Ухвала суду № 56278206, 01.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року Справа № 876/12111/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Пліша М.А., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

представника відповідача Пенюка А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області на постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

05 листопада 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з врахуванням змін до позову просив визнати протиправним та скасувати протокольне рішення управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області від 25 вересня 2015 року (протокол № 4) ,,Про відмову у призначенні довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 згідно Закону України ,,Про судоустрій та статус суддів".

Також позивач просив зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області прийняти рішення про призначення ОСОБА_2, як судді у відставці, з 22 серпня 2015 року, з наступного дня після виключення зі штату Самбірського міськрайонного суду Львівської області у зв'язку із звільненням з посади судді у відставку, щомісячного довічного грошового утримання судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області згідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області від 17.10.2015 року № 02-1012/15.

Постановою від 25 листопада 2015 року Самбірський міськрайонний суд Львівської області адміністративний позов задовольнив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, УПФУ в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що при винесенні даної постанови суд неповністю з'ясував обставини справи, порушив норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції на порушення вимог ст. 22 КАС України безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про передачу адміністративної справи, в якій позивачем є суддя у відставці Самбірського міськрайонного суду Львівської області, до іншого суду.

Крім того, відповідно Закону № 213-VІІІ з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно, зокрема, до Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів". Дана норма закону є чинною та не визнана неконституційною.

Таким чином, на думку відповідача, позовна вимога позивача щодо прийняття рішення про призначення та виплату судді у відставці довічного грошового утримання у відповідності до редакції Закону № 2453-VІ, яка втратила чинність, є безпідставною та незаконною. Тому виконання таких вимог є порушенням норм ст. 19 Конституції України.

Також суд першої інстанції при винесенні рішення не звернув уваги на ті обставини, що згідно ч. 3 ст. 138 Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів" (в редакції на 26.12.2014 року) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 70 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

З огляду на викладене, відповідач просить скасувати постанову суду першої та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Позивач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явився, що в силу ч.4 ст. 186 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що Постановою Верховної Ради України № 2790-ІV від 08 липня 2005 року ОСОБА_2 обраний на посаду судді місцевого Самбірського міськрайонного суду Львівської області безстроково, про що управлінням Державної судової адміністрації у Львівській області видано наказ № 98-1 К від 08.07.2005 року.

21 листопада 2014 року позивач подав заяву до Верховної Ради України про звільнення з посади судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області у відставку відповідно до п.9 частини п'ятої статті 126 Конституції України.

18 червня 2015 року Вища рада юстиції прийняла рішення №16/0/15-15 ,,Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області, у зв'язку із поданням заяви про відставку".

Постановою Верховної Ради України від 16 липня 2015 року №636-VІІІ ,,Про звільнення суддів" відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України позивач звільнений з посади судді, у зв'язку з поданням заяви про відставку.

21 серпня 2015 року в.о. голови Самбірського міськрайонного суду Львівської області видав наказ № 113-к ,,Про виключення зі штату Самбірського міськрайонного суду Львівської області судді ОСОБА_2", у звязку із звільненням з посади судді у відставку.

17 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Заява про призначення щомісячного довічного грошового утримання отримана відповідачем 17 вересня 2015 року разом з поданням Самбірського міськрайонного суду Львівської області про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке оформлено відповідно до постанови Правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1.

До заяви про призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці ОСОБА_2 додав такі документи: витяг з постанови ВРУ №636-VІІІ ,,Про звільнення суддів"; копію наказу про відрахування судді зі штату суду та припинення виплати щомісячного грошового утримання; копію паспорту; копію ідентифікаційного номеру; копію трудової книжки; довідку про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; довідку про суддівську винагороду судді на час здійснення правосуддя; розрахунок стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; копію диплому; копію військового квитка; копію наказу 03.01.2012 №06-к про надбавку за вислугу років.

Згідно доданого розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складеного по формі додатку до постанови Правління ПФУ №3-1, станом на 17 вересня 2015 року позивач має зазначений стаж судді - 44 роки 07 місяців 01 день, а безпосередньо на посаді судді - 38 ркоів.

Наказом голови суду від 11.01.2012 №6-к відповідно до п.11 Перехідних положень та п.5 ст.129 Закону України від 07.07.2010 року №2453-VІ ,,Про судоустрій і статус суддів" із змінами, внесеними Законом України від 23.12.2010 №2856-VІ, позивачу встановлена щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 80% за 37 років 08 місяців 21 день стажу.

Згідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області від 17.10.2015 року заробітна плата позивача, як судді, який працював на відповідній посаді, та яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, з 01 вересня 2015 року становить 24894.00 грн., у тому числі: оклад 13780,00 грн., доплата за вислугу років 80% (за 44 роки) 11024,00 грн..

28 вересня 2015 року за вихідним №7847/0329 відповідач видав повідомлення про прийняте рішення від 25.09.2015 року (протокол №4 ) про відмову у призначенні ОСОБА_2 щомісячного довічного утримання судді.

Підставою відмови у призначенні позивачу щомісячного довічного утримання судді відповідач вказав, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до (серед інших) Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно ухилився від розгляду заяви позивача з поданням Самбірського міськрайонного суду Львівської області про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Рішення управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, тобто являється необґрунтованим.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і є вірними.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року №192- VІІ ,,Про забезпечення права на справедливий суд" заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів" у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заява ОСОБА_2 від 21 листопада 2014 року про звільнення з посади судді у відставку повинна бути розглянута у відповідності до приписів Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів" у редакції, що діяла на момент подачі цієї.

Стаття 102 Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів" у редакції, чинній станом на 21 листопада 2014 року, передбачала, що суддя звільняється з посади за віком з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п'яти років(ч.1).

Вища кваліфікаційна комісія суддів України не пізніш як за місяць до дня, зазначеного у частині першій цієї статті, зобов'язана повідомити Вищу раду юстиції про наявність підстави для звільнення судді (ч.2).

Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді у зв'язку з досягненням ним шістдесяти п'яти років до органу, який обрав або призначив суддю, не пізніш як за п'ятнадцять днів до дня, зазначеного у частині першій цієї статті (ч.3).

Згідно частин 1 та 3 ст. 109 вказаного Закону суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.

За змістом частин 1 та 2 ст. 111 Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів" порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, встановлюється цим Законом та Регламентом Верховної Ради України. Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.

Порядком подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за № 200/14891, визначено, що заява про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці подається до управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах за місцем проживання (реєстрації) судді через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (пункт 1.1).

Щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акта Верховної Ради України або Президента України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку, у тому числі у відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків, та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення(пункт 1.2).

Днем звернення за призначенням щомісячного довічного утримання вважається день приймання органом, що призначає щомісячне довічне утримання, письмової заяви та документів, перелік яких наведено в розділі II цього Порядку, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (пункт 1.3).

Не пізніше 10 днів після надходження заяви з потрібними для призначення щомісячного довічного утримання документами орган, що призначає щомісячне довічне утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні (пункт 5.4).

Право особи на одержання щомісячного довічного утримання установлюється на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає щомісячне довічне утримання(пункт 5.5).

Враховуючи наведені нормативно-правові акти, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо належного користування позивачем своїми правами, оскільки він більш як за місяць до досягнення 65-ти річного віку подав заяву про звільнення з посади судді у зв'язку з відставкою. Також позивач своєчасно та у повній відповідності до приписів наведеного вище Порядку за № 3-1 звернувся до органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а також подав весь передбачений цим порядком пакет документів.

Суд першої інстанції також дійшов вірного висновку щодо протиправності рішення відповідача щодо відмови у призначенні довічного утримання, оскільки відповідач неналежним чином розглянув подані позивачем документів та дійшов помилкового висновку щодо відсутності у позивача права на отримання довічного утримання судді у відставці.

Так, частиною 1 статті 138 Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів" в редакції станом на 21.11.2014 року передбачено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України ,,Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

За положенням частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на час виникнення цих правовідносин.

Оскільки зверненню до органів пенсійного забезпечення з заявою про призначення довічного утримання передує обов'язкова та особлива процедура звільнення судді у відставку, колегія судді погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що до даних спірних правовідносин застосовуються норми законодавства, які були чинними на час звернення позивача до Верховної Ради України із заявою про звільнення у відставку, тобто. На 21.11.2014 року.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 141 Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України від 02.03.2015 р. № 213-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України ,,Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Норми ч.1 ст. 141 Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів" не скасовані та не зміненні, а тому були чинними на час звернення позивача із завою до УПФ про призначення довічного утримання і чинні на даний час.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності у позивача права на отримання щомісячного довічного грошового утримання як на час подання 21.11.2014 року заяви про звільнення у відставку, так і нас звернення до органу Пенсійного фонду у вересні 2015 року.

У відповідності до п. 5 розділу ІІІ ,,Прикінцеві положення" Закону України від 02.03.2015року № 213-VIII ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України ,,Про державну службу", ,,Про прокуратуру", ,,Про судоустрій і статус суддів", ,,Про статус народного депутата України", ,,Про Кабінет Міністрів України", ,,Про судову експертизу", ,,Про Національний банк України", ,,Про службу в органах місцевого самоврядування", ,,Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Колегія суддів визнає вірними висновки суду першої інстанції про те, що застосування відповідачем приписів п. 5 розділу ІІІ Закону № 213-VIII до спірних правовідносин як підставу для відмови у призначенні позивачу довічного грошового утримання є протиправним.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, 3 червня 2013 року №3рп/2013 констатував, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон ,,Про судоустрій і статус суддів" від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Як зазначається в Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12, ,,оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці" (пункт 54).

Наведенні обставини дають підстави для висновку про те, що довічне грошове утримання судді у відставці не є пенсією у прямому розумінні Закону 1058, а гарантією матеріального забезпечення судді у відставці, на яке суддя у відставці має право за своїм вибором замість пенсії, і рівень якого має бути якомога ближчим до рівня останньої заробітної плати на посаді судді.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що приписи п. 5 розділу ІІІ Закону № 213-VIII до спірних правовідносин не можуть застосовуватись, оскільки вони регулюють виключно норми пенсійного забезпечення, а Закон України ,,Про статус суддів" розмежовує поняття пенсійного забезпечення судді у відповідності до Закону України ,,Про державну службу" та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

У випадку звернення судді із заявою про призначення пенсії у відповідності до Закону України ,,Про державну службу" застосування приписів п. 5 розділу ІІІ Закону № 213-VIII було б обґрунтованим та правомірним.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків, оскільки будь-які обмеження передбачених частиною 3 статті 138 Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів" в редакції до 08.07.2011 року розмірів щомісячного грошового утримання рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3рп/2013 визнанні неконституційними.

Частиною 3 ст.138 Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів" в редакції до 08.07.2011 року передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Крім того, такі обмеження суперечать положенням Європейської хартії про закон ,,Про судоустрій і статус суддів" від 10 липня 1998 року та принципам верховенства права.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КАС України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Рада України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Що стосується наведених в апеляційній скарзі порушень процесуального права, то колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 6 частини 1 статті 22 КАС України передбачено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо однією із сторін у справі є суд, в якому розглядається справа, або суддя цього суду.

Апеляційний суд погоджується з доводами відповідача про те, що з етичних міркувань, а також з метою усунення будь-яких сумнівів в неупередженості суду, доцільно було б передати дану справу на розгляд до іншого суду.

Однак, виходячи з буквального трактування приписів пункту 6 частини 1 статті 22 КАС України, суд в обов'язковому порядку передає справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо однією із сторін у справі є суддя цього суду.

Наказом в.о. голови Самбірського міськрайонного суду Львівської області за № 113-к 21 серпня 2015 року суддя ОСОБА_2 виключений зі штату Самбірського міськрайонного суду Львівської області у зв'язку із звільненням з посади судді у відставку.

Таким чином, ОСОБА_2 з 22 серпня 2015 року не є суддею Самбірського міськрайонного суду, а тому суд першої інстанції не мав законодавчо визначеного обв'язку щодо передачі даної справи до іншого суду.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25 листопада 2015 року у справі № 452/3102/15-а (провадження № 2-а/452/124/2015) - без змін.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області за рахунок бюджетних асигнувань вказаного суб'єкта владних повноважень судовий збір в сумі 1071,84 грн. на рахунок отримувача №31219206781004 УДКСУ у Галицькому районі м.Львова код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007573, Банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області, Код банку отримувача (МФО 825014 Код класифікації доходів бюджету 22030001, ,,Призначення платежу" - судовий збір, код 34668371).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді М.А. Пліш

Н.В. Судова-Хомюк

Ухвала в повному обсязі складена 04 березня 2016 року.