Постанова № 56277198, 03.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5656/14 Головуючий у 1-й інстанції: Басай О. В.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Дзекан В. В.

представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2014 р.№ 2304/0017011705/137, від 19.06.2014 р. № 2305/0017031705/138, від 19.06.2014 р. №2306/0017041705/139 та вимогу №Ф-6/0017001705 від 19.06.2014 про сплату боргу (недоїмки).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 р., в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.04.2015 р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.06.2014 р. № Ф-6/0017001705 в частині донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 єдиного соціального внеску за 2011 рік у розмірі 1698,23 грн. (одна тисяча шістсот дев'яносто вісім грн. 23 коп.).

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постановити нову, якою позовні вимоги задоволньити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 195 КАС України колегія суддів переглядає судове рішення в межах доводів апеляційної скарги в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову суду - частково скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 в період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2013 року здійснювала господарську діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Згідно з поданою заявою свідоцтво платника єдиного податку позивача анульовано з 01 липня 2013 року. При цьому ФОП ОСОБА_4 платником податку на додану вартість не реєструвалась. Відповідне свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № НОМЕР_3 отримано позивачем 08 жовтня 2013 року.

Відповідачем в період з 29.04.2014 р. по 22.05.2014 р. проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 (податковий номер НОМЕР_2) за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 29.05.2014 р. № 1787/17-5/2121107902/63.

У ході проведення вищезазначеної перевірки відповідачем встановлено порушення податкового законодавства, в тому числі:

- п. 183.10 ст. 183, пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139, п. 177.2, п. 177.3, 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 88554,87 грн.;

- п. 181.1 ст. 181, п. 183.4, п. 183.10 ст. 183, п. 187.1, п. 187.7 ст. 187 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 188673,00 грн. (в тому числі, за липень 2013 року - на суму 24437,00 грн., за серпень 2013 року - на суму 34865,00 грн., за вересень 2015 року - на суму 39629,00 грн., за жовтень 2015 року - на суму 295,00 грн., за листопад 2015 року - на суму 1322,00 грн., за грудень 2013 року - на суму 88125,00 грн.);

- п. 120.1 ст. 120 ПК України у зв'язку з неподанням підприємцем декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року, серпень 2013 року, вересень 2013 року, жовтень 2013 року, листопад 2013 року та грудень 2013 року;

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 2304/0017011705/137 від 19 червня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 110 693,59 грн. (88 554,87 грн. - основний платіж, 22 138,72 грн. - штрафні (фінансові) санкції), податкове повідомлення-рішення № 2305/0017031705/138 від 19 червня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 235 841,25 грн. (188 673,00 грн. - основний платіж, 47 168,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції), податкове повідомлення-рішення № 2306/0017041705/139 від 19 червня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 510,00 грн. (0,00 грн. - основний платіж, 510,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Підставою для нарахування податкових зобов'язань стало заниження позивачем суми доходу на 422919, 06 грн., яку позивач відобразив як дебіторську заборгованість минулого періоду, завищення валових витрат на 105207, 00 грн. за рахунок включення ПДВ при придбанні ТМЦ, неподання податкових декларацій з ПДВ, а також ненарахування та несплату ПДВ з 01.07.2013 р. по 07.10.2013 р.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Перевіркою було встановлено, що протягом липня 2012 р. - червня 2013 р. позивач отримала виручку у сумі 1498952 гривень, що перевищує 300000 гривень.

Відтак, відповідач прийшов до висновку про обов'язок позивача зареєструватися платником податку.

Апелянт в апеляційній скарзі, між тим, наголошує, що вказане перевищення ліміту виникло у неї на момент перебування на спрощеній системі оподаткування, що в силу приписів п. 181.1 ст. 181 ПК України не може бути враховано при обчисленні загальної суми від операцій.

В той же час, колегія суддів зауважує, що за правилами пункту 183.4 статті 183 ПК України у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 183.2 статті 183 ПК України передбачено, що у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до позивача, як особи, звільненої від сплати ПДВ при перебуванні на спрощеній системі оподаткування, п. 181.1 ст. 181 ПК України не був правозастосовуваним в силу своїх же приписів.

