Ухвала суду № 56277864, 03.03.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Болотвіна Л.О.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"03" березня 2016 р. Справа № 572/4377/15-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Іваненко Т.В.,

при секретарі Кучерук С.Б. ,

за участю представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Сарненського районного суду Рівненської області від "19" січня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дії та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення головним державним виконавцем Рекашовою А.М. постанови від 18.11.2015 р. про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення Європейського Суду з прав людини від 13.02.2014 р. про виконання Україною постанови Сарненського районного суду від 17.06.2009 р., про сплату Україною 2000 євро, після тримісячного строку і до остаточного розрахунку про сплату простого відсотка в розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано тривідсоткові пункти. Вказує позивач, що йому не виплачено пеню за несвоєчасну виплату коштів за рішенням національного суду і вважає, що мав бути врахований прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність в розмірі 764 грн., який збільшився з 2009 р. по 2011 р.

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 19 січня 2016 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дії та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановою Сарненського районного суду від 17 червня 2009 року у справі № 2а-945, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі №70102/09/9104, визнано протиправні дії УПФУ та зобов'язано УПФУ у Сарненському районі з 28.01.2009 року здійснити перерахунок та виплату пенсію ОСОБА_3 відповідно до ст. 50, ч. 4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року у справі «Щукін інші проти України» суд визнав прийнятними скарги заявників (у тому числі й скаргу ОСОБА_3.) за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції та за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішень, ухвалених на їхню користь, та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг; констатував порушення Україною названих положень Конвенції та Першого протоколу до Конвенції; постановив, що: (a) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, які досі підлягають виконанню, та сплатити 2000 Євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди, та компенсації судових витрат, а також будь-який податок, що може нараховуватись; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу; (b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

18.11.2015 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у виконанні рішення № 59834/09 від 13.02.2014 р. Європейського суду з прав людини про виконання протягом трьох місяців рішення національного суду, ухваленого на користь ОСОБА_3, сплату 2000 євро матеріальної і моральної компенсації судових витрат; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу; після тримісячного строку і до остаточного розрахунку сплатити простий відсоток в розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано тривідсоткові пункти; боржником є держава. ОСОБА_3 сплачено еквівалент 2000 євро 34786.92 грн., 108126.58 грн. заборгованість за рішенням національного суду та пеня в розмірі 437.85 грн. за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду відповідно до платіжних доручень Міністерства юстиції України.

Як вбачається із змісту вказаної постанови, державним виконавцем встановлено, що кошти присуджені на користь стягувача рішенням Європейського суду виплачено у повному обсязі, а рішення національного суду, на час відкриття даного виконавчого провадження виконано.

Позивач вважає дії відповідача щодо завершення виконавчого провадження з підстав фактичного виконання виконавчого документу протиправними, оскільки визначені судовими рішеннями Сарненського районного суду від 17 червня 2009 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року виплати позивачу не здійснюються в повному обсязі, у зв'язку з наведеним вважає рішення Європейського суду таким, що не виконано, а тому звернувся до суду із даним позовом та просить скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження та зобов'язати відповідача виконати рішення Європейського суду в повній мірі.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі в даному випадку діяли на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами і підзаконними нормативно-правовими актами України, тобто правомірно, а тому заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України та Законами України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV), «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон № 2857-VI).

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.9 ч.2 ст.17 Закону № 606-XIV, відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Статтями 2, 3 Закону № 3477-IV визначено, що рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.8 Закону № 3477-IV, виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.

Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у п.«б» ч.1 ст.7 цього Закону.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині 3 цієї статті документів, здійснює списання на вказаний стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України «Про виконавче провадження».

У п.8 ч.1, ч.3 ст.49 Закону № 606-XIV визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Крім того, відповідно до п.4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 р. № 20-рп/2011 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» було визнано право Кабінету Міністрів України як державного органу, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, на визначення механізму реалізації законів України, у тому числі встановлення порядку та розміру соціальних виплат, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що достатньою та необхідною правовою підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження за п.8 ч.1 ст.49 Закону № 606-XIV є виконання боржником в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Матеріалами справи підтверджується, що боржником - державою Україною в особі Міністерства юстиції України було повністю виконано рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року у справі «Щукін інші проти України» стосовно ОСОБА_3, а саме: виплачено позивачу 2000 євро компенсації в еквіваленті 34786,92 грн., пеню за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини в розмірі 437,85 грн. та перераховано і виплачено заборгованість за рішенням національного суду у розмірі 108126,58 грн.

З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження № 42551671 з виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Щукін інші проти України» від 13.02.2013, діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законодавством України, зокрема п.9 ч.1 ст.17 та п.8 ч.1, ч.3 ст.49 Закону № 606-XIV.

При цьому, доводи позивача про те, що рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року у справі «Щукін інші проти України» стосовно ОСОБА_3 щодо пені за несвоєчасну виплату коштів йому сплачено не в повному обсязі, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки позивачем не надано доказів того, що за рішення національних судів сплачується пеня за несвоєчасне їх виконання.

У разі порушення строку, зазначеного в частині 1 ст.8 Закону, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення (ч.2 ст.8 Закону).

Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що спеціальним Законом закріплено єдиний спосіб відповідальності за несвоєчасне виконання рішень Європейського суду з прав людини - це сплата пені.

Окрім того, безпідставними є посилання апелянти на те, що проведений Управлінням ПФУ в Сарненському районі перерахунок пенсії позивача, на виконання постанови Сарненського районного суду від 17 червня 2009 року у справі № 2а-945, за період з 28 січня 2009 року було здійснено не в повному обсязі.

Так, Сарненський районний суд Рівненської області дійшов правильного висновку, що рішення Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 року виконане, нарахування пенсії позивача на майбутнє враховуючи зміни умов такого нарахування може здійснюватися шляхом подачі ним нового позову, у разі наявності спору.

При цьому, судова колегія відзначає, що в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Отже, рішення Європейського суду від 13.02.2014 року виконано фактично та у повному обсязі, а тому дії відповідача щодо закінчення виконавчого провадження є правомірними, підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Сарненського районного суду Рівненської області від "19" січня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Л.О. Зарудяна

Т.В. Іваненко

Повний текст cудового рішення виготовлено "03" березня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вул.Городецького 13,м.Київ 1,01601

- ,