Ухвала суду № 56279258, 02.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2016 року м. Київ К/800/271/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Сороки М. О., Чумаченко Т. А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Державної інспекції сільського господарства в Одеській області до Державної фінансової інспекції в Одеській області про визнання протиправними та скасування вимоги і розпорядження, касаційне провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної інспекції сільського господарства в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У червні 2015 року Державна інспекція сільського господарства в Одеській області (далі - Держсільгоспінспекція в Одеській області) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Одеській області (далі - ДФІ в Одеській області), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати пункти 2, 3, 4, 5, 6 вимоги щодо усунення порушень законодавства № 15-07-23-14/5359 від 05 червня 2015 року;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках № 137 від 11 червня 2015 року.

В обґрунтування адміністративного позову зазначає, що за результатами проведеної планової ревізії фінансово-господарської діяльності Держсільгоспінспекції в Одеській області за період з 01 січня 2012 року по 01 січня 2015 року, посадовими особами ДФІ в Одеській області складено акт ревізії № 07-11/26 від 28 квітня 2015 року, внаслідок чого контролюючим органом сформовано вимогу № 15-07-23-14/5359 від 05 червня 2015 року стосовно усунення виявлених в діяльності позивача порушень фінансово-бюджетної дисципліни, яка оскаржується в частині пунктів 2, 3, 4, 5 та 6.

Позивач вважає, що під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності, службовими особами контролюючого органу порушено порядок проведення документальної перевірки, що призвело до внесення недостовірної інформації до акту ревізії та, як наслідок, завдано Держсільгоспінспекції в Одеській області шкоди у вигляді нарахування неіснуючих фінансових порушень.

Так, 11 червня 2015 року на підставі вищевказаного акту ревізії відповідачем винесено розпорядження № 137 від 11 червня 2015 року, яким зупинено операції з бюджетними коштами на рахунках Держсільгоспінспекції в Одеській області, за кодом програмної класифікації видатків 2807010 "Здійснення державного контролю у галузі сільського господарства", на строк до 30 червня 2015 року.

Вважаючи, що застосований до нього захід впливу є неправомірним, позивач звернувсь до суду з вимогою про скасування розпорядження № 137 від 11 червня 2015 року та пунктів 2, 3, 4, 5, 6 вимоги ДФІ в Одеській області щодо усунення порушень законодавства № 15-07-23-14/5359 від 05 червня 2015 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі Держсільгоспінспекція в Одеській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування пунктів 2, 3, 5 та 6 вимоги № 15-07-23-14/5359 від 05 червня 2015 року.

В свою чергу, представник ДФІ в Одеській області у своїх запереченнях вказує на необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 29 січня 2015 року по 21 квітня 2015 року ревізорами ДФІ в Одеській області проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності Держсільгоспінспекції в Одеській області за період з 01 січня 2012 року по 01 січня 2015 року, внаслідок проведення якої складено акт № 07-11/26 від 28 квітня 2015 року.

На підставі висновків акту ревізії 05 червня 2015 року контролюючим органом сформована вимога № 15-07-23-14/5359 про усунення фінансових порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності позивача, яка оскаржується в частині пунктів 2, 3, 4, 5 та 6.

Пунктом 2 вищевказаної вимоги від позивача вимагається провести взаємозвірки щодо сум зайво сплачених внесків до Пенсійного Фонду України (нарахування на заробітну плату) та зарахувати кошти в рахунок майбутніх платежів у сумі 303252,48 грн. та у сумі 66182,00 гривень.

У відповідності до викладеного в акті ревізії, підставами прийняття вимоги в частині пункту 2 слугувало встановлення ревізією порушення керівництвом Держсільгоспінспекції в Одеській області вимог підпункту 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1298 від 30 серпня 2002 року "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери", внаслідок встановлення працівникам інспекції на підставі наказів № 77-к від 08 січня 2014 року, № 102-к від 26 вересня 2014 року, № 113-к від 27 жовтня 2014 року, № 119-к від 24 листопада 2014 року, № 128-к від 15 грудня 2014 року непередбачену постановою надбавку, в результаті чого працівникам зайво виплачено кошти у сумі 864136,84 грн. та зайво проведено відрахування єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України на загальну суму 303252,48 грн., внаслідок чого завдано матеріальну шкоду на суму 1167389,32 гривень.

Відповідно до пункту 3 спірної вимоги від позивача вимагається стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новера" (далі - ТОВ "Новера") збитки у сумі 101100,00 грн., завданих Держсільгоспінспекції в Одеській області внаслідок неотримання інформаційно-консультаційних послуг.

Підставою прийняття вимоги в частині пункту 3 зумовлено встановлення порушення статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні" від 16 липня 1999 року (зі змінами), яке полягало у проведенні видатків за інформаційно-консультаційних послуг ТОВ "Новера", які фактично не було отримано позивачем.

Згідно з пунктом 4 оскаржуваної вимоги позивача зобов'язано провести взаємозвірку з Публічним акціонерним товариством "Одесагаз" (далі - ПАТ "Одесагаз") за споживання природного газу та надати на адресу ДФІ в Одеській області відповідні підтверджуючі документи.

В акті перевірки відображено, що позивачем порушено вимоги пункту 7 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року (зі змінами), оскільки проведеним порівнянням даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності Держсільгоспінспекції в Одеській області з отриманою інформацією, яка зазначена у листі ПАТ "Одесагаз" № 10 від 03 березня 2015 року встановлено розбіжність, яка полягає у дебіторській заборгованості у сумі 5170,93 грн. за споживання природного газу, яка не відображена в бухгалтерському обліку позивача.

Таким чином, внаслідок необґрунтованого завищення ПАТ "Одесагаз" вартості фактично спожитого природного газу у грудні 2014 року із врахуванням поточної заборгованості позивачем сплачено кошти ПАТ "Одесагаз" без отримання послуг з постачання природного газу, що є порушенням пункту 1 статті 49 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року (зі змінами).

Пунктом 5 оскаржуваної вимоги від позивача вимагається поновити в обліку вартість безпідставно списаних матеріальних цінностей на загальну суму 84312,00 грн. та стягнути збитки у сумі 84312,00 грн. з відповідальної особи.

Підставами прийняття вимоги в частині пункту 5 зумовлено порушення вимог пункту 4 розділу 1 Порядку списання об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1314 від 08 листопада 2007 року та пункту 17.1 Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, затвердженої наказом Головного управління державного казначейства України № 90 від 30 жовтня 1998 року.

Згідно з пунктом 6 вимоги № 15-07-23-14/5359 від позивача вимагається відобразити у бухгалтерському обліку вартість нестачі обладнання (основних засобів) у сумі 980576,00 грн. та стягнути вказані кошти з відповідальної особи.

Так, за результатами проведених інвентаризацій встановлено нестач на загальну суму 980576,00 грн., чим порушено статті 9, 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року (зі змінами) та Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02 вересня 2014 року.

У зв'язку з невиконанням позивачем приписів вищевказаної вимоги, ДФІ в Одеській області винесено оскаржуване розпорядження № 11 від 11 червня 2015 року, яким зупинено операції з бюджетними коштами на рахунках Держсільгоспінспекції в Одеській області, за кодом програмної класифікації видатків 2807010 "Здійснення державного контролю у галузі сільського господарства", на строк до 30 червня 2015 року.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що допущені позивачем порушення, якими завдано матеріальні збитки знайшли своє підтвердження, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Одеський апеляційний адміністративний суд, який переглянув постанову суду першої інстанції прийшов до аналогічних висновків та залишив її без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо обґрунтованості зроблених висновків відповідачем за актом ревізії і, як наслідок, правомірність сформування вимоги в частині пунктів 2, 3, 4, 5 та 6, а також правомірності прийняття розпорядження за порушення вимог чинного законодавства, виявленого в ході проведеної ревізії суб'єктом владних повноважень.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Оскільки з вимог касаційної скарги вбачається, що позивач оскаржує судові рішення тільки в частині відмови у задоволенні позову стосовно визнання протиправними та скасування пунктів 2, 3, 5 та 6 вимоги ДФІ в Одеській області № 15-07-23-14/5359 від 05 червня 2015 року, колегія суддів Вищого адміністративного суду України перевіряє законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій лише в межах касаційної скарги.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Пунктами 4-5 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20 квітня 2006 року (далі - Порядок) передбачено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться контролюючими органами відповідно до Закону та цього Порядку. Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом.

У відповідності до частини 1 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно із Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України № 499/2011 від 24 квітня 2011 року, Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно із методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням встановлено, що Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою незабезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону

України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно із якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно із методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою незабезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

З оскаржуваних пунктів 3, 5 та 6 вимоги ДФІ в Одеській області про усунення порушень № 15-07-23-14/5359 від 05 червня 2015 року вбачається, що органом державного фінансового контролю виявлено збитки, завдані об'єкту контролю - Держсільгоспінспекції в Одеській області, та сформовано вищенаведені пункти з вимогою про відшкодування виявлених збитків.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною та її скасування, тому вимога, в частині оскаржуваних пунктів 3, 5 та 6 відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом органу державного фінансового контролю та, як наслідок, вирішується питання стосовно правомірності визначення розміру збитків.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати Верховного Суду України у постановах від 23 червня та 07 липня 2015 року (справи №№ 21-967а15, 21-1008а15, відповідно).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою прийняття вимоги в частині пункту 2 зумовлено встановлення ревізією порушення керівництвом Держсільгоспінспекції в Одеській області вимог підпункту 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1298 від 30 серпня 2002 року "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери", внаслідок встановлення працівникам інспекції на підставі наказів № 77-к від 08 січня 2014 року, № 102-к від 26 вересня 2014 року, № 113-к від 27 жовтня 2014 року, № 119-к від 24 листопада 2014 року, № 128-к від 15 грудня 2014 року непередбачену постановою надбавку в результаті чого працівникам зайво виплачено кошти у сумі 864136,84 грн. та зайво проведено відрахування єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України на загальну суму 303252,48 грн., внаслідок чого завдано матеріальну шкоду на суму 1167389,32 гривень.

З метою усунення виявленого порушення контролюючим органом зобов'язано позивача провести взаємозвірки щодо сум зайво сплачених внесків до Пенсійного Фонду України (нарахування на заробітну плату) та зарахувати кошти в рахунок майбутніх платежів у сумі 303252,48 грн. та у сумі 66182,00 гривень.

Приписами вимог підпункту 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1298 від 30 серпня 2002 року "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" урегульовано питання встановлення надбавок працівникам, а саме: а) у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати, тарифної ставки):

- за високі досягнення у праці;

- за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконання);

- за складність, напруженість у роботі.

Граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50 відсотків посадового окладу. Таке обмеження не поширюється на працівників національних закладів (установ).

У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначені надбавки скасовуються або зменшуються;

б) за почесні звання України, СРСР, союзних республік СРСР "народний" - у розмірі 40 відсотків, "заслужений" - 20 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати);

в) за спортивні звання "заслужений тренер", "заслужений майстер спорту" - у розмірі 20 відсотків, "майстер спорту міжнародного класу" - 15 відсотків, "майстер спорту" - 10 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати).

Надбавки за почесні та спортивні звання встановлюються працівникам, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним почесним або спортивним званням. За наявності двох або більше звань надбавки встановлюються за одним (вищим) званням. Відповідність почесного або спортивного звання профілю діяльності працівника на займаній посаді визначається керівником установи, закладу або організації;

г) за знання та використання в роботі іноземної мови: однієї європейської - 10, однієї східної, угро-фінської або африканської - 15, двох і більше мов - 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати).

Надбавка не встановлюється працівникам, для яких вимогами для зайняття посади передбачено знання іноземної мови, що підтверджено відповідним документом.

У доводах до касаційної скарги позивач посилається на лист Міністерства праці та соціальної політики України № 8379/0/14-07/13 від 07 листопада 2007 року "Щодо встановлення надбавок за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи державним службовцям", в якому розтлумачено, що у відповідності до підпункту 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1298 від 30 серпня 2002 року "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи установлюються до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та вислугу років, залежно від конкретних завдань, що стоять перед відповідним органом виконавчої влади, у разі сумлінного та якісного виконання працівником протягом певного періоду своїх посадових обов'язків, професіоналізму, компетентності, ініціативності та відсутності порушень виконавської і трудової дисципліни за наказом керівника.

Отже, надбавка за високі досягнення у праці може встановлюватися працівникам за якісне, своєчасне і в повному обсязі виконання функцій (обов'язків), встановлених положеннями про відповідні органи та посадовими інструкціями, а також з урахуванням їх ініціативи, особистого вкладу в загальні результати роботи.

З наказів № 77-к від 08 січня 2014 року, № 102-к від 26 вересня 2014 року, № 113-к від 27 жовтня 2014 року, № 119-к від 24 листопада 2014 року, № 128-к від 15 грудня 2014 року, які містяться в матеріалах справи чітко вбачається, що керівництвом Держсільгоспінспекція в Одеській області встановлена надбавка не за високі досягнення у праці, як того вимагає вищевказана постанова Кабінету Міністрів України, а за сумлінне та якісне виконання обов'язків, доручень керівника, дотримання виконавчої та трудової дисципліни і особистого вкладу у загальні результати роботи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що ревізорами обґрунтовано зроблено висновок про порушення позивачем вимог чинного законодавства, хоча за своєю суттю керівництво Держсільгоспінспекції в Одеській області мало намір встановити надбавку у розумінні постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" № 1298 від 30 серпня 2002 року.

Разом з цим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що збитки стягуються в судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної інспекції сільського господарства в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. О. Сорока

Т. А. Чумаченко