Постанова № 56277499, 15.02.2016, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2016 р. Справа №818/3813/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

позивача - ОСОБА_2,

представника - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Головного управління національної поліції в Сумській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в сумській області від 05.11.2015р. за №380о/с «По особовому складу», відповідно до якого ОСОБА_2 було звільнено відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів);

- поновити на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Сумського районного відділу;

- стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (далі - 1-й відповідач) на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- зобов'язати Головне Управління Національної поліції в Сумській області (далі - 2-й відповідач), відповідно до Закону України «Про національну поліцію», надати позивачу можливість, як такому, що виявив бажання проходити службу в поліції, відповідно до п.9 розділу ХІ проходити конкурс на посади, що заміщуються поліцейськими.

В судовому засіданні 15 лютого 2016 року позивач уточнив позовні вимоги відмовившись від позовних вимог щодо зобов'язання Головного Управління Національної поліції в Сумській області, відповідно до Закону України «Про національну поліцію», надати позивачу можливість, як такому, що виявив бажання проходити службу в поліції, відповідно до п.9 розділу ХІ, проходити конкурс на посади, що заміщуються поліцейськими. Крім цього, позивач уточнив позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. З урахуванням розміру середньоденної заробітної плати (грошового утримання) 127,49 грн., позивач просить стягнути з відповідача суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2015 року по 15 лютого 2016 року (за 69 робочих днів) 8 796 грн. 81 коп.

Позов мотивовано тим, що позивача звільнено за відсутності правових підстав і з порушенням вимог законодавства, без врахування наявності пільг та гарантій позивача.

Представник відповідачів щодо задоволення адміністративного позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.43-44, 45-46). В судовому засіданні представник відповідачів зазначив, що позивача звільнено з огляду на набуття чинності Законом України Про Національну поліцію у зв'язку зі скороченням штатів зважаючи на ліквідацію органу державної влади.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з урахуванням уточнень, з огляду на наступне:

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ з 17.06.2004р.

Відповідно до Наказу УМВС України в Сумській області №83о/с від 06.06.012р. позивача було призначено на посаду старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Сумського районного відділу.

Наказом УМВС України в Сумській області від 05.11.2015 №83 о/с (а.с.8) майора міліції ОСОБА_2, старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Сумського районного відділу було звільнено з ОВС з 6 листопада 2015 року у запас Збройних Сил України за п. 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Слід зазначити, що підставою звільнення позивача зазначено Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію».

Відповідно до п.1 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;

2) частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

Оскільки перше офіційне опублікування відбулося в газеті Голос України 06.08.2015 (випуск № 141-142), Закон набрав законної сили з 07.11.2015, окрім вищевказаних норм. Тобто оскражуване рішення прийнято на підставі норм Закону, які ще не набули чинності.

З дня опублікування цього Закону (п.8 Розділу XI) всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Отже законодавець імперативно визначив спосіб і час попередження відповідних працівників.

Суд зауважує, що в даному випадку будь-якого обов'язку в УМВС України в Сумській області щодо додаткового попередження позивача про наступне звільнення чинним законодавством не передбачено, оскільки останній попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу закону.

Разом з тим Пункти 9, 10, 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII передбачають, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.

Отже, Законом № 580-VIII передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме: прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

У цьому контексті слід також зазначити, що пункти 9 та 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII передбачають вирішення питання подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції до 06.11.2015р. в к л ю ч н о.

Вказані норми є імперативними, тобто неприйняття працівника на службу до поліції до вказаного терміну є безальтернативною підставою для його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Судом з'ясовано, що позивач звертався до керівництва та до відділу кадрів УМВС в Сумській області з приводу наявності бажання проходження служби в поліції.

Так, в ході розгляду даної справи, судом було встановлено, що з 5 листопада 2015 року позивач перебував на лікарняному (копія листка непрацездатності в справі - а.с.7). 6 листопада 2015 року позивачу в телефонному режимі, приблизно 18-00 години, повідомили про те, що 06.11.2015р. о 16-00 годині відбулася нарада - зібрано особовий склад, переважна більшість якого звернулась з рапортами про звільнення їх з числа працівників МВС та призначення їх на рівнозначні посади в структурних підрозділах вже Національної поліції України. Не зважаючи на те, що позивача про це було повідомлено вже після проведення наради, ОСОБА_2 все ж таки приїхав до райвідділу міліції та звернувшись до начальника відділу кадрів Сумського РВ Кіктенко В.І. попросив надати йому можливість написати рапорт про звільнення з ОВС та призначення його на посаду у структурних підрозділах новоутвореної Національної поліції. Однак, керівник відділу кадрів відмовила йому в написанні рапорту зазначивши, що проти цього заперечує Чміль Сергій Володимирович (Начальник Сумського РВ). На безпосередньому прийому у керівника Сумського РВ Чміля С.В. позивачу було теж відмовлено у написанні рапорту мотивуючи це тим, що він вчасно не приїхав до райвідділу 06.11.2015р., відповідно, штат вже складений і позивач в ньому «зайвий». При цьому, начальник відділу кадрів зазначила, що «нічого не вирішує», а тому запропонувала позивачу звернутись до міського відділу міліції за для можливого пошуку роботи.

Отже, наміри позивача щодо написання та бажання написати відповідні рапорти про звільнення з ОВС та призначення його на посаду у структурних підрозділах новоутвореної Національної поліції було проігноровано вищезазначеними посадовими особами Сумського райвідділу міліції.

Зважаючи на те, що позивачу було відмовлено у написанні рапортів ОСОБА_2 звернувся з відповідною заявою до Начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області Річкаля А.І. (а.с.69-72), яку було зареєстровано 09.11.2015р. в якій виклав події, що відбувалися 06.11.2015р. зазначаючи, що внаслідок самовпевнених, незаконних дій начальника Сумського РВ були порушені його права, передбачені чинним законодавством, а саме - відмова у написанні рапортів про звільнення з ОВС та призначення його на посаду у структурних підрозділах новоутвореної Національної поліції.

Звернення позивача було розглянуто, відібрано відповідні пояснення.

Так, у своїх поясненнях старший інспектор Сумського ВП ГУНП України в Сумській області майор міліції Кіктенко В.І. (а.с.74), яка пояснила , що 06.11.2015р. начальником Сумського РВ УМВС полковником міліції Чмілем С.В. о 12 годині було надано вказівку черговому частини повідомити особовий склад про збір на оперативну нараду о 16-00 під час якої прийматиметься рішення про призначення на посади працівників згідно нового штату. Під час перевірки особового складу було встановлено, що на нараді відсутній майор міліції ОСОБА_2 Під час наради начальник Сумського РВ акцентував увагу на відсутності ОСОБА_2 Прибув ОСОБА_2 до райвідділу лише о 19-30 годині. Під час розмови ОСОБА_2 з керівником Сумського РВ начальників відділу кадрів Кіктенко В.І. присутня не була.

При цьому, в письмових поясненнях (а.с.74) Кіктенко В.І. вказує на те, що ОСОБА_2 має ряд значних недоліків у службовій діяльності, тому йому не було запропоновано інших посад.

Слід зазначити, що старшого інспектора Сумського ВП ГУНП України в Сумській області майор міліції Кіктенко В.І. було запрошено до суду та допитано в якості свідка по даній справі. ЇЇ пояснення співпадають з письмовими поясненнями, які зазначені у письмових поясненнях. При цьому, на запитання суду відносно того з яких підстав було звільнено позивача «скорочення чисельності штатів» чи зважаючи на «наявність недоліків в службовій діяльності», свідок пояснила, що позивача було звільнено у зв'язку зі скороченням штатів.

Дана обставина підтверджується матеріалами справи, а тому питання наявності чи відсутності у позивача дисциплінарних стягнень, суд не вбачає за доцільне досліджувати.

Крім цього, судом з'ясовувалось питання доцільності виклику позивача на нараду 06.11.2015р. для вирішення питання щодо подальшого перебування в ОВС в той час, коли вже 05.11.2015р. відповідачем - УМВС у Сумській області було прийнято відповідний Наказ від 05.11.2015р. №380о/с про звільнення ОСОБА_2 з посади згідно п.64 «г» Положення. Свідок Кіктенко В.І. не змогла пояснити підстави звільнення позивача саме 05.11.2015р. в той час як пункти 9 та 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII передбачають вирішення питання подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції до 06.11.2015р. в к л ю ч н о.

При цьому, допитані в якості свідків за клопотанням позивача працівники новоствореної Національної поліції Гриненко С.О., Педос О.П. та Колмієць О.І. зазначили, що на нараді 06.11.2015р. їм було запропоновано рівнозначні посади в новоствореній структурі та звільнено з попередніх посад відповідно до пункту 64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за пунктом у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші Міністерства, Центральні органі виконавчої влади (установи, організації) згідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у звязку із виявленням бажання проходити службу в поліції.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що мотивація, яка викладена Кіктенко В.І. у письмових поясненнях (а.с.74) та в судовому засіданні відносно ігнорування ОСОБА_2 явки до Сумського РВ для написання відповідних рапортів 06.11.2015р. є безпідставною, оскільки в той час, коли іншим працівникам було надано можливість виявити своє бажання працювати далі в Національній поліції шляхом написання відповідних рапортів, ОСОБА_2 вже було фактично звільнено з ОВС.

