Ухвала суду № 56282972, 24.02.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 рокум. Ужгород№ 807/1358/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Шмідзен І.Ю.

за участю представників

позивача: адвокат ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 17.07.2015 року № 06-20/1608)

третьої особи 1: ОСОБА_3 (довіреність від 23.11.2015 року № 01-16/528).

третьої особи 2: ОСОБА_4 (керівник громади)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Релігійної громади Мукачівсько Ужгородської єпархії Української православної церкви Свято Іллінської церкви с. Ірлява Ужгородського району до Закарпатської обласної державної адміністрації, треті особи Відділ національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації, Релігійна греко католицька громада "ОСОБА_5 ОСОБА_6" с. Ірлява Ужгородського району, про визнання частково недійсними розпорядження представника Президента України в Закарпатській області від 15 вересня 1992 року № 297 та рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної Ради народних депутатів від 4 жовтня 1992 року № 185, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 7 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 лютого 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини Ухвали. Ухвала в повному обсязі складена 1 березня 2016 року.

Релігійна громада Мукачівсько Ужгородської єпархії Української православної церкви Свято Іллінської церкви с. Ірлява Ужгородського району (далі позивач) звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою (а.с.5-13) до Закарпатської обласної державної адміністрації (далі відповідач), якою просить визнати недійсним розпорядження Представника Президента України в Закарпатській області "Про культові споруди області" від 15.09.1992 року за № 297 в частині повернення культової споруди та втрати чинності рішення облвиконкому № 185 від 04.10.1991 року "Про передачу у власність культових споруд області" (ухвалою суду від 17.11.2015 року (протокольно (журнал судового засідання від 17.11.2015 року, а.с.97-99) залучено до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відділ національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації (третя особа 1), релігійну греко католицьку громаду "ОСОБА_5 ОСОБА_6" с. Ірлява Ужгородського району (третя особа 2).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року (головуючий суддя Микуляк П.П.) позовну заяву Релігійної громади Мукачівсько Ужгородської єпархії Української православної церкви Свято Іллінської церкви с. Ірлява Ужгородського району до Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання недійсними розпорядження представника Президента України в Закарпатській області від 15 вересня 1992 року № 297 - залишено без розгляду, з підстав, визначених п.9 ч.1 ст.155 КАС України.(а.с.2-4).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року (а.с.81-83) скасовано ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року та справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року (а.с.87-88) відкрито провадження у адміністративній справі та справу призначено до судового розгляду. У зв'язку з припиненням повноважень головуючого у справі судді Микуляк П.П., справу передано для розгляду судді Рейті С.І. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, а.с.122).

В матеріалах адміністративної справи міститься подане третьою особою 2 клопотання про застосування строку позовної давності9а.с.165-169), пунктом 2 якого просить суд залишити позовну заяву без розгляду в зв'язку зі значним необгрунтованим пропуском строку звернення до суду, у відповідності до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні представник третьої особи 2 підтримав клопотання та просить суд залишити позов без розгляду, оскільки з моменту виникнення спірних правовідносин до часу звернення до суду пройшло більш ніж 23 роки, строк пропущено без жодної поважної причини та за відсутності клопотання про його поновлення, що є безумовною підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення клопотання, зазначаючи про поважність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки про порушене право позивачеві стало відомо під час розгляду господарської справи господарським судом Закарпатської області, що розглядалась у 2015 році, та саме під час розгляду цієї справи позивачеві надано копії оскаржуваних у даній адміністративній справі рішень, відтак, час звернення до суду обраховується саме з дати отримання копій розпорядження представника Президента України в Закарпатській області від 15 вересня 1992 року № 297 та рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної Ради народних депутатів від 4 жовтня 1992 року № 185 у 2015 році, відтак, строк звернення до суду не пропущений та підстав для залишення позову без розгляду немає.

Представник відповідача залишив розгляд питання щодо залишення позову без розгляду на розсуд суду.

Представник третьої особи 1 підтримала клопотання про залишення позову без розгляду, посилаючись на значний пропуск законодавчо встановленого строку звернення до суду, зазначивши при цьому про безпідставність доводів представника позивача, оскільки доводи щодо необізнаності на протязі 23 років про передачу культової споруди іншій релігійній громаді в невеликому населеному пункті на увагу не заслуговують.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, розпорядженням Представника президента України в Закарпатській області від 15.09.1992 року № 297, у відповідності до вимог ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", було вирішено повернути у власність греко-католицької релігійної громади с. Ірлява Іллінський храм села, та визнано таким, що втратило чинність рішення облвиконкому від 04.10.1991 року за № 185, яким було передано культову споруду у власність православній громаді УПЦ с. Ірлява, про що позивачу стало вперше відомо після того, як на початку квітня 2015 року греко-католицький священик, який подав даний позов і окремі жителі с. Ірлява, які сповідують греко-католицьке віросповідання намагалися в незаконний спосіб перешкодити здійснювати богослужіння в храмі для задоволення релігійних потреб, який впродовж 23-ох років використовується вільно і відкрито, сказавши, що цей храм в 90-их роках повернуто греко-католицькій громаді і відносно цього є архівні документи.

Відповідно до ч.1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення таких строків передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання процесуальних дій, передбачених КАС України, не зловживаючи ними.

При цьому згідно з ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, суд констатує, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є обєктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, повязані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Як встановлено судом в ході судового розгляду справи, після проголошення незалежності України 24.08.1991 року згідно постанови Верховної Ради Української РСР №1427-ХІІ, православна релігійна громада УПЦ с. Ірлява Ужгородського району набула правоздатності, а 04.10.1991 року державою було передано їй у власність культову споруду с. Ірлява Ужгородського району на підставі пункту 1 абз.16 рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної Ради народних депутатів за № 185 "Про передачу у власність культових споруд області" від 04.10.1991 року.

Даною культовою спорудою православна релігійна громада УПЦ с. Ірлява Ужгородського району безперервно і відкрито використовує впродовж двадцяти трьох років для задоволення релігійних потреб православної громади с. Ірлява, в тому числі, повністю за власні кошти православної громади та пожертви, постійно утримує, зберігає та здійснює невід'ємні поліпшення цієї культової споруди, про що знають жителі с. Ірлява, які сповідують греко-католицьке віросповідання.

Рішенням виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів від 04.10.1991 року за № 185 Про передачу у власність культових споруд області", місцевий храм було передано у власність "православній релігійній громаді УПЦ с. Ірлява Ужгородського району". Однак, розпорядженням Представника Президента України в Закарпатській області від 15.09.1992 року за " 297, храм повернуто у власність релігійній греко-католицькій громаді с. Ірлява Ужгородського районі, а рішення облвиконкому від 04.10.1991 року за № 185 в частині передачі культової споруди православній громаді с. Ірлява Ужгородського району визнано таким, що втратило чинність.

За посвідченням права власності із одержанням свідоцтва про право власності на культову споруду на підставі п.1 абз.16 Рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної Ради народних депутатів за № 185 від 04.10.1991 року релігійна громада УПЦ с. Ірлява Ужгородського району не зверталася в державні органи, що здійснюють реєстрацію права власності, вважаючи що нагальних потреб у цьому не було.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.05.2015 року відкрито провадження у справі № 907/582/15 за позовом релігійної греко-католицької громади "св. ОСОБА_6" с. Ірлява Ужгородського району до релігійної громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви с. Ірлява Ужгородського району про усунення перешкод у користуванні майном. Дана справа перебуває на розгляді в господарському суді.

Позивач стверджує, що про існування оскарженого розпорядження Представника Президента України в Закарпатській області йому стало відомо тільки під час розгляду Господарським судом Закарпатської області справи № 907/582/15.

Як стверджує позивач, після проголошення незалежності України 24.08.1991 року згідно постанови Верховної Ради Української РСР №1427-ХІІ, православна релігійна громада УПЦ с. Ірлява Ужгородського району набула правоздатності, а 04.10.1991 року державою було передано їй у власність культову споруду с. Ірлява Ужгородського району на підставі пункту 1 абз.16 рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної Ради народних депутатів за № 185 "Про передачу у власність культових споруд області" від 04.10.1991 року.

Відтак, для визначення моменту виникнення права на звернення до суду із позовом, важливим є як обєктивні (сам факт порушення права) так і субєктивні (коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Для встановлення початку перебігу строку звернення до суду має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і обєктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому, норми чинного законодавства містять презумпцію обізнаності особи про стан своїх субєктивних прав, відтак, обовязок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

З часу, коли позивач повинен був дізнатися про наявність оскаржуваного Розпорядження Представника Президента України в Закарпатській області від 15.09.1992 р. за №297 збіг тривалий час, який обчислюється роками, а саме пройшло 23 роки на момент подання позову до суду.

Відповідно до ст. ст. 248 - 1, 248 - 2, 248 5 Цивільного процесуального кодексу України від 18.07.63 року (чинного та в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) громадянин мав право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважав, що рішенням, дією або бездіяльністю державного органу, юридичної або службової особи під час здійснення ними управлінських функцій порушено його права чи свободи, в місячний строк, обчислюваний (в тому числі) з дня, коли особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Правове регулювання оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень змінилось з набранням чинності з 01.09.2005 року Кодексу адміністративного судочинства України, стаття 99 якого (в редакції, чинній на час набрання ним чинності) встановлювала, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлювалось інше, обчислювався з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 цієї статті).

Діючою станом на час звернення з позовом до суду редакцією статті 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно вхідного штампу Закарпатського окружного адміністративного суду, позовна заява Релігійної громади Мукачівсько Ужгородської єпархії Української православної церкви Свято Іллінської церкви с. Ірлява Ужгородського району надійшла до суду 10 липня 2015 року (за вх. № 8016, а.с.5), позовну заяву подано безпосередньо до канцелярії суду (в зв'язку з чим відсутні підстави для застосування судом положень ч. 9 ст. 103 КАС України), позивач не скористався своїм правом щодо оскарження розпорядження представника Президента України в Закарпатській області від 15 вересня 1992 року № 297 та рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної Ради народних депутатів від 4 жовтня 1992 року № 185 протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України чи Кодексом адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про пропущення строку звернення з позовом до суду та відсутність для визнання причин пропуску строку звернення поважними.

Згідно із частиною першою ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Можливість залишення позовної заяви без розгляду на будь якій стадії розгляду справи передбачено частиною 3 ст. 162 КАС України, згідно якої - якщо в ході судового розгляду справи суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.

Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Таким чином, беручи до уваги матеріали справи та те, що позивач з 1992 року не звертався в державні органи, що здійснюють реєстрацію права власності, суд вважає, що позивачем - релігійною громадою Мукачівської Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви пропущено строк звернення до суду, а тому у відповідності до ст. 100 КАС України даний адміністративний позов слід залишити без розгляду.

Керуючись п. 9 ч. 1 ст. 155, ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Релігійної громади Мукачівсько Ужгородської єпархії Української православної церкви Свято Іллінської церкви с. Ірлява Ужгородського району до Закарпатської обласної державної адміністрації, треті особи Відділ національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації, Релігійна греко католицька громада "ОСОБА_5 ОСОБА_6" с. Ірлява Ужгородського району, про визнання частково недійсними розпорядження представника Президента України в Закарпатській області від 15 вересня 1992 року № 297 та рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної Ради народних депутатів від 4 жовтня 1992 року № 185 залишити без розгляду.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення, а в разі складення ухвали у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України протягом п'яти днів з дня отримання її копії (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя ОСОБА_7