Ухвала суду № 56278232, 29.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №810/4558/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

29 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Оксененка О.М.,

за участю секретаря: Чорної Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року у адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Укпостач» до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 29.06.2010 №0006564001/0, від 10.09.2010 №0006564001/1,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 29.06.2010 №0006564001/0, від 10.09.2010 №0006564001/1.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 01.06.2010 по 14.06.2010 посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим проведено позапланову виїзну перевірку ЗАТ «УКпостач» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 5722877,00 грн за квітень 2010 року на розрахунковий рахунок у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період березня 2010 року, а в період з 01.01.2009 по 31.12.2009, за травень, червень, липень, вересень, листопад, грудень 2008 року; за наслідками перевірки складено акт від 21.06.2010 №207/40-01/30169718.

Актом перевірки підтверджено бюджетне відшкодування у сумі 5094291,00 грн та встановлено порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, яке заявлено в декларації за квітень 2010 року, на 628586,00 грн; також в порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.4 пункту 7.2, пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» товариством у декларації за квітень 2010 року занижено різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного (звітного) періоду на 9244,00 грн.

В обґрунтування завищення бюджетного відшкодування контролюючий орган посилається на:

- непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ПП «Айкон-Крим» та ПП «Крим-торг», що призвело до завищення товариством податкового кредиту за квітень 2010 року на загальну суму 9243,90 грн;

- включення до бюджетного відшкодування у березні 2010 року податкового кредиту з податку на додану вартість в загальній сумі 12736,00 грн, який сплачений постачальникам (ПП «Айстермо» - 7950,00 грн, та TOB «Юлкон» - 4786,00 грн), та, який знаходиться у складі дебіторської заборгованості та не підтверджений фактом отримання товарів (робіт, послуг);

- акт про результати позапланової виїзної перевірки ЗАТ «УКпостач» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2010 року від 18.05.2010 №148/40-1/30169718, яким встановлено завищення у декларації за березень 2010 року різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного (звітного) періоду у сумі 5038,00 грн, у тому числі ПДВ у сумі 3482,00 грн, по ПП «Контакт - торг», оскільки в базі даних вказане підприємство не знаходиться за юридичною адресою; у зв'язку із наведеним значення в рядку 23.1 декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року зменшено залишок від'ємного значення у сумі 1556,00 грн;

- відхилення у сумі 265296,00 грн, яке встановлено актом документальної невиїзної перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 21.06.2010 №205/40-1/30169718;

- акт про результати позапланової виїзної перевірки ЗАТ «УКпостач» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за січень 2010 року від 19.03.2010 №94/40-01/30169718, у зв'язку із чим сума податку на додану вартість у розмірі 286785,00 грн не може бути включена до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у січні 2010 року, а право на бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок по вказаній сумі виступає у періоді, в якому відбудеться отримання товару;

- завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (значення рядку 23.3 декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року) у сумі 52969,00 грн, яке виникло у результаті включення товариством до складу податкового кредиту з податку на додану вартість шляхом надання уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 30.03.2010 №9000809478 (період, який уточнюється - липень 2008 року), від 18.03.2010 №9000627547 (період, який уточнюється - листопад 2009 року), №9000627616 (період, який уточнюється - грудень 2009 року), від 30.03.2010 №9000809475 (період, який уточнюється - січень 2010 року).

29.06.2010 СДПІ ВПП в м. Сімферополі АР Крим винесено податкове повідомлення - рішення №0006564001/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року на 628586,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження 10.09.2010 СДПІ ВПП в м. Сімферополі АР Крим винесено податкове повідомлення - рішення №0006564001/1 аналогічного змісту.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Положеннями підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів вважає, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, право платника податку на бюджетне відшкодування податку на додану вартість обмежується лише сумами податку, які фактично сплачені ним у попередніх податкових періодах на користь постачальників товарів/послуг або до Державного бюджету України (у разі перевищення сум податкового кредиту над сумами податкових зобов'язань відповідного звітного податкового періоду).