Слід звернути також увагу на те, що в ході проведення перевірки за заявою ОСОБА_2 до Т.в.о. начальника ГУНП в Сумській області Річкаля А.Я. від 09.11.2015р., заступник начальника УКЗ ГУ НП у Сумській області Т.А.Прокопенко склав відповідну доповідну записку (а.с.75-77), згідно якої також повідомляв, що в своїй заяві «ОСОБА_2 вказав, що йому було відмовлено у написанні рапортів про звільнення з ОВС та призначення на рівнозначні посади». Однак, знову ж таки не погоджується з такими твердженнями позивача оскільки на нараді Сумського РВ 06.11.2015р. об 16-00 год. ОСОБА_2 був відсутній, а тому 05.11.2015р. (!!!) ОСОБА_2 було звільнено з органів внутрішніх справ України.

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 від 09.11.2015р., останньому була надана відповідь, що звільнення є правомірним.

Однак, всі вищезазначені обставини свідчать про те, що позивач мав намір продовжувати працювати в Національній поліції, однак його спроби написати відповідні рапорти були проігноровані. Той факт, що відповідний рапорт на переведення позивача на рівнозначну посаду в новоствореному органі Національної поліції не було належним чином зареєстровано (факт відсутності такого рапорту відповідачем однозначно та беззаперечно не спростовується), ще не значить, що позивач не виявив бажання продовжувати працювати в ОВС. Дослідивши матеріали перевірки за заявою позивача від 09.11.2015р. свідчать про те, що відповідні рапорти могли бути складними ОСОБА_2, однак не зареєстровані належним чином в силу ситуації, яка склалася з керівником Сумського РВ.

Крім цього, на той момент, коли позивач намагався вирішити питання про його подальше перебування в ОВС (06.11.2015р.), його фактично було вже звільнено. При цьому, на переконання суду, звільнення за Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 05.11.2015р. за №380о/с відбулося без законних на те підстав та фактично передчасно в силу положень пункти 9 та 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII, якими передбено вирішення питання подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції до 06.11.2015р. в к л ю ч н о.

Таким чином, суд не погоджується з висновками керівництва міліції як колишньої так і новоствореної та вважає, що наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 05.11.2015р. за №380о/с «По особовому складу», відповідно до якого ОСОБА_2 було звільнено відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) прийнято з порушенням норм чинного законодавства, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 10 Розділу XI Закону працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону (п.11 Розділу XI).

Разом з тим, автоматичне звільнення позивача оскаржуваним наказом 05.11.2015р. на підставі Закону суд вважає таким, що не відповідає його вимогам, оскільки його застосування відбулося до часу набрання ним чинності. До вказаної дати відповідач мав керуватися вимогами діючого Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення).

Суд звернув увагу, що звання майора міліції відповідно до п. 2 Розділу І Положення належить до старшого начальницького складу. На підставі п.70 Положення звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас і відставку провадиться:

до полковника міліції, полковника внутрішньої служби включно - начальниками головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі і рівними їм начальниками, яким таке право надано Міністром внутрішніх справ;

осіб вищого начальницького складу - відповідно до законодавства.

На підставі вимог вищевказаного абзацу другого п.10 Розділу XI Закону суд для вирішення спору та оцінки дотримання відповідачем способу, строків, меж, визначеним законом, як того вимагає ст. 19 Конституції України, врахував абзац восьмий п. 8 Положення, який передбачає виключний перелік підстав, за наявності яких провадиться дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ:

за станом здоров'я - відповідно до висновків військово-лікарської комісії;

у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі;

за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків;

у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації;

за службовою невідповідністю;

у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чи кримінального правопорушення;

через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

у зв'язку з непроходженням випробування в період іспитового строку;

у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі.

З аналізу вказаної норми суд дійшов висновку, що умовою скорочення вказаних осіб є відсутність можливості використання на службі. Зважаючи на це, суд врахував відсутність належних доказів дотримання відповідачем цих умов.

Відповідно до п. 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік). Підп. «г» вказаної норми передбачає можливість звільнення через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Суд з'ясував, що оскаржуване рішення прийняте уповноваженою посадовою особою, але всупереч вимог діючого законодавства. Так, позивачу не пропонувалося іншої посади в органах внутрішніх справ, а отже не виконано вищевказаного обов'язку встановити можливість використання його на службі в органах внутрішніх справ.

Згідно з п.10 Положення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно з правовою позицією Верховного суду України у постановах від 28.10.2014, 04.11.2014 встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) зі працевлаштування працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Іншого способу порушеного права у спорах про незаконне звільнення, аніж поновлення на посаді відповідного органу (установи, підприємства, організації), КЗпП України не передбачає.

