Ухвала суду № 56279345, 02.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2016 року К/800/33787/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2015 року по справі № 520/5227/14-а

за позовом ОСОБА_4

до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області

(далі - УДАІ ГУ МВС України в Одеській області, управління

Державтоінспекції)

про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до УДАІ ГУ МВС України в Одеській області про зобов'язання зареєструвати автомобіль марки «TOYOTA CELSIOR», кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, сірого кольору, видати державні номерні знаки та не перешкоджати у користуванні, володінні та розпорядженні вказаним автомобілем.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року позов задоволено.

Зобов'язано УДАІ ГУ МВС України в Одеській області зареєструвати належний ОСОБА_4 автомобіль марки «TOYOTA CELSIOR», кузов НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, сірого кольору, видати державні номерні знаки та не перешкоджати у користуванні, володінні та розпорядженні вказаним автомобілем.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року залишити в силі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 18 лютого 2006 року відповідно до довідки-рахунку серії КІВ № 338599 придбав у ТОВ «Ліберта ЛТД» автомобіль «ТОУОТА CROWN» з правим рулем, кузов № НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію в Україні від 16 січня 1996 року НОМЕР_4 (а.с.4,5).

На достовірність свідоцтва про реєстрацію та ідентифікаційних номерів агрегатів зазначеного автомобіля позивач надав довідку експерта від 28 лютого 2006 року № 32/3 та висновок спеціаліста №818 від 28 лютого 2006 року Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління МВС України в Одеській області, відповідно до яких ідентифікаційні номери агрегатів відповідають технології підприємства - виробника і змінам на момент огляду не піддавалися, бланк свідоцтва про реєстрацію виготовлений на поліграфічному комбінаті, підписи посадових осіб відповідають зразкам та змін не виявлено (а.с.6-7).

Також 18 лютого 2006 року позивач придбав у ТОВ «Фірма Юлій» розмитнений на Одеській митниці 18 лютого 2006 року кузов № НОМЕР_1 автомобіля марки «TOYOTA CELSIOR» 2004 року, що підтверджується довідкою-рахунком серії КІВ №337959 та митною декларацією форми МД-2 за № 500060000/6/2033058 від 18 лютого 2006 року (а.с.10).

27 лютого 2006 року ОСОБА_4 придбав двигун «ТОYОТА» № НОМЕР_2 об'ємом 4300 см. куб. за договором купівлі-продажу на замовлення ТОВ «Тотус» відповідно до накладної від 27 лютого 2006 року, рахунку від 12 грудня 2005 року № 218, митної декларації форми МД-2 (а.с.208-212).

Спеціалістами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз 27 лютого 2006 року були досліджені номера двигуна «ТОYОТА» № НОМЕР_2 та кузова № НОМЕР_1 автомобіля марки «TOYOTA CELSIOR» 2004 року і зроблені висновки про те, що зазначені номери нанесені за технологією заводу - виробника, ознак зміни не має (а.с.15-16).

Згідно довідки ТОВ «Юлій» допускається можливість заміни кузовів між автомобілями модельного ряду «ТОYОТА CROWN» та «TOYOTA CELSIOR» (а.с.8).

На спеціалізованому підприємстві ТОВ «Тотус», що має ліцензію на виконання зазначених робіт, відповідно до свідоцтва № НОМЕР_5 від 23 лютого 2005 року (а.с.11), на автомобіль «ТОYОТА CROWN» були встановлені кузов № НОМЕР_1 автомобіля марки «TOYOTA CELSIOR» 2004 року та двигун «ТОYОТА» № НОМЕР_2.

28 лютого 2006 року позивач отримав від ТОВ «Тотус» паспорт на переобладнаний автомобіль та акт технічної експертизи (без дати) про відповідність технічного стану транспортного засобу вимогам безпеки дорожнього руху (а.с.12-14).

Звертаючись до суду про зобов'язання відповідача зареєструвати автомобіль марки «TOYOTA CELSIOR», ОСОБА_4 просив суд зобов'язати УДАІ ГУ МВС України в Одеській області видати державні номерні знаки та не перешкоджати у користуванні, володінні та розпорядженні вказаним автомобілем.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 34 Закону України «Про дорожній рух» державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи та мотоколяски. Державна реєстрація і облік здійснюються органами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, а їх порядок установлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року №1388 (далі - Порядок № 1388).

