Ухвала суду № 56282360, 01.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 р. Справа № 876/11495/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р. М., Улицького В. З.

за участю секретаря Кулик Т. Б.

представника позивача Маковецька Т. І.

представника відповідача Книгицька М. В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року по справі № 809/2654/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Банош" до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

8 липня 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, яким просить визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000102200 від 24 лютого 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем фактично здійснено придбання у товариства з обмеженою відповідальність "Вермікуліт Трейд" робіт по будівництву житлового будинку з об'єктами соціально-громадського призначення по вулиці Гоголівська, 14 у місті Києві та по будівництву житлового офісно-торговельного комплексу з підземним паркінгом за адресою проспект Перемоги №90/1 у місті Києві на загальну суму 1011652,75 грн, в тому числі податок на додану вартість 168608,80 грн. Реальність господарських операцій із вказаним контрагентами підтверджується належно оформленими фінансово-бухгалтерськими документами, які є підставою для податкового обліку. На підставі вказаних первинних документів, позивачем віднесено вартість придбаних будівельних робіт і сплачений податок на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на доданку вартість за серпень 2014 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення за №0000102200 від 24 лютого 2015 року.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач. У поданій апеляційній скарзі просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що за результатами проведеної перевірки позивача не встановлено реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Вермікуліт Трейд", внаслідок неспроможності останнього виконувати будівельні роботи, у зв'язку з відсутністю у підрядника матеріальних та трудових ресурсів. Вказана обставина виключає можливість віднесення сплаченого позивачем податку на додану вартість у розмірі 168608,75 гривень до складу податкового кредиту з податку на додану за серпень 2014 року по операціях із вказаним контрагентом, оскільки первинні документи складені з порушенням статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не мають юридичної сили, а отже не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення. Просив апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що у період з 26 січня 2015 року до 6 лютого 2015 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Геос" (5 березня 2015 року змінило найменування на - товариство з обмеженою відповідальністю "Банош") щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків товариством з обмеженою відповідальністю "Вермікуліт Трейд" за серпень 2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За наслідками перевірки відповідачем 12 травня 2015 року складено акт за №312/09-07-22-00-12/33156172, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану за серпень 2014 року на 168608,75 гривень, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у серпні 2014 року на суму 168608,75 гривень.

На основі цього акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000102200 від 24 лютого 2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 168609 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - на 84304,50 гривень.

Висновки відповідача про допущення позивачем вказаних порушень ґрунтуються на тому, що позивачем у серпні 2014 року безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по придбанню підрядних робіт у товариства з обмеженою відповідальністю "Вермікуліт Трейд" на суму податку на додану вартість 168608,75 гривень, оскільки операції, здійснені даним підрядником, не мали реального товарного характеру, а роботи не виконувалися. При цьому, відповідач посилається на відомості, надані Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, якою в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю "Вермікуліт Трейд", реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено відсутність у даного платника податків необхідних умов для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності матеріальних та трудових ресурсів (лист від 17 листопада 2014 року №3286/7/26-52-22-05-31).

З урахуванням наведеного, відповідач дійшов висновку про відсутність реальності господарських операцій з придбання підрядних робіт у товариства з обмеженою відповідальністю "Вермікуліт Трейд", а тому у позивача відсутнє право на формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями із вказаним контрагентом на підставі первинних документів, які складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не мають юридичної сили.

Позивачем 22 листопада 2013 року укладено з товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромметторг", а 1 грудня 2013 року - з товариством з обмеженою відповідальністю "Київресурсбуд" договори за №22/11/13 та за №8/90-1 на виконання робіт з будівництва житлового будинку з об'єктами соціально-громадського призначення по вулиці Гоголівська, 14 в Шевченківському районі міста Києва та з будівництва житлово-офісного, торговельного комплексу з паркінгом за адресою проспект Перемоги №90/1 у місті Києві відповідно.

За умовами вказаних Договорів позивач, як генеральний підрядник, зобов'язувався відповідно до проектно-кошторисної документації у визначені цими Договорами строки, виконати у повному обсязі роботи з будівництва житлового будинку з об'єктами соціально-громадського призначення по вулиці Гоголівська, 14 у місті Києві та житлово-офісного, торговельного комплексу з паркінгом за адресою проспект Перемоги №90/1 у місті Києві, здати роботи замовнику, забезпечити передачу житлової частини об'єктів будівництва під заселення та їх передачу - експлуатуючій організації. Сторонами також погоджено строки виконання робіт, визначено початок їх виконання - листопад і грудень 2013 року та закінчення - березень 2015 року, грудень 2017 року.

4 серпня 2014 року та 5 серпня 2014 року позивачем укладено з товариством з обмеженою відповідальністю "Вермікуліт Трейд" договори підряду за №04/08 та за №05/08, предметом яких є виконання субпідрядником відповідно до проектно-кошторисної документації робіт по будівництву житлового будинку по вулиці Гоголівська, 14 у місті Києві та житлового офісно-торговельного комплексу з підземним паркінгом за адресою проспект Перемоги №90/1 у місті Києві.

Пунктом 3.1 Договорів підряду від 4 серпня 2014 року та 5 серпня 2014 року визначено початок виконання робіт - серпень 2014 року та їх закінчення - грудень 2014 року.

В серпні 2014 року субпідрядником, товариством з обмеженою відповідальністю "Вермікуліт Трейд", фактично виконано частину будівельних робіт, визначених позивачем.

Вартість виконаних робіт погоджена позивачем та субпідрядником - товариством з обмеженою відповідальністю "Вермікуліт Трейд" в актах приймання виконаних будівельних робіт та становить 403156 гривень (в тому числі податок на додану вартість 67192,80 гривень) - по будівництву житлового будинку по вулиці Гоголівська, 14 у місті Києві, а також 608495,95 гривень (в тому числі податок на додану вартість 101416 гривень) - по будівництву житлового офісно-торговельного комплексу з підземним паркінгом за адресою проспект Перемоги №90/1 у місті Києві.

Виконання вказаних робіт за серпень 2014 року позивачем та його субпідрядником також оформлено довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3).

За наслідками погодження сторонами в актах приймання виконаних будівельних робіт їх вартості, товариством з обмеженою відповідальністю "Вермікуліт Трейд" виписано податкові накладні за №№ 248, 249, 250-253, 258, 259, 260-270 від 28 серпня 2014 року.

У судовому засіданні в суді першої інстанції встановлено, що фактично виконану субпідрядником - товариством з обмеженою відповідальністю "Вермікуліт Трейд" частину робіт з будівництва житлового будинку з об'єктами соціально-громадського призначення по вулиці Гоголівська, 14 у місті Києві та житлово-офісного, торговельного комплексу з паркінгом за адресою проспект Перемоги №90/1 у місті Києві позивачем в подальшому передано замовникам - товариству з обмеженою відповідальністю "Укрпромметторг" та товариству з обмеженою відповідальністю "Київресурсбуд".

Замовниками проведено розрахунок з позивачем за виконані роботи з будівництва вказаних об'єктів нерухомості, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

17 лютого 2015 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано товариству з обмеженою відповідальністю "Укрпромметторг", а 30 квітня 2015 року - товариству з обмеженою відповідальністю "Київресурсбуд" сертифікати серії ІУ №164150480551 та серії ІУ №16515200319 на згадані об'єкти будівництва, якими засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відтак, згідно вимог ПК України, який регулює, зокрема, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, підставою, що позбавляє платника податків права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є не підтвердження його податковими накладними, або підтвердження податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України, проте, як в ході проведення перевірки, так і в ході судового розгляду справи, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності таких обставин, так само як і не надано доказів на порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті198 ПК України.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з припису норм Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 березня 1999 року №996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 березня 1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

При цьому, згідно з частиною 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Частиною 2 статті 3 цього Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2.4 глави 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно із пунктами 2.15-2.16 глави 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Отже, первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" від 16 березня 1999 року №996-ХІV.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, сформування податкового зобов'язання у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (або контрагентами контрагентів позивача), в тому числі - несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, про що вказано у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі-Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства в розумінні статті 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі-ЄСПЛ), які згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477, мають в Україні значення джерела права.

Зокрема, у рішенні у справі "Щокін проти України" ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст.1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнано тільки, якщо здійснене на умовах, передбачених законом.

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії у випадку неправомірних дій іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 71 рішення у справі "Булвес проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні в справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема, у Шостій Директиві №77/388/ЄЕС від 17 травня 1977 року щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі-Шоста Директива).

Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 18 березня 2004 року №1629 визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать праву Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а відповідно його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви.

Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес проти Болгарії", а саме: "Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати".

Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту недійсності попередньої або наступної операції у низці поставок, в яку входять ці операції, через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, то відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Відображення суми податкових зобов'язань провадиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за серпень 2014 року 168608,75 гривень податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку із придбанням у товариства з обмеженою відповідальність "Вермікуліт Трейд" субпідрядних робіт по будівництву житлового будинку з об'єктами соціально-громадського призначення по вулиці Гоголівська, 14 у місті Києві та житлового офісно-торговельного комплексу з підземним паркінгом за адресою проспект Перемоги №90/1 у місті Києві.

Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити, що позивачем, на підтвердження реальності операцій з товариством з обмеженою відповідальністю "Вермікуліт Трейд", подано податкові накладні, довідки про вартість виконаних робіт по договорах, акти приймання робіт. Факт оплати за договорами підтверджується, наявними у матеріалах справи, платіжними дорученнями.

Оскільки перелічені первинні документи містять усі необхідні реквізити, передбачені законом, їх достовірність сторонами не оспорюється, а позивач не може нести відповідальність за будь-які дії своїх контрагентів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року по справі № 809/2654/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Гулид Р. М.

Улицький В. З.

Повний текст ухвали складено 4 березня 2016 року