Ухвала суду № 56279400, 16.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 року м. Київ К/800/11003/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Малиніна В.В.,

Швець В.В.,

провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Відділу державної виконавчої служби Горохівського районного управління юстиції у Волинській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про скасування постанови про накладення штрафу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Горохівського районного суду Волинської області від 07 квітня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Горохівського районного управління юстиції у Волинській області, в якому просив скасувати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Горохівського районного управління юстиції Волинської області ВП № 23604769 від 19.12.2013р. про накладення штрафу в сумі 340,00 грн.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 10 лютого 2014 року залучено до участі у адміністративній справі ОСОБА_5, як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Постановою Горохівського районного суду Волинської області від 07 квітня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року залишено без змін постанову Горохівського районного суду Волинської області від 07 квітня 2014 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.

30 жовтня 2013 року начальником відділу державної виконавчої служби Горохівського районного управління юстиції Волинської області Матвєєвою Л.M. зобов'язано ОСОБА_4 в термін до 07 листопада 2013 року направити до вищевказаного відділу повідомлення про виконання зобов'язання щодо проведення перерахунку та виплати державної пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 жовтня 2010 року та виплачувати в подальшому на підставі положень ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За невиконання вищевказаного зобов'язання постановою від 19 грудня 2013 року ВП № 23604769 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Горохівського районного управління юстиції Волинської області Грибок H.A на ОСОБА_4 накладено штраф в розмірі 340,00 грн. на підставі ч. 1 ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4 вказує на те, що у зобов'язані від 30 жовтня 2013 року не було вказано яким чином виконати вимоги виконавчого документа, а саме щодо перерахунку та виплати державної пенсії, оскільки відповідно до пункту 7 Закону України від 14.06.2011 року №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік Прикінцеві положення цього Закону доповнені пунктом 4, яким встановлено, що в 2011 році положення ст. 39,50-52,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Горохівського районного управління юстиції Волинської області Грибок H.A. правомірно винесено постанову від 19 грудня 2013 року ВП 23604769 про накладення на позивача штрафу в сумі 340,00 грн., оскільки рішення суду не виконано у встановлений строк, а наведені причини його невиконання не заслуговують на увагу.

З таким висновком судів погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

З урахуванням положень ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що позивачем, як посадовою особою боржника, безпідставно констатовано поважність причин невиконання судового рішення при тому, що обов'язковим до виконання судовим рішенням обов'язок по нарахуванню та виплаті стягувачу належних йому сум покладено саме на боржника, а не осіб, які забезпечують формування державного бюджету чи забезпечення фінансування певних статей його витрат. При цьому жодних доказів вжиття боржником належних заходів до забезпечення включення до відповідної статті бюджетних витрат необхідних коштів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України, не подавалось. Матеріали справи свідчать про невжиття боржником належних заходів для забезпечення фактичного виконання судового рішення.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджуються з висновками судів попередніх інстанцій, що постанова старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Горохівського районного управління юстиції Волинської області Грибок H.A. від 19 грудня 2013 року ВП № 23604769 про накладення штрафу в сумі 340,00 грн. є правомірною та скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Горохівського районного суду Волинської області від 07 квітня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Малинін

В.В. Швець