Ухвала суду № 56279233, 23.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" лютого 2016 р. м. Київ К/800/66045/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області правонаступника Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі № 821/295/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа ЛТА" (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2012 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій ДПІ зі складання акту перевірки від 21.12.2011 року № 164/23/37261607 та висновків викладених у ньому; зобов'язання ДПІ поновити в Автоматизованій системі "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України" відомості щодо задекларованих Товариством зобов'язань та податкового кредиту; зобов'язання ДПІ внести зміни до облікової картки Товариства з податку на прибуток щодо поновлення від'ємного значення з податку на прибуток та збільшення витрат.

Зазначило, що чинне законодавство України не наділяє Державну податкову інспекцію повноваженнями здійснювати анулювання показників задекларованих платником у електронній базі даних.

Наголосило, що податкові повідомлення - рішення за наслідками такої перевірки не приймались, відповідно податкові зобов'язання не узгоджувались.

25 квітня 2013 постановою Херсонського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії ДПІ щодо внесення змін до Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України" в частині виключення відомостей щодо задекларованих Товариством податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ; зобов'язано ДПІ поновити в Автоматизованій системі "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України" відомості щодо задекларованих Товариством податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ.

Державна податкова інспекція звернулась з касаційною скаргою про скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 10.08.2010 до 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 10.08.2010 до 30.09.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.135.4 ст. 135, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188 ПК України і зроблено висновок про недійсність даних наведених позивачем у деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2010 року - вересень 2011 року про обсяги продажу та податкового зобов'язання за взаємовідносинами з TOB „НВП „МИЛИТЕКС", ПП „НІК ПРОВАЙД" та TOB „Побужський феронікелевий комбінат" на суму 1159980 грн. та про зменшення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 5799900 грн.; пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 ст. 198 ПК України щодо безпідставного включення до податкового кредиту суми з податку на додану вартість з МПП „Промтехресурс", TOB „Компанія Квік Дан", угоди визнані недійсними за серпень 2010 року - вересень 2011 року в сумі 1159980 грн. та зменшено валові витрати на суму 5799900 грн.

Відповідачем було зроблено висновок, що по ланцюгу постачання від контрагентів-постачальників не було фактичного руху товару та операцій, надані позивачем до перевірки документи фактично не підтверджують факт їх здійснення з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

За результатами зазначеної перевірки, податкові повідомлення - рішення не приймалися.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, та, як наслідок, і правомірність їх відображення у податковій звітності, що підтверджується наявними в матеріалах справи належно оформленими первинними документами, в той час, як відповідачем не надано достатньо доказів на підтвердження правомірності своїх дій з оформлення результатів проведеної перевірки у формі акту.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що внесення відповідачем змін в облікові дані позивача, як платника податків, зокрема, щодо зміни податкового навантаження по податку на додану вартість, повинно здійснюватись на підставі податкових повідомлень-рішень, а внесення таких змін на підставі акту перевірки є протиправним та суперечить вимогам податкового законодавства України.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п.179.5 ст.179 Податкового кодексу України податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу.

За змістом Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПС України від 14.06.2012 № 516, за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою (п.4.9. Методичних рекомендацій). Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом приймання та обробки податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію (п.4.9. Методичних рекомендацій).

За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності (п.4.9. Методичних рекомендацій).

Таким чином, обов'язок платника податків подати декларацію з податку на додану вартість узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

У свою чергу, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з податку на додану вартість з додатком № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість і повинні їм відповідати.

Відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Отже, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, а у випадку заниження або завищення ним суми податкових зобов'язань обов'язок визначати податкове зобов'язання платника податків або повідомляти про необхідність внесення відповідних змін до податкової звітності покладено на податковий орган шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, до інформаційних баз даних податкових органів мають включатися або дані, задекларовані платником податків (самостійно узгоджені), або показники, визначені контролюючим органом, але які пройшли відповідну процедуру узгодження в адміністративному чи судовому порядку.

Відповідно, будь-які зміни до облікових даних платника податків, а також до інформаційних баз, мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають із узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом за результатами проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення стосовно позивача не приймалися.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Тобто, дії зі складання акта перевірки є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. Крім того, обставини, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій посадових осіб контролюючого органу, вчинених в процесі перевірки, щодо співставлення даних первинного бухгалтерського обліку та інших документів.

Результатом реалізації таких повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платників податків.

Саме результат реалізації повноважень податкового органу (тобто, рішення контролюючого органу) має бути об'єктом оскарження.

Висновки податкового органу за результатами проведення перевірки, викладені в акті перевірки, не породжують для платника податку певних юридичних наслідків і не порушують його прав, за захистом яких від звернувся до суду.

З огляду на те, що акт перевірки не є актом індивідуальної дії, а є лише носієм інформації, яка використовується контролюючим органом при реалізації своїх повноважень, а викладені в ньому висновки та їх зміст не порушують права платника податків, вважати, що обґрунтованими вимоги позивача про визнання протиправними дій є передчасним.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Виходячи із системного тлумачення статей 71, 72, 74 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Вищезазначене також узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постанові від 09 грудня 2014 року у справі №21-511а14.

Суд касаційної інстанції згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

При новому судовому розгляді адміністративної справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 220-1, 222, 223, 227, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.