Щодо висновку в акті перевірки про непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ПП «Айкон-Крим» та ПП «Крим-торг», що призвело до завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2010 року на загальну суму 9243,90 грн, судом першої інстанції встановлено наступне.

Так, між позивачем (покупець) та ПП «Кпримторг» (постачальник) укладено договір поставки від 15 січня 2010 року №01 відповідно до якого останній зобов'язується поставити товар згідно специфікації №1; номенклатура товару зазначається в накладних.

На виконання умов договору позивачем були надані замовлення від 06.04.2010 №3577, від 05.05.2010 №3783, від 26.05.2010 №4507, на поставку товару - штуцер, прокладка, перехідник, гайка, на загальну суму 26738,40 грн, у тому числі ПДВ 4456,40 грн, рахунки - фактури від 02.04.2010 №358, від 02.04.2010 №359, від 30.04.2010 №588, видаткові накладні від 02.04.2010 №369, прибуткові накладні, податкові накладні на загальну суму 26738,40 грн, у тому числі ПДВ 4456,40 грн, а також накладні на переміщення товарів та книгу обліку придбання; на підтвердження оплати позивачем надані платіжні доручення.

Також, між позивачем (покупець) та ПП «Айкон - Крим» (постачальник) укладено договір від 01 березня 2010 року №003/20/3-358/32, відповідно до якого останній зобов'язується поставити продукцію, яка є об'єктом торгівлі постачальника - пакувальні матеріали. Асортимент та кількість кожної партії товару визначається на основі заявок покупця і зазначаються в рахунку - фактурі.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані рахунок - фактуру, видаткову накладну на товар - плівка стрейч, скотч прозорий, куточок захисний, скоба металева, податкову накладну на загальну суму 28725,00 грн, у тому числі ПДВ 4787,50 грн, а також книгу обліку придбання; на підтвердження оплати позивачем надані платіжні доручення на загальну суму 28725,00 грн.

Вказані вище податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість 9243,90 грн містять усі обов'язкові реквізити, передбачені пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому є необґрунтованими висновки акту перевірки про недійсність інформації в податкових накладних щодо місцезнаходження контрагентів позивача.

Відповідно, позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 9243,90 грн по контрагентам ПП «Айкон-Крим» та ПП «Крим-торг».

Стосовно включення до бюджетного відшкодування у березні 2010 року податкового кредиту з податку на додану вартість в загальній сумі 12736,00 грн, який сплачений постачальникам (ПП «Айстермо» - 7950,00 грн, та TOB «Юлкон» - 4786,00 грн) колегією суддів встановлено наступне.

На думку контролюючого органу, позивачем необґрунтовано включено до бюджетного відшкодування податок на додану вартість в загальній сумі 12736,00 грн, оскільки він знаходиться у складі дебіторської заборгованості та не підтверджений фактом отримання товарів (робіт, послуг).

Так, між позивачем (замовник) та ПП «Айстермо» (підрядник) укладено договір підряду від 14 січня 2009 року №003/20/2-30 відповідно до якого останній зобов'язується виготовляти, постачати та передавати замовнику ванни з полістірола, відповідно до специфікації №1.

На виконання умов договору позивачем надані замовлення постачальнику на товар - ванни, рахунки - фактури, податкові накладні на загальну суму 141700,00 грн, у тому числі ПДВ 23616,67 грн.

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ «Юлкон» (постачальник) укладений договір поставки від 20 травня 2010 року №003/2/3-219, відповідно до якого останній зобов'язується поставити та передати товар, а саме офіційно поставлену продукцію марки Lapp Rabel, найменування, асортимент та ціна якого зазначається в специфікації №1; номенклатура, ціна та кількість товару визначається в накладних на товар та попередньо узгоджується сторонами шляхом надання покупцем заявки та виставлення рахунка.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані заявки постачальнику на товар - кліщі для обтиску наконечників, провід, світильники, ізолента ПВХ, роз'їм, лампу розжарювання загального значення, кабель, рахунки - фактури, видаткові та податкові накладні на загальну суму 110614,00 грн, в тому числі ПДВ 18436,00 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивачем підтверджено факт отримання товару, тому останній має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 12736,00 грн

При цьому, як зазначено в акті перевірки, під час проведення перевірки були досліджені реєстри платіжних доручень за березень 2010 року, які підтверджують сплату за товари (послуги, роботи) та суми по яким включені до складу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за квітень 2010 року по вказаним вище контрагентам.

Щодо завищення позивачем в декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року від'ємного значення у сумі 1556,00 грн по господарським операціям з ПП «Контакт - торг» колегією суддів встановлено наступне.

Як на підставу завищення бюджетного відшкодування контролюючий орган посилається на те, що позивачем у березні 2010 року завищено різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного (звітного) періоду у сумі 5038,00 грн, у тому числі ПДВ у сумі 3482,00 грн по ПП «Контакт - торг», оскільки згідно бази даних автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України останній не знаходиться за юридичною адресою. При цьому, в акті перевірки не ставиться під сумнів надмірна сплата позивачем податку на додану вартість у сумі 1556,00 грн.

Разом з тим, на підтвердження виконання господарських операцій з ПП «Контакт - торг» позивачем наданий договір постачання від 16 вересня 2008 року №39, рахунки - фактури, видаткові та податкові накладні.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дані автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України не можуть бути свідченням порушення платником податкового законодавства під час формування даних податкового обліку.

Відповідно, як вірно зазначено судом першої інстанції, висновки акту перевірки в цій частині також є необґрунтованими.

Щодо завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (значення рядку 23.3 декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року) у сумі 52969,00 грн колегією суддів встановлено наступне.

Так, як вбачається з акту перевірки, завищення виникло у результаті включення товариством до складу податкового кредиту податку на додану вартість по попереднім періодам шляхом надання уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 30.03.2010 №9000809478 (період, який уточнюється - липень 2008 року), від 18.03.2010 №9000627547 (період, який уточнюється - листопад 2009 року), №9000627616 (період, який уточнюється - грудень 2009 року), від 30.03.2010 №9000809475 (період, який уточнюється - січень 2010 року).

За березень 2010 року згідно вищевказаних уточнюючих розрахунків збільшено суму податкового кредиту у розмірі 52969,00 грн та відображено платником податків у декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року.

Як зазначає контролюючий орган в акті перевірки податковий період, якій відповідає вищенаведеним уточнюючим розрахункам, перевірено позаплановою виїзною перевіркою (акт від 02.03.2010 №94/40-1/30169718 - декларація за січень 2010 року), плановою документальною виїзною перевіркою (акт від 03.06.2010 №167/40-01/30169718 - за період січня - грудня 2009 року), під час яких досліджено придбання товарів до виробника та за наслідками яких складені висновки про підтвердження суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; сформовані довідки про підтвердження сум податку на додану вартість.

Під час апеляційного розгляду справи колегія суддів, з метою забезпечення додержання вимог частини третьої статті 2 КАС України та всебічного, об'єктивного розгляду адміністративної справи, з'ясування обставин, що мають значення для вирішення адміністративної справи, дійшла до висновку про необхідність витребування, зокрема у позивача акти перевірок від 18.05.2010 №148/40-1/30169718, від 21.06.2010 №205/40-1/30169718, від 19.03.2010 №94/40-01/30169718, та, у разі винесення на підставі вказаних актів, податкових повідомлень - рішень, проте, згідно наданих представником позивача письмових пояснень, про такі акти та винесені на їх підставі податкові повідомлення - рішення йому не відомо.

Як встановлено судом першої інстанції, застосований позивачем порядок врахування даних уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість у повному обсязі відповідає вимогам наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання» від 30.05.1997 №166.

