Ухвала суду № 56279443, 01.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" березня 2016 р. м. Київ К/800/37678/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,секретар Шаманська І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до Державної виконавчої служби України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «РЕАЛ ЕСТЕЙТ», Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «КОНСОЛЬ ЛТД», Публічне акціонерне товариство «Банк Київська Русь» про скасування постанови,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом до Державної виконавчої служби України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «РЕАЛ ЕСТЕЙТ» (далі - ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ»), Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «КОНСОЛЬ ЛТД» (далі - ТОВ «КОНСОЛЬ ЛТД»), Публічне акціонерне товариство «Банк Київська Русь» (далі - ПАТ «Банк Київська Русь») про скасування постанови відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24 грудня 2013 року в частині арешту майна ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ», яке згідно договорів застави передане у заставу позивачу, та зобов'язання відповідача зняти арешт з вказаного майна.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю правових підстав для звернення стягнення на предмет застави для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24 грудня 2013 року (ВП № 37407953) в частині арешту майна ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ», яке згідно договорів застави № 2046 від 8 вересня 2008 року, № 12/02-5/37-08, № 12/02-5/38-08, № 12/02-5/39-08 від 3 листопада 2008 року передане у заставу позивачу. Зобов'язано Державну виконавчу службу України зняти арешт з майна ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ», яке відповідно до умов договорів застави № 2046 від 8 вересня 2008 року, № 12/02-5/37-08, № 12/02-5/38-08, № 12/02-5/39-08 від 3 листопада 2008 року передане у заставу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2014 року та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 10 квітня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»; правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ» укладено Генеральну кредитну угоду № 02-5/03-07. Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаною угодою та укладених в її рамках кредитних договорів 8 вересня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ» укладено договір застави, загальна заставна вартість предмета застави склала 31709000 грн.

8 серпня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «КОНСОЛЬ ЛТД» укладено Генеральну кредитну угоду № 02-5/07-07. Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаною угодою та укладених в її рамках кредитних договорів 3 листопада 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ» укладено договори застави № № 12/02-5/37-08, 12/02-5/38-08, 12/02-5/39-08, загальна заставна вартість предметів застави склала 2404003 грн.

Всього загальна вартість майна ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ», переданого в заставу позивачу, склала 34113003 грн., а загальна сума невиконаних зобов'язань за кредитними угодами - 31095126 грн. 70 коп. та 12237330,87 євро.

5 квітня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 37407953 з примусового з виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2013 року про стягнення з ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ» на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» заборгованості в сумі 27 049 460 грн. 02 коп., а 27 червня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 27049460 грн.

24 грудня 2013 року в процесі здійснення виконавчих дій з виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2013 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику - ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ», у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, що становить: 29754406 грн. 02 грн., та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 листопада 2013 року затверджено мирову угоду між ПАТ «Банк «Київська Русь», ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ» та ТОВ «КОНСОЛЬ ЛТД», після чого 30 січня 2014 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 37407953. Постанову про стягнення виконавчого збору від 27 червня 2013 року № 37407953 виділено в окреме провадження.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у Державної виконавчої служби України були відсутні правові підстави для накладення арешту на майно боржника, яке передане позивачу в заставу, оскільки вказані дії унеможливлюють реалізацію позивачем першочергового права задоволення вимог до боржника за рахунок предмету застави.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження є правомірним, оскільки відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на законі.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 60 зазначеного Закону обумовлено випадки, підстави й порядок зняття арешту з майна. Відповідно до положень цієї норми (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

За змістом ч. 4 вказаної статті заставодержатель має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна у разі звернення стягнення на це майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.

При цьому за правилами ч. 3 ст. 54 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: 1) виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Тобто, чинним законодавством не передбачено заборони накладення арешту на майно, що є предметом застави. Проте, є випадки, коли з такого майна арешт повинен бути знятий.

Згідно ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

За таких обставин, коли право застави на майно, яке є предметом спору, виникло раніше набрання чинності судовим рішенням про стягнення коштів з ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ» та, як встановлено судом першої інстанції, вартість предметів застави не перевищує розміру заборгованості боржника перед позивачем як заставодержателем, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підстав для застосування ч. 3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак і накладення арешту на майно ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ», яке перебуває у заставі, не було.

Проте, суд апеляційної інстанції цих обставин не врахував та помилково скасував законне рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 КАС суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Оскільки суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка ухвалена відповідно до закону, то колегія суддів на підставі ст. 226 КАС України скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі постанову суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2014 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк