Ухвала суду № 56279099, 01.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

01 березня 2016 року К/800/5582/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Маслій В.І., перевіривши відповідність вимогам ст. ст. 211-213 КАС України касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про перерахунок пенсії,

встановив:

За правилами частини другої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності перешкод для відкриття касаційного провадження суддя-доповідач постановляє про це ухвалу.

Відповідно до частини другої статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів, доданих до касаційної скарги, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду прийнято 23 листопада 2015 року, а касаційна скарга подана до Вищого адміністративного суду України 26 лютого 2016 року.

Отже, відповідач пропустив строк касаційного оскарження та не надав клопотання про його поновлення та підтвердження доказів поважності пропуску цього строку.

Згідно з частиною четвертою статті 214 КАС України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Крім того, відповідно до вимог частини п'ятої статті 213 КАС України до касаційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

В порушення названої норми заявником документу про сплату судового збору до касаційної скарги не додано.

Разом з касаційною скаргою, скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване відсутністю коштів на його сплату.

Вказане клопотання скаржника є необґрунтованим, враховуючи наступне.

Частиною 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення суб'єкта владних повноважень від такої сплати.

Крім того, згідно з пунктом 2 Перехідних положень Закону України від 22 травня 2015 року №484-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набрав чинності з 1 вересня 2015 року, зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Наведені в клопотанні скаржника доводи не свідчать про такий майновий стан УПФУ, за якого воно позбавлене можливості сплатити судовий збір і не є підставою для звільнення від його сплати.

Підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду складає 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" станом на 01 січня 2016 року місячний розмір мінімальної заробітної плати становить 1378,00 грн.

Враховуючи те, що Управлінням Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Миколаєва оскаржуються дві ухвали суду апеляційної інстанції, а саме: ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року, до сплати підлягає судовий збір у розмірі 2,756 грн. (1378 грн.+1378 грн.).

Відповідно до частини 3 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються правила статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому вона повинна бути залишена без руху до усунення скаржником зазначених недоліків.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі; рахунок отримувача - 31210255700007; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; код банку отримувача - 820019; банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві; код класифікації доходу бюджету - 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)"; символ звітності - 255.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 87, 108, 165, 213, 214 КАС України,

ухвалив:

Відмовити в задоволенні клопотання Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про звільнення від сплати судового збору.

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва залишити без руху.

Встановити, що зазначені недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті протягом тридцяти днів після отримання даної ухвали.

Суддя В.І. Маслій