Підставою подання уточнюючих розрахунків є отримання в березні 2010 року від постачальників податкових накладних на суму податку на додану вартість 52969,00 грн, що виписані за попередні періоди (липень 2008 року - січень 2010 року). Після отримання від постачальників у березні 2010 року податкових накладних на суму 52969,00 грн товариство з метою коригування податкового кредиту минулих періодів подало уточнюючі розрахунки.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що строк давності щодо подання платником уточнюючих розрахунків встановлений пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» та дорівнює строку давності встановленому статтею 15 вказаного Закону, тобто 1095 днів.

Згідно матеріалів справи, уточнюючі розрахунки подані позивачем у межах вказаного строку давності, тому, відповідно, і суми податку на додану вартість за вказаними уточнюючим розрахунками було заявлене до бюджетного відшкодування у межах строку давності.

Отже, висновки контролюючого органу щодо завищення позивачем бюджетного відшкодування за квітень 2010 року на 52969,00 грн є необґрунтованими.

Щодо встановленого в акті перевірки завищення бюджетного відшкодування на 265296,00 грн контролюючий орган посилається на акт документальної позапланової невиїзної перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 21 червня 2010 року №205/40-1/30169718, яким встановлені порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до зменшення значення рядка 26 декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року на 265296,00 грн.

Також, щодо встановленого в акті перевірки завищення бюджетного відшкодування на 286785,00 грн контролюючий орган посилається на акт про результати позапланової виїзної перевірки ЗАТ «УКпостач» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за січень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалося за грудень 2009 року від 19.03.2010 №94/40-01/30169718, яким встановлено зменшено значення рядку 25.1 по декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року; зазначене зменшення рядку 25.1 по декларації за 2010 року виникло за рахунок включення платником податків до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, яка підтверджена сплатою за товар, але отримання товарів у відповідному періоді не відбулося.

Під час апеляційного розгляду справи колегією суддів у відповідача були витребувані пояснення щодо порушень, на підставі яких зроблено висновок про завищення бюджетного відшкодування на 265296,00 грн та 286785,00 грн, проте такий запит контролюючим органом не виконаний.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №925/11205) затверджено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Так, пунктом 1.3 Порядку визначено, що акт це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Положеннями пунктів 1.6 та 1.7 Порядку передбачено, що за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, в акті перевірки від 21.06.2010 №207/40-01/30169718, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, міститься лише посилання на акти документальної позапланової невиїзної перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 21 червня 2010 року №205/40-1/30169718 та про результати позапланової виїзної перевірки ЗАТ «УКпостач» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за січень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалося за грудень 2009 року від 19.03.2010 №94/40-01/30169718, без викладення об'єктивних фактів порушень податкового законодавства, без посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тому, як вірно зазначено судом першої інстанції, висновки акту перевірки про завищення бюджетного відшкодування на 265296,00 грн та 286785,00 грн є необґрунтованими.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини шостої статті 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду, за подання юридичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 зазначеного Закону за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 1 січня складає 1218 гривень.

Як вбачається з адміністративного позову, предметом спору є податкове повідомлення - рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року на 628586,00 грн. Враховуючи, що даний спір може призвести до зменшення майна особи, колегія суддів вважає, що даний адміністративний позов має майновий характер.

Отже, в даному випадку ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Відповідно, судовий збір повинен складати 9428,79 грн (628586,00х1,5%х1,1).

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року у даній справі апелянту відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення.

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки апелянтом на час розгляду апеляційної скарги судовий збір не сплачений, колегія суддів вважає, що він підлягає розподілу шляхом його стягнення з Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року - без змін.

Стягнути з Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (ідентифікаційний код 38583810, адреса: 75500, Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Братів Коваленків, буд. 60) до Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 9428 (дев'ять тисяч чотириста двадцять вісім) гривень 79 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 03.03.2016 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: О.М. Оксененко

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Оксененко О.М.

Губська Л.В.