Пунктом 38 Порядку реєстрації (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що перереєстрація, реєстрація переобладнаних транспортних засобів, у тому числі самостійно, проводиться на підставі документів про відповідність їх вимогам безпеки дорожнього руху та документів, що підтверджують правомірність придбання встановлених кузовів (рам), які мають ідентифікаційні номери (у разі їх заміни). Документами про відповідність переобладнаних транспортних засобів вимогам безпеки дорожнього руху є: свідоцтво, або його ксерокопія, про погодження конструкції транспортного засобу, видане відповідно до пункту 25 цих Правил на даний вид переобладнання, що подається разом з актом приймання-передачі транспортного засобу за формою згідно з додатками 6,7,8 до цих Правил; акт технічної експертизи за формою згідно з додатком 9 до цих Правил, виданий лабораторією або технічним (випробувальним) центром, акредитованими в системі УкрСЕПРО, ремонтним або сервісним підприємством, що має сертифікат відповідності державної системи сертифікації УкрСЕПРО на послуги з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів; акт приймання-передачі транспортного засобу за формою згідно з додатками 7, 8 до цих Правил, який подається разом з документом про погодження переобладнання транспортного засобу.

Переобладнання транспортних засобів шляхом заміни кузовів (рам), які мають ідентифікаційні номери, проводиться з дозволу реєстраційних підрозділів ДАІ.

Власникові переобладнаного транспортного засобу видається нове свідоцтво про реєстрацію із зазначенням нових вузлів та агрегатів або особливостей конструкції, що виникли в результаті її зміни. У цьому свідоцтві зазначається рік випуску транспортного засобу, який повинен відповідати року випуску встановленого кузова. Якщо рік випуску кузова встановити неможливо, рік випуску автомобіля не змінюється. Перереєстрація транспортного засобу у зв'язку із заміною двигуна здійснюється у разі зміни типу двигуна, його ваги, робочого об'єму і потужності. Документи, що підтверджують законність придбання двигуна, не вимагаються.

На момент виникнення спірних правовідносин діяв наказ МВС України від 7 грудня 2001 року «Про порядок видачі свідоцтв про узгодження конструкції транспортних засобів та дозволів на їх переобладнання відповідно до вимог законодавчих та нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху».

Вказаним Порядком було встановлено процедуру розгляду документів щодо конструкції транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування працівниками науково-дослідного центру з безпеки дорожнього руху при МВС України (надалі -НДЦ БДР).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем до суду надано свідоцтво, видане 23 лютого 2005 року НДЦ БДР МВС України № НОМЕР_5 про узгодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до наказу МВС України від 7 грудня 2001 року свідоцтво вважається чинним протягом одного року з дати його оформлення.

Строк дії зазначеного свідоцтва закінчився 18 лютого 2006 року, тобто до здійснення позивачем переобладнання.

Погодження переобладнання транспортних засобів в НДЦ БДР здійснювалось за наявності документів, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 607 «Про затвердження Порядку переобладнання транспортних засобів».

Згідно вказаної постанови до переобладнання транспортного засобу власник або його представник подає транспортний засіб за місцем реєстрації такого засобу для проведення огляду реєстраційно-екзаменаційним підрозділом Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, за результатами якого отримує відповідний акт, складений за формою, установленою Міністерством внутрішніх справ України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що всупереч вказаній вимозі постанови Кабінету Міністрів України, позивачем до суду не було надано документи, які свідчать про погодження з органами ДАІ проведення робіт із переобладнання транспортного засобу. Також відсутній передбачений Порядком № 1388 Додаток №6, а саме Акт приймання - передачі транспортного засобу, який передбачає передачу замовнику транспортного засобу, який виготовлений та укомплектований, відповідно до технічних умов із зазначенням номеру цих умов і придатний до експлуатації.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, ОСОБА_4 не надано доказів його звернення до органів ДАІ про зобов'язання зареєструвати автомобіль марки «TOYOTA CELSIOR», кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, сірого кольору та видати державні номерні знаки.

Враховуючи фактичні обставини справи та аналізуючи норми законодавства, які стосуються порядку переобладнання транспортного засобу, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову, оскільки позивачем не було дотримано процедуру отримання дозволу на переобладнання автомобіля. Автомобіль «TOYOTA CELSIOR» є зібраним транспортним засобом, переобладнання якого, було здійснено ОСОБА_4 без дотримання Закону України «Про дорожній рух», а тому судом не може бути зобов'язано відповідача зареєструвати такий транспортний засіб в органах управління Державтоінспекції.

Суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій, а тому у відповідності до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2015 року - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Рецебуринський Ю.Й.

Стародуб О.П.