Ухвала суду № 56282454, 01.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/3465/15-а

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Шепель О.В.,

за участю: представника Національного банку України - Каранфілової Ольги Віталіївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Національного банку України на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національного банку України про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та витрат на правову допомогу,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Національного банку України (далі - НБУ), та уточнюючи позовні вимоги, просила: визнати незаконним та скасувати наказ управління НБУ в Херсонській області від 12.06.2015 р. № 80-к про звільнення ОСОБА_2 з посади провідного економіста відділу банківського нагляду; поновити ОСОБА_2 на вказаній посаді або на аналогічній посаді в Національному банку України; стягнути з відповідача середній заробіток з час вимушеного прогулу в розмірі 65391,48 грн., також просила допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати; та стягнути з відповідача на її користь понесені витрати на правову допомогу в сумі 2500,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилалася на порушення процедури її звільнення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено частково, суд скасував наказ управління НБУ в Херсонській області від 12.06.2015 р. № 80-к "Про звільнення ОСОБА_2.", поновив ОСОБА_2 на посаді провідного економіста відділу банківського нагляду управління НБУ в Херсонській області з 15 червня 2015 року, та стягнув з відповідача на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 34545,42 грн. з відрахуванням обов'язкових платежів, а також стягнув понесені нею витрати на правову допомогу в сумі 2500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань. В частині поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць допущено негайне виконання постанови. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду в частині задоволення позову, начальником управління НБУ в Херсонській області подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 20 липня 1998 року працювала у відділі банківського нагляду управління НБУ в Херсонській області на посаді провідного економіста відділу. 08 лютого 2000 року ОСОБА_2 складено присягу державного службовця.

Постановою Правління НБУ від 15.01.2015 р. № 14 затверджено структуру Нацбанку України та зобов'язано керівників структурних підрозділів НБУ в зв'язку з скороченням штату працівників виключити з 01.02.2015 р. зі структури управлінь, в тому числі у Херсонській області, відділ валютного контролю та ліцензування, відділ банківського нагляду та відділ (сектор) захисту інформації та видати відповідний наказ.

20.01.2015 р. начальником Управління НБУ в Херсонській області винесено наказ №7-к, яким скорочено з 01.02.2015 р. штат та чисельність працівників Управління, в тому числі відділ банківського нагляду. За вказаним наказом підлягали скороченню три відділи, які включали 13 посад. Всі 13 працівників ознайомлені із даним наказом під розпис.

Наказом начальника управління НБУ в Херсонській області від 19.02.2015 р. № 14-к працівників, посади яких підлягали скороченню, в тому числі ОСОБА_2, попереджено про наступне вивільнення 21 квітня 2015 року із займаної посади, у зв'язку з скороченням штату та чисельності.

Штатним розписом управлінням НБУ в Херсонській області на 2014 рік було передбачено штат Управління в кількості 148 штатні одиниці, станом на 12.01.2015 р. - 136, станом на 25.05.2015 р. - 114, а станом на 01.07.2015 р. - 109 штатних одиниць.

Отже, протягом періоду, січень-липень 2015 року в Управлінні скорочено 39 штатних посад.

Наказом начальника управління НБУ в Херсонській області від 12.06.2015 р. № 80-к ОСОБА_2 звільнено із займаної посади з 14 червня 2015 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штатної чисельності працівників.

Вирішуючи справу, судом першої інстанції встановлено, що згідно листа управління НБУ в Херсонській області від 04.11.2015р., надісланого адвокату Корнелюку В.В., у період з 01.04.2015 р. по 19.08.2015 р. в даному Управлінні існувала вакантна посада провідного економіста сектору організації роботи з готівкою відділу готівкового обігу і касових операцій.

Також, НБУ надано список вакансій, які існували центральному апараті у період з 01.02.2015 р. по 14.06.2015 р., зі змісту якого слідує, що за наведений період у відповідача існували 28 вакантних посад провідних економістів, а також вакансії головних економістів, керівників та заступників департаментів.

Позивач наголошувала, що надавала усну згоду на переведення її на рівноцінну посаду до НБУ, проте відповідачем проігноровано її згоду, та не запропоновано жодну з посад, незважаючи на двадцятирічний стаж в системі НБУ.

Тому, суд першої інстанції, вирішуючи справу та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог ст. ст. 42 та 49-2 КЗпП України, оскільки відповідачем не встановлено наявність чи відсутність у ОСОБА_2 переважного права на залишення на роботі, з врахуванням рівня її кваліфікації, продуктивності праці та стажу роботи, а також щодо її переведення, як більш кваліфікованого працівника, на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Скасовуючи накази про звільнення ОСОБА_2 та поновлюючи її на роботі, суд також враховував, що відповідно до пункту 19 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року, працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку, та поновив право позивача шляхом поновлення її на посаді провідного економіста відділу банківського нагляду управління НБУ України в Херсонській області. Також, при ухваленні рішення про поновлення на роботі суд першої інстанції обґрунтовано прийняв рішення про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Також, згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення пункту 1 частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП слід зазначити, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Як було встановлено судом першої інстанції та не заперечувалося відповідачем, інших посад позивачу під час її звільнення запропоновано не було.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на порушення відповідачем процедури звільнення щодо неотримання відповідної згоди профспілкової організації, яка передбачена статтею 43 КЗпП та без урахування переважного права позивача залишення на роботі, що передбачено законодавством.

Тому, аналізуючи вказані обставини у справі та застосовуючи відповідні норми матеріального права, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо незаконного звільнення позивача з посади, оскільки наказ про її звільнення був прийнятий з порушенням процедури вивільнення, тому є незаконним та підлягає скасуванню.

Оскільки позивача неправомірно звільнено з державної служби, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду щодо її поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Національного банку України - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 3 березня 2016 року.

Головуючий: М.М. Милосердний

Судді: А.І.Бітов

І.Г.Ступакова