Ухвала суду № 56277218, 02.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 876/5937/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Волинської митниці ДФС України, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 травня 2015р. по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС України, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про стягнення збитків, -

В С Т А Н О В И Л А:

31.03.2011р. позивач звернувся до суду з позовом до Ягодинської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, в якому просив визнати протиправними дії посадових осіб Ягодинської митниці щодо проведення митного оформлення товару, ввезеного ним по ВМД №205070001/2011/001124 від 25 січня 2011 року; визнати протиправними та скасувати рішення про визначення митної вартості товарів №205000017/2011/500020/1 від 08 лютого 2011 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №205000017/1/00088 від 08 лютого 2011 року; повернути з Державного бюджету України на його користь надмірно сплачену суму ПДВ в сумі 69541 грн. 75 коп.; стягнути з Державного бюджету України на його користь 26065 грн. збитків, завданих протиправними діями Ягодинської митниці та витрати по сплаті судового збору в сумі 260,65 грн..

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року позов задоволено частково, визнано протиправними дії посадових осіб Ягодинської митниці щодо проведення митного оформлення товару, ввезеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 згідно з вантажною митною декларацією від 25 січня 2011 року №205070001/2011/001124; визнано протиправними та скасовано рішення Ягодинської митниці про визначення митної вартості товарів від 08 лютого 2011 року №205000017/2011/500020/1 та картку відмови Ягодинської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 08 лютого 2011 року №205000017/1/00088; стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 надмірно сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 69541,75 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 збитки, завдані протиправними діями посадових осіб Ягодинської митниці, в розмірі 20291,45 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2014 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року скасовано в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплаченої суми податку на додану вартість в розмірі 69541,75 грн., в позові в цій частині відмовлено; в решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2015 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2014 року в частині стягнення збитків скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2014 року залишено без змін.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 травня 2015р. позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 збитки, заподіяні протиправними діями посадових осіб Ягодинської митниці, в сумі 17930,02 грн.

Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Волинська митниця ДФС не погоджуючись з даною постановою з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог посилаються на те, що підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових чи службових осіб. При цьому факт неправомірності (незаконності) прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності Ягодинською митницею, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто повинен підтверджуватись відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

Позивачем не надано достатніх та переконливих доказів, які б підтверджували факт спричинення матеріальної шкоди.

Митний орган обґрунтовує свої вимоги тим, що умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін має підтверджуватися договором на перевезення вантажу. Проте, договору перевезення, який би підтвердив факт виникнення відносин між вказаним перевізником та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та умови відповідальності сторін за невиконання чи неналежне виконання останнього позивачем надано не було.

Натомість, судом під час розрахунку збитків були взяті до уваги лист-довідка, видана ОСОБА_3 від 16.08.2013 року, в якому зазначався розмір ставки за кожну добу простою.

Вважає, що лист-довідка не може бути належним доказом здійснення такого роду розрахунків, адже такі розрахунки здійснюються через уповноважені банки та підтвердженням таких розрахунків можуть бути лише розрахункові документи.

Також, вважає безпідставними висновки суду щодо відшкодування, витрат, пов'язаних з проживанням водія в мотелі, оскільки договір на перевезення позивачем наданий не був, отже не можна підтвердити, що такі витрати повинен був нести позивач у зв'язку з поставкою товару на митну територію України.

Квитанція до прибуткового касового ордеру №12 від 11.02.2011 року, яка була взята судом до уваги виставлена саме водію транспортного засобу, а не ФОП ОСОБА_1

ФОП ОСОБА_1 оскаржив постанову суду з підстав неповного з»ясування обставин справи, порушення норм матеріального права та просить скасувати постанову і прийняти нову, якою позов задоволити.

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що перебіг строку неправомірних дій митниці почався 25.01.11р. і про це підтверджено в суді, однак суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку, що неправомірні дії митниці закінчились 08.02.11 р.

Беззаперечним є факт, що в період із 25.01.11р. по 8.02.11р. товар позивача був затриманий митницею без будь-яких встановлених законом підстав. Такі дії 13.08.13р. визнані судом протиправними.

Вважає, що звернення до митниці із клопотанням про випуск товарів у вільний обіг - є право, а не обов'язок позивача.

Крім того, позивач не міг цього зробити. 8.02.11р. митниця вчинила неправомірні дії - відмовила у розмитненні товару по вартості придбаного товару за кордоном та у рази збільшила вартість товару для розмитнення. За таких обставин позивачу стало невигідно завозити даний товар, оскільки це стало збитковим. Позивач не міг пустити товар у продаж собі у збиток.

Митниця прийняла декларацію позивача від 17.02.11р. і розмитнила товар по шостому методу, який називається резервний і є останній із переліку методів у ст.266 МК України.

Рішенням суду від 13.08.13р. встановлено, що відмова у розмитненні за першим методом була протиправною, тому митниця зобов'язана була розмитнити товар (і 17.02.11р. також) за цим методом - по вартості придбання товару за кордоном.

Заслухавши суддю-доповідача, представника митниці та прокуратури, які підтримали апеляційні скарги, обговоривши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу товару № 1/2010 від 04 червня 2010 року (Т.1 а.с.7-8), укладеного між позивачем та підприємством «ІМЕХ Іvanushenko» (Німеччина), доповнень № 1 від 30 рудня 2010 року та № 2 від 03 січня 2011 року до нього, позивач 23 січня 2011 року ввіз на територію України товар (меблі, бувші у використанні), вагою 5985 кг, загальною вартістю 7163,50 Євро (77194,26 грн.).

Для митного оформлення даного товару декларантом ПП «СІА-БРОК» були подані Ягодинській митниці документи, а саме: контракт №1/2010 від 04.06.2010 року, доповнення до контракту №1 від 30.12.2010 року та №2 від 03.01.2011 року, рахунок-фактура №2011/1 від 21.01.2011 року; ВМД №205070001/2011/001124 від 25.01.2011 року, міжнародна товарно-транспортна накладна СМR №0106051 від 21 січня 2011 року, попередня митна декларація (ПД) №205070001/2011/961 від 23.01.2011 року (т.1 а.с.7-19). При цьому, митна вартість товару була визначена за першим методом (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються) та задекларована в сумі 77194,26 грн., з яких митні платежі - ПДВ становить 15438,85 грн.

08 серпня 2011 року Ягодинською митницею було відмовлено позивачу у митному оформленні товару у зв'язку з невідповідністю заповнення граф 12, 45 ВМД вимогам статті 262 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», заниження митної вартості при імпорті, наявності у митного органу цінової інформації, про що сформовано відповідну картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України №205000017/1/00088 (Т.1 а.с.23). Одночасно у картці роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску товарів, шляхом приведення граф ВМД у відповідність до рішення про визначення митної вартості від 08 лютого 2011 року №205000017/2011/500020/1.

Згідно з рішенням Ягодинської митниці про визначення митної вартості товарів від 08 лютого 2011 року №205000017/2011/500020/1 (Т.1 а.с.21-22) митну вартість зазначеного вище товару визначено за шостим методом.

17 лютого 2011 року позивачем подано нову ВМД №205070001/2011/002674, якою ціну товару визначено в розмірі, вказаному митницею.

Відповідно до рішення суду, яке набрало законної сили, скасовано рішення про визначення митної вартості товару від 08.02.2011 року №205000017/2011/500020/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України від 08.02.2011 року №205000017/1/00088, а дії Ягодинської митниці щодо визначення митної вартості товару з порушенням порядку застосування методів визначення митної вартості товарів визнано протиправними.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, і з таким погоджується колегія суддів, що витрати, понесені позивачем в період з 25.01.2011 року (дата подання ВМД до митного оформлення) по 08.02.2011 року (дата прийняття митним органом рішення про визначення митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України), що складає 14 днів, є збитками, які зазнав позивач внаслідок неправомірних дій митного органу.

В період з 25.01.2011 року по 08.02.2011 року транспортний засіб перевізника Przedsiebiorstvo Przewozowe Wnuk, що здійснював перевезення належного позивачу вантажу згідно міжнародної товарно-транспортної накладної СМR №0106051 від 21 січня 2011 року, простоював в очікуванні митного оформлення товару.

Грошові кошти в сумі 1800 євро, нараховані за простій автомобіля РР25454 на митному складі міста Луцька, отримані ОСОБА_3 від ОСОБА_1 в повному обсязі, що стверджується фактурою №108/2011 від 11.02.2011 року (Т.1 а.с.43), де зазначений спосіб оплати - готівка. Таким чином, відшкодуванню підлягають понесені позивачем витрати, пов'язані з простоєм транспорту за 14 діб в період з 25.01.2011 року по 08.02.2011 року в розмірі 15130,02 грн. (100 Євро х 14 х 10,807154 = 15130,02).

Факт проживання водія транспортного засобу Skrzypczynski Piotr (Польща) в період з 25.01.2011 року по 08.02.2011 року в мотелі «Формула», що розміщений за адресою с.Зміїнець, вул.Б.Хмельницького, 1, підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №12 від 11.02.2011 року, виданою підприємцем ОСОБА_4 (Т.1 а.с.44) та становила 200 грн. на добу без врахування харчування (Т.1 а.с.71) і склала 3400,00 грн. Оплату вказаної суми здійснив підприємець ОСОБА_1.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачу слід відшкодувати понесені позивачем витрати, пов'язані з проживанням водія в мотелі під час простою транспорту за 14 діб в період з 25.01.2011 року по 08.02.2011 року в розмірі 2800,00 грн.

Ч.1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1173 ЦК України - шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь збитків, понесених в період з 08.02.2011 року по 17.02.2011 року (дата подання нової ВМД), то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх безпідставність, виходячи з наступного:

відповідно до частини третьої статті 264 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом. Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України затверджено наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 року № 230.

Рішення про визначення митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, прийняті Ягодинською митницею 08.02.2011 року, а тому саме з цього часу декларант мав право звернутися до митниці з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, однак даним правом не скористався.

Щодо стягнення витрат по оплаті судового збору в сумі 260,65 грн., то судом першої інстанції вірно зазначено, що таке вирішене постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19.08.2013 року і в цій частини дана постанова не скасована.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч.2 ст.71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Відповідно до ч.2 ст.5, ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір» в редакції від 22.05.2015р., з Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Волинської митниці ДФС України підлягає стягненню судовий збір в сумі 764,96 грн. (1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», який діяв на момент звернення до суду, виходячи з суми 69541,75грн. - 695,42 грн. * 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги).

керуючись ст.94, 160 ч.3, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Волинської митниці ДФС України, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 травня 2015р. по справі №2а/0370/833/11- без змін.

Стягнути з Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Волинської митниці ДФС України на рахунок отримувача №31219206781004 УДКСУ у Галицькому районі м.Львова код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007573 Банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області Код банку отримувача (МФО 825014 Код класифікації доходів бюджету 22030001, "Призначення платежу" - судовий збір, код 34668371 - 764 (сімсот шістдесят чотири) грн. 96 коп. судового збору.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: О.І.Мікула

А.Р.Курилець

Повний текст виготовлено 04.03.16р.