Однак, з моменту переходу позивача на спрощену систему оподаткування на неї почали розповсюджуватись загальні вимоги обов'язкової реєстрації платника ПДВ, передбачені вказаним пунктом.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що в порядку вимог пункту 183.4 статті 183 ПК України позивач повинна була подати реєстраційну заяву до відповідача до 10.07.2013 р.

В той же час, ВАС України в ухвалі від 23.04.2015 р. звернув увагу, що пунктом 183.2 статті 183 ПК України передбачено подання заяви не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій.

З огляду на дану норму, колегія суддів зауважує, що останнім місяцем дванадцятимісячного періоду, що підлягав перевірці відповідачем в порядку п. 181.1 ст. 181 ПК України, є червень 2013 року, перехід на звичайну систему оподаткування здійснено з 01.07.2013 р.

Вказане означає, що місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій в дванадцятимісячному періоді згідно даних перевірки є ІІІ квартал 2012 року (а. с. 21 Т. 1), коли обсяг виручки позивача склав 461288, 00 грн., проте, для встановлення у позивача обов'язку зареєструватися платником ПДВ, таким місяцем слід вважати червень 2013 року, позаяк, норма про подання заяви не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, розповсюджується на позивача з липня 20113 року.

У відповідності до п. 183.10 ст. 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про правомірність ППР № 2305/0017031705/138 від 19 червня 2014 року, зважаючи також на те, що ПДВ нараховано позивачу, починаючи з 01.07.2013 р.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині правомірності донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб зважаючи на наступне.

На банківський рахунок позивача у період з 01.10.2013 р. по 31.12.2013 р. надійшли кошти у сумі 502022, 00 гривні від управління освіти і науки Білоцерківської міської ради в рахунок погашення дебіторської заборгованості, яка виникла за 2012 та 2013 роки під час перебування позивача на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку.

Згідно з пунктом 187.7 статті 187 ПК, датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом.

Тобто, датою виникнення податкових зобов'язань позивача є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок від управління освіти і науки Білоцерківської міської ради.

Щодо включення в період перебування на загальній системі оподаткування до складу валових витрат суми 631620, 00 грн. із врахуванням податку на додану вартість у сумі 105270, 00 грн., колегія суддів зауважує, що згідно з пунктом 177.3 статті 177 ПК України для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відтак, податкове повідомлення - рішення 19.06.2014 р. № 2304/0017011705/137 є правомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми від 19.06.2014 р. № 2306/0017041705/139, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податковою декларацією є документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 11 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492, передбачено, що податкова звітність подається до органу державної податкової служби особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами розділу V Кодексу.

За загальними принципами юридичної відповідальності заходи відповідальності можуть застосовуватись до особи лише в разі існування в неї об'єктивної можливості уникнути протиправності діяння. Таким чином, оскільки в особи, яка не зареєстрована платником податку на додану вартість, відсутнє право (а відтак і об'єктивна можливість) подавати звітність з цього податку, то штрафні санкції за неподання декларацій з податку на додану вартість у такому випадку до цієї особи не застосовуються.

З огляду на це, колегія суддів звертає увагу на факт відсутності у позивача обов'язку подавати податкову звітність з ПДВ у серпні та вересні 2013 року.

В той же час, як вбачається з розрахунку штрафних санкцій до спірної ППР, останні нараховані за серпень, вересень, жовтень 2013 року.

Відтак, у зв'язку з відсутністю у суду апеляційної інстанції повноважень по перерахуванню штрафних санкцій, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ППР від 19.06.2014 р. № 2306/0017041705/139 з огляду на його часткову протиправність.

Таким чином, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом приймаються в якості належних.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.06.2014 року № 2306/0017041705/139 скасувати.

В цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 19.06.2014 року № 2306/0017041705/139.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська(Повний текст постанови виготовлено 03.03.2016 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.