Ухвала суду № 56277322, 29.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2016 р.Справа № 638/12363/15-а

Головуючий 1 інстанції: Панченко О.В.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Бенедик А.П., Суддя Калиновський В.А.

при секретарі Тітовій А.В.

за участю:

позивача ? ОСОБА_1

представника відповідача ? Черепова К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2016р. по справі № 638/12363/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини А1451

про визнання бездіяльності незаконною,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом, в якому просив: визнати незаконною бездіяльність Військової частини А1451 щодо невиплати йому грошової компенсації замість належного до видачі речового майна в розмірі 1613,03 грн. станом на 11.03.00 р.; визнати незаконною бездіяльність Військової частини А1451 щодо невидачі йому речового майна в натурі на суму 11787,54 грн. станом з 11.03.00 р.; стягнути з Військової частини А1451 на його користь грошову компенсацію замість належного до видачі речового майна в розмірі 1613,03 грн. станом на 11.03.00 р.; зобов'язати Військову частину А1451 видати йому речове майно в натурі на суму 11787,54 грн. станом з 11.03.00 р.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.10.15 р. справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1451про визнання бездіяльності незаконною передано за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.16 р. по справі № 638/12363/15-а у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.16 р. по справі № 638/12363/15-а та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та заслухавши пояснення позивача та представника відповідача у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А 1451 на посаді начальника квартирно-експлуатаційної служби з 03.02.93 р по 25.06.15 р. Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України Ю.А. Байдака № 207 від 21.05.15 р. позивач звільнений з військової служби з правом носіння військової форми у запас за п. «б» (за станом здоров'я) відповідно ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с. 12). Наказом командира військової частини А1451 О.В. Євтушенка № 127 від 25.06.15 р. позивач виключений зі списків особового складу військової частини А1451 з 25.03.15 р. (а.с. 13).

Також в рішенні суду першої інстанції зазначено, що відповідно довідки № 2 від 25.06.15 р., виданої військовою частиною А 1451, загальна сума заборгованості за не отримане позивачем речове майно станом до 11.03.00 р. складає 1613,03 грн. (а.с. 14), а відповідно довідки № 2 від 25.06.15 р., виданої військовою частиною А 1451, загальна сума заборгованості за не отримане позивачем речове майно станом з 11.03.00 р. по день звільнення складає 11787,54 грн. (а.с. 15).

У зв'язку з невиплатою відповідачем заборгованості за не отримане речове майно, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не наведені факти та обставини, які можна розцінювати як переконливі докази того, що він має право на отримання з військової частини А1451 після звільнення грошової компенсації замість не отриманого речового майна на загальну суму 13400,57 грн.

Колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду першої інстанції, позивач, посилаючись на положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зазначив, що як військовослужбовець, який проходить військову службу і на якого поширюється дія вказаного Закону, його повинно було бути забезпечено за рахунок держави речовим майном відповідно до встановлених КМУ норм. Позивач зазначив, що він забезпечувався речовим майном, але не в повному обсязі, у зв'язку з чим на момент звільнення з військової служби утворилася заборгованість по речовому майну в натурі, що і стало підставою для його зверхня до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Відповідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. При цьому порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються КМУ з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

Положеннями ст. 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» (у редакції, яка діяла до 11.03.00 р.) дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно. Таким чином, зазначеною нормою було зупинено право позивача на отримання грошової компенсації замість не отриманого речового майна.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» № 328-V від 03.11.06 р. ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» була викладена в новій редакції та доповнена п. 2 ст. 9-1, яким визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається КМУ. Згідно п. 1 Прикінцевих положень зазначений Закон набрав чинності з 01.01.07 р.

Однак, дія зазначеного вище п. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зупинена на 2007 р. Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», а Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» взагалі виключена. Лише після прийняття Конституційним Судом України рішення від 22.05.08 р. № 10рп/2008 положення п. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відновили свою редакцію, але з урахуванням ч. 2 ст. 152 Конституції України, тільки з моменту ухвалення цього рішення.

Між тим колегія суддів зазначає, що положення ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не розповсюджуються на позивача, оскільки регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі і не можуть бути застосовані до військовослужбовців, звільнених з військової служби. Вказані положення Закону не передбачають також виплату заборгованості по речовому майну військовослужбовцям звільненим зі служби, про що правильно вказав суд першої інстанції у своєму рішенні.

Право військовослужбовців на отримання зазначеного виду забезпечення до 17.02.00 р. регулювалось виключно Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Після зазначеної дати отримання військовослужбовцями, звільненими зі служби, грошової компенсації за не отримане речове майно законодавством не передбачено.

Посилання позивача на постанову КМУ № 1444 від 28.10.04 р. «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» є безпідставними, оскільки нею визначений порядок та розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців, а не поновлено право позивача на отримання грошової компенсації замість неодержаного речового майна, що було призупинено Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів».

Також колегія суддів зазначає, що аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах Верховного Суду України від 04.12.12 р. № 21-345а12 та 19.03.13 р. № 21-38а13 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що на момент звернення військовослужбовців щодо отримання грошової компенсації замість речового майна Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а п. 27 Положення про речове забезпечення в цьому випадку не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням зазначеного вище Закону.

Відповідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Наведені вище обставини стали підставою для висновку суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.16 р. по справі № 638/12363/15-а прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.16 р. по справі № 638/12363/15-а - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.16 р. по справі № 638/12363/15-а за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1451 про визнання бездіяльності незаконною - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 03.03.2016 року.