Ухвала суду № 56279929, 10.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 року м. Київ К/9991/25846/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.01.2012

у справі № 2а-7897/11/1270 Луганського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-Сервіс" (далі - ТОВ "АРМ-Сервіс")

до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - ДПІ)

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.01.2012, позов ТОВ "АРМ-Сервіс" задоволено частково: податкове повідомлення-рішення ДПІ від 19.08.2010 № 0001501600/0 про зменшення ТОВ "АРМ-Сервіс" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за червень 2010 року на 689 555,00 грн. визнано протиправним та скасовано; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення, яким у позові ТОВ "АРМ-Сервіс" відмовити.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, було прийнято на підставі акту від 19.08.2010 № 1815/16-23473764 документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010 року. У зазначеному акті контролюючим органом зроблено висновок про зменшення суми бюджетного відшкодування за червень 2010 року на 689 555,00 грн. з огляду на допущену позивачем методологічну помилку під час складання податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року та ненадання платіжних доручень, що унеможливлює підтвердити право на бюджетне відшкодування за вказаний звітний податковий період.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, в частині задоволених позовних вимог вмотивований тим, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, було прийнято за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки, що проводяться виключно із застосуванням даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) (втратив чинність з 01.01.2011 у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) має право протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності задекларованої та заявленої до відшкодування платником ПДВ суми цього податку як надмірно сплаченої. Це право, однак, податковим органом не було реалізовано.

Як встановив суд, податкова декларації з ПДВ за червень 2010 року ТОВ "АРМ-Сервіс" заповнена відповідно до підпункту "б" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР з урахуванням положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 20.05.2010 № 2275-VI (далі - Закон № 2275-VI), що також не заперечується відповідачем. ДПІ були допущені процедурні порушення щодо підписання акту перевірки та порядку направлення податкового повідомлення-рішення, зокрема: посадові особи позивача для підписання акту не запрошувались, акт перевірки вручено позивачу лише 20.09.2010; повідомлення-рішення від 19.08.2010 № 0001501600/0 представнику позивача не вручалось та листом з повідомленням про вручення на адресу позивача не надсилалося, натомість одразу, після його складання, було розміщено на дошці оголошень.

Відповідно до підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (втратив чинність з 01.01.2011 у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 2181-III) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. При цьому, камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

У випадку, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків (підпункт "б" підпункту 4.2.2 цього ж пункту).

Таким чином, Законом № 2181-ІІІ відокремлено підстави для визначення податкових зобов'язань за наслідками камеральних перевірок, що проводяться виключно із застосуванням даних податкових декларацій та пов'язані лише з арифметичними або методологічними помилками у них; документальних перевірок, під час яких можуть застосовуватися інші документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та з зборів, незалежно від способу їх подачі.

Згідно з пунктом 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1999 № 509-XII (у редакції, чинній на час виникнення відносин, прав і обов'язків сторін в яких стосується спір) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж терміну провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Встановивши, що при перевірці декларації з ПДВ за червень 2010 року, податковий орган не використав право щодо ініціювання проведення позапланової виїзної перевірки (документальної) перевірки, а податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, було прийнято за результатами камеральної перевірки, та відсутність арифметичної або методологічної помилки у цій декларації, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення від 19.08.2010 № 0001501600/0.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи згідно з положеннями частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено в межах касаційної скарги.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.01.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та в порядку, визначені статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев