Постанова № 56282920, 28.01.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ28 січня 2016 р. Справа № 804/15177/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріЛегкій А.В. за участю: представника позивача представників відповідача Кривошеїної І.О. Танченко Л.В., Гармаш О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРАЗТРАНС УКРАЇНА" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРАЗТРАНС УКРАЇНА» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС форми «Р» № 0000524802 від 13.10.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі - 95808,75 грн., з яких сума 76647,00 грн. основного платежу, сума - 19161,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС форми «Р» № 0000514802 від 13.10.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі - 492088,75 грн., з яких сума - 393671,00 грн. основного платежу, сума - 98417,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС форми «В4» № 0000534802 від 13.10.2015 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі - 85164,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЄВРАЗТРАНС УКРАЇНА» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ «Вагон Експрес Сервіс» за грудень 2014 року та квітень 2015 року, за результатами якої складено акт № 110/28-01-42-03-36161908 від 01.10.2015 року. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення №0000524802 від 13.10.2015 року, яким ТОВ «ЄВРАЗТРАНС УКРАЇНА» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 76647,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 19161,75 грн., всього на суму 95808,75 грн.; №0000514802 від 13.10.2015 року, яким ТОВ «ЄВРАЗТРАНС УКРАЇНА» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених товарів (робіт, послуг) за основним платежем 393671,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 98417,75 грн., всього на суму 492088,75 грн.; №0000534802 від 13.10.2015 року, яким ТОВ «ЄВРАЗТРАНС УКРАЇНА» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 85164,00 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач надав заперечення в яких зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС при прийнятті оскаржуваних рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЄВРАЗТРАНС УКРАЇНА» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ «Вагон Експрес Сервіс» за грудень 2014 року та квітень 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення:

1. Порушення п.п. 138.1.1 п 138.1, п.п. 138.1 ст. 138, п. 138.2, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України від 02.12.10 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкт оподаткування за 2014 рік на суму 425 819 грн., та заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 76647 грн.;

2. Порушення п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, ст.201 ПК України від 02.12.10 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями, діючими в періоді, що охоплений перевіркою) ТОВ «ЄвразТранс України» неправомірно включено до складу податкового кредиту за грудень 2014 року, квітень 2015 року суми ПДВ по податковим накладним вписаним по контрагентам взаємовідносини з якими не підтверджено, чим завищено податковий кредит на загальну суму 478835, грн.., у тому числі за грудень 2014 року на суму 85164 грн., за квітень 2015 року на суму 393671 грн., що призвело до порушення п. 200.1 ст. 200 розділу V ПК України, а саме:

- Заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року на суму 85164 грн.;

- Завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 85164 грн.;

- Заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень 2015 року на суму 393671 грн., та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету на суму 393671 грн.

За результатами перевірки складено Акт №110/28-01-4236161908 від 01.10.2015 pоку на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення №0000524802 від 13.10.2015 року, яким ТОВ «ЄВРАЗТРАНС УКРАЇНА» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 76647,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 19161,75 грн., всього на суму 95808,75 грн.; №0000514802 від 13.10.2015 року, яким ТОВ «ЄВРАЗТРАНС УКРАЇНА» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених товарів (робіт, послуг) за основним платежем 393671,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 98417,75 грн., всього на суму 492088,75 грн.; №0000534802 від 13.10.2015 року, яким ТОВ «ЄВРАЗТРАНС УКРАЇНА» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 85164,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини між підприємствами здійснювалися на підставі договору про надання послуг №6/14-1р від 01.06.2014 року, на підставі якого ТОВ «Вагон Експрес Сервіс» надавало послуги:

подачі та забирання вагонів локомотивом залізниці в депо на підставі відомостей плати за подачу, забирання вагонів та маневрову роботу, наданих вагонним депо станції Мелітополь Придніпровської залізниці та станції Помічна Одеської залізниці.

послуги з деповського ремонту вагонів у вагонному депо, фарбування вагонів, заміни запчастин вагонним депо станції Мелітополь Придніпровської залізниці та станції Помічна Одеської залізниці, на що виписані акти наданих послуг та податкові накладні, докладна інформація про які та інші первинні документи наведена у Додатку № 2.3.

На виконання вищевказаного договору оформлено:

акти приймання-передачі виконаних робіт № 26/12/14 від 15.12.2014 року, №27/12/14 від 15.12.2014 року, № 28/12/14 від 16.12.2014 року, № 29/12/14 від 26.12.2014 року, №20/04/15 від 09.04.2015 року, № 21/04/15 від 20.04.2015 року, № 22/04/15 від 21.04.2015 року, № 23/04/15 від 22.04.2015 року, № 24/04/2015 від 24.04.2015 року, № 25/04/15 від 29.04.2015 року, № 26/04/15 від 30.04.2015 року, № 27/04/15 від 30.04.2015 року;

податкові накладні № 2 від 15.12.2014 року, № 3 від 15.12.2014 року, № 4 від 16.12.2014 року, № 7 від 26.12.2014 року, витяг з ЄРПН № 6 від 19.10.2015 року, № 2 від 09.04.2015 року, № 5 від 20.04.2015 року, № 6 від 21.04.2015 року, № 7 від 22.04.2015 року, № 8 від 24.04.2015 року, № 9 від 29.04.2015 року, № 11 від 30.04.2015 року, № 10 від 30.04.2015 року.

Також, актом перевірки не заперечується факт сплати коштів за надані послуги.

Крім того, в підтвердження надання послуг ТОВ «Вагон Експрес Сервіс» по організації та контролю за проведенням деповського та капітального ремонту, комплектації та плановим технічним обслуговуванням залізничного рухомого складу ТОВ «ЄВРАЗТРАНС УКРАЇНА» в період грудень 2014 року та квітень 2015 року, Позивачем надано лист № 1209 від 09.10.2015 року направлений ТОВ «ЄВРАЗТРАНС УКРАЇНА» на адресу ДП «Одеська Залізниця» щодо підтвердження факту організації ремонту вагонів власності ТОВ «ЄВРАЗТРАНС УКРАЇНА», а також заміни колісних пар та інших комплектуючих та відповідь ДП «Одеська Залізниця» № 1807 від 13.10.2015 року щодо підтвердження надання вищевказаних послуг та робіт.

Також, в підтвердження надання послуг ТОВ «Вагон Експрес Сервіс» по організації та контролю за проведенням деповського та капітального ремонту, комплектації та плановим технічним обслуговуванням залізничного рухомого складу ТОВ «ЄВРАЗТРАНС УКРАЇНА» в період грудень 2014 року та квітень 2015 року, Позивачем надано лист № 1249 від 19.10.2015 року направлений ТОВ «ЄВРАЗТРАНС УКРАЇНА» на адресу ДП «Придніпровська Залізниця» щодо підтвердження факту організації ремонту вагонів власності ТОВ «ЄВРАЗТРАНС УКРАЇНА», а також заміни колісних пар та інших комплектуючих та відповідь ДП «Придніпровська Залізниця» №610 від 19.10.2015 року щодо підтвердження надання вищевказаних послуг та робіт.

Також, виконання робіт (надання послуг) підтверджується відомостями плати за подання, збирання вагонів та маневрову роботу, пам'ятками про подавання вагонів, повідомленнями про ремонт або технічне обслуговуванням вагона форми ВУ - 23М, які підтверджують факт забракування вагона для планового ремонту. Дані повідомлення складаються працівниками вагонних депо або при відправленні в ремонт або по прибуттю на станцію ремонту. Дефектними відомостями на ремонт вантажних вагонів форми ВУ-22, які складаються під час ремонту, відображають обсяг робіт, виконаних при ремонті вагона. Листком обліку комплектації вантажного вагону при всіх випадках ремонту та технічному обслуговуванні з відчепленням форми ВУ-35-Р, який виписується під час ремонту, засвідчує параметри (№, рік виготовлення, код підприємства виготовлювача тощо) колісних пар і основних деталей візка вагона - надресорних балок і бічних рам. Повідомленнями про приймання вантажних вагонів із ремонту форми ВУ-36М, які підтверджують факт виконання ремонту.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п.п. 135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, тощо). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбані позивачем товари та послуги використані у власній господарській діяльності, що не заперечується матеріалами перевірки.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС від 13.10.2015 року за №0000524802, №0000514802 та №0000534802.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 10095,92 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 02 лютого 2016 року

Суддя О.В. Єфанова