Ухвала суду № 56279922, 10.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2016 р. м. Київ К/9991/81159/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі: Корецькому І.О., розглянувши у судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.09.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012

та на на додаткову постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013

у справі № 2а-9423/12/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Приватного підприємства (ПП) «Магнат Дизайн Центр»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (ДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.09.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 20.04.2012 р. №0001112260.

Додатковою постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013, задоволено заяву ПП «Магнат Дизайн Центр», покладено на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат у сумі 2146,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС.

У касаційних скаргах ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги ДПІ на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.09.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 07.03.2012

№ 19/22-206/30659728. Згідно з висновками цього акту позивачем порушені норми пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК): завищено податковий кредит на загальну суму 397698,00 грн. у податковому обліку за березень, квітень, травень 2011 року за податковими накладними, виписаними ТОВ «Нью Стар», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за наслідками нікчемних правочинів з постави позивачу товарів та послуг, у результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 397698,00 грн. у податковому обліку за березень, квітень, травень 2011 року. Висновок про нікчемність правочинів позивача із вказаними постачальниками обґрунтовано посиланням на відсутність у цих постачальників матеріальних, виробничих та трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки, а також на анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» 12.09.2010.

За результатами перевірки ДПІ стосовно позивача прийняла податкове повідомлення-рішення від 20.04.2012 року № 0001112260 про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 397698,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ТОВ «Нью Стар» товарів (товари для обладнання та улаштування підлоги), послуг з планування офісних приміщень та установки меблів, а від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» ремонтно-будівельних послуг цими постачальниками на адресу позивача виписані податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податкових деклараціях за березень, квітень, травень 2011 року.

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 198.3 ст. 198 ПК (в редакції, чинній станом на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін в якому виник спір) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 ст. 198 ПК).

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 ст. 201 ПК) сум витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту, задекларованих за податковими накладними, виписаними ТОВ «Нью Стар», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ДПІ, поряд із доводами про відсутність цих постачальників за своїм місцезнаходженням, відсутність у них основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності та поставки зокрема, звертала увагу суду на обставини щодо анулювання свідоцтва ПДВ ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» 12.09.2010.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168\97-ВР, втратив чинність з 01.01.2011 у зв'язку з набранням чинності ПК) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 9.8 ст. 9 цього Закону встановлено, що реєстрація платником ПДВ діє до дати її анулювання.

Згідно з пунктом 201.8 ст. 201 ПК право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Обставини щодо того, чи був контрагент позивача зареєстрованим платником ПДВ на дати виписування податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, як і обставини реального характеру поставки відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум грошових зобов'язань із ПДВ.

Ці обставини, однак, не можна вважати встановленими у справі, оскільки оцінка доказів судами зроблена без дотримання норм ст. 86 КАС України.

Згідно із цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Враховуючи надані ДПІ докази щодо податкової поведінки ТОВ «Нью Стар», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» як підприємств, керівні особи яких приховують інформацію щодо діяльності яких перед контролюючими органами, суд при вирішенні спору відповідно до вимог статті 7, частин четвертої та п'ятої ст. 11 КАС України, якими запроваджено принцип офіційного з'ясування обставин в адміністративному судочинстві, повинен був дослідити належним чином обставини щодо поставки товарів та послуг цими постачальниками на адресу позивача. В коло таких обставин входять, зокрема обставини щодо транспортування позивачу від ТОВ «Нью Стар» товарів, допустимим доказом чого є належним чином оформлена товарно-транспортна накладна.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця, так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Нью Стар», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», за наслідками виконання яких позивач сформував податковий кредит у власному податковому обліку, дати анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», в залежності від чого встановити право останнього на виписку податкових накладних. З цією метою, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково, скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.09.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012, додаткову постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев