Ухвала суду № 56279368, 01.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 року м. Київ К/800/7977/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - ДПІ) на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2015 року у справі № 818/2387/14 за адміністративним позовом ДПІ до Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Лебединський агролісгосп» (далі - Підприємство), третя особа: Сумська обласна рада,

про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2014 року ДПІ звернулася до суду з адміністративним позовом, з урахуванням уточнення позовних вимог, про стягнення податкової заборгованості з податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, зі збору за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування, зі збору за спеціальне використання лісових ресурсів місцевого значення.

9 вересня 2014 року постановою Сумського окружного адміністративного суду позов задоволено.

Стягнуто з Підприємства заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 296 330,06 грн., зі збору за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування у розмірі 13 248,80 грн., зі збору за спеціальне використання лісових ресурсів місцевого значення у розмірі 23 840,56 грн.

2 лютого 2015 року постановою Харківського апеляційного адміністративного суду постанова Сумського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року скасована, у задоволенні позову відмовлено.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду та залишення в силі постанови Сумського окружного адміністративного суду, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 14.02.2013 до 21.03.2013, з 7.03.2013 ДПІ була здійснена документальна планова виїзна перевірка Підприємства щодо дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2011 до 31.12.2012, за наслідками якої 28.03.2013 був складений акт перевірки.

17 квітня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000102201 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 283 884,75 грн.

19 травня 2014 року, 20 червня 2014 року, 17 липня 2014 року Підприємство подало до ДПІ податкові декларації з податку на додану вартість.

Таким чином, у Підприємства, з урахуванням сплати, утворився податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 296 330,06 грн.

Податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків у розмірі 46 528,61 грн., з урахуванням часткової сплати, виник на підставі податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0001141702 від 17.04.2014, № 0003181702 від 26.06.2014.

Крім того, у Підприємства наявна заборгованість зі сплати збору за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини у розмірі 13 248,80 грн. та за спеціальне використання лісових ресурсів місцевого значення у розмірі 23 840,56 грн., яка виникла на підставі податкових розрахунків № 9089268941, № 9089268896 від 31.01.2014, № 9043613780, №9043613657, №9043613695, № 9043613696, № 9043613655, № 9043613635, № 9043613692, № 9043613728, № 9043613685, № 9043613732, № 9043613733, № 9043613681, № 9043613601, № 9043613747, № 9043613694 від 29.07.2014; податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0002031500 від 9.12.2013, № 0002311500, № 0002291500, № 0002321500 від 19.12.2013; декларацій № 9089268924, № 9089268886 від 31.01.2014, № 9023800609, № 9023800525 від 28.04.2014, № 9043613759, № 9043613741, № 9043613763, № 9089268934, № 9043613697 від 29.07.2014.

Колегія суддів вважає висновок апеляційного адміністративного суду про відмову у задоволенні позову обґрунтованим з таких підстав.

Відповідно до п.,п. 87.1, 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь - яке майно такого платника податків, власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані, як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Апеляційний суд встановив, що Підприємство є дочірнім підприємством Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс».

Сумське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство «Сумиоблагроліс» є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області, яке було створено рішенням Сумської обласної ради від 2.06.2000 «Про створення Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс»».

Відповідно до Статуту Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс» власником майна підприємства є Сумська обласна рада. Підприємство володіє, користується та розпоряджається належним йому майном відповідно до його правового статусу, а також наділяє ним дочірні агролісогосподарські підприємства на праві господарського відання, з обмеженнями, встановленими Власником, тобто Сумською обласною радою.

Лебединське дочірнє агролісогосподарське підприємство «Лебединський агролісгосп» створене наказом генерального підприємства «Сумиоблагроліс» № 1 від 12.07.2000, діє відповідно до чинного законодавства та Статуту, наказів генерального директора Обласного підприємства, виданих в межах його законних повноважень.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія ААА № 212459 Лебединське дочірнє агролісогосподарське підприємство «Лебединський агролісгосп» належить до комунальної власності.

Апеляційний суд правильно, зазначив, що окружний суд, задовольняючи позов, прийшов до передчасного висновку, оскільки Податковим кодексом України передбачений окремий порядок застосування заходів стягнення податкового боргу із певної категорії боржників, який викладений у ст. 96 цього Кодексу.

Відповідно до п. 96.1 ст. 96 Податкового кодексу України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради (пп. 96.1.1); затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу (пп. 96.1.2); ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії (пп. 96.1.3); прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків (пп. 96.1.4).

Пунктом 96.2 ст. 96 Податкового Кодексу України регламентовані наступні дії контролюючого органу, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено: контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків (пп. 96.2.1); досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету (пп. 96.2.2); ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії (пп. 96.2.3); виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України (пп. 96.2.4).

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно (п. 96.3 ст. 96 Податкового кодексу України).

Таким чином, приписами ст. 96 Податкового кодексу України визначений чіткий алгоритм дій, які можуть бути вчинені контролюючим органом для реалізації своїх повноважень, спрямованих на погашення податкового боргу комунальним підприємством.

Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що ст. 96 Податкового кодексу України не встановлено право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення коштів комунального підприємства, що діє на основі комунальної власності територіальної громади, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного адміністративного суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.