Ухвала суду № 56278856, 03.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року Справа № 876/8403/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Большакової О.О., Глушка І.В..

за участю секретаря судового засідання - Бедрій Х.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.06.2015р. у справі № 2а-0770/1804/12 за позовом Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області до ТзОВ"Альфа-Сервіс Груп", ТзОВ "Агроімпекс України" про визнання недійсним договору та стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатської області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Сервіс-Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроімпекс України" про визнання не дійсним договору та стягнення заборгованості.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.06.2015р., у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Сервіс-Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроімпекс України" про визнання не дійсним договору та стягнення заборгованості - відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області оскаржила її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом 1 інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, висновки суду вважає необґрунтованими з підстав викладених в апеляційній скарзі, та порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт звертає увагу на те, що правочини вчинені у перевіряємому періоді ТОВ "Надежда" з ТОВ "Агроімпекс-Україна" мають ознаки нікчемності, оскільки перевіркою встановлено, що за період червень-вересень 2010 року податковий кредит ТОВ "Агроімпекс-Україна" сформовано за рахунок ТОВ "Надежда", питома вага якого складає 100% податкового кредиту ТОВ "Агроімпекс-Україна", і основним постачальником ТОВ "Надежда" в липні-вересні 2010 року було підприємство ТОВ "Гавас 52", свідоцтво платника ПДВ якого було анульовано, а органом ДПС подані податкові декларації не визнані як податкова звітність , що свідчить про безпідставність складання податкових накладних контрагентами ТОВ "Гавас-52" та про відсутність правових підстав для формування ТОВ "Надежда" податкового кредиту за операціями з придбання товарів та послуг від вищевказаних підприємств, які фактично не відбулися.

За наслідками перевірки ТОВ "Єлектробитприбор" також встановлені порушення ст.203,ст. 215, п. 1 ст. 216, т. 228 ЦК України в період вчинення правочинів по придбанню товарів, робіт, послуг від ТОВ "Надежда" у липні, серпні, вересні 2010 року та їх подальшою реалізацією покупцям (ТОВ "Електробитприбор"), а також відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: податкові зобов'язання недійсні у липні 2010 року на суму 9 689 429 грн., у серпні 2010 року на суму 10 973 906 грн., у вересні 2010 року на суму 1 173 695 грн.; податковий кредит недійсний у липні 2010 року на суму 9 609 400 грн., у серпні 2010 року на суму 10 846 337 грн., у вересні 2010 року на суму 1 162 616 грн.

Документальною перевіркою також встановлено, що по ланцюгу постачання ТОВ "Альфа-Сервіс Груп" при реалізації газу зрідженого ТОВ "Сан-Газ", ТОВ "Веста-Сервіс", ПП "Калан" виступає транзитером.

Саме зважаючи на вищевикладене, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 04.07.2012 року, позивач просить суд визнати недійсним договір між ТОВ "Альфа-Сервіс Груп " та ТОВ "Агроімпекс Україна" № 01-09/10 від 01.09.2010 року поставки зрідженого газу з обсягом проведених операцій за вересень 2010 року в розмірі 11169994,50 грн., та стягнути з ТОВ "Альфа-Сервіс Груп " та ТОВ "Агроімпекс Україна" в дохід держави по 11169994,50 грн.

В обґрунтування своєї позиції апелянт як на підставу для визнання судом недійсним договору укладеного між ТОВ "Альфа-Сервіс Груп " та ТОВ "Агроімпекс Україна" № 01-09/10 від 01.09.2010 року та стягнення в дохід держави коштів посилається на ст. 203, 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як стверджується матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції, що 16 червня 2011 року Державною податковою інспекцією в м. Ужгороді складено Акт № 1419/ 23-1/10/34547407 "Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Сервіс Груп" , код - 34547407 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року.

З наявного в матеріалах справи акту перевірки, який був предметом дослідження в суді першої та апеляційної інстанції видно, що податковим органом зафіксовано порушення п.3 ст.5 п.1 ст.7 Господарського кодексу України, внаслідок чого є нікчемними - договір між ТОВ "Альфа-Сервіс Груп" та ПП "ВКФ "Лугсервіс", укладений в усній формі (договір не був представлений) за червень 2010 року з обсягом проведених операцій в розмірі 370972,80 грн., в т.ч. ПДВ 61828,80 грн.;. п.4.1 ст. 4, п.п.4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1п.11.3 ст.11, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2. ст. 5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого донараховно податку на прибуток в розмірі 426780,0 грн., в тому числі по періодам: 1-й квартал 2010 року - донараховано 25212,0 грн.; 2-й квартал 2010 року - донараховано 313674,0 грн.;

3-й квартал 2010 року - до зменшення 87 704,0 грн.,. п.3.1, п.4.1, п.п.7.4.1, п.7.4 ст. 7, п.п.7.4.4, п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість " із врахуванням від'ємного значення ПДВ по рядку 26 Декларації донараховано податку на додану вартість в загальній сумі 183551,0 грн., в тому числі по періодам :червень 2010 року- донараховано податку в сумі 104863,0 грн.; липень 2010 року- донараховано податку в сумі 41208,0 грн.; серпень 2010 року- донараховано податку в сумі 37480,0 грн.; вересень 2010 року- донараховано податку в сумі 70163 грн. жовтень 2010 року - зменшено податку в сумі 70 163,0 грн.

На підставі Актів "Про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроімпекс-України" (код ЄРДПОУ 37092558)з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.06.2010 року по 30.09.2010 року від 17.12.2010 року № 1702/16 за квітень-червень 2010 року; "Про проведення невиїзної документальної перевірки ПП "ВКФ"Лугсервіс" (код ЄРДПОУ 36901576) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовані податкові зобов'язання за період квітень, травень, червень 2010 року від 13.08.2010 року № 1702/16 за квітень-червень 2010 року; "Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Єлектробитприбор", код ЄРДПОУ 32136050 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ "Надежда" (код 30773924) за липень, серпень, вересень 2010 року від 30.11.2010 року № 8013/182/32136050 за серпень-вересень 2010 року були визначені розбіжності у визначенні валових витрат. На підставі вказаних перевірок було встановлено, що у ПП "ВКФ "Лугсервіс" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби і підприємство не знаходиться за юридичною адресою та не виконані обов'язки зі сплати податкових зобов'язань, з чого слідує, що у відповідності до ст. 203,215,228 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції обґрунтовуючи свої доводи з чим і погоджується колегія суддів зазначив наступне.

У відповідності до ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Так, частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Ст. 228 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.{Назва статті 228 в редакції Закону № 2756-VI від 02.12.2010}

В той же час частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України, на яку позивач посилається як на підставу свого позову визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. {Статтю 228 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 2756-VI від 02.12.2010}.

Виходячи з приписів даної норми статті ЦК України законодавець визначив підстави та порядок для визнання недійсним правочину та при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Також суд зазначив, що зміни до даної норми ст. 228 ЦК України вступила в силу 01.01.2011 року згідно із Законом № 2756-VI від 02.12.2010.

Як видно з матеріалів справи та відповідно до акту № 1419/ 23-1/10/34547407 "Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Сервіс Груп" , код - 34547407 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року." Складеного позивачем 16 червня 2011 року договір Договір №01-09/10 поставки зрідженого газу, який є предметом спору і був укладений між ТОВ „Альфа-сервіс Груп" та ТОВ „Агроімпекс Україна" 01.08.2010 року. Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупця товар. Оплата здійснюється безготівковим розрахунком. Сторони домовились про можливість використання вексельної форми розрахунку. Як заначає сам позивач і в своєму позові і в самому акті перевірки первинні документи, складені на підтвердження фінансово-господарських операцій: видаткові, податкові накладні та товарно-транспортні накладні. Операції проведені протягом вересня 2010 року (02.09.; 08.09.; 13.09.; 16.09.; 20.09.; 23.09.; 25.09.; 27.09.; 30.09.).

Таким чином дія та виконання даного договору сторонами мали місце починаючи з вересня 2010 року і виконувались до 01.01.2011 року, коли ч. 3 ст. 228 ЦК України, яка в даному випадку може бути підставою для визнання даного договору не дійсним ще не діяла.

Колегія суддів зазначає, що загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Таким чином, до вчинених у зазначений період правовідносин має застосовуватися той закон, під час дії якого вони здійснені, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до правочинів, які мали місце починаючи з вересня 2010 р. до 01.01.2011 року, ч. 3 ст. 228 ЦК України застосована бути не може, оскільки чинності у зазначений період ще не набула (постанова Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 р. у справі N 21-281а13).

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку даний адміністративний позов є безпідставний та не обґрунтований оскільки норми матеріального права на які посилається позивач і які б давали суду право на можливість визнання даного договору не дійсним на момент виникнення спірних правовідносин була відсутня, а тому в задоволенні даного адміністративного позову відмовив правомірно.

Враховуючи зазначене апеляційний суд приходить до висновку про те, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом першої інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.06.2015р. у справі № 2а-0770/1804/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В.Я.Макарик

Судді: О.О.Большакова

І.В. Глушко

Повний текст ухвали складений 04 березня 2016 року.