Постанова № 56282919, 29.02.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2016 року (об 11 год. 25 хв.) Справа № 0870/9201/12 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача Польніковій Н.В.,

представника відповідача Гавриленко Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління ДФС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Мотор Січ» (далі - ПАТ «Мотор Січ», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (далі - СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000130025 від 24.05.2012 та № 0000500025 від 07.08.2012 у повному обсязі, а податкові повідомлення - рішення №0000140025 від 24.05.2012 в сумі 77565,00 грн., та у відповідній частині штрафних санкцій в розмірі 38782,50 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях від 12.02.2016 №83-1/СЛО (вх. №5511). Зокрема, зазначає, що підприємством виконані основні умови відображення податкового кредиту: наявний зв'язок отриманих товарів з господарською діяльністю підприємства та існування підтвердження факту сплати податку - належним чином оформлені ВМД, що в повній мірі відповідає положенням Податкового кодексу України, що визначають спеціальні правила справляння такого податку у разі здійснення операції з імпорту. З огляду на наявність у Податковому кодексі України спеціальних норм, що регулюють порядок оподаткування імпортних операцій, вважає неправомірними висновки податкового органу по зменшенню податкового кредиту та бюджетного відшкодування на суми ПДВ, сплачені при розмитнені імпортованих товарів. Щодо обов'язку платника податку відображати в своїй податковій звітності неузгоджених результатів проведеної податкової перевірки, оформленої оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, вказує на ту обставину, що за податковими повідомленнями-рішеннями, винесеними за наслідками складання попередніх актів перевірок, є прийняті судові рішення, що набрали законної сили про визнання їх протиправними. На підставі вищевикладеного, вважає спірні рішення є протиправними та просить суд їх скасувати.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданих запереченнях від 04.10.2012 №5102/10-010/4. Пояснює, що під час проведеної перевірки податковим органом встановлено, що позивачем завищено податковий кредит на суму 77 565,00 грн. при імпорті ТМЦ із зазначенням характеру угоди «84», що не передбачає розрахунки за товар. Право на податковий кредит виникає у разі придбання або виготовлення товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності, а ввезення товару на митну територію України по ВМД здійснено позивачем не з метою придбання, так як розрахунки по таким операціям не здійснювались. Крім того, позивачем не відображено в податковій звітності результатів попередніх перевірок, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 податкової декларації за травень 2012 року) у розмірі 20 875 848,00 грн. На підставі вищевикладеного вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом у порядку встановленому чинним законодавством, а тому підстави для їх скасування відсутні, просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі була проведена камеральна перевірка ПАТ «Мотор Січ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2012 року, за результатами якої складений відповідний акт від 07.05.2012 №89/25-0/14307794.

Згідно Акту перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема,

п.185.1 ст.185, п.190.1 ст.190, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п.200.4 ст. 200, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, п.1 Постанови КМУ від 21.07.2010 №680 «Питання ввезення на митну територію України товарів суб'єктами літакобудування», п.2, п.3.9 п.3 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.11.2011 №1492, а саме завищено заявлену за березень 2012 року суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 636 302,00 грн.;

абз. «б» п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, пп.4.6.7 п.4.6 п.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.11.2011 №1492, а саме позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) податкової декларації за березень 2012 року у сумі 20 875 848,00 грн.

У акті перевірки податковим органом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту включено суми ПДВ, які сплачені митним органам при ввезенні на митну територію України товару за характером угоди «84», згідно якої не передбачено розрахунки за товар. Зменшення суми бюджетного відшкодування за результатами перевірки здійснено виходячи із відсутності розрахунків за матеріальні цінності між позивачем та відправниками ТМЦ. Крім того, податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що позивачем не відображено в податковій звітності за березень 2012 року результатів попередніх перевірок, що привезло до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі Акту та вказаних порушень відповідачем 23.07.2012 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000140025, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2012 року на суму 636 302,00 грн. та нараховані штрафні санкції на суму 318 151,00 грн.;

- № 0000130025, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ за березень 2012 року на суму 20 875 848,00 грн.;

- № 0000120025, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями у розмірі 558 737,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ПАТ «Мотор Січ» оскаржило їх у адміністративному порядку.

Так, Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 03.08.2012 №3733/10/10-420 ДПА в Запорізькій області скасувала винесені відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000120025 в повному обсязі, податкове повідомлення-рішення №0000140025 в частині завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 558 737,00 грн. та у відповідній частині штрафних санкцій.

У зв'язку із чим відповідачем винести нове податкове повідомлення-рішення, яке зареєстроване в СДПІ за №0000500025 від 07.08.2012, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування за березень 2012 року в сумі 77 564,00 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 38 782,50 грн.

Крім того, позивач звернувся із повторною скаргою на податкові повідомлення-рішення до ДПС України, проте за наслідками розгляду скарги рішенням Державної податкової служби України від 05.09.2012 № 1403/0/61-12/10-2115 було залишене без змін податкові повідомлення-рішення від 24.05.2012 № 0000130025, № 0000140025 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги (ППР від 07.08.2012 №0000500025), а скаргу позивача - без задоволення.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних рішень, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

В пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, за приписами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Вимоги до підтвердження даних, наведених у податковій звітності, встановлені ст.44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Бюджетне відшкодування за визначенням, наведеним у пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

За приписами пунктів 200.1 - 200.4 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Щодо визначеного податковим органом факту завищення підприємством суми бюджетного відшкодування ПДВ, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року при здійсненні операцій з імпорту товарів і послуг за «84» характером угоди, судом вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

За приписами абз. «в» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт).

Пунктом 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду».

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в березні 2012 року підприємством були ввезені і розмитнені товарно-матеріальні цінності в режимі «імпорт» та оформлено ВМД типу ІМ-40, в яких у графі 24 «Характер угоди» зазначено код «84-інші випадки», який згідно наказу Державної митної служби України №1048 від 12.12.2007 «Про затвердження Порядку ведення відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій», - не передбачає розрахунки за товар.

Так, за ВМД № 112010000/2012/000615 імпортовано Запасні частини до авіадвигунів турбогвинтових ТВЗ- 117В - Агрегат запалювання СК-22-2К, поставлені BRD Indian Air Force of Defence Gov. of India, Індія, на виконання умов контракту №1323/658-Е11-193-IN356(FTD) від 10.08.2011, в результаті здійснення позивачем ремонту шляхом заміни, що підтверджено зовнішньоекономічним контрактом. Отже, позивачем, як виконавцем робіт з ремонту авіаційних двигунів, був виконаний ремонт шляхом заміни дефектованих запасних частин, які надійшли у його власність;

за ВМД № 112010000/2012/000554 імпортовано Двигун Siemens (1P)1FT6084-1AK71-2AG1 (S) YFBD 316370 02, до токарного верстату SPRM 63, поставлений TOSHULIN A.S., Чехія, на виконання умов контракту на поставку продукції №1323/658-111-174-CZ203(FTD) від 31.05.2011, в результаті здійснення гарантійної заміни раніше поставленого дефектного товару, що підтверджено Доповненням №3 від 22.02.2012 до зовнішньоекономічного контракту. Отже, позивачем в межах договору шляхом заміни, здійсненої нерезидентом, був придбаний товар належної якості;

за ВМД № 112010000/2012/000682 імпортовано Електромеханізм ЭПВ-50Вт 2 серія (ремонтний), електромеханізми з двигуном постійного струму призначені для відкриття та закриття крану, поставлені компанією ВАТ «Лапсе», РФ, на виконання умов контракту на поставку продукції №ДИ-77-0053-10 від 05.10.2009, в результаті здійснення гарантійної заміни раніше поставленого дефектного товару, що підтверджено Рекламаційним актом №37 від 18.03.2011. Отже, позивачем в межах договору шляхом заміни, здійсненої нерезидентом, був придбаний товар належної якості;

за ВМД № 112010000/2012/000421 імпортовано Комплектуючі агрегати до авіадвигуна ВК-2500, лічильник напрацювання та контролю СНК-78-1 № К211126, поставлені компанією ВАТ «Борисфен-Авиа», РФ, на виконання умов контракту на поставку продукції №1332/05-Д від 22.03.2005, в результаті здійснення гарантійної заміни раніше поставленого дефектного товару, що підтверджено Рекламаційним актом №143 від 24.10.2011. Отже, позивачем в межах договору шляхом заміни, здійсненої нерезидентом, був придбаний товар належної якості.

Також, судом встановлено, що податку на додану вартість, на суму якого податковим органом зменшено податковий кредит за березень 2012 року сплачено позивачем у відповідності абз. «в» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України.

Таким чином, згідно із наданими до матеріалів справи вантажно-митних декларацій №112010000/2012/000615, №112010000/2012/000554, №112010000/2012/000682, № 112010000/2012/000421 позивачем з метою виконання умов зовнішньоекономічних контрактів, було імпортовано товарно-матеріальні цінності, а саме позивачем було сплачено митному органові ПДВ на суму 77 565,34 грн. при ввезенні товару в зв'язку з виконанням контрагентом-нерезидентом своїх контрактних зобов'язань з поставки товару на заміну раніше поставлених позивачу дефектних товарів.

Відповідно до ст. 70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Згідно із ч.1 ст. 81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

В зазначених ВМД вказано тип угоди - 84 - «інше», який означає відсутність розрахунків з постачальником у зв'язку з поверненням раніше вивезених матеріальних цінностей або з заміною одних матеріальних цінностей на інші, що і було зроблено позивачем (заміна під час ремонту пошкоджених деталей) на підставі рекламаційних актів.

Таким чином, оформлення зазначених ВМД здійснювалось у зв'язку з реалізацією позивачем свої господарської компетенції: виконання гарантійних зобов'язань, вартість яких включено до вартості виробу щодо якого надається гарантія, здійснення продажу послуги та купівлі послуги у нерезидента. Відповідно, позивачем виконані основні умови відображення податкового кредиту: наявний зв'язок отриманих товарів з господарською діяльністю підприємства та існування підтвердження факту сплати податку: належним чином оформлені ВМД. Під час проведення зазначених господарських операцій здійснювалось придбання права власності на майно, що ввезене на митну територію України. Отримане у власність майно пов'язано з виробничим процесом та використовується у подальшій господарській діяльності, у зв'язку з чим ПДВ, сплачений митному органу під час його розмитнення, повинен включатись до складу податкового кредиту. Окрім того, Податковий кодекс України пов'язує виникнення права на податковий кредит з фактом надмірної сплати ПДВ, пов'язаним з придбанням або виготовленням товарів, а не з наявністю грошових розрахунків з постачальником.

Що стосується відсутності розрахунків з постачальником за імпортовані ТМЦ, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власнику, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Отже наявність розрахунків при імпорті в розумінні ПК України не є обставиною, наявність чи відсутність якої вказує на правомірність або протиправність формування податкового кредиту. Більш того, виконання гарантійних зобов'язань, які включають в себе і обмін, не є безоплатною, оскільки їх вартість включено до вартості виробу щодо якого надається гарантія згідно умов укладеного зовнішньоекономічного контракту.

ПАТ «Мотор Січ» набув прав власності на ввезене майно, у зв'язку з чим сплатив митному органу податок на додану вартість. Обмеження права платника податку на відображення податкового кредиту на підставах наведених податковим органом призведе до подвійної сплати податку до бюджету: перший раз - на митниці при імпорті товару та другий раз - при визначенні об'єкта оподаткування за звітний період внаслідок невідображення в складі податкового кредиту зайво сплаченого на митниці податку.

Крім того, Кодекс і Порядок складання декларації з ПДВ встановлюють окремий порядок оподаткування та обліку операцій з імпорту, що є відмінним від оподаткування поставки товарів.

З огляду на наявність в Податковому кодексі України спеціальних норм, що регулюють порядок оподаткування імпортних операцій, висновки податкового органу по зменшенню податкового кредиту та бюджетного відшкодування на суми ПДВ, сплачені при розмитнені зазначених товарів, є неправомірними.

Відтак, підприємством дотримано усіх вимог щодо формування податкового кредиту. З огляду на наявність в Податковому кодексі України вищенаведених спеціальних норм, що регулюють порядок оподаткування імпортних операцій, висновки податкового органу по зменшенню бюджетного відшкодування на суми ПДВ, сплачені при розмитненні зазначених товарів, є неправомірними, а тому податкові повідомлення-рішення від 24.05.2012 №0000140025 та від 07.08.2012 №000050025 підлягають скасуванню.

Щодо доводів відповідача про завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, суд зазначає наступне.

Так, Акт перевірки містить посилання на певні акти перевірки та висновки, викладені у них, проте судом встановлено та представником відповідача не заперечене, що постановами Запорізького окружного адміністративного суду від 07.11.2011 у справі № 2а-0870/4785/11, яка залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.10.2012; від 24.01.2011 у справі № 2а-0870/5395/11, що залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.03.2014; від 14.12.2011 у справі № 2а-0870/6318/11, що залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.04.2012, від 01.10.2015 у справі № 2а-0870/10946/11 (апеляційна скарга повернута СДПІ відповідно до ухвали суду апеляційної інстанції від 16.12.2015), від 16.11.2011 у справі № 2а-0870/8700/11, яка залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 29.03.2012; від 11.06.2012 у справі № 0870/2553/12, яка залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 06.12.2012; від 27.08.2012 у справі № 0870/3890/12, яка залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.12.2012, підтверджено протиправність зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ та зменшення суми бюджетного відшкодування за попередні періоди по тим самим контрагентам, тому посилання СДПІ на акти перевірок, на підставі яких були прийняті оскаржувані повідомлення-рішення в вищевказаних справах, та прийняття оскаржуваних у даній справі рішень є неправомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в Акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №0000130015 від 24.05.2015, прийняте відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Оскільки відповідачем безпідставно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, то відповідно і сума штрафних санкцій є необґрунтованою.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000130015 від 24.05.2015 та №000050025 від 07.08.2012, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління ДФС.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000140025 від 24.05.2012 в сумі 77 565,00 грн., та у відповідній частині штрафних санкцій в розмірі 38782,50 грн., прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління ДФС.

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» суму судового збору 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривен) за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління ДФС.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак