Ухвала суду № 56279320, 03.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 року м. Київ К/800/38036/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування окремих положень податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» (далі - позивач) звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) № 0000524002 від 23.07.2014 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2013 року у розмірі 50000,00 грн. та за лютий 2014 року у розмірі 78283,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивачем належним чином підтверджено реальність господарських операцій з його контрагентами ТОВ «ТЕХНОМАШ», ТОВ «КМ АВІА» та ТОВ «БІК КАСКАД», а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в зазначеній частині.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що позивачем порушено вимоги п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість. Посилається на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

В період з 03.06.2014 року по 24.06.2014 року посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Державним підприємством «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К.Янгеля» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень, грудень 2013 року, січень, лютий, березень 2014 року, результати якої оформлено актом №369/28-01-40-02-16 від 02.07.2014 року.

У вказаному акті зазначено про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за вересень 2013 року у сумі 50000,00 грн., лютий 2014 року у сумі 78283,00 грн. по господарським операціям з ТОВ «ТЕХНОМАШ», ТОВ «КМ АВІА» та ТОВ «БІК КАСКАД».

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 23.07.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0000524002, яким позивачу, зокрема, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 50000 грн. за вересень 2013 року та 78283 грн. за лютий 2014 року.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряє мий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «ТЕХНОМАШ», ТОВ «КМ АВІА» та ТОВ «БІК КАСКАД» по виконанню укладених між зазначеними особами договорів підряду та договору поставки.

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеними договорами позивачем надано до суду копії: договорів, податкових і видаткових накладних накладних, актів прийому виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, ліцензій на виконання будівельних робіт, банківських виписок та інші документи.

Позивач здійснював оплату за отриманий товар/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій ТОВ «ТЕХНОМАШ», ТОВ «КМ АВІА» та ТОВ «БІК КАСКАД» були включені до Єдиного державного реєстру і перебували на обліку платника податків.

Вищенаведене свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «ТЕХНОМАШ», ТОВ «КМ АВІА» та ТОВ «БІК КАСКАД».

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «ТЕХНОМАШ», ТОВ «КМ АВІА» та ТОВ «БІК КАСКАД», оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеним договором, підтверджується первинними документами. Доводи податкового органу про наявність певних недоліків у первинних документах не є безумовною підставою для визначення господарських операцій такими, що не мали реального характеру, оскільки зазначені документи у своїй сукупності в повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні і кількісні показники.

Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на акти перевірки контрагентів позивача, яким встановлено їх відсутність за місцезнаходженням, оскільки цей факт не може однозначно свідчити про невиконання вказаними суб'єктами договірних зобов`язань перед позивачем, на момент виникнення спірних правовідносин зазначені юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою забезпечення власної господарської діяльності, були належним чином зареєстровані.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2015 року у справі № 804/16204/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко