Ухвала суду № 56277227, 01.03.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3802/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

01 березня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,

секретаря судового засідання: Литвинюка С.О.,

за участю:

позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представника Державної фіскальної служби України: Бойка Сергія Васильовича,

представника Вінницької митниці Державної фіскальної служби України: Мавроді Рімми Федорівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької митниці Державної фіскальної служби України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Вінницької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,

В С Т А Н О В И В :

19 жовтня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Вінницької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з даною постановою суду, Державна фіскальна служба України та Вінницька митниця Державної фіскальної служби України подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просили скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове, яким відмовити в частині задоволених вимог.

Ухвалами Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року та від 04 січня 2016 року вказані апеляційні скарги були залишені без руху.

14 січня 2016 року на адресу суду надійшло клопотання (вх.329/16) від представника ДФС України про продовження строку виконання вимог ухвали суду від 28 грудня 2015 року до 05 лютого 2016 року.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 19 січня 2016 року вказане клопотання було задоволено та продовжено термін виконання ухвали без руху до 05 лютого 2016 року.

22 січня 2016 року на адресу суду надійшло клопотання (вх.697/16) від представника Вінницької митниці ДФС України.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2016 року вказане клопотання було задоволено та продовжено строк для виконання вимог ухали суду від 04 січня 2016 року до 05 лютого 2016 року.

29 січня 2016 року на адресу суду надійшла заява (вх.1009/16) від представника Вінницької митниці ДФС України на виконання вимог ухвали суду від 04 січня 2016 року.

08 лютого 2016 року на адресу суду надійшло клопотання (вх.1415/16) від представника ДФС України про продовження строку для усунення недоліків до 25 лютого 2016 року.

Ухвалами Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року вищевказане клопотання представника ДФС України було задоволено та продовжено строк до 25 лютого 2016 року, а також відкрито апеляційне провадження за скаргою Вінницької митниці ДФС України та призначено до розгляду справу на 01 березня 2016 року о 14:00.

Ухвалою суду від 26 лютого 2016 року апеляційну скаргу ДФС України було повернено, у зв'язку з невиконанням вимог зазначених в ухвалі суду від 28 грудня 2015 року та з закінченням продовжених строків для усунення виконання недоліків поданої ними скарги відповідно до ухвали суду від 08 лютого 2016 року.

01 березня 2016 року на адресу суду надійшло клопотання (вх. 2353/16) від представника ДФС України про відстрочення сплати частини судового збору до закінчення перегляду справи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвалою суду від 26 лютого 2016 року апеляційну скаргу ДФС України було повернуто, у зв'язку з чим вказане клопотання не підлягає розгляду.

В судовому засіданні позивач та представник позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги Вінницької митниці ДФС України та просили суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року - без змін.

Представник Вінницької митниці Державної фіскальної служби України підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її.

Представник ДФС України в судовому засіданні зазначив, що предмет розгляду даної справи відсутній, так як позивача поновлено на посаді та виплачено відповідні кошти за час вимушеного прогулу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Вінницької митниці ДФС України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

У зв'язку з цим судам необхідно враховувати, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 був призначений на посаду начальника митного поста "Немирів" Вінницької митниці ДФС України 29 грудня 2014 року.

Наказом Вінницької митниці ДФС від 30.01.2015 року № 56 у зв'язку із структурними та кадровими змінами, та з метою забезпечення ефективної організації роботи при здійсненні контролю та правильності визначення митної вартості та класифікації товарів було визначено перелік посадових осіб уповноважених на вчинення вищевказаних дій, у тому числі і начальника митного посту "Немирів" Вінницької митниці ДФС України ОСОБА_2 (а.с.35-38).

Наказом ДФС № 718 від 18.09.2015 року, на підставі ст. 147, 148, 149, відповідно до п.1 ч.1 ст. 41 Кодексу законів про працю України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків ОСОБА_2 звільнено з посади (а.с. 10-23).

Наказом Вінницької митниці ДФС № 400-о від 21.09.2015 року "Про розрахунок та звільнення працівників митниці" ОСОБА_2 звільнено з посади начальника митного поста "Немирів" та виплачено йому компенсацію за невикористану відпустку (а.с.24-26).

Судом встановлено, що звільненню позивача з публічної служби передували наступні обставини.

На виконання розпорядження ДФС України від 07.07.2015 року № 184-р "Про проведення перевірок" із змінами, робочими групами територіальних органів ДФС України проведено перевірки Вінницької, Волинської, Житомирської, Запорізької, Полтавської, Рівненької, Сумської та Харківської митниць ДФС України з окремих питань організації роботи.

Так, з 08.07.2015 року по 07.08.2015 року робочою групою у складі працівників ГУ ДФС України у Вінницькій області та територіальних органів Митниці ДФС України, на чолі з начальником відділу внутрішнього аудиту та контролю ДФС України у Вінницькій області Волкодавом П.М., з відома та у присутності начальника Вінницької митниці ДФС України Савчука О.В., проведено внутрішню перевірку стану організації роботи Вінницької митниці ДФС України за період діяльності з 01.01.2014 року по 30.06.2015 року щодо забезпечення повноти оподаткування товарів та з інших питань.

В ході проведення внутрішньої перевірки Вінницької митниці ДФС України встановлено ряд порушень, допущених посадовими особами Вінницької митниці ДФС України, що відображено в наказі ДФС України від 21.09.2015 року (а.с. 10-23), а саме: не проведено порівняння рівня митної вартості при здійсненні митного оформлення товарів Вінницькою митницею ДФС України , зокрема товарів "прокат плоский з вуглецевої сталі" у січні 2015 року (митний пост "Немирів", начальник ОСОБА_2 з 29.12.2014 року, перший заступник начальника митниці Гарванко С.Ю. з 29.12.2014 року, заступник начальника митниці Абрамович О.В. з 28.01.2015 року), "полівініхлорид" у березні 2015 року (митний пост "Жмеринка", начальник Палій Ю.М. з 31.12.2014 року, перший заступник начальника митниці Гарванко С.Ю. з 29.12.2014 року, заступник начальника митниці Абрамович О.В. з 28.01.2015 року). Вказане ймовірно спричинило різницю митних платежів у сумі 15, 25 тис. грн. порівняно з фактично сплаченими (а.с.11).

Також Вінницькою митницею ДФС України у квітні 2015 року було здійснено оформлення 22 тонн вказаного товару, який направлявся на адресу ПП "Марго". Різниця митних платежів - 768 тис. грн. порівняно з фактично сплаченими (митний пост "Немирів", начальник ОСОБА_2, з 29.12.2014 року, перший заступник начальника митниці Гарванко С.Ю. з 29.12.2014 року, заступник начальника митниці Абрамович О.В. з 28.01.2015 року) (а.с.11).

Вказані правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про державну службу" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Кодексом законів про працю України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 року з наступними змінами і доповненнями (далі - Закон, Закон № 3723-XII, Закон України "Про державну службу") державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Статтею 10 вказаного вище Закону визначено основні обов'язки державних службовців такі як, додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі. Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.

В силу вимог ст. 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Статтею 14 Закону України "Про державну службу" встановлено особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців, зокрема те, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність, затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Аналізуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що норми Закону № 3723-ХІІ є спеціальними по відношенню до Кодексу законів про працю України. Тобто, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків до державного службовця поряд із звільненням та попередженням можуть застосовуватись заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність, затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Статтею 41 Кодексу законів про працю України передбачені додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Так, зокрема, відповідно до п.1 ч.1 ст.41 крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Вирішуючи питання про те, чи є те чи інше порушення трудових обов'язків грубим, суд бере до уваги абзац 2 пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів". Вказаним положенням Постанови передбачено, що суд, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що важливою умовою застосування п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості. Так, і рішення компетентного органу, власника підприємства, і наказ про звільнення мають містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою звільнення керівника. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити цілу систему порушень, за які був звільнений позивач, а лише одноразове грубе порушення, бажано, конкретних трудових обов'язків.

Також, щодо визначення ступеню тяжкості правопорушення керівника в кожному конкретному випадку належить до компетенції осіб, що наділені правом призначення та звільнення даної категорії працівників. Однак, так як обов'язковою ознакою підстави звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є грубість порушення, тобто необхідно аргументувати, а саме навести причинно-наслідковий зв'язок між вчиненим одноразовим порушенням трудових обов'язків і шкідливими наслідками, які спричинило або могло спричинити це порушення.

Відповідно до змісту наказів від 18.09.2015 року та від 21.09.2015 року не зазначено про наявність настання чи можливості настання шкідливих наслідків, які могли б спричинити порушення вчиненні позивачем виявлені ДФС України під час перевірки.

У відповідності до наказу від 18.09.2015 року вбачається, що підставою для звільнення ОСОБА_2 з займаної посади слугувало неналежне виконання службових обов'язків, яке вбачалось у не здійсненні ним належного контролю за діями підлеглих при митному контролі та митному оформленні товарів, зокрема при перевірці правильності визначення митної вартості товарів. Колегія суддів зауважує, що в даному наказі жодним чином не відображено в чому саме полягало одноразове грубе порушення з боку позивача.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що однією важливою умовою при звільненні за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є зазначення в рішенні компетентного органу, власника, наказі (розпорядженні) фактичної і юридичної підстави звільнення, тобто вчинене порушення (можливо, з описом важливих обставин) та норму з посиланням на КЗпП України.

Крім того, згідно з вимогами ст. 149 КЗпП України до прийняття рішення про звільнення керівника за одноразове грубе порушення трудових обов'язків у нього мають бути витребувані письмові пояснення.

Як встановлено з матеріалів справи, будь-яких письмових пояснень щодо фактів виявлених в ході перевірки ДФС України позивач не надавав, що в свою чергу свідчить про порушення норм трудового законодавства відповідачами при винесенні оскаржуваних наказів.

Також, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про застосування до позивача протягом його роботи на посаді начальника поста "Немирів" Вінницької митниці ДФС України заходів дисциплінарного впливу.

Отже, з огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що при винесенні оскаржуваних наказів відповідачів не було встановлено та визначено характер та ступінь виявлених порушень з боку ОСОБА_2, у зв'язку з чим суд в діях позивача не вбачає наявності будь-яких ознак порушень передбачених п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до твердження, що фактично підставою для прийняття наказу про звільнення, слугували результати перевірки. Однак, будь-яких додаткових заходів, зокрема ініціювання проведення службового розслідування по факту допущених порушень, відповідачем - Вінницькою митницею ДФС України не вживалось, при тому як постановою Кабінету Міністрів України № 750 від 13.06.2000 затверджено "Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування" (далі - Порядок).

Відповідно до п.1 Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування може бути проведено службове розслідування: у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян; у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозр.

Тобто, для встановлення всіх обставин справи, причин та умов, що призвели до порушення та прийняття відповідного рішення відносно посадової особи може бути проведено службову перевірку або службове розслідування (проводиться лише щодо державних службовців).

Як встановлено з матеріалів справи, жодних службових перевірок ДФС України чи її структурними підрозділами відносно позивача не проводились, що свою чергу свідчить про необґрунтованість прийнятого наказу ДФС України від 18.09.2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, доказування законності прийнятого наказу Вінницькою митницею ДФС України є обов'язком суб'єкта владних повноважень. А суд у відповідності до положень ч.3 ст.86 КАС України має оцінити належність, допустимість та достовірність поданого ним доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В ході розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції відповідачем - Вінницькою митницею ДФС України не було надано пояснень чи доказів, які свідчили про законність та обґрунтованість прийнятого наказу від 21.09.2015 року.

Отже, надавши правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність п.п.1.1. п.1 наказу Державної фіскальної служби України № 718 від 18.09.2015 року та наказу Вінницької митниці ДФС України № 400-о від 21.09.2015 року "Про розрахунок та звільнення працівників митниці" в частині звільнення ОСОБА_2 з 21.09.2015 року з посади начальника митного поста "Немирів" Вінницької митниці ДФС України, у зв'язку з чим вказані накази підлягають скасуванню.

Щодо вимоги апелянта про неналежність відповідача (Вінницької митниці ДФС України), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до тимчасового положення про митний пост "Немирів" Вінницької митниці ДФС України, який затверджений наказом Вінницької митниці ДФС України від 31.12.2014 року № 29, пунктом 1.1 визначено, що митний пост "Немирів" є відокремленим структурним підрозділом Вінницької митниці Державної фіскальної служби України, який безпосередньо здійснює у встановленому порядку митний контроль і митне оформлення товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, справляння податків і зборів, виконує інші завдання, передбачені законодавством України з питань митної справи.

Відповідно до правових положень трудового законодавства вбачається, що роботодавець виплачує працівникові винагороду за затрачену працю та за її результати у формі заробітної плати.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, виплата заробітної плати на час звільнення з державної служби позивачу проводились за рахунок коштів саме Вінницької митниці ДФС України, а не ДФС України, що в свою чергу свідчить про наявність трудових відносин між Вінницькою митницею ДФС України та позивачем.

З урахування вищенаведених обставин по справі та вказаного тимчасового положення, колегія суддів дійшла до висновку про необґрунтованість та безпідставність заявленої вимоги апелянта.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що в силу положень ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до матеріалів справи, а саме до наказу Вінницької митниці ДФС України ОСОБА_2 було звільнено 21 вересня 2015 року (а.с.24).

На підставі вищенаведеного колегія суддів дійшла до висновку, що дата поновлення порушених прав та інтересів позивача є саме 21 вересня 2015 року, тобто з моменту незаконного звільнення ОСОБА_2 з посади начальника митного поста "Немирів" Вінницької ДФС України.

З урахуванням приписів ч. 5 ст. 235 КЗпП України та п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України рішення суду в цій частині відповідно підлягає негайному виконанню.

Частиною 2 статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з абз. "з" п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року (далі - Порядок), цей Порядок застосовується у випадку вимушеного прогулу.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як встановлено з матеріалів справи, а саме відповідно до змісту довідки посвідченої начальником ВФЕРБО про обчислення середньої заробітної плати згідно з Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" ОСОБА_2 вказано, що середньоденна заробітна плата позивача складала 293,71 грн.

Крім того, оскільки нарахування та виплата заробітної плати на час звільнення з державної служби позивачу проводились Вінницькою митницею ДФС, то і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу має відбуватись за рахунок коштів цього державного органу.

Отже, па підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Вінницької митниці ДФС України не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 04 березня 2016 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.