Постанова № 56278620, 23.02.2016, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 р. Справа №818/3856/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/3856/15

за позовом ОСОБА_1

до Управління МВС України на Південно-Західній залізниці

про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним до Управління МВС України на Південно-Західній залізниці (далі - відповідач), третя особа - Міністерство внутрішніх справ України з позовом в якому просить:

- визнати неправомірними дії Управління МВС України на Південно-Західній залізниці (далі - відповідач) щодо невиплати в день звільнення 09.09.2015 р. позивачу - ОСОБА_1 вихідної допомоги.

- зобов'язати Управління МВС України на Південно-західній залізниці виплатити на користь позивача компенсацію за затримку здійснення розрахунку при звільненні в сумі 5171,74 грн.

- зобов'язати Управління МВС України на Південно-Західній залізниці виплатити на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 09.09.2015р. його було звільнено з посади оперуповноваженого по боротьбі зі злочинними посяганнями на вантажі сектору карного розшуку лінійного відділу на ст. Конотоп Управління УМВС на Південно-Західній залізниці у зв'язку зі скороченням штатів.

При цьому, при звільненні відповідачем не було проведено остаточний розрахунок належних сум до виплати. Одноразова грошова допомога при звільненні була виплачена лише 21.10.2015 року.

Таким чином, позивач вважає, що відповідачем було порушено норми чинного законодавства - затримано виплату на 41 день, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Згідно розрахунків позивача середньоденна заробітна плата з урахуванням нарахованої суми з/плати (грошового забезпечення) за липень 2015 року та серпень 2015 року становить 126 грн. 14 коп. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в сумі 5171,74 грн. (126.14 грн. х 41 день = 5171,74 грн.).

В судовому засіданні позивач у повному обсязі підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмового заперечення не надав. Слід зазначити, що судом неодноразово направлялася кореспонденція на адресу відповідача - Управління МВС України на Південно-Західній залізниці (м. Київ, вул.Чапаєва,6), однак поштові повідомлення разом з кореспонденцією суду повертались з поміткою «ліквідовано за письмовою заявою одержувача» (а.с.19, 33).

В зв'язку з викладеним судом було здійснено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та долучено до матеріалів справи відповідних витяг станом на 23.02.2016р. (а.с.47) з якого свідчить, що Управління МВС України на Південно-Західній залізниці (м. Київ, вул. Чапаєва, 6) знаходиться в стані припинення з 10.07.2015р. Однак, інформація, що дана установа ліквідована в Єдиному державному реєстрі відсутня.

Отже, судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про дату та час судового розгляду справи. При цьому, слід зазначити, що позивач особисто намагався вручити відповідачу кореспонденцію, однак представник установи на звороті повідомлення суду (а.с.34) зазначив, що Управління МВС на Південно-західній залізниці ліквідовано згідно Наказу від 08.06.2015р., листування припинено. При цьому, на даному сповіщенні проставлена печатка зазначеної установи.

Однак, факт наявності Наказу МВС України №663 від 08.06.2015р. не свідчить про фактичну ліквідацію установи, оскільки відповідна інформація, що дана установа ліквідована в Єдиному державному реєстрі відсутня. Крім цього, матеріали справи свідчать про те, що позивача було звільнено лише 09.09.2015р., є довідки про нарахування заробітної плати від 28.09.2015р. та від 08.10.2015р. і т.і.

З урахуванням викладеного, зважаючи на положення ст..33, 35 КАС України виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З урахуванням викладеного, згідно п.2 ч.1 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглядати дану справу за відсутності представника відповідача.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, письмових заперечень по справі не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.21).

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:

Як свідчить з матеріалів справи, відповідно до Наказу Управління МВС України на Південно-західній залізниці від 09.09.2015р. за №87 о/с по особовому складу (а.с.6) відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ було звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановкою на військовий облік) за п.64 «г» (через скорочення штатів капітана міліції ОСОБА_1 оперуповноваженого по боротьбі за злочинними посяганнями на вантажі сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Конотоп з 9 вересня 2015 року.

Вищезазначений Наказ містить вказівки по виплаті позивачу установленого відсотку премії, про виплату компенсації за невикористану щорічну основну відпустку та щомісячної грошової допомоги у розмірі окладу за спеціальне звання.

Як свідчить з матеріалів справи, позивачу було нараховано суму одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 14691,34 грн.

Фактично зазначену суму позивач отримав лише 21.10.2015р., що підтверджується банківською випискою (а.с.8).

За період з 10.09.2015 р. по 21.10.2015р. відповідачем допущено затримку розрахунку при звільненні.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати та виплат при звільненні регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: «Про оплату праці», Постановою КМ України, від 17.07.1992р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (Далі - Постанови КМУ від 17.07.1992 №393).

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» (стаття 1), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці», основна заробітна плата, це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу законів про працю України, уповноважений орган за виконану роботу щомісячно виплачує заробітну плату.

Ст. 115 цього Кодексу установлено, що заробітна плата виплачується працівникові регулярно в робочі дні у встановлені строки, але не рідше двох разів на місяць.

Відповідно до статті 12 Конвенції МОП №158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» 1982 року, працівник, трудові відносини з яким було припинено, має право відповідно до національних законодавства й практики на: a) вихідну допомогу або інші аналогічні види допомоги у зв'язку з припиненням трудових відносин, розмір якої залежить, зокрема, від стажу роботи й розміру заробітної плати, і котрі виплачуються безпосередньо роботодавцем або з фонду, створеного з внесків роботодавців.

Затримка виплати заробітної плати навіть на значні терміни не може перешкоджати праву працівника стягнути заборгованість по заробітній платі незалежно від тривалості затримки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч.2 ст.233 КЗпП).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується банківською випискою (а.с.8) на банківський рахунок позивача було зараховано суму одноразової грошової допомоги в розмірі 14915,07 (а.с.29) при звільненні лише 21.10.2015р., тоді як звільнено позивача було 09.09.02015р.

Згідно ст. 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата виплачується працівникові власником або уповноваженим органом, та виплата заробітної плати проводиться за місцем роботи (ст. 24 цього Закону), крім того, відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року №13, судам необхідно враховувати, що згідно зі ст. 21 КЗпП України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.

Позивач безпосередньо перебував у трудових відносинах та отримував заробітну плату в Управлінні МВС України на Південно-західній залізниці.

Згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк може бути розірваний уповноваженим органом в разі скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні договору з підстав п. 1 ст. 40 КЗпП України виплачується вихідна допомога.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У судовому засіданні встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 одноразова грошова допомога своєчасно виплачена відповідачем не була що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Ст. 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.

Оскільки судом встановлено, що позивачу не було виплачено відповідачем належні при звільненні суми у строки, встановлені в ст. 116 КЗпП України, з відповідача підлягає стягнення середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Однак у позовній заяві позивач зазначає, що затримка розрахунку становить 41 день. Суд не погоджується з розрахунком позивача, оскільки ним було підраховано кількість календарних днів. Тоді як кількість робочих днів за період з 10.09.2015р. по 21.10.2015р. становить 30 днів.

Щодо розміру середньомісячного заробітку, що підлягає зарахуванню та виплаті у відповідності до ст.ст. 116, 117, КЗпП України за несвоєчасну виплату грошових сум по звільненню, суд зазначає, що він розрахований у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати» затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за №100.

Так, заробітна плата позивача за липень 2015 року становить 2712,17 грн., а за серпень 2015 року - 2711,83 грн. (довідка - а.с.7).

Кількість робочих днів у липні - 23, а у серпні - 20.

(2712,17 + 2711,83) / 43 = 126,14 грн. - середньоденна заробітна плата.

Кількість робочих днів затримки розрахунку - 30.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача виплатити на користь ОСОБА_1 компенсації за затримку розрахунку при звільненні в сумі 5171,74 грн., підлягають задоволенню частково - в частині зобов'язання Управління МВС України на Південно-західній залізниці здійснити виплату на користь позивача компенсацію за затримку здійснення розрахунку при звільненні в сумі 3 784,20 грн. (126,14 грн. х 30 робочих днів = 3 784,20 грн.).

Щодо позовних вимог відносно стягнення моральної шкоди, суд вважає за доцільне зазначити наступне:

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" від 31.03.1995 №4, при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями, вини останнього в її заподіянні. Суд зокрема, повинен з'ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральної шкоди чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач не обґрунтував підставу відшкодування йому моральної шкоди, оскільки не надав жодного доказу, який би підтверджував заподіяння такої шкоди, в зв'язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч. 3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 974 грн. 40 коп. Отже, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог відшкодуванню підлягає сума судового збору в розмірі 712,98 грн. (3784,20 х 974,40 / 5171,74 = 712.98 грн. ).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління МВС України на Південно-Західній залізниці про зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково

Зобов'язати з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці (вул.Чапаєва, б.6, Шевченківський район, м.Київ, 01030, ідентифікаційний код 08602997) виплатити на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 41600, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 3784 (три тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 20 коп. компенсації за затримку розрахунку при звільненні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці (вул. Чапаєва, б. 6, Шевченківський район, м.Київ, 01030, ідентифікаційний код 08602997) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 41600, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 712 (сімсот дванадцять) грн. 98 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 29.02.2016 року.

Суддя (підпис) О.М. Кунець

З оригіналом згідно

Суддя О.М. Кунець