Постанова № 56277167, 03.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16143/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М. А.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Дзекан В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до правління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до правління Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності щодо виконання зобов'язань по внесенню змін в основний документ діяльності Пенсійного фонду України - Порядок подачі і оформлення документів для призначення пенсії у відповідності до рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року - актом порушення її матеріальних прав; зобов'язання правління Пенсійного фонду України негайно внести і затвердити зміни до Порядку подачі і оформлення документів для призначення пенсії, які забезпечать документальне виконання і реальну виплату пенсій усім українським пенсіонерам, які проживають за межами України, у відповідності до рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року; зобов'язання визначити уповноважене територіальне управління Пенсійного фонду України (бажано по її місцю проживання перед виїздом із України) та дати йому доручення щодо поновлення виплати пенсії за віком з 7 жовтня 2009 року (дата прийняття рішення Конституційним Судом України № 25-рп/2009) за межами України, у відповідності до Конституції та діючого пенсійного законодавства України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2015 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову суду - частково скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, позивач до 05.10.1993 року працювала на посаді інженера - технолога Державного науково - дослідного інституту метрології вимірювальних і управляючих систем на території України.

З адміністративного позову вбачається, що позивач до 18 березня 1998 року проживала в місті Львів та після звільнення з роботи отримувала пенсію, після чого виїхала до Ізраїлю на постійне місце проживання.

23.11.2013 року позивач направила лист на адресу відповідача, в якому просила здійснити перерахунок та поновити виплату пенсії за віком на території України (а. с. 84).

17.12.2013 р. відповідач листом № 17944/С-11 повідомив позивача про те, що рішення КС України № 25-рп/2009 поширюється на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після 07.10.2009 р.

Також в листі відповідач роз'яснив позивачу, що на даний час триває робота спільно з Міністерством соціальної політики України щодо підготовки нормативно-правових актів, спрямованих на виконання рішення Конституційного Суду України, якими будуть передбачені умови, норми і механізм виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

На час виїзду позивача на постійне місце проживання в державу Ізраїль положення п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» діяли у редакції, згідно якої виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Між Україною та Ізраїлем відсутній міжнародний договір, який би передбачав виплату пенсії позивачу під час її проживання в Ізраїлі.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно п. 2 рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, положення п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність 07 жовтня 2009 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно п. 3 та п. 15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок) поновлення виплати пенсії здійснюється за заявою пенсіонера за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії, та додатковими документами, якщо такі будуть подані.

З огляду на те, що після прийняття рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 виникли умови для поновлення виплати пенсії, а позивач звернувся до пенсійного органу з відповідною заявою, колегія суддів вважає, що вона має право на поновлення виплати пенсії.

Разом з тим, до компетенції Пенсійного фонду України не належить прийняття рішення про поновлення виплати пенсії чи про відмову в поновленні її виплати, адже відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду.

Натомість, згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Таким чином, Пенсійний фонд України, отримавши заяву позивача про поновлення виплати пенсії, зобов'язаний був направити її за належністю до територіального органу - управління Пенсійного фонду України.

Оскільки Пенсійним фондом України такі дії не були вчинені, колегія суддів вважає необхідним визнати протиправною його бездіяльність в цій частині та зобов'язати відповідача перенаправити зазначену заяву.

З огляду на це, в порядку ст. 11 КАС України для повного захисту прав позивача колегія суддів здійснює вихід за межі позовних вимог.

В той же час, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невнесення до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, відповідних змін та зобов'язання внести такі зміни з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що визнання неконституційними положень законодавства є достатньою підставою для внесення змін в законодавство.

В свою чергу, рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 визначено, що обов'язок щодо приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, покладено на Верховну Раду України.

Зважаючи на те, що законодавство, що регулює вказані питання, у відповідність до Конституції України приведено не було, зазначені вимоги задоволенню не підлягають.

Всупереч твердженню позивача про те, що в Закон № 1058 вносились зміни в 2010 році, колегія суддів зазначає, що в статті 49, 51 цього Закону зміни не вносились (крім змін 2006 року).

Крім того, в обґрунтування цих позовних вимог позивач зазначила, що невнесення змін в Порядок вносить плутанину в трактування прав пенсіонерів, що живуть за межами України, що є порушенням і її прав.

Натомість, на думку колегії суддів, негативні наслідки положень Порядку, що суперечать висновкам Конституційного Суду України, для позивача не могли мати місце, позаяк, уповноважений на призначення пенсії територіальний орган ПФ України, як свідчать матеріали справи, у поновленні пенсії позивачу не відмовляв на підставі зазначеного Порядку, відтак, вимоги позивача про захист свого порушеного права в цій частині є передчасними з огляду на відсутність спроби його реалізації через уповноважений орган.

В сукупності вищенаведене дає підстави для висновку про правомірність рішення суду першої інстанції в цій частині.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення частково не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до правління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2015 року в частині відмови у задоволенні позову про зобов'язання правління Пенсійного фонду України визначити уповноважене територіальне управління Пенсійного фонду України та дати йому доручення поновити виплату пенсії за віком з 7 жовтня 2009 року (дата прийняття рішення Конституційним Судом України № 25-рп/2009) за межами України, у відповідності до Конституції та діючого пенсійного законодавства України скасувати.

В цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність правління Пенсійного фонду України щодо невиконання вимог частини 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян».

Зобов'язати правління Пенсійного фонду України в термін не більше п'яти днів з дня набрання законної сили даним рішенням переслати за належністю відповідному пенсійному органу заяву ОСОБА_2 від 23.11.2013 р., зареєстроване відділом звернень громадян Пенсійного фонду України 09.12.2013 р. за вх. № 17944/С-11.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.