Постанова № 56278631, 29.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 лютого 2016 року № 826/1184/16

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ММДС - Україна» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ММДС - Україна» (далі також - ТОВ «ММДС- Україна», позивач) з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (далі також - НКРЗІ, відповідач), в якому просило:

1. Визнати протиправними та скасувати:

- рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації № 12 від 12 січня 2016 року «Про відмову у продовженні терміну дії ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України № 5005, виданої ТОВ «ММДС -Україна»;

- рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації № 13 від 12 січня 2016 року «Про відмову у продовженні терміну дії ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України № 5009, виданої ТОВ «ММДС -України»;

- рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації № 24 від 19 січня 2016 року «Про відмову у продовженні терміну дії ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України № 4999, виданої ТОВ «ММДС - України».

2. Зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації:

- продовжити термін дії Ліцензії № 5005 від 03 травня 2006 року на 10 років, відповідно до заяви ТОВ «ММДС-України» № 2186/4;

- продовжити термін дії Ліцензії № 5009 від 03 травня 2006 року на 10 років, відповідно до заяви ТОВ «ММДС-України» № 21855/4;

- продовжити термін дії Ліцензії № 4999 від 04 квітня 2006 року на 10 років, відповідно до заяви ТОВ «ММДС-України» № 2146/4.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у продовженні ліцензій, оскільки позивач на підставі ліцензій № 5005 від 03 травня 2006 року, № 5009 від 03 травня 2006 року та № 4999 від 04 квітня 2006 року здійснює той вид діяльності, який підлягає ліцензуванню відповідно до Закону України «Про телекомунікації» та дотримується всіх вимог Ліцензійних умов, а тому рішення про відмову ТОВ «ММДС-Україна» в продовженні строку дії ліцензії є протиправними та підлягають скасуванню.

У ході судового розгляду справи, представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

В наданих суду запереченнях представник відповідача вказав про відсутність з боку НКРЗІ порушень вимог законодавства при вирішенні питання щодо продовження терміну дії зазначених ліцензій позивача на користування радіочастотним ресурсом України, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях проти адміністративного позову.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні 25 лютого 2016 року представниками сторін були заявлені клопотання про здійснення подальшого розгляду справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч. 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З огляду на подані сторонами клопотання та з урахуванням вимог статті 122 КАС України, суд прийшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ММДС - Україна» (код СДРПОУ 30358804) зареєстроване як юридична особа Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією 31 березня 1999 року.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є, зокрема, діяльність у сфері телевізійного мовлення; неспеціалізована оптова торгівля; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; виробництво кіно- та відеофільмів, телевізійних програм; діяльність у сфері радіомовлення; діяльність у сфері проводового електрозв'язку.

Надання телекомунікаційних послуг ТОВ «ММДС-Україна» здійснює за допомогою використання радіочастотного ресурсу України.

04 квітня 2006 року НКРЗІ було видано позивачу ліцензію № 4999 на бланку сурової звітності серії АБ № 222988 (дата видачі дубліката ліцензії 05 жовтня 2007 року) для радіозв'язку у багатоканальних розподільчих системах для передавання та ретрансляції цифрової інформації, телевізійного зображення та передавання звуку на території Дніпропетровської області (смуги радіочастот 2532,0... 2556,0; 2564,0...2588,0; 2612,0...2636,0; 2684,0.. .2692,0) та Одеської області (смуги радіочастот 2532,0...2556.0; 2564,0...2588,0; 2612,0...2628,0; 2684,0...2692,0), терміном дії до 04 квітня 2016 року (даті - Ліцензія №4999).

03 травня 2006 року НКРЗІ було видано позивачу ліцензію № 5005 на бланку сурової звітності серії АБ № 222996 (дата видачі дубліката ліцензії 05 жовтня 2007 року) для радіозв'язку у багатоканальних розподільчих системах для передавання та ретрансляції цифрової інформації, телевізійного зображення та передавання звуку на території Волинської, Полтавської, Кіровоградської, Черкаської, Рівненської та Хмельницької областях (смуги радіочастот 2516,0...2668,0); Вінницькій, Луганській та Сумський областях (смуги радіочастот 2532,0...2556,0; 2612,0....2628,0); Миколаївській та Херсонській областях (смуги радіочастот 2612,0.. .2628,0; 2636,0.. .2660,0); Тернопільській області (смуги радіочастот 2564,0.. .2580,0; 2588,0.. .2604,0; 2612,0...2628,0; 2644,0...2660,0); Харківської області (смуги радіочастот 2540,0...2548,0; 2620,0...2628,0; 2636,0...2652,0); Закарпатської області (смуги радіочастот 2532,0...2556,0; 2612,0...2628,0; 2636,0...2644,0); Житомирської області (смуги радіочастот 2612,0...2628,0); Івано-Франківської області (смуги радіочастот 2564,0.. .2572,0; 2588,0...2596,0; 2612,0...2628,0; 2652,0...2660,0; 2684,0...2692,0); Львівської області (смуги радіочастот 2532,0...2556,0; 2564,0...2588,0; 2612,0...2628,0); Чернівецької області (смуги радіочастот 2620,0...2628,0; 2652,0...2660,0); Чернігівської області (смуги радіочастот 2532,0...2556,0; 2612,0...2636,0); Київської області (смуги радіочастот 2612,0...2636,0; 2644,0...2660,0); АР Крим (смуги радіочастот 2540,0...2548,0; 2620,0...2628,0; 2636,0...2660,0); м. Севастополь (смуги радіочастот 2540,0...2556,0; 2620,0...2628,0; 2644,0...2660,0) терміном дії до 03 травня 2016 року (далі - Ліцензія № 5005).

03 травня 2006 року НКРЗІ було видано позивачу ліцензію № 5009 на бланку сурової звітності серії АБ № 223000 (дата видачі дубліката ліцензії 05 жовтня 2007 року) для радіозв'язку у багатоканальних розподільчих системах для передавання та ретрансляції цифрової інформації, телевізійного зображення та передавання звуку на території Полтавської, Хмельницької, Волинської, Кіровоградської, Рівненської та Черкаська областях (смуги радіочастот 2500,0...2516,0; 2684,0...2700); Харківської області (смуги радіочастот 2652,0...2660,0; 2684,0...2692,0); Тернопільській області (смуги радіочастот 2660,0...2668,0; 2684,0...2692,0); Запорізької області (смуги радіочастот 2548,0...2556,0; 2580,0...2588,0; 2628,0.. .2636,0; 2684,0...2692,0); Закарпатської області (смуги радіочастот 2644,0.. .2660,0); Київської області (смуги радіочастот 2508,0...2516,0; 2692,0.. .2700,0) терміном дії до 03 травня 2016 року (далі - Ліцензія № 5009).

В подальшому, як свідчать матеріали справи, з метою продовження дії вищенаведених ліцензій, ТОВ «ММДС-Україна» звернулось до відповідача з відповідними заявами форми Р-1пт № 2146/4 (вх. НКРЗІ № 8736 від 19 листопада 2015 року), № 2185/4 (вх. НРКЗІ № 9707 від 17 грудня 2015 року), № 2186/4 (вх. № 9708 від 17 грудня 2015 року).

За наслідками розгляду вказаних заяв, НКРЗІ прийнято наступні рішення:

- № 12 від 12 січня 2016 року «Про відмову у продовженні терміну дії ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України № 5005, виданої ТОВ «ММДС-Україна»;

- № 13 від 12 січня 2016 року «Про відмову у продовженні терміну дії ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України № 5009, виданої ТОВ «ММДС-Україна»;

- № 24 від 19 січня 2016 року «Про відмову у продовженні терміну дії ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України № 4999, виданої ТОВ «ММДС-Україна».

Як вбачається з оскаржуваних рішень, підставою для їх прийняття стало невиконання ліцензіатом з власної вини умов, зазначених у ліцензіях (порушення вимог пункту 3.3 та підпункту 4.1.8 пункту 4.1 Ліцензійних умов користування радіочастотним ресурсом України, затверджених рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 19 серпня 2005 року № 53 та зареєстрованих в Міністерстві України 20 жовтня 2005 року № 1237/11517).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правову основу користування радіочастотним ресурсом України, повноваження держави щодо умов користування радіочастотним ресурсом України, права, обов'язки і відповідальність органів державної влади, що здійснюють управління і регулювання в цій сфері, та фізичних і юридичних осіб, які користуються та/або мають намір користуватися радіочастотним ресурсом України встановлює та визначає Законом України «Про радіочастотний ресурс України» (далі також - Закон).

Відповідно до ч. 2 статті 12 Закону, органом державного регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом України є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, яка утворюється відповідно до Закону України «Про телекомунікації».

До повноважень НКРЗІ, у тому числі, входить ліцензування у сфері користування радіочастотним ресурсом України відповідно до цього Закону (п. 1 ч. 2 статті 14 Закону).

Частиною 2 статті 30 Закону встановлено, що користування радіочастотним ресурсом України здійснюється на підставі:

1) ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України та дозволів на експлуатацію - суб'єктами господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для надання телекомунікаційних послуг;

2) ліцензій на мовлення, виданих Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, та дозволів на експлуатацію - суб'єктами господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для розповсюдження телерадіопрограм телерадіоорганізаціями;

3) дозволів на експлуатацію - спеціальними користувачами, технологічними користувачами та радіоаматорами.

Згідно ч. 1 статті 1 Закону, ліцензія на користування радіочастотним ресурсом України - документ, який засвідчує право суб'єкта господарювання на користування радіочастотним ресурсом України протягом визначеного терміну в конкретних регіонах та в межах певних смуг, номіналів радіочастот з виконанням ліцензійних умов.

Отже, видача ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України та продовження терміну її дії входить до безпосередньої компетенції відповідача.

Відповідно до ч. 1 статті 37 Закону, у разі якщо користувач радіочастотного ресурсу України має намір продовжити зазначений у ліцензії термін користування радіочастотним ресурсом України після його закінчення, він повинен не пізніше ніж за чотири місяці до закінчення терміну дії ліцензії звернутися до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, із заявою встановленої національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, форми.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, не має права відмовити в продовженні терміну дії ліцензії, якщо ліцензіатом виконуються всі умови, зазначені в ліцензії, або ці умови не виконані з причин, які не залежали від користувача. Винятком є випадки, коли у смугах частот для радіотехнологій, зазначених у ліцензії, Планом використання радіочастотного ресурсу України не передбачено подальше використання зазначених радіотехнологій.

Як вже було зазначено вище, підставами для оскаржуваних рішень стало невиконання ліцензіатом з власної вини умов, зазначених у ліцензіях (порушення вимог пункту 3.3 та підпункту 4.1.8 пункту 4.1 Ліцензійних умов користування радіочастотним ресурсом України, затверджених рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 19 серпня 2005 року № 53 та зареєстрованих в Міністерстві України 20 жовтня 2005 року № 1237/11517).

При цьому, відповідно до п. 3.3 Ліцензійних умов користування радіочастотним ресурсом України (далі також - Ліцензійні вимоги) про початок користування радіочастотним ресурсом та повне освоєння заявленого радіочастотного ресурсу ліцензіат протягом місяця повинен проінформувати НКРЗ.

Підпунктом 4.1.8 пункту 4.1 Ліцензійних вимог, встановлено, що ліцензіат зобов'язаний виконувати умови користування радіочастотним ресурсом України, зокрема, дотримуватись термінів початку та повного освоєння радіочастотного ресурсу за ліцензією відповідно до плану освоєння радіочастотного ресурсу, який надавався суб'єктом господарювання до заяви про видачу ліцензії на користування радіочастотним ресурсом, якщо інше не визначено особливими умовами ліцензії.

Таким чином, з аналізу рішень № 12 від 12 січня 2016 року, № 13 від 12 січня 2016 року, № 24 від 19 січня 2016 року та вказаних вимог Ліцензійних умов, вбачається що відповідач відмовив позивачу у продовженні терміну дії ліцензій № 4999, № 5005, № 5009 виходячи з того, що ТОВ «ММДС-Україна» не проінформувало НКРЗІ протягом місяця про початок користування та повне освоєння заявленого радіочастотного ресурсу за ліцензіями № 4999, № 5005, № 5009 та порушення позивачем термінів початку та повного освоєння радіочастотного ресурсу за вказаними ліцензіями.

Відповідно до ч. 6 статті 33 Закону, у ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України зазначаються смуги радіочастот для здійснення операторської діяльності, перелік регіонів, де передбачається користування радіочастотним ресурсом України, терміни початку і освоєння радіочастотного ресурсу України та вид радіотехнології, який буде застосовуватися.

Згідно п. 3.4 Ліцензійних умов, датою початку користування радіочастотним ресурсом за ліцензією є дата отримання першого дозволу на експлуатацію РЕЗ з користуванням певною частиною смуги радіочастот, визначеної в ліцензія для цього регіону.

Ліцензією № 4999 встановлено наступні терміни освоєння радіочастотного ресурсу: початок користування - травень 2006 року, повне освоєння - серпень 2006 року; ліцензіями № 5005 та 5009 встановлено початок користування - травень 2006 року, повне освоєння - грудень 2006 року.

Як встановлено матеріалами справи, 09 лютого 2007 року ТОВ «ММДС-Україна» було направлено на адресу НКРЗІ лист № 78/3 (вх. № 1276 від 20 лютого 2007 року), яким позивач повідомив відповідача про те, що ТОВ «ММДС-Україна» почало освоєння радіочастотного ресурсу за ліцензіями №№ 4999, 5005, 5009 та повністю закінчило його освоєння у лютому 2007 року.

При цьому, до вказаного листа було надано 23 примірника дозволів на експлуатацію радіоелектронного засобу мультисервісного радіодоступу, які були видані 09 лютого 2007 року, за винятком дозволу в місті Дніпропетровськ, який було видано 10 січня 2007 року та дозволу в місті Одесі, який було видано 20 березня 2007 року.

Також, у період з 02 червня по 06 червня 2008 року Національною комісією з питань регулювання зв'язку України було проведено планову перевірку користувача РЧР ТОВ «ММДС-Україна» щодо додержання вимог законодавства у сфері користування радіочастотним ресурсом України, результати якої оформлені Актом № 528/03/07/1-1 від 06 червня 2008 року.

В результаті перевірки було встановлено, зокрема:

- ТОВ «ММДС-Україна» за ліцензією № 4999 від 05 жовтня 2007 року порушено термін початку користування та повного освоєння РЧР в Дніпропетровській та Одеській областях, що є порушенням пункту 4.1.8 Ліцензійних умов користування радіочастотним ресурсом України затверджених рішенням НКРЗ України № 53 від 19 серпня 2005 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за № 1237/11517 від 20 жовтня 2005 року (початок користування радіочастотним ресурсом для першого регіону - 6 місяців з дати оформлення ліцензії, для другого - 8 і так далі з інтервалом 2 місці). Зазначені порушення усунені 01 лютого 2007 року (дозвіл на експлуатацію РЕЗ від 01 лютого 2007 року № БС-51-2701).

- ТОВ «ММДС-Україна» за ліцензією № 5005 від 05 жовтня 2007 року порушено термін початку користування та повного освоєння РЧР, що є порушенням пункту 4.1.8 Ліцензійних умов користування радіочастотним ресурсом України затверджених рішенням НКРЗ України № 53 від 19 серпня 2005 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за № 1237/11517 від 20 жовтня 2005 року (початок користування радіочастотним ресурсом для першого регіону - 6 місяців з дати оформлення ліцензії, для другого - 8 і там далі з інтервалом 2 місці). Зазначені порушення усунені 09 лютого 2007 року (дозвіл на експлуатацію РЕЗ від 01 лютого 2007 року № БС-23-2377).

- ТОВ «ММДС-Україна» за ліцензією № 5009 від 05 жовтня 2007 року порушено термін початку користування та повного освоєння РЧР, що є порушенням пункту 4.1.8 Ліцензійних умов користування радіочастотним ресурсом України затверджених рішенням НКРЗ України № 53 від 19 серпня 2005 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за № 1237/11517 від 20 жовтня 2005 року (початок користування радіочастотним ресурсом для першого регіону - 6 місяців з дати оформлення ліцензії, для другого - 8 і там далі з інтервалом 2 місці). Зазначені порушення усунені 09 лютого 2007 року (дозвіл на експлуатацію РЕЗ від 01 лютого 2007 року № БС-23-2377).

При цьому, під час проведення вказаної перевірки, контролюючим органом не було встановлено порушень п. 3.3 Ліцензійних умов з боку позивача.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що наявні у ТОВ «ММДС-Україна» порушення Ліцензійних умов були добровільно усунені позивачем, що підтверджуються матеріалами справи, зокрема, Актом перевірки додержання вимог законодавства у сфері користування радіочастотним ресурсом України № 528/03/07/1-1 від 06 червня 2008 року.

Інших належних та допустимих доказів порушення позивачем Ліцензійних умов на час прийняття оскаржуваних рішень про відмову у продовженні терміну дії ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України № 4999, № 5005, № 5009, виданої ТОВ «ММДС-Україна» суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку проте, що відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу у продовженні термінів дії ліцензій з причин, вказаних в оскаржуваних рішеннях суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, відповідач під час прийняття рішень № 12 від 12 січня 2016 року, № 13 від 12 січня 2016 року та № 24 від 19 січня 2016 року діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства, порушив права та інтереси позивача.

Відтак, позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації № 12 від 12 січня 2016 року «Про відмову у продовженні терміну дії ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України № 5005, виданої ТОВ «ММДС-Україна»; № 13 від 12 січня 2016 року «Про відмову у продовженні терміну дії ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України № 5009, виданої ТОВ «ММДС-України»; № 24 від 19 січня 2016 року «Про відмову у продовженні терміну дії ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України № 4999, виданої ТОВ «ММДС-України» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно, обґрунтованими є похідні вимоги позивача про зобов'язання НКРЗІ продовжити терміни дії ліцензій № 4999 від 04 квітня 2006 року, №5005 від 03 травня 2006, №5009 від 03 травня 2006 на 10 років, відповідно до заяв ТОВ ММДС- Україна» №№ 2146/4, 2185/4, 2186/4.

Згідно положень ч. 4 статті 37 Закону, рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, про продовження терміну дії ліцензії оформляється на бланку ліцензії.

А тому суд приходить до висновку про необхідність їх задоволення шляхом зобов'язання відповідача прийняти відповідні рішення про продовження терміну дії ліцензії, оформлені на бланках ліцензій, відповідно до вимог положень ч. 4 статті 37 Закону.

При цьому, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Беручи до уваги встановлену вище протиправність оскаржуваних рішень відповідача та враховуючи відсутність інших підстав для відмови позивачу у продовженні строку дії ліцензій, суд в даному випадку вважає виправданим втручання у дискреційні повноваження НКРЗІ, як суб'єкта владних повноважень, оскільки відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права позивача.

Згідно з положеннями статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1)чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 94 КАС України суд присуджує на користь позивача суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ММДС - Україна» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації № 12 від 12 січня 2016 року «Про відмову у продовженні терміну дії ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України № 5005, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «ММДС-Україна».

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації № 13 від 12 січня 2016 року «Про відмову у продовженні терміну дії ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України № 5009, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «ММДС-України».

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації № 24 від 19 січня 2016 року «Про відмову у продовженні терміну дії ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України № 4999, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «ММДС-України».

5.Зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації прийняти рішення про продовжити термін дії Ліцензії № 5005 від 03 травня 2006 року на 10 років, відповідно до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ММДС-України» № 2186/4, оформлене на бланку ліцензії.

6. Зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації прийняти рішення про продовжити термін дії Ліцензії № 5009 від 03 травня 2006 року на 10 років, відповідно до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ММДС-України» № 2185/4, оформлене на бланку ліцензії.

7. Зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку, та інформатизації прийняти рішення про продовжити термін дії Ліцензії № 4999 від 04 квітня 2006 року на 10 років, відповідно до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ММДС-України» № 2185/4, оформлене на бланку ліцензії.

8. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ММДС-України» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 268, 00 грн. (вісім тисяч двісті шістдесят вісім гривень).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур