014 року №3416905; оплата здійснена у безготівковій формі відповідно до платіжного доручення від 16.07.2014 року №2578. Згідно даних АІС «Податковий блок» ТОВ «ЛЗ Полімермаш» мало взаємовідносини в липні 2014 року з ТОВ «Бест Ліміт», яке має ознаки фіктивності та діяльність якого спрямована на отримання податкової вигоди без досягнення реальних економічних результатів, оскільки відсутнє за юридичною адресою, відсутній персонал, згідно баз даних АІС «Податковий блок» постачальники у даного платника у липні 2014 року відсутні, тобто, відсутнє придбання товарів (робіт, послуг), а серед зобов'язань підприємства надають великий перелік різноманітних послуг контрагентам, реалізують товар покупцям. У зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, у ТОВ «ЛЗ Полімермаш» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям, яким є позивач.

ОДПІ були використані відомості акту позапланової виїзної перевірки ПАТ «БМЗ» від 25.12.2014 року №228/21-02-22-014/00211004., відомості АІС «Податковий блок», а саме - основним постачальником ТОВ «ЛЗ Полімермаш» в липні 2014 року (91,6% від загальної суми придбаних товарів) є ТОВ «Бест Ліміт», від якого суб'єкт господарювання декларує придбання ТМЦ в сумі 1472,4 тис. грн., яке відсутнє за юридичною адресою, відсутній персонал, свідоцтво платника ПДВ анульовано 21.11.2014 року, до ЄДР внесений запис про відсутність за місцезнаходженням в листопаді 2014 року. ТОВ «Бест Ліміт» є податковою ямою, угода має ознаки нікчемності.

В липні 2014 року позивач придбавав товари у ПП «Електрогруп на загальну суму 100952,10 грн. (в т.ч. ПДВ 16825,35 грн., до валових витрат включено суму 84126,75 грн. 03.06.2013 року між позивачем та ПП «Електрогруп» укладено договір поставки №125, на виконання умов якого ПП «Електрогруп» у липні, серпні 2014 року поставило позивачу ТМЦ (підшипники, пароніт, цвяхи, кільця ущільні, стрічку металеву, паси привідні та модульні, гайки, болти, рукава, техпластини) на загальну суму 100952,10 грн., з яких ПДВ - 16825,36 грн., що підтверджується видатковими накладними; матеріальні цінності оприбутковані на складах №1, №3 ПАТ «БМЗ» згідно прибуткових ордерів, списання запчастин для виробництва підтверджується накладними, лімітними картками на відпуск матеріалів; транспортування ТМЦ здійснювалося ПП «Нічний експрес» на підставі вантажних декларацій, оплата здійснена у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень .

Відповідачем використані відомості акту Кіровоградської Північної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 18.12.2014 року №22508/7/04-83-22-02 позапланової виїзної перевірки ПП «Електрогруп», зокрема про те, що ПП «Електрогруп» не мало основних фондів, транспортних засобів, в серпні 2014 року постачальниками були ТОВ «Бест Ліміт», ТОВ «ОЛЛ Гуд», ТОВ «Фінанспро Груп», ТОВ «Гранд Проект ЛТД», ТОВ «Квотум Трейд», ТОВ «Нюверчур Капітал», ТОВ «Зеленбудсервіс», які мають ознаки фіктивності та діяльність яких спрямована на отримання податкової вигоди без досягнення реальних економічних результатів, оскільки згідно баз даних АІС «Податковий блок» постачальники у вищевказаних підприємств у липні, серпні 2014 року відсутні, тобто, відсутнє придбання товарів (робіт, послуг), а серед зобов'язань підприємства надають великий перелік різноманітних послуг контрагентам, реалізують товар покупцям.

Також податковою інспекцією встановлено завищення податкового кредиту на суму 285777,00 грн., в тому числі на 285094,59 грн. по господарським операціям з ТОВ «Індустрія-Сервіс» та ПП «Неоліт», ПП «Херсонагроресурс». Завищено податковий кредит по господарським операціям з ТОВ «Вікет» на суму 336,00 грн. у грудні 2012 року через відсутність податкової накладної №18 від 10.12.2012 року. У липні 2014 року завищений податковий кредит на суму 346,00 грн. з господарських операцій з ПП «Вімакс-Підень», оскільки по даному контрагенту зняті податкові зобов'язання по ПДВ та враховуючи визнання такими, що не містять реального характеру операції придбання товарів ПП «Вімакс-Південь» у ТОВ «Планум».

Загальна сума завищення податкового кредиту становила 285777,00 грн. У періоді, що був предметом перевірки, позивач заявив від'ємне значення ПДВ в сумі 166664,00 грн. за жовтень 2012 року. Податковою інспекцією донараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 190253,00 грн., в тому числі 336,44 грн. по постачальнику ТОВ «Вікет» за грудень 2012 року, 3157,00 грн. за квітень 2014 року по ПП «Неоліт», 15440,20 грн. за травень 2014 року по операції з ПП «Неоліт», 38453,60 грн. за червень 2014 року по ПП «Неоліт», 15098,00 грн. за липень 2014 року (14752,40 грн. по ПП «Неоліт», 346,18 грн. по ПП «Вімакс Південь», 10811,00 грн. за серпень 2014 року по ПП «Неоліт», 15197,00 грн. вересень 2014 року по ПП «Неоліт», 41819,00 грн. за жовтень 2014 року (31421,00 грн. по ПП «Неоліт» та 10398,00 грн. ПП «Херсонагроресурс»), 48796,00 грн. за листопад 2014 року (37526,84 грн. ПП «Неоліт», 11268,83 грн. ПП «Херсонагроресурс»), 1145,00 грн. грудень 2014 року по ПП «Херсонагроресурс».

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, підтвердженням правомірності включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту є первинні документи (видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, якими встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Отже, норми Податкового Кодексу передбачають як підставу для невключення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

В підтвердження виконання укладених договорів на придбання продукції та подальшого її використання у виробничій діяльності ПАТ «БМЗ» надало суду та приєднало до матеріалів справи копії первинних документів, які відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» фіксують факт здійснення господарської операції а саме: видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні та інші транспортні документи, акти виконаних робіт, платіжні документи, прибуткові ордера на оприбуткування на складі позивача придбаних товарів, документи про відпуск запасних частин у виробництво.

Акт перевірки не містить зауважень щодо правильності складання наданих позивачем первинних документів, договори, укладені між позивачем та вищевказаними контрагентами не були визнані недійсними в установленому законодавством порядку.

За таких обставин колегія суддів погоджується з наданою судом першої інстанції оцінкою висновку ОДПІ про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, як безпідставного.

Включені позивачем суми ПДВ до податкового кредиту по операціям із вказаними контрагентами підтверджені відповідними податковими накладними, виданими зареєстрованими платниками ПДВ, які мали право видавати податкові накладні. На час здійснення правочинів з позивачем, його контрагенти були діючими підприємствами, знаходились за юридичною адресою, відображали в своїй податкові звітності податкові зобов'язання, які виникли внаслідок поставки товарів позивачу.

Також важливим фактом в розгляді даної справи є те, що господарські відносини позивача з ТОВ «Дніпро ТМ», ТОВ «Меганом Транс», ТОВ «Твінінг Тайм», ПП «Електрогруп», ПП «Полімермаш» за 2014 рік вже були предметом судових спорів при оскарження позивачем донарахованих грошових зобов'язань з ПДВ, судові рішення по яких набрали законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, ОДПІ на підставі висновків акту від 25.12.2014 року №228/21-02-014/00211004 документальної виїзної перевірки ПАТ «БМЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведених взаєморозрахунках з контрагентами: ТОВ «ЛЗ Полімермаш» за липень 2014 року та ПП «Електрогруп» за липень-серпень 2014 року у період з 12.12.2014 року по 18.12.2014 року, при проведенні якої виявлено завищення податкового кредиту у липні 2014 року на суму 14582,56 грн., у серпні 2014 року на суму 8345,05 грн. за господарськими операціями між позивачем та ТОВ «ЛЗ Полімермаш» та ПП «Електрогруп» прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2015 року №0000042200, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 22927,61 грн., за штрафними санкціями на 11463,80 грн..

Це податкове повідомлення-рішення ОДПІ було оскаржено ПАТ «БМЗ» до Херсонського окружного адміністративного суду, постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 06.04.2015 року по справі №821/873/15-а, яке залишено в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 року, позов задоволено.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 31.03.2015 року по справі №821/4975/14, залишеною в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015 року, був задоволений позов ПАТ «БМЗ» до Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2014 року №0001642200, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 396823,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 198412,00 грн. та №0001632200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток за основним платежем у розмірі 273954,00 грн. та за штрафними санкціями 127063,00 грн., які були прийняті за висновками акту №151/21-02-22-014/00211004 від 07.08.2014 року документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «БМЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами, зокрема: ПП «Вімакс-Юг», липень-листопада 2012 року; ТОВ «Дніпро ТМ» за період жовтень-листопад 2013 року, лютий 2014 року; ТОВ «Меганом транс» за січень 2014 року; ТОВ «Твінінг Тайм» за березень 2014 року.

Таким чином, оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що висновки податкової інспекції щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЛЗ Полімермаш», ПП «Електрогруп», ПП «Вімакс-Юг», ТОВ «Дніпро ТМ», ТОВ «Меганом транс», ТОВ «Твінінг Тайм» є необґрунтованими, а включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по операціям з цими підприємствами є правомірним, то відповідно і висновок податкової інспекції в акті від 21.04.2015 року про завищення валових витрат за операціями з вказаними постачальниками є необґрунтованим.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наступних доводів ОДПІ.

Стосовно недоліків первинних документів, укладених позивачем та ПП «Неоліт», слід зазначає, що первинні документи містять підпис керівника ПП «Неоліт» ОСОБА_7, який є дійсним директором відповідно до відомостей довідки Констянтинівської ОДПІ ГУ Міндоходів Донецької області від 11.03.2015 року. Зі сторони позивача накладні підписані товарознавцями ОСОБА_5 та ОСОБА_4, їх прізвища та ініціали зазначені. Щодо відсутності номера та дати довіреності, то номер та дата довіреності особи, яка отримує товар, не є обов'язковими реквізитами первинного документа. Та обставина, що в видаткових накладних не зазначено посада особи позивача, яка прийняла товар, є помилкою, яка не позбавляє юридичної сили усього документа, та не є беззаперечною підставою для визнання документа неналежним доказом понесених витрат, оскільки зі змісту самої видаткової накладної видається за можливе ідентифікувати вчинену господарську операцію, крім того, позивач не заперечує факту отримання товарів.

Також позивачем було надано суду постійну довіреність №357/04 від 11.04.2014 року на право отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Неоліт» працівникам підприємства ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Крім того, позивач не заперечує факт отримання ТМЦ (т.1 а.с.147).

Що стосується не надання на перевірку сертифікатів якості продукції, що надійшла від ПП «Неоліт», то як вірно зазначив суд першої інстанції, сертифікати якості не відносяться до первинних документів бухгалтерського обліку. Крім того, позивач в позовній заяві зазначив, що сертифікати якості продукції від ПП «Неоліт» є в наявності, на перевірку уповноваженими особами податкової інспекції не затребувались, і цей довід відповідачем не спростовано.

Посилання відповідача на відсутність у ПП «Неоліт» технічних можливостей виконання господарських операцій з урахуванням відсутності фактичних господарських ресурсів, не доводять неможливості реального здійснення задекларованих операцій, оскільки навантаження та розвантаження товару та транспортні перевезення вантажу від ПП «Неоліт» до ПАТ «БМЗ» здійснено перевізниками ПП «Нічний експрес» і ТОВ «Нова пошта», про що свідчать вантажні декларації, які були надані для перевірки та перелічені в акті перевірки, для ведення такого виду підприємницької діяльності, як посередництво, не обов'язково мати у власності основні засоби та велику кількість трудових ресурсів.

Що стосується документального підтвердження господарських відносин ПАТ «БМЗ» з ПП «Херсонагроресурс», то відсутність у підприємства земельної ділянки, складів, магазинів, будівель, також не доводить неможливості реального здійснення задекларованих операцій, оскільки використання у виробничій діяльності основних фондів на підставі договорів оренди чинним законодавством не заборонено.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (в тому числі в разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та валових витрат покупцем. Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Разом з цим, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ОДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів/послуг у вищевказаних контрагентів в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від цих контрагентів товарів/послуг. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак у даній справі ОДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Крім посилань на вищезазначені Листи та Акти перевірок інших ДПІ, відповідач не надав суду належних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання товарів/послугу у його контрагентів.

Сама по собі інформація з наведених вище актів та листів стосовно обставин діяльності вказаних контрагентів позивача, не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Крім цього, позивачем були надані відомості, які спростовують доводи ОДПІ про відсутність деяких з контрагентів позивача в першому та другому ланцюгах за місцезнаходженням, та з яких вбачається, що не підтверджені відомості тільки щодо таких постачальників в першому ланцюгу, як ТОВ «Твінінг Тайм» м.Дніпропетровськ, вул. Матлахова, 14, та ТОВ «Дніпро тренд менеджмент» м. Дніпропетровськ, вул. Філософська, 84, та тільки в періоді, який виник після проведення господарських операцій, відомості про інших зазначених в акті перевірки постачальників підтверджені.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд зазначає, що апелянт ОДПІ (суб'єкт владних повноважень), не звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2016 року в задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

Отже, судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до положень ч.1 ст.4, п.3.2 таблиці ставок судового збору ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» складає 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, оскільки при подані позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 487,20 грн, тобто 10% від 4872,00 грн., то розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 5359,20 грн..

Враховуючи те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, відповідно до ст.94 КАС України, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з апелянта.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461, судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 20 коп..

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: О.В. Лукянчук Ю.М. Градовський