Зваживши на вищевикладені обставини справи та вимоги законодавства, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ в частині звільнення позивача є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до абз.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Оскільки діяльність УМВС України в Сумській області не припинена, наявні підстави для поновлення позивачки на посаді в органі, з якого її було звільнено.

Крім того, у зв'язку з поновленням на роботі, суд вбачає за необхідне стягнути у відповідності до КЗпП України середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2015р. по 15 лютого 2016 року (69 днів), загальний розмір якого, з урахуванням розміру середньоденного розміру грошового утримання 127,49 грн. (а.с.61), становить 8796,81 грн.

Для вирішення спору та оцінки оскаржуваного рішення суд також врахував вимоги Європейської соціальної хартії, обовязок з дотримання якої Україна взяла на себе відповідно до закону України від 14 вересня 2006 року №137-V Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) та якої не дотримався відповідач.

Так, відповідно до п.1 ч. 1 кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на життя професією, яку вона вільно обирає. Працюючі жінки у разі материнства мають право на особливий захист. Усі працівники мають право на захист у випадках звільнення. Кожна людина має право на захист від бідності та соціального відчуження. (пункти 8, 24, 30 ч. І вказаної Хартії)

Відповідно до ст.20 ч.ІІ Європейської соціальної хартії з метою забезпечення ефективного здійснення права на рівні можливості та рівне ставлення у вирішенні питань щодо працевлаштування та професії без дискримінації за ознакою статі Сторони зобов'язуються визнавати це право і вживати відповідних заходів для забезпечення його застосування або для сприяння його застосуванню у таких галузях:

a) працевлаштування, захист від звільнення та професійна реінтеграція;

b) професійна орієнтація, підготовка, перепідготовка та перекваліфікація;

c) умови працевлаштування і праці, включаючи винагороду;

d) професійний ріст, включаючи просування по службі.

Статтею 24 ч. ІІ вказаної Хартії з метою забезпечення ефективного здійснення права працівників на захист у випадках звільнення Сторони зобов'язуються визнати:

a) право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов'язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби;

b) право працівників, звільнених без поважної причини, на належну компенсацію або іншу відповідну допомогу.

З метою забезпечення ефективного здійснення права працівників отримувати інформацію та консультації у випадках колективного звільнення Сторони відповідно до ст.29 ч.ІІ Європейської соціальної хартії зобов'язуються забезпечити, щоб роботодавці до такого колективного звільнення завчасно інформували і консультували представників працівників щодо шляхів і засобів запобігання колективному звільненню або обмеження кількості звільнюваних осіб і пом'якшення наслідків звільнення, наприклад шляхом вжиття соціальних заходів, спрямованих, зокрема, на надання відповідним працівникам допомоги у працевлаштуванні або перепідготовці.

Наказом МВС України від 07 серпня 2015 року № 959 затверджено План заходів Міністерства внутрішніх справ України з організації виконання Плану заходів щодо забезпечення виконання положень Європейської соціальної хартії (переглянутої) на 2015 - 2019 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року №450-р.

Оскільки діяльність органу, в якому безпосередньо ніс службу позивач, не припинено, що підтверджується даними з ЄДРПОУ станом на часу судового вирішення спору, а його ліквідація не передбачає правонаступництва, питання працевлаштування на рівнозначній звільненій посаді (переведення) (у т.ч. за відсутності її письмового звернення) на службі в органах внутрішніх справ у державному органі, який отримав функціональні повноваження органу, з якого позивача звільнено, не у компетенції суду.

Тому, суд дійшов висновку про доцільність задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо поновлення його в органі, в якому він ніс службу (на посаді, якого його звільнено у відповідача), з часу, коли він вважався звільненим.

У межах вирішеного спору суд акцентує увагу осіб, які брали участь у справі, що ст.256 КАС України встановлює підстави, за яких рішення суду виконується негайно (ч.1), а які можуть допускатися до негайного виконання за результатами розгляду клопотання сторін (ч.2 зазначеної статті). Відповідно до п.3 ч.1 ст.256 КАС України постанова суду про поновлення на посаді працівника у відносинах публічної служби виконується негайно.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надав, правомірності прийнятого ним наказу не довів.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області № 380 о/с від 05.11.2015 року "По особовому складу" про звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п.п. "г" п. 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, майора міліції ОСОБА_2.

Поновити ОСОБА_2 на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Сумського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області.

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (вул. Г.Кондратьєва, 23, м. Суми, і.к.08592299) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, і.к.НОМЕР_1) суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 8 796 (вісім тисяч сімсот дев'яносто шість) грн. 81 коп.

Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Сумського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області та стягнення заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3 885 (три тисячі вісімсот вісімдесят п'ять) грн. звернути до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови буде виготовлено 22.02.2016 року.

Суддя (підпис) О.М. Кунець

З оригіналом згідно

Суддя О.М. Кунець