Ухвала суду № 56278403, 03.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 р. Справа № 876/9558/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука АІ.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Сокальському районі Львівської області на постанову Сокальського районного суду Львівської області від 23 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Сокальському районі Львівської області про визнання неправомірною бездіяльность та зобов'язання провести перерахунок пенсії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 02.07.2015 року звернулася в суд з адміністративним позовом до УПФУ у Сокальському районі Львівської області в якому просила визнати бездіяльність відповідача вираженої у неправомірному поновленні виплати раніше призначеної пенсії у сумі, яка нижче рівня прожиткового мінімуму на час такого поновлення, з одночасним зобов»язанням перерахувати і виплачувати поновлену пенсію позивачу з урахуванням усіх перерахунків та індексації пенсії відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 23 липня 2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області щодо поновлення ОСОБА_1 виплати призначеної пенсії у сумі нижче рівня прожиткового мінімуму на час її поновлення.

Зобовязано управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплачувати поновлену їй з 07.10.2009 р. пенсію з урахуванням перерахунку та індексації пенсії відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції УПФУ у Сокальському районі Львівської області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом при винесенні постанови порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому рішення суду вважає незаконним та необґрунтованим. Апелянтзазначає, що оскільки Закон україни «Про індексацію грошових доходів населення» визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дтримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, індексація пенсій особам, що постійно проживають за межами України, не проводиться.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до ч.1 ст.41, ч.4 ст.196 КАС України суд розглядає справу за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 виїхала до Сполучених Штатів Америки на постійне місце проживання, в зв'язку з чим їй було припинено виплату пенсії за віком, яку вона отримувала.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 р., визнано протиправними дії УПФУ в Сокальському районі Львівської області щодо відмови позивачу в поновлені виплати раніше призначеної пенсії з 07.10.2009 року та зобов»язано відповідача поновити її з 07.10.2009 року в розмірі 141,90 грн. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

На підставі даного рішення, розпорядженням УПФУ в Сокальському районі Львівської області від 18.05.2015 року поновлено виплату пенсії позивачу з 07.10.2009 року в розмірі 141,90 грн.

06.06.2015 року представник позивача звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку та індексації поновленої пенсії позивача, оскільки розмір даної пенсії нижчий від прожиткового мінімуму.

15.06.2015 року відповідач листом від 11 червня 2015 року №4189/03-34 відмовив в задоволенні заяви позивача про проведення перерахунку та індексації поновленої пенсії посилаючись на те, що рішення суду виконано в повному обсязі, оскільки виплату раніше призначеної позивачу пенсії поновлено. Також зазначив, що індексація пенсій особам, що постійно проживають за межами України, не проводиться.

Позивач не погодилася із таким рішенням відповідача та оскаржила його до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті раніше призначеної пенсії у сумі, яка нижче рівня прожиткового мінімуму на час такого поновлення є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Між сторонами виник спір щодо перерахунку пенсії за віком громадянину, який проживає за кордоном. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846 (далі -Порядок).

Згідно ст.ст. 1,3 Конституції України в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою цінністю. Утвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обов'язком держави.

Право на соціальний захист віднесене до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.

Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина третя статті 25 Конституції України).

Згідно ст.ст. 49, 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачене міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого дана Верховною Радою України. У разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за 6 місяців наперед перед виїздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Міжнародних договорів між Україною та США стосовно призначення та виплати пенсії не укладалося.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-пр/2009 визнані, такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 2 ч. 1 ст. 49, друге речення ст. 51 Закону №1058, якими передбачено, що під час перебування за кордоном пенсія виплачується у тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого дано Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Таким чином, з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 позивач набув права на поновлення пенсії.

Згідно ст. 42 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» пенсії призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до ст. 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі пенсії. У частині п'ятій цієї ж статті вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що частиною п'ятою статті 58 Закону Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для осіб, що втратили працездатність, затверджено щоквартальне збільшення у 2008 році прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень. При цьому у 2009 році відповідно до статті 54 Закону України від 26 грудня 2008 року № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Щодо посилань апелянта на те, що позивач особисто повинен подати заяву про перерахунок пенсії до управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі та надати докази його постійного проживання на території району, відповідно до п.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, 25 листопада 2005 року за № 22-1 ( далі Порядок), колегія суддів зазначає наступне.

Ні суду першої інстанції, ні в ході апеляційного перегляду справи, відповідачем не надано до матеріалів справи доказів того, що позивач подав до органу Пенсійного забезпечення заяву про поновлення та перерахунок йому пенсії не встановленого зразка чи відсутні інші умови для поновлення виплати пенсії.

Порядком передбачено, що заява про призначення (поновлення) пенсії подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації). Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший (п.5 Порядку).

Поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії (п.15 Порядку).

Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії (п.39 Порядку).

При цьому частиною другою п.3 Порядку передбачено, що заява про припинення виплати пенсії у зв'язку з виїздом за кордон, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, - через кожний рік дії такої довіреності тощо, подається пенсіонером (опікуном, піклувальником) особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації).

Враховуючи те, що ОСОБА_1 проживає в США, а тому вона не може представити довідку про постійне місце проживання у Сокальському районі, як це передбачено п.3 Порядку, зважаючи на її похилий вік, на наявність в матеріалах справи нотаріально посвідченої довіреності, колегія суддів вважає протиправною відмову управлiння Пенсiйного фонду України в Сокальськму районі у перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії, що нею не особисто подано заяву та не надано доказів її постійного місця проживання на території Сокальського району.

Посилання відповідача на необхідність подачі лише особистої заяви позивача до пенсійного органу для вирішення питання поновлення та перерахунку пенсійних виплат спростовується пріоритетністю застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як нормативно-правового акта вищої юридичної сили у порівнянні з постановами Правління Пенсійного фонду України. Нормами вказаного Закону не встановлено обмеження щодо можливості подачі заяви про поновлення пенсійних виплат за довіреністю.

За приписами статті 22 КАС України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів прийшла до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

За наведених обставин колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160 ч. 3, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Сокальському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Сокальського районного суду Львівської області від 23 липня 2015 року у справі №454/1523/15-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 04.03.2016 року.