Ухвала суду № 56279458, 24.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2016 р. К/800/5869/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 20 листопада 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року по справі №569/16871/14-а

за позовом ОСОБА_4

до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області

про визнання неправомірним рішення щодо відмови у призначення пенсії та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області про визнання неправомірним рішення щодо відмови у призначення пенсії та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області про відмову в призначенні ОСОБА_4 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «є» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ. Зобов'язано відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку з 1 жовтня 2014 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пункту «є» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ, робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з 13 квітня 1983 року по 29 лютого 1988 року працювала стрічечницею 3 розряду в підготовчому цеху прядильного виробництва КБТ, з 1 березня 1988 року по 18 лютого 2004 року - оператором стрічкового обладнання 3 розряду в тому ж цеху у ВАТ «Рівнельон», з 23 лютого 2004 року по 29 червня 2006 року - оператором стрічкового устаткування 3 розряду прядильно-підготовчого цеху прядильного виробництва корпусу побутових тканин ТзОВ «Лінен Фореве», що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.

Досягнувши 50 років, позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту «є» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ.

18 вересня 2014 року Комісією при Головному управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області прийнято рішення про підтвердження періоду пільгової роботи з 13 квітня 1983 року по 18 лютого 2004 року, з 23 лютого по 29 червня 2006 року та проведено зустрічну перевірку, в результаті якої встановлено, що позивач у вказаний період працювала на умовах неповного робочого тижня.

Задовольняючи вимоги позовної заяви, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходили з наступного.

В особовій картці позивача форми Т-2 вказано, що з 06 березня 1991 року їй встановлений неповний робочий тиждень, а саме: робочі дні з вівторка по п'ятницю.

Відповідно до архівних довідок від 19 травня 2014 року № 558, № 559 вбачається, що ОСОБА_4 працювала оператором стрічкового обладнання на Рівненському льонокомбінаті і кількість відпрацьованих днів вказує на те, що вона працювала зі встановленим неповним робочим тижнем.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 51 Кодексу законів про працю України, тривалість робочого часу для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці не більше 36 годин на тиждень.

Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджено постановою від 01 вересня 1992 року №41 встановлено, що під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.

Суди дійшли висновку, що за період за 1991-2004, працюючи зі встановленим неповним робочим тижнем, позивач відпрацьовувала повний робочий день, оскільки за 4 робочих дні в тижні виконувала роботи в умовах не менше 80 відсотків робочого часу.

Суд касаційної інстанції не погоджується із таким висновком, оскільки з дослідженої судами попередніх інстанцій довідки від 19 травня 2014 року № 559 вбачається, що позивач в період з січня 1991 року по лютий 2004 року працювала менше 80 відсотків робочого часу, а з довідки від 19 травня 2014 року № 558 вбачається, що в період з січня 1991 року по серпень 1996 року позивачу нараховувалася та виплачувалася заробітна плата не у сталому розмірі, а за деякі місяці становила значно менші суми, проте суди першої та апеляційної інстанцій не надали вказаним обставинам належної оцінки.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в мотивувальній частині судового рішення обов'язково мають бути викладені обставини, встановлені судом із посиланням на докази, а також зазначені мотиви неврахування окремих доказів та мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судові рішення прийнято по недостатньо з'ясованим і перевіреним обставинам справи, що мають значення для її правильного та обґрунтованого вирішення.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статей 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області задовольнити частково.

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 20 листопада 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року скасувати, а справу 569/16871/14-а направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Рецебуринський Ю.Й.

Стародуб О.П.