Ухвала суду № 56279920, 10.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2016 р. м. Київ К/9991/3577/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцев М.П.,при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011

у справі № 2а-698/09/0970 Івано-Франківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Скорзонера»

до Державної податкової інспекції у м. Яремче Івано-Франківської області (ДПІ)

про визнання нечинними повідомлення та податкових вимог, визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.07.2009 позов задоволено: визнані недійсними податкове повідомлення ДПІ у м. Яремче Івано-Франківської області від 28.03.2008 № 1091800038664070, першу та другу податкові вимоги від 26.11.2008 № 1/140 та від 29.12.2008 № 2/150; рішення ДПІ у м. Яремче Івано-Франківської області від 29.01.2009 № 1/489/10/24-0; визнані протиправними дії ДПІ у м. Яремче Івано-Франківської області щодо звернення 29.05.2009 в Івано-Франківську філію ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України із заявою про реєстрацію обтяжень рухомого майна ТОВ «Скорзонера».

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011 постанову суду першої інстанції скасовано, закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування повідомлення ДПІ про розподіл сплачених коштів; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Скорзонера» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що на підставі висновків, викладених в акті виїзної планової документальної перевірки ТОВ «Скорзонера» від 28.09.2007 № 82/23-31067573, ДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення від 11.10.2007 № 0000272301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «плата за використання лісових ресурсів місцевого значення» у загальній сумі 11377,50 грн., у тому числі: 7585,00 грн. - за основним платежем і 3792,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У зв'язку з несплатою цієї суми податкового зобов'язання ДПІ направило на адресу позивача податкові вимоги від 31.10.2007 № 1/181 (перша) про сплату податкового боргу в сумі 7539,70 грн. (у тому числі: 3747,20 грн. - за основним платежем і 3792,50 грн. - за штрафними санкціями) та від 04.12.2007 № 2/203 (друга) про сплату податкового боргу в сумі 7405,13 грн. (у тому числі: 3612,20 грн. - за основним платежем і 3792,50 грн. - за штрафними санкціями).

В розрахунках збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування лісовими ділянками лісового фонду, поданих до ДПІ станом на 26.11.2008, позивач задекларував податкові зобов'язання у сумі 76893,00 грн.

Вказана сума була сплачена позивачем згідно з платіжними дорученнями від 25.03.2008 № 1463 на суму 14135,00 грн.; від 23.05.2008 № 1790 на суму 41732,00 грн.; від 20.08.2008 № 2788 на суму 21026,00 грн.

Повідомленням від 28.03.2008 № 109180003864070 ДПІ доведено до відома позивача, що сплачені кошти 14135,00 грн. згідно з платіжним документом від 25.03.2008 № 1463 зараховані на погашення податкового боргу, сума якого обліковується в особовому рахунку позивача як платника податків, а саме: податкового боргу зі збору за спеціальне використання лісових ресурсів місцевого значення та користування земельними ділянками лісового фонду у сумі 7778,51 грн., який виник у зв'язку з несплатою суми податкового зобов'язання, визначеної податковим повідомленням-рішенням від 11.10.2007 № 0000272301/0, і сплати якого стосуються вище вказані податкові вимоги.

29.01.2009 ДПІ прийнято рішення № 1/489/10/24-0 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок його податкового боргу, а 28.05.2009 складено акт № 7 опису активів, на які поширюється право податкової застави, до якого включено автомобіль ВАЗ 21213, державний номерний номер 72845 ІВ, який належить позивачу. Право податкової застави було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 29.05.2009.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що у позивача станом на 25.03.2008 був податковий борг внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання із збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування лісовими ділянками лісового фонду, визначеної податковим повідомленням-рішенням від 11.10.2007 № 0000272301/0, у строк, встановлений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181-ІІІ). При цьому суд апеляційної інстанцій зробив висновок, що норми цього Закону не передбачають зупинення процедур стягнення податкового боргу у разі оскарження платником податків до суду податкового повідомлення-рішення, сума податкового зобов'язання за яким до звернення платника податків з позовом до суду вже була узгоджена та стала сумою податкового боргу внаслідок того, що оскарження мало місце за межами десяти днів після вручення податкового повідомлення-рішення. Що ж до дій податкового органу у частині розподілу сум, сплачених позивачем на погашення поточних податкових зобов'язань, на погашення суми податкового боргу, то апеляційний суд виходив з нечіткості інформації щодо призначення платежу у платіжному дорученні від 25.03.2008 № 1463 (а.с. 15).

Однак, такі висновки суду апеляційної інстанції зроблені з порушенням норм Закону № 2181-ІІІ та не відповідають встановленим у справі обставинам.

За визначенням пункту 1.3 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 цього Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті).

Підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 цієї статті встановлена процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення.

Згідно з абзацом другим підпункту 5.2.4 пункту 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до абзацу першого підпункту 5.2.5 пункту 5.2 цієї статті з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.4 ст.5 цього Закону).

Застосовуючи вказані правові норми, апеляційний суд зробив правильний висновок, що норми цього Закону пов'язують виникнення податкового боргу з несплатою платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання у строки, визначені нормами Закону № 2181-ІІІ.

Разом із тим, помилковим є висновок апеляційного суду, що оскарження платником податків рішення контролюючого органу, яким була донарахована сума податкового зобов'язання, до суду не зупиняє процедури його стягнення. Норма абзацу другого підпункту 5.2.4 пункту 5.2 ст. 5 зазначеного Закону ставить в залежність узгодження суми податкового зобов'язання тільки з прийняттям судового рішення, яким підтверджено правомірність рішення контролюючого органу про визначення податкового зобов'язання. Будь-яких інших умов, щоб сума податкового зобов'язання стала узгодженою в разі оскарження платником податків рішення контролюючого органу до суду, ця норма не встановлює, а норма абзацу першого підпункту 5.2.5 цього пункту визнає за платником податків право на оскарження рішення контролюючого органу до суду з урахуванням строків давності (строку на звернення до суду з таким позовом). Навіть у випадку набуття узгодженим податковим зобов'язанням значення податкового боргу, звернення платника податків до суду в установлений законом для цього строк із позовом про скасування рішення контролюючого органу про визначення податкового зобов'язання нівелює попередні наслідки процедури узгодження, а сума податкового зобов'язання стає неузгодженою до вирішення спору у суді.

За встановлення у судовому процесі обставин звернення позивача до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.10.2007 № 0000272301/0, провадження у справі щодо розгляду якого було відкрито ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.03.2009, а спір було вирішено ухваленням постанови від 13.02.2009 (а.с.24, 49-53), у ДПІ не було підстав для здійснення заходів, передбачених нормами Закону № 2181-ІІІ для стягнення податкового боргу, щодо суми податкового зобов'язання, визначеної цим податковим повідомленням-рішенням.

У зв'язку з цим не відповідають нормам пункту 7.7 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ дії контролюючого органу щодо розподілу коштів, сплачених позивачем 25.03.2005 на погашення поточних податкових зобов'язань, на погашення суми податкового боргу.

За неузгодженості станом на 28.03.2008 (дата повідомлення ТОВ «Скорзонера» про зарахування коштів, сплачених згідно з платіжним дорученням від 25.03.2008 від 1403, в рахунок податкового боргу) суми податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування лісовими ділянками лісового фонду, визначених податковим повідомленням-рішенням від 11.10.2007 № 0000272301/0, висновок апеляційного суду щодо нечіткості призначення платежу у платіжному дорученні від 25.03.2008 № 1463 не має значення при вирішенні спору.

Враховуючи вищевикладене, у суду апеляційної інстанції не було підстав для скасування рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними першої та другої податкових вимог від 26.11.2008 № 1/140 та від 29.12.2008 № 2/150; рішення ДПІ у м. Яремче Івано-Франківської області від 29.01.2009 № 1/489/10/24-0; визнання протиправними дій ДПІ у м. Яремче Івано-Франківської області щодо звернення 29.05.2009 в Івано-Франківську філію ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України із заявою про реєстрацію обтяжень рухомого майна ТОВ «Скорзонера», як прийнятого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

У той же час, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі у частині позову про визнання недійсним податкового повідомлення ДПІ у м. Яремче Івано-Франківської області від 28.03.2008 № 1091800038664070, оскільки це повідомлення не є нормативно-правовим актом (актом індивідуальної дії).

Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;.

Обов'язковою ознакою рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, як предмета адміністративного спору, є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, тобто обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов'язків. З огляду на те, що в правовому регулюванні приймає участь саме рішення суб'єкта владних повноважень, а не окремі дії, зокрема щодо повідомлення платника податків про здійснення розподілу його податкових платежів, апеляційний суд зробив правильний висновок, що повідомлення від 28.03.2008 № 1091800038664070 є лише інформуванням позивача про вчинені ДПІ дії щодо розподілу платежів на сплату податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» задовольнити частково, скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011 в частині відмови у задоволенні позову та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.07.2009 в цій частині.

В іншій